Скільки заплатили українці за сумнівну Дію

Безплатністю молодий віцепрем'єр прозоро натякав на магію та чудеса, які здатні творити він та його команда юних невігласів.

Хоча від початку точно знав, що це тупий розвод: за все в цьому житті доведеться платити, і за безплатні чудеса хтось обов’язково заплатить, причому значно дорожче.

340 мільйонів гривень – стільки обійшлося українцям тільки розміщення інфраструктури Мішиних забавок у "хмарах".

І це ми не рахуємо утримання сотень (а мо’, і тисяч) розробників на захмарних зарплатах та інші численні статті коштовних витрат чарівників "безплатних" сервісів. А післявоєнні викриття щодо непідзвітного фонду United24 затьмарять усі скандали Великого Крадівництва. Але це я трохи забіг у майбутнє.

Читайте також: Як хакнули "Дію"?

Що маємо наразі?

Тримати інформацію про громадян України не на державних ресурсах, а у хмарах – рішення прагматичне, хоча й доволі спірне. Бо фактично персональні дані громадян обробляються на серверах, які належать приватним компаніям. Сервери розташовані в Україні, і теоретично можуть контролюватися державою-орендарем, але чи так це насправді – складно сказати.

Але якщо ми говоримо про гроші – то виникає питання обґрунтованості ціни закупівлі.

Державне підприємство "Дія" (у підпорядкуванні МЦТ) закуповує послуги хмарного хостингу для кількох своїх інформаційних систем. Крім самого порталу Дія, це також Дія.Сіті, United24, Дія.Освіта. І закуповує ці послуги лише у трьох постачальників: "Гігаклауд", "Де Ново" та "Анте Медіам" ("Парковий").

У кожного – за процедурою "без застосування відкритих торгів". Обґрунтування я почитав, воно виглядає переконливим. Хоча хмарних провайдерів троє, і вони конкуренти між собою. Але у кожного з трьох купляють послуги як "у випадку відсутності конкуренції з технічних причин". Хмм, це як? "Гігаклауд" і "Де Ново" – точно конкуренти, сто відсотків.

Ситуація підозріло схожа на картельну змову: учасників ринку потрібного масштабу досить мало, і тому кожен із них отримав свій шмат пирога.

Я в принципі не проти, щоби бізнес заробляв. Непокоїть мене лише те, що в подібних випадках безконкурентних закупівель та природної монополії виникає дуже велика й майже непереборна спокуса завищити ціни. А ще купити товарів/послуг у рази більше, ніж реально потрібно. Або і те, і друге.

Читайте також: Резерв+ - це не про безпеку

Я не маю інформації про технічні параметри "дієвих" інформаційних систем, які розміщуються у хмарних провайдерів, але фахівці цілком могли б оцінити адекватність закупівлі за технічними параметрами орендованих "хмар".

Ось тут, наприклад, "Гігаклауду" заплатили 34 мільйони гривень за 6 місяців оренди.

А тут "Де Ново" перепало 31 мільйон гривень – теж за 6 місяців. Тобто разом за 2024 рік приблизно 130 млн грн – нормально, еге ж?

Я не спец у таких деталях, тому прошу фахівців із хмарного хостингу зробити нескладну вправу: перейти на сторінку закупівлі, завантажити pdf-файл, погортати його до 2-3-ї сторінки з табличками технічних даних і прикинути, чи не завищена часом ціна. Для порівняння можна взяти ціни міжнародно відомих хмарних провайдерів на оренду схожих потужностей.

Бо мої передчуття підказують, що, мабуть, таки завищено. Питання лише в тому — наскільки нахабно.

* Публікується зі збереженням стилю автора

Джерело

Про автора. Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.