Компанія

Надворі зима. Вони заходять, занурюються у воду гірської річки й пливуть, сподіваючись, що ніхто не помітив і не помітить їхнього божевільного запливу. Їхній намір — досягнути протилежного берега живими, переплисти Тису, перетнути державний кордон України. Там, на тому березі, їх чекає інша країна. Там немає війни, немає мобілізації. Їхня мета — уникнути цього всього. Втекти.  

Вони чекають ночі й тоді йдуть. Йдуть відомими тільки їх провіднику, якому вони заплатили немалу суму, йдуть не дорогами, а гірськими стежками, перетинаючи кордон у невстановленому місці. Йдуть літом, йдуть і зимою, ризикуючи попасти під сніговий вал, заблудитись, замерзнути, попавши під лавину, провалитись в ущелину, зникнути.

Допливають далеко не всі, й гідрокостюм не сильно помагає. Не всіх вдається врятувати. З початку війни в Тисі, при спробі нелегально перетнути державний кордон вплав, втопилось більше 20 людей. Скільки людей пропало в горах – невідомо (не всіх порахували, не всіх знайшли).

Що жене, штовхає чоловіків на такий ризик? Мотивує так, що вони забувають про елементарну обережність, забувають про саму ймовірність не дійти, не доплисти, не доїхати — загинути. Їдуть в багажних відділеннях, під кріслами, запаковані, як товар. Ті, хто на ці свята перетинав кордон, знають, як активно і ретельно тепер перевірять всі машини, шукаючи не контрабанду, шукаючи ухилянтів.         

Відповідь очевидна. Цих чоловіків переслідує страх, вони бояться отримати повістку, піти на війну, потрапити в окопи й загинути. Страх загинути на полі бою настільки сильний, що вони забувають про те, що смерть вона не там, десь далеко під Бахмутом, вона тут у бистрих водах і темних лісах. 

Яка така мобілізаційна компанія може приховати від потенційних воїнів той очевидний факт, що на фронті вони можуть загинути? Що похід на війну — це не турпохід, а дорога в пекло. Їх не пошлють на передову? А де ще потрібні люди, де вони найшвидше закінчуються, в штабах, в ротах охорони десь на Галичині, чи міністерстві в Києві? Люди, які там засіли, вони не закінчуються, вони там досидять до кінця війни та навіть отримають учасника бойових дій скоріше ніж ті, хто вийшов з Азовсталі. У нас стільки людей в пікселі, яким нічого не загрожує, так далеко вони від передової, що альтернативної служби не потрібно. Там тьма людей, виявляється, за повідомленням преси, тих, хто справді воює в рази менше ніж тих, хто служить.

Читайте також: Чому неохоче йдуть в армію?

На другому році війни у нас немає воїнів, які попри все готові йти на фронт. Вони там, на фронті.  В тилу залишились, крім тих, хто справді не може йти на війну (вік, хвороби, діти до 18), пасивні й активні ухилянти. Активні - це ті, що готові перепливати зимову Тису, купувати митників, лікарів, військкомів, депутатів, далекобійників та всіх, кого можна купити, з метою втечі за кордон. Пасивні чекають, маючи бронь, маючи сякі-такі документи. Дадуть повістку то підуть, а ні то ні. Тільки коли приходять, щоб вручити повістку, не відкривають двері. Коли дзвонять, не відповідають. Не гуляють тими вулицями, де можуть бути представники ТЦК, уникають громадського транспорту.

І це не є чимось унікальним, чимось, що притаманно тільки нам українцям. Поляки, які чудово знають, що вони наступні у разі, якщо русскій валянок буде на Хрещатику, вже зараз готуються розв'язувати проблему ухилянтів.

За даними польських ЗМІ, Міністерство національної оборони оприлюднило постанову, в якій ідеться про те, що в разі оголошення мобілізації під час війни польські військовозобов’язані повинні з’явитися до військкоматів протягом 6 годин. За порушення мобілізаційного законодавства польським ухилянтам загрожує до 5 років позбавлення волі. Для порівняння, наприклад, у Фінляндії ухилянта можуть покарати на 173 дні, в Литві йому світить 3 роки тюрми, в Китаї – до 3 років.

Питання тільки в тому, наскільки жорстким має бути новий закон про мобілізацію, щоб змусити, так — примусити силою, бо охочих немає, — піти на війну. Блокування рахунків, арешт автомобілів, електронні повістки. Багато чого можна придумати, поки не всі втекли за кордон. Великого вибору немає.

Читайте також: У цій війні немає варіантів "домовитись" і "відкупитись"

Ідея не моя, але раціональне зерно в ній є. Можна спокійно відправити на фронт 100 тисяч представників правоохоронних структур: від МВС до ДБР, САП, СБУ, податкової й так далі. Гляньте на фото вручення підозри Гринкевичу, коли стоїть екіпірований військовий з автоматом, в бронежилеті, в шоломі найвищого ступеня  захисту й у нього чотири магазини до автомата. Це вже має свою назву — маски-шоу. Підозрювані будуть відстрілюватись, тікати? У нас бійці в "гвардії наступу" у гіршому спорядженні, ніж ці Рембо. Ще є жінки, можна мобілізувати 100 тисяч, але це виключно добровільно. І, звичайно, "улюблені" в народі персонажі: діти олігархів, депутати, блогери, військові експерти, митники, розмаїті артисти, писаки, співаки і журналісти…. Цим полководцям випаде шанс проявити на практиці свої таланти. Інакше прийдеться наймати за кордоном легіонерів, за гроші. Русскій рейх так і робить. Адже зеків на війні у нас не буде, так сказав Залужний.

І альтернативи цьому немає. Як би пафосно це не звучало – перемога або смерть. Якщо варвари прийдуть сюди, нам залишиться, або перепливати зимову Тису, або йти в ліси, в партизани.