Трамп загнав себе у пастку. Чому миру не буде ані в січні, ані за пів року?

Найперше, що зрозуміло з нових відповідей Трампа — він усвідомив масштаб проблеми російсько-української війни. Як і те, що цю проблему не вирішиш за добу, місяць і просто телефонним дзвінком до Путіна. Щобільше — щойно відгуде інавгураційний бал, кожне CNN та The New York Times матиме право з сарказмом запитати: "І де там швидке розв'язання питання України?".

З того, що зʼявляється у західній пресі — у команди Трампа поки нема новіших напрацювань за те, що називають "планом Келлога". Це отой самий план, де Україні пропонують піти на поступки в питанні НАТО і заморозити лінію зіткнення з "демілітаризованою зоною". Правда, як це зробити, рецептів ні в кого нема, а частина європейців уже висловилась, що не сильно палають бути миротворцями. Тверде "так" сказали лише французи — спасибі їм за справді щирі наміри. 

Тож не дивно, що трампівський спеціальний представник по Україні Кіт Келлог відклав свій візит до Києва, бо йому загалом нема з чим їхати. Плюс — його візит у ще неофіційному статусі міг би загубитись на тлі тих потуг і пакетів, які на останніх тижнях каденції  надає адміністрація Джо Байдена.

Читайте також: Співчуття Путіну, а не Україні від Трампа — це серйозно

Дональд Трамп як батько популізму і піару — й надалі тягає стару тему, що Росія напала на Україну саме через нерішучого попередника. А ще видав досить брехливий месидж про те, що Путін буцімто напав на Україну, бо та…хотіла в НАТО. І тому він розуміє почуття Росії, яка так хотіла себе убезпечити — ця цитата свідчить, що російські лобісти, як круки, літають над Вашингтоном і активно запускають свої наративи. 

За іронією долі — українці ніколи серйозно не думали про вступ до НАТО і справжні гарантії безпеки. 

Український соціолог, генеральний директор КМІС Володимир Паніотто нагадує українські тенденції. Вони справді сумні та підтверджують, настільки легковажними та беззубими ми були, коли мова йшла про власну безпеку. 

Подібні тези про НАТО та Україну від Трампа свідчать про одне — про цей блок за Трампа, а точніше, - поки не здохне Путін — ми можемо забути з великою долею вірогідності.

Питання НАТО стане, ймовірно, тією поступкою, на яку доведеться йти Україні при будь-якому розкладі на майбутніх перемовинах — за планом Келлога чи когось іншого. 

Головне — на який час ми маємо відмовитися від НАТО, хай і тимчасово? На 10 або 20 років? І які саме гарантії на час каденції Трампа ми можемо отримати. Це буде постійна збройна підтримка, збереження санкцій проти Росії? Як уникнути будь-яких обмежень на право України відвоювати окуповане? 

Читайте також: Войовнича риторика Трампа і його "розуміння" Росії

Врешті, треба подумати, як не закрити собі шлях до НАТО взагалі. І які уроки треба взяти від Швеції та Фінляндії, які тривалий час формально були нейтральними, а насправді мали власний ВПК і притомну оборону — що у 2022 році НАТО хутко забрало таких нових членів. 

Багато українських ЗМІ скопіювали повідомлення про завершення війни за шість місяців і так дали зерно надії багатьом українчикам на каву в Криму до Великодня. 

Насправді мова йшла лише про можливу розмову Трампа та Путіна в період наступного півріччя.

У перекладі з дипломатичної мови це означає, що Трамп говорить не про завершення війни, а спробу домовитися з Путіним про тимчасовий режим припинення вогню. Обіцянка Трампа "мир через силу" не забезпечується просто спробою сісти й поговорити з Путіним, й не досягається за пів року. 

Читайте також: Війна може поширитися за межі України та РФ

Підхід Трампа до преси в маєтку Мар-а-Лаго радше нагадував спробу поквитатися з Джо Байденом за поразку на виборах у 2020 році. Саме боязкий Байден, на думку новообраного президента, не зумів домовитись із Путіним — і тому ображена Росія взяла та й напала. 

Кілька тижнів тому Путін говорив, що відкласти членство Києва в Альянсі на 10-15 років йому пропонував ще Джо Байден 2021 року, ще й скасував на додаток запроваджені Трампом санкції щодо "Північного потоку-2".

Трамп запамʼятав із цього другу частину — і образився на Джо за скасовані санкції. Але цапом-відбувайлом чомусь призначили саме нас. 

Які уроки має винести Україна у війні з таких послань? Чарівників та простих рішень не просто не буде, а самі маги поламають свої палички об сувору реальність. 

Вирвати себе із зони впливу Росії можемо лише ми — і тут час подумати, наскільки ефективний наш уряд. І чи не час зайнятися обороною мовчки, але ефективно. Одне слово — далекобійні ракети мають бути не на папері, а в реалі, аби Росія боялась нас уві сні та наяву.

Допоки Міністерство оборони колотитимуть корупційні скандали, а кейси бригади "Анна Київська" виходитимуть на міжнародний рівень — доти мало хто захоче допомагати нам серйозно. І знайдуться різні подкастери, як Лекс Фрідман, які схилятимуть нас до діалогу з Росією. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку: Марина Данилюк-Ярмолаєва, журналістка

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.