Свій до свого по своє... Навіщо Путін їздив до Північної Кореї?

Саме так можна коротко підсумувати візит кремлівського господаря Владіміра Путіна до Пхеньяна, столиці найзакритішої країни світу.

Про цей візит почали говорити ще у вересні минулого року. Тоді північнокорейський лідер Кім Чен Ин проїхав не одну сотню кілометрів російським Далеким Сходом у своєму бронепоїзді, зупиняючись на стратегічних військових об’єктах і заводах. А наприкінці своєї "подорожі" офіційно запросив Путіна до Північної Кореї.

Кремлівський старець запрошення прийняв. І всі вже тоді розуміли, що поїздка таки відбудеться, бо вона була вкрай важливою для Путіна. Втім, головним питанням було "коли". Упродовж багатьох місяців, про це взагалі не згадували. І лише за день до самого візиту, себто в понеділок 17 червня, про те, що Путін таки їде до Кіма, журналістам повідомив його помічник Юрій Ушаков.

До речі, після "вояжу" Кім Чен Ина Далеким Сходом у вересні минулого року Росія отримала від Північної Кореї понад 10 000 морських контейнерів. А це - 260 тисяч метричних тонн вантажу, а саме боєприпасів. Про це у лютому цього року повідомили у США, посилаючись на дані розвідки. Ба більше, після цього російські війська також запустили по території України щонайменше 10 ракет північнокорейського виробництва.

Читайте також: Швейцарська заява Путіна, Північна Корея і "плато" економічних відносин Росії з Пекіном

Але повернімося до візиту. Варто зауважити, що увагу до зустрічі двох диктаторів підігрівали не лише у Північній Кореї, для якої це була ледь не історична подія, зважаючи на те, що востаннє Путін приїздив туди ще влітку 2000-го. Говорили про це і в Росії. Сам російський господар навіть написав велику статтю про важливість виведення російсько-північнокорейських взаємин на новий рівень. Вочевидь, це не могло не насторожувати, зважаючи на те, що пожвавлення взаємодії у такому "геонебезпечному" тандемі може мати серйозні наслідки не лише для регіону навколо Корейського півострова, але для безпеки всього світу загалом.

Втім, попри заяви, які лунали з обох боків про те, яким їхні керівництва бачать подальшу співпрацю, ставлення до цієї співпраці в обох диктаторів різнилося. Кім Чен Ин хоче таким чином отримати від Росії певні "плюшки" у вигляді продовольства, нафтопродуктів, а також ядерних і ракетних технологій. Окрім того, — посилити свій вплив всередині країни, а також у межах регіону Корейського півострова. Тобто, північнокорейський лідер вбачав у візиті Путіна не лише економічний зиск, але й репутаційний, зважаючи на те, що до нього приїхав лідер однієї із 5 країн з правом вето в Раді безпеки ООН.

А от для Путіна головним було, по-перше, показати керівництву США, що він готовий до загострення взаємин із Вашингтоном, якщо до його вимог не будуть дослухатися. І своїм візитом та укладеною угодою він це прекрасно продемонстрував. По-друге, йому потрібно більше зброї для ведення агресивної та невмотивованої війни в Україні. І він це також точно отримає. От тільки, що господар Росії готовий у відповідь дати Кім Чен Ину? Відповідь на це запитання, даватимуть вже, мабуть, західні розвідслужби.

Тепер давайте уважніше придивимося до укладених угод. Хоча ні, — угода була лише одна. Росія і Корейська Народно-Демократична Республіка домовилися будувати, як вони це назвали, "геостратегічну фортецю", яка мала б захищати їх від "ворожого Заходу". І саме про це йдеться у документі про всеосяжне стратегічне партнерство. Тут наголос саме на слові "стратегічне". Він замінив укладену ще в 1961 році угоду про дружбу і взаємодопомогу, а також угоду 2000 року про добросусідство і співпрацю. І хоча на Росії ще до візиту заявляли, що цей документ буде відповідати міжнародному праву, усі прекрасно розуміють, що для Путіна і Кім Чен Ина це будуть лише чорні букви на білому папері.

