Чи зміниться влада у Бангладеш внаслідок народних заворушень та чого очікувати після смерті сотень людей. Пояснюємо

Напевно, найпомітніша особливість Народної Республіки Бангладеш у тому, що на території у всього 147,5 тис. квадратних кілометрів (трішки більше площі всіх західноукраїнських областей) проживає понад 165 млн людей! Тому Бангладеш є однією з найбільш густонаселених країн світу, поступаючись лише таким місцям, як Монако, Сінгапур та деякі інші міста-держави. А де багато людей - там, відповідно, завжди бракує робочих місць і може виникати багато дискусій, особливо, якщо мова йде, принаймні на папері, про парламентську демократію з багатопартійною системою.

Еспресо розповість про історію країни, суспільно-політичну ситуацію та чому у Бангладеш почалися заворушення, які забрали життя багатьох людей.

Коротка історія: тисячоліттями під впливами інших народів, і лише 50 років як незалежні

Картина, де зображено перемогу британців у Бенгалії в XVIII ст. Фото: Вікіпедія

Попри свою унікальну природу (дуже родюча дельта річки Ганг і сприятлива для сільського господарства низинна територія), територія сучасного Бангладеш довгий час була малозаселена. Однак близько 3 тис. років тому сюди прийшли численні індоєвропейські племена, які змішалися з місцевими й так виникли теперішні бенгальці. Вони почали формувати перші держави.

Та скоро ці утворення стали частиною більших державних формувань, якими керували давні індуси. Фактично, територія сучасного Бангладеш протягом довгого часу була частиною різних індійських держав та їхніх імперій. Однак, коли в регіон потрапили мусульмани та закріпили свої впливи, тут виник свій султанат. У часи Середньовіччя на цій території був період політичної стабільності, економічного розвитку і культурного зростання. Поступово більшість місцевого населення перейшла з індуїстської релігії в іслам і на сьогодні мусульманами себе вважають майже 90% жителів країни.

Коли в Європі тривав Ренесанс, Бангладеш, як і Індія та Пакистан, стали частиною однієї імперії Великих Моголів, будучи однією з найбагатших провінцій цієї держави, адже тут було одне з важливих вікон торгівлі з європейцями.

Та за два століття розклад сил змінився. Велика Британія здобула статус світової держави завдяки своєму флоту та колоніальним війнам. У 1757 році, після битви при Плессі, британська Ост-Індійська компанія почала встановлювати контроль над Бенгалією, яка тоді включала території сучасного Бангладеш і Західної Бенгалії (частина Індії). Це стало частиною ширшого процесу колонізації, коли британці розширювала свою імперію на схід.

У 1905 році британська влада спробувала розділити Бенгалію на дві частини: мусульманську Східну Бенгалію та індуїстську Західну Бенгалію. Цей розподіл був скасований у 1911 році через сильний опір, але він створив підґрунтя для майбутніх етнічних та релігійних розколів і формування окремої мусульманської держави Бангладеш.

Після Другої світової війни, у 1947 році Британська Індія отримала незалежність і була розділена на дві держави: Індію та Пакистан. Бенгалія знову була розділена: Західна Бенгалія стала частиною Індії, а Східна Бенгалія — частиною Пакистану як Східний Пакистан.

Однак відносини між Східним та Західним Пакистаном були напруженими, що призвело до конфліктів. У 1971 році спалахнула війна за незалежність, яка завершилася створенням незалежної держави Бангладеш 16 грудня 1971 року. Ця війна привернула увагу всього світу через масштабні гуманітарні кризи та масові вбивства.

Після здобуття незалежності Бангладеш зіткнувся з політичною нестабільністю, військовими переворотами та економічними труднощами. Проте з часом країна почала демонструвати значний економічний ріст, особливо у текстильній промисловості. На сьогодні, Бангладеш є другим за величиною експортером одягу у світі після Китаю. Текстильна промисловість є критично важливою для економіки країни, забезпечуючи мільйони робочих місць і значну частину валютних надходжень. Однак політичний ландшафт залишається складним, з частими конфліктами між основними політичними партіями, які виливаються у заворушення.

