Ердоган пропонує Ізраїлю два неприємні варіанти

Ердоган давно використовує "палестинське питання" для збільшення свого впливу в регіоні. Це зручний інструмент збільшувати свою популярність, мінімізуючи ризики прямого військового зіткнення. За його правління (і у якості премʼєра, і у якості президента) позиція Туреччини стала набагато більш пропалестинською, ніж була до нього. Але далі політичних акцій, допомоги грошима і гуманітарними вантажами Туреччина ніколи не йшла. 

Що не допомогло уникнути загострення. У 2010 році ізраїльтяни зупинили турецьку "флотилію свободи", яка намагалася прорвати морську блокаду сектора Гази й привезти туди гуманітарні вантажі. Внаслідок атаки ізраїльтян загинули дев'ять турецьких активістів. Це призвело до фактичного розриву дипломатичних відносин. (Так, на кораблях дійсно були лише мирні вантажі, а непокора флотилії спровокувала Ізраїль на реакцію, яка в очах міжнародної спільноти виглядала як безглузда жорстокість). Дипломатичні відносини вдалося відновити 2022 року після чисельних вибачень з боку Ізраїлю. Але після початку війни з ХАМАС все знову пішло шкереберть. 

При всіх конфліктах і зміні риторики Туреччина залишалася одним з ключових економічних партнерів Ізраїлю загалом і найбільшим в регіоні. Початок війни у Газі й загроза початку війни ще й у Лівані призвели до того, що країни почали згортати й економічну співпрацю.

Читайте також: Ердоган і хрестоносці

Про пряме зіткнення Туреччини та Ізраїлю мови нема. Але Ердоган може сильно ускладнити становище Ізраїлю. Тому він і навів приклади Лівії та Карабаху.

У Лівії Туреччина діяла згідно з мандатом ООН і підтримувала офіційний уряд. Присутність турецьких сил в регіоні (у Газі, наприклад) можлива, якщо буде прийнято рішення завершувати цей конфлікт шляхом втручання миротворців.

У Карабасі — не брала участь у війні безпосередньо, але виступала головним донором Азербайджану: і фінансово, і у плані постачань зброї. До речі, і Ізраїль активно продавав зброю Азербайджану. Отака от іронія. 

Тобто зараз Ердоган майже буквально говорить, що Туреччина може підтримати палестинські рухи за незалежність зброєю і грошима. Ну, або надіслати війська, наприклад, у Сектор Гази, щоб гарантувати там мир і порядок.

Для Ізраїлю обидва сценарії є вкрай небажаними. 

Введення миротворців в Газу чи на Західний берег буде означати втрату Ізраїлем фактичного чи опосередкованого контролю над цими територіями (якщо ж регіон опиниться під контролем Туреччини — зі створенням там повноцінної Палестинської держави). 

Читайте також: Ердоган погрожує Ізраїлю вторгненням. Там його порівняли з Хусейном

Постачання зброї ж може змінити баланс сил і зробити становище Ізраїлю ще більш проблемним. Бо війна з ХАМАС досі не завершена, а війна з Хезболлою у Лівані стає все більш реальною. А війни в Лівані — попри номінальні успіхи — обидва рази завершувалися для Ізраїлю вкрай суперечливо. Перша — фактичною поразкою, друга — зі збереженням статус кво.

Ердоган у цьому випадку знає що робить: таке підвищення ставок має спричинити додатковий тиск на Ізраїль, додати політичних балів Ердогану і посилити позиції тих, хто вимагає йти на реальні перемовини з палестинцями і їхніми симпатиками. Але до прямої війни там дуже далеко.

У Туреччини вистачає економічних, логістичних, дипломатичних і гібридних важелів впливу. Наприклад, Туреччина цілком може спонукати низку країн до введення санкцій проти Ізраїлю "за геноцид у Газі". Враховуючи, що такі настрої підтримує багато хто у світі — сценарій виглядає як реалістичний і дуже неприємний для Ізраїлю. 

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.