Якщо не НАТО, то які варіанти гарантій безпеки можуть бути?

Я радий, що багато політиків почали нарешті відверто говорити про те, що це рішення ніколи не підтримувалось нормально у країн-партнерів. Перспективи цього завжди були мізерні, зокрема, через позиції окремих країн: Туреччини, Німеччини, Угорщини, і в різний час, залежно від виборів, ще інших. Однак що ще важливіше - НАТО ніколи не було ефективним оборонним інструментом.

У світі гібридних загроз ця організація розгубилась, і максимум до чого вдавалась - до якихось спільних навчань. Так, стаття 5 - важливий інструмент захисту, але ця стаття працює тільки за умови одностайного рішення. Путіну завжди достатньо мати одного сателіта, щоб заблокувати діяльність цієї організації, а сьогодні він в нього не один. Тому ефективність цієї структури з часу розпаду Радянського Союзу завжди була під питанням.

Однак для нас принциповим питанням завершення війни є гарантії безпеки, тобто що подібне не повториться. НАТО в цьому плані хоч і погана гарантія, але все ж таки гарантія і стримувальний фактор. 

Тому правильне питання, яке варто поставити сьогодні: якщо не НАТО, то які варіанти гарантій безпеки можуть бути?

Читайте також: Битва за Трампа

Найбільш перспективним варіантом на заміну НАТО може бути формування повноцінної спільної політики безпеки та оборони ЄС, або простіше - створення повноцінної європейської армії. Станом на сьогодні така політика існує, але виглядає досить убого. Її пріоритети - фінансувати оборонні проєкти країн-членів, реагувати на кризи, миротворчі операції тощо. Але ця політика не є повноцінною, тобто немає окремого органу, який нею займається, немає спільної інтеграції військових органів країн та збройних сил в єдину силу.

Зрозуміло, що квола політика оборони пов’язана з тим, що більшість (не всі) членів ЄС в НАТО, і їм не потрібне дублювання. Грубо кажучи, Трамп правий, коли звинувачує Європу в тому, що вона економить на обороні коштом США. Тепер, коли він повернувся, питання формування нормальної політики оборони може постати з новою силою.

Читайте також: Гасло "Україна — це Європа!» стає актуальнішим саме для європейців

Як це стосується нас? У Путіна ніколи не викликало проблем питання нашого вступу в ЄС. Сьогодні це питання визначене, на відміну від питання нашого вступу в НАТО. Якщо Україна стає країною-членом ЄС, то бере участь у всіх його політиках, в тому числі в оборонній. Тобто, ЗСУ стають частиною "європейської армії". За умови, що спільна оборонна політика покладає на всі країни відповідальність за спільне реагування на напад, Україна отримує гарантії захисту в рамках цієї політики. 

Щобільше, як член ЄС, ми можемо розміщувати в себе військові контингенти країн-членів, організовувати спільне виробництво тощо.

Все це має дуже серйозні перспективи, з огляду на ізоляціонізм Трампа, не кажучи вже про його погрози забрати Гренландію. Європейські лідери мають нарешті знайти свої "яйця", і перестати жити в ілюзіях сподівання на США. В обставинах, коли США будуть зменшувати свою військову участь в Європі, цінність України тільки виростає. Наші Збройні Сили могли б стати основою цієї оборонної політики, а наші виробництва - забезпечити нову європейську армію.

В підсумку Путін отримує невступ України в НАТО, але не залишить нас беззахисними. Ми ж отримуємо гарантії безпеки в рамках ЄС, а не НАТО. Трамп отримує зменшення ролі США в безпеці ЄС. Щодо ядерної зброї, я нагадаю, що в ЄС ядерну зброю має Франція. Ба більше, враховуючи позицію Британії, я не виключаю, що вона може приєднатись до такої оборонної політики, не бувши членом ЄС. Зрештою, США залишаються важливим учасником і гарантом миру і безпеки своїми силами в Європі, навіть в умовах зменшення своєї присутності та ролі НАТО.

Джерело

Про автора. Віктор Андрусів, політичний та громадський діяч, аналітик та публіцист