Протести у Бангладеш: чому студенти вийшли на вулиці й суспільство до них приєдналося

Фото: Getty Images

У липні 2024 року в Бангладеш спалахнули масштабні заворушення, які призвели до загибелі майже двохсот людей. Причини цих заворушень слід шукати як в економічних труднощах, так і політичній напрузі, що призвели до соціального невдоволення, яке лише чекало відповідного моменту, щоб спалахнути і вилитись у кризу.

Тож, політична система країни останніми роками сильно залежна від владної лівоцентричної партії Авамі Ліг, яка є найстарішою партією держави та в минулому столітті очолила боротьбу бенгальців за незалежність. Будучи однією з двох найбільш домінуючих партій (їхнім головним суперником є Націоналістична партія Бангладеш), саме Авамі Ліг одноосібно править Бангладеш з 2009 року і з того часу опозиція описує їх владу, як авторитарну, адже стався значний відкат демократичних інституцій. Чинний прем'єр-міністр Бангладеш Шейх Хасіна очолює Авамі Ліг з 1981 року. Вона працює прем’єром понад 20 років, зокрема, з 2009 року – безперервно. Цікаво, що з жінок – глав уряду, Шейх Хасіна найдовше перебуває у статусі прем’єрки.

Хоча економіка країни є однією з найбільш швидкозростаючих у світі, експерти BBC зазначають, що зростання не вплинуло на робочі місця для випускників університетів. Тому близько 18 мільйонів молодих бангладешців шукають роботу. Виходить, що саме випускники університетів стикаються з вищим рівнем безробіття, ніж їхні менш освічені однолітки.

"Бангладеш став центром експорту готового одягу. Країна експортує на світовий ринок одягу на суму близько $40 млрд. У цьому секторі зайнято понад чотири мільйони людей, багато з яких – жінки. Але роботи на заводах недостатньо для молодого покоління, яке прагне досягти успіху", – відзначають британські журналісти.

Та справжньою особливістю економіки країни є те, що третина робочих місць у державному секторі довгий час була зарезервована для родичів ветеранів війни за незалежність, що відбулася понад 50 років тому. А це у більшості мова про партію Авамі Ліг і її наближених. За словами критиків, ця система приносить користь саме дітям й онукам людей з проурядових груп.

Після здобуття незалежності у 1971 році, уряд Бангладеш запровадив цю квотну систему для державних службовців. Це рішення було прийнято з метою віддячити тим, хто боровся за свободу країни, і надати їм та їхнім сім'ям соціальні та економічні можливості. Але з часом квотна система почала викликати значну критику. Багато людей вважали, що вона створює нерівні умови для вступу на державну службу, обмежуючи можливості для тих, хто не підпадає під визначені квоти. Це призвело до все більших протестів серед студентів та молоді, які вимагали скасування або реформування квотної системи.

Після масштабних протестів у 2018 році уряд Бангладеш оголосив про скасування квот для державних службовців. Це викликало змішані реакції у суспільстві. Багато хто вітав це рішення, вважаючи його справедливим. З іншого боку, ветерани війни за незалежність та їхні родини висловлювали стурбованість, що вони можуть втратити соціальну підтримку, яку надавали квоти. Хоча за даними місцевого видання Prothom Alo, нащадки борців за свободу, які підтримують партію прем’єрки, становлять лише 0,12%-0,2% населення Бангладеш. Тому партія Авамі Ліг вирішила знову повернути ці квоти, навіть у більшій кількості, що знову викликало реакцію з боку студентів.

Власне, останніми тижнями тисячі студентів в університетах по всьому Бангладеш активно агітували проти цієї системи квот на державні посади. Студенти кажуть, що система є дискримінаційною, вимагаютчи щоб на роботу брали не за минулі заслуги родичів, а за вміння та навички.

