Між Трампом, Китаєм та ЄС. Чи стане Україна частиною Заходу?

Нинішня війна стала наслідком всіх помилок і випадкових людей в українській владі, медіа та усього того, що вважають культурним простором.

З усіх усюд Україні в огні і крові тицяють мирні плани. То Орбан запропонує просто перестати стріляти, то Китай підкине ідею корупційних грошей в обмін на міст в Європу. То Трамп суне поквитатися зі старою Європою коштом України. Врешті, добре, що хоч згадує нас нарешті не як про порожнє місце.

Серед тих, хто хоче підняти статус, можна згадати лідера Туреччини Ердогана — він дуже б хотів бути посередником між Україною та Росією. Є ще персонально Сі Цзіньпінь, але у того чисто людожерські амбіції — поставити півсвіту в позу раба аби довести старому Заходу, що демократія не працює. І краще віддайте ваші гроші та технології тим, хто вміє краще ними управляти.

Українці мають низку образ на Захід. За недієвий Будапештський меморандум — хоча хто винен пану Кучмі, що він не виторгував вступ до НАТО у Клінтона за ядерну зброю?  Українці ображені на мовчазну відмову закрити небо взимку 2022 року. Утім, коли у нас мільйони вважали, що бути льотчиком і фахівцем ППО — це "хлопці з жиру бісяться", тож краще потратьмо вільні кошти на дешеві тарифи, то таке питання риторичне. Врешті українська політична думка була настільки налаштована твердо пошукати дипломатичного миру з Путіним напередодні 24 лютого 2022, що не дивно, що Байден поплескував Кулебу по плечі й подумки прощався з нашою державністю…

Героїзм українського народу і рішуча відсіч ЗСУ — часто в умовах браку зброї, браку людей і на плечах волонтерки — змусила Захід по-новому подивитись на українців. Крізь тіні Зеленського та Єрмака, крізь темні фігури Татарова та Шурми — наші західні партнери бачать відчайдухів. З якими можна мати справи, і які в принципі нічим не відрізняються від пересічного бельгійця чи німця.

Читайте також: Влада без стратегії для держави

Цензура воєнного часу скрутила опозицію в баранячий ріг і змусила медіа закривати рота з багатьох питань. Уже зараз на Заході відчувається інтелектуальний голод щодо української позиції. Європейським бюрократам хочеться чути різні голоси, а не вихолощені релізи Банкової. Тож розмови про те, що пустіть вже на зустрічі військових, опозиції, громадських діячів — то не персональна забаганка Порошенка чи ще когось. Це виклик часу, на який поки що немає відповіді.

Без різних поглядів, думок та голосів західники можуть подумати, що українці втомились, масово тікають від ТЦК і чхати хотіли на майже окупований Донбас, з якого Росія посилено вивозить корисні копалини.

Нам справді не пощастило, що українська демократія зразка 2019 року вихлюпнула на владний Олімп не просто купку некомпетентних людей. Вона дала їм цілковиту монополію, що начисто загальмувало тверезі політичні процеси.

Читайте також: Найскладніша проблема євроінтеграції — людський капітал

Під час робочої поїздки до Брюсселя ми мали тривалу бесіду з речником Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Петером Стано. Молодий словацький дипломат точно буде колись на верхівках бюрократії Європейського союзу. І це кардинальна відмінність із потужним вихідцем з комуністичної партії Робертом Фіцо, який ненавидить ЗМІ й кохає російські гроші.

Спокуса взяти китайські гроші, не робити жодних реформ і жити своїм життям постійно висіла дамокловим мечем нам різними українськими політиками. Так хотів Янукович, так би не проти вчинити нинішні "слуги народу". Хотів же пан Давид Арахамія практик Комуністичної партії Китаю.

Але реальність у тому, що шестерні суспільних процесів в Україні обертаються, які б наліпки не були на "бардачках" київських таксистів.

Українці бачать, як найбільші любителі "русского міра" роблять своїм нащадкам громадянство країн Заходу. У колаборанта і державного зрадника — компанія в Великій Британії. Діти Олега Царьова, якого росіяни готували на гауляйтера, — насолоджуються розкошами у Дубаї. За кордон втікають під приводом "я же папа" навіть малороси з Кварталу. Свіжий приклад — Руслан Ханумак втік до США, прикриваючись малолітньою дитиною.

Читайте також: З Безуглої ліплять нового Арестовича

Дивна річ, але жодна схожа особа не залягла на дно в Костромі, Пермі. І чомусь не хоче емігрувати в Пекін — кожному подавай пляжі Маямі та Бруклінський міст.

В умовних твіттерах можна посміятись, що США — уже не торт, і Байден дуже старий. Однак блиск західного світу завше манитиме за усі принади Сходу і жаркої Африки.

Тому нинішні наші еліти можуть бикувати й шукати легких шляхів, але ми маємо стати частиною Заходу. Бо там є адекватність і, попри всі негаразди, нас там сприймають як людей, живих людей, а не ресурс для подальших наступів.

Навіть Трамп не буде загрозою, якщо в Україну повернеться здоровий політичний процес, змагальність і наша улюблена національна гра — коаліціада. Активним українцям варто бути в політиці, не чекаючи скасування воєнного стану. Тому не мовчіть, якщо під носа пхають капітуляцію. А бидло на корупційних схемах матюкає ветерана на протезах, бо він псує комусь естетичні почуття.

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.