Читайте також: Два тирани проти всіх. Чому поїздки Путіна до Північної Кореї — крах Росії?

Після укладення угоди в середу обидва диктатори почали коментувати її зміст. І всі їхні заяви зводилися до того, що документ про всеосяжну співпрацю має виключно мирний характер. Але... згідно із ним сторони домовилися надавати одна одній допомогу в разі агресії проти них. Тобто, ця угода просто виправдовує те, що досі робилося таємно. Тепер Москва і Пхеньян зможуть відкрито допомагати одна одній. З Північної Кореї підуть вантажі зі зброєю. А з Росії — з продовольством, і нафтопродуктами.

Я б назвав це спробою легітимізувати порушення обома країнами санкцій ООН під гаслом "боротьби за власну державність і незалежність". При цьому Путін на пресконференції навіть заявив, що через активну підтримку України країнами Заходу, не виключає для себе розвитку військово-технічного співробітництва з КНДР. Тобто, він ніби натякнув Байдену, що може допомогти Кіму модернізувати його армію.

А от північнокорейський лідер трішки більше пояснив "потребу" в розвитку такої співпраці. Він зокрема сказав: "Час змінився. Також змінився статус КНДР і РФ у світовій геополітичній структурі. Завдяки укладенню Угоди про всеосяжне стратегічне партнерство між КНДР і РФ відносини між нашими двома країнами встали на рейки подальшого перспективного розвитку для досягнення прогресу двох країн і примноження достатку їхніх народів шляхом активного співробітництва в різних галузях, включно з політикою, економікою, культурою і військовою справою". Так, справді, Кім Чен Ину потрібні гроші, підтримка, допомога, російські туристи. Але передусім йому потрібні військові технології. От тільки що саме він отримає з цих технологій, залежатиме від того, як Захід реагуватиме на цю угоду. Тому, як бачимо, маршал Кім таки в цьому тандемі є свого роду молодшим партнером.

Отже, який висновок можна зробити після цього візиту?

Головний — світ стає направду небезпечнішим. І цю напругу створює саме Путін, попри його постійні заяви про те, що Росія в жодному разі не піде на загострення; і що укладені з Північною Кореєю угоди не спрямовані проти будь-якої іншої країни світу. Насправді російський очільник знову збрехав. Хоча це вже нікого не дивує. Річ у тім, що Путіну, на превеликий жаль, вдалося продовжувати створювати ситуативні партнерства на основі взаємного ворожого ставлення до Сполучених Штатів Америки. Тобто, в цьому питанні, попри всі свої заяви, Путін виступає в ролі "архітектора нової холодної війни". Бо це саме він поглиблює прірву, яка виникла між Росією, Китаєм, КНДР і країнами Заходу. І йому вдалося, принаймні зараз, знову отримали те, що йому потрібно.

А от Кім Чен Ин, якщо отримає ядерні та військові технології від Росії, може продовжувати погрожувати безпосередньо Південній Кореї і Японії. І це дозволить йому, на превеликий жаль, вивести ці погрози на якісно новий рівень, зважаючи на те, що наприкінці минулого року лідер КНДР відкинув ідею "возз’єднання із Півднем", назвавши Сеул "найбільшим ворогом", і пообіцявши повернути в південну частину Корейського півострова у "батьківське лоно". А мавпа з гранатою — це завжди погано.

Кого посилення співпраці між Росією і Китаєм не турбує зовсім, то це керівництво Китаю. Під час брифінгу в середу Лінь Цзянь, офіційний представник міністерства закордонних справ Піднебесної, яка є третьою у цьому символічному ситуативному антизахідному, назвав нормально потребою Росії та КНДР співпрацювати. Обидві країни він назвав "дружніми сусідками, які відчувають нормальну потребу розвивати співпрацю і взаємини між собою".

Спеціально для Еспресо

Про автора. Юрій Фізер, журналіст, телеведучий, міжнародний оглядач

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.