Однак замість того, щоб заспокоїти студентів, поліція та студентське крило правлячої Авамі Ліг, застосовували силу проти мирних демонстрантів, що викликало широке обурення. Звісно, уряд заперечив свої дії. Але суспільство відчуло симпатію, адже постраждали слабші у нерівній боротьбі, тому чимало людей приєдналися до студентських мітингів, що призвело до ще більшого посилення протестів й нової реакції з боку поліції. Тим більше, що опозиційна націоналістична партія відчула вдалий момент у політичній боротьбі з владною Авамі Ліг, адже останні вибори вони бойкотували, заявивши, що вільні та справедливі виборчі переги неможливі під керівництвом Хасіни. Тому демонстранти почали вимагати також відставки уряду прем'єрки Шейх Хасіни, а не лише скасування квот на роботу.

Розвиток заворушень та чому померло так багато людей

Прем'єр-міністр Шейх Хасіна. Фото: newindianexpress

Тож, заворушення почалися як мирні протести, але швидко переросли в насильницькі сутички з правоохоронцями, які застосували гумові кулі та сльозогінний газ, щоб розігнати мітингувальників. Уряд залучив військові підрозділи для підтримання порядку, що лише погіршило ситуацію.

Про перші жертви стало відомо у понеділок, 15 липня. Тоді мова йшла про п’ятьох вбитих та десятки поранених. Щонайменше троє загиблих були студентами, один був пішоходом, а ще один не ідентифікований. Наступного дня, коли насильство продовжувало вибухати в студентських містечках Бангладеш, шестеро людей були вбиті. У середу та четвер також повідомлялося про нові зіткнення, які почались у столиці країни Дацці, а для патрулювання вулиць великих міст були розгорнуті воєнізовані сили. ЗМІ повідомляли, що в четвер загинули ще щонайменше 19 людей.

Чому стільки загиблих? Бо поліцейські отримали наказ стріляти на місці. Соцмережами розлетілося чимало шокуючих відео, де видно, як поліцейські стріляють гумовими кулями по неозброєних протестувальниках, тим самим показуючи, наскільки влада готова боротися зі своїми людьми. Тому протестувальники почали атакували поліцейські машини та різні об’єкти інфраструктури, наприклад, метро, пункти оплати, і підпалили штаб-квартиру державного телемовника.

Станом на четвер, 18 липня, було відомо про щонайменше 32 загиблих, а також сотні поранених. Наступними днями почали говорити, що число жертв насправді є ще більшим. До кінця тижня повідомлялося про понад 100 загиблих.

Влада Бангладеш запровадила загальнонаціональну комендантську годину. А ще вони відключили інтернет, щоб ускладнити життя координаторам акцій та всім мітингувальникам, які дізнавалися новини саме завдяки всесвітній мережі. Офіційно офіс прем'єр-міністра оголосив комендантську годину після нападу на в'язницю поруч зі столицею країни в п'ятницю 19 липня, в результаті чого багато в'язнів були звільнені. Крім цього, автобусне та залізничне сполучення також було припинено, а школи й університети в Бангладеш закрили.

На тлі всіх цих заворушень тривали судові баталії за скасування квот. Верховний суд країни у неділю, 21 липня, таки скасував більшість квот на державні посади. Він відхилив постанову суду нижчої інстанції, який у червні встановив, що не 30%, а цілих 56% державних посад будуть розподілятися за квотою. Тепер, як постановив Верховний суд, 93% державних робочих місць будуть відкриті для кандидатів на підставі їхніх заслуг.

Хоч це безумовно є перемогою студентів, але протестувальники продовжили свої мітинги, адже було пролито багато крові і ніхто за це не відповідає

Координатор протестів з університету Джахангірнагар Махфузул Хасан сказав, що у них все ще є кілька вимог, які уряд повинен виконати, перш ніж вони скасують демонстрації.

"Тепер ми хочемо справедливості за втрачені життя наших братів. Прем’єр-міністр має просити вибачення, а винних – судити", – сказав він.

Хасан зазначив, що студентські групи також закликають до звільнення проректорів університетів, де протестувальники зіткнулися з насильством, і політиків, які поширюють провокаційні висловлювання про протестувальників. Крім цього, багато лідерів студентських протестів тепер бояться за свою безпеку й стурбовані тим, що їх "викрадуть правоохоронні органи, як це часто траплялося з критиками уряду".

І ці побоювання не безпідставні. Нещодавно кілька студентських активістів заявили, що їх викрали та катували під час жорстокого придушення поліцією протестів. Зокрема, студент університету Дакки та один із головних організаторів протестного руху Нахід Іслам, сказав, що понад 20 офіцерів, які назвалися поліцейськими, прибули о третій ранку в суботу та посадили його в машину, де йому зав’язали очі та наділи кайданки.

"Вони відвезли мене кудись, куди я не міг впізнати, а потім помістили в кімнату, де почали допитувати, а потім катувати, спочатку морально, а потім і фізично", — сказав Нахід Іслам. "Мене постійно запитували: чому ми протестуємо, хто за цим стоїть, який у нас порядок денний, чому ми не ведемо переговори з урядом".

Однак, попри кричущі випадки, прем’єр-міністр Шейх Хасіна традиційно спробувала покласти провину за заворушення на опозиційну Націоналістичну партію Бангладеш. Було зарештовано близько 2000 людей, переважно членів і вищого керівництва опозиційної партії разом з кількома студентськими організаторами. Щодо вбитих, то їх число сягає 200 людей. Так пишуть місцеві ЗМІ, однак офіційно влада не підтверджує таких даних. Хоча студенти оцінюють справжні цифри як значно більші.

У середу та четвер 24-25 липня градус суспільної напруги спав після того, як влада пішла на поступки щодо квот, а поліція розігнала багато протестувальників. Зараз Бангладеш повільно повертається до нормального життя після жорстоких сутичок. Поступово відновлюється інтернет, однак комендантська година ще діє.

"Офіси та банки відкрилися на кілька годин у середу, тоді як влада відновила широкосмуговий доступ до Інтернету в деяких районах Дакки та другого за величиною міста Чаттограма. Влада заявила, що комендантська година триватиме в Дакці та інших місцях, поки ситуація не покращиться", - пишуть у The Washington Post.

Які наслідки суспільних заворушень у Бангладеш

Столиця країни Дакка. Фото: money.bg

Наслідки цього кривавого конфлікту в Бангладеш можуть мати довготривалий вплив як на внутрішню політику, так і на економічну ситуацію країни.

За попередніми оцінками Bloomberg, економічний збиток від протестів і комендантської години за останній тиждень досяг майже одного мільярда доларів. Адже заворушення найбільше вплинули на швейний сектор, який формує понад 80% експорту Бангладеш і забезпечує близько десятої частини валового внутрішнього продукту країни.

"Це серйозна невдача для прем’єр-міністра Шейхи Хасіни, уряд якої веде переговори з кредиторами та Міжнародним валютним фондом щодо збільшення валютних резервів, які минулого місяця впали до 21,8 мільярда доларів", - відзначають у виданні.

У світі, звісно, засудили насильство та попросили уряд країни бути більш виваженим у своїх діях. Але ніхто відкрито не закликав до зміни уряду в країні, адже нікому не вигідно, щоб одяг з Бангладеш перестав надходити через продовження заворушень. Зокрема, і США, які є найбільшим покупцем одягу в країні та визнали останні вибори в Бангладеш, хоч їх бойкотувала опозиція.

"Уряд повинен утримуватися від актів насильства проти мирних протестувальників", — заявив у Вашингтоні речник Державного департаменту США Меттью Міллер