Росіяни були і є майстрами у творенні пекла

Це пекло не лише тоталітарно-суспільно-політичне. Воно також естетичне. Акустичне. Російський шансон - що це, як не акустичне пекло? акустичний хелмейкінг.

І проблема освічених людей у світі, які захоплюються російською культурою, у тому, що вони захоплюються її здатністю описати пекло. В найтонших деталях.

Але вони забувають, що для того, аби описати пекло, його треба спочатку створити. І російська ідея полягає в тому, щоби спочатку пекло створити, а потім його ретельно описати. І набути собі славу великого реаліста. Яка вкорінена у значно потворнішій славі (для багатьох ззовні непомітній) великого садиста.

І тоді виходить естетична пастка для зовнішнього спостерігача: він захоплюється, яким реалістичним є зло/пекло в умовного Достоєвського чи Булгакова. Звісно, реалістичним, бо вони ж у ньому живуть.

І живуть настільки глибоко, що не бачать жодної альтернативи. І бачать світ тільки як протистояння різних видів пекла, різновидів лайна, торговельних марок зла. У цьому загадка цього російського пекло-реалізму, інферно-реалізму: він просто зростає з реальності. І проблема в тому, що вони в цю реальність таємно чи явно закохані. Бо ж вона — їхня. Так, лайно — але їхнє, рідне.

Читайте також: Про силу невидимих

І тому навіть великі проєкти творення раю (напр. комунізм) перетворювалися знову на те, на що вони й мали перетворитися в тій географії: на черговий хелмейкінг.

Інші культури теж створювали пекло. Але чимало з них у своїй історії з жахом озиралися назад і намагалися вигадати щось альтернативне. І тільки росіяни, озираючись назад, кажуть собі: "Ні, ми не доробили. треба ще. Ще більше пекла".

Спасіння Європи полягало в тому, що вона вчасно вигадала  чистилище. Чистилище — це таємний хід, який веде з пекла до раю. Відкриття цього таємного ходу десь у Середньовіччі (див. книгу Жака Ле Ґоффа "Народження чистилища") було для Європи важливішою духовною революцією, ніж навіть Ренесанс та Реформація. Бо воно давало надію, що не все у світі є конкуренцією між різновидами лайна. Що існує way out of hell.

Так розпочався великий і довгий процес європейської цивілізації, яку можна означити як hell-unmaking. Напружений процес виведення людини з пекла. На цьому шляху теж було купа пекельних помилок і злочинів, але принаймні була ціль.

Читайте також: "Мертві душі" Гоголя як головна метафора "русского міра"

Виведення людини з пекла — не означає стрибка до раю. Так воно не працює. А працює лише як повільний hell-unmaking. А там уже кому як пощастить. Можливо, буде рай. А можливо буде так собі, більш-менш, норм. Але принаймні не буде пекла.

На що росіяни тільки злісно посміхалися і казали: ні-ні, ви ще не знаєте, що таке справжнє пекло. Зараз ми вам його покажемо. Ми ж майстри у цьому. Ми — майстри.

Подалі від "русского міра" - означає передусім уникати творення пекла. Уникати хелмейкінгу. І собі, і ближнім. Наскільки це можливо.

Чистилище — можна. Пекло — ні.

Джерело

Про автора. Володимир Єрмоленко, письменник, голова Українського ПЕН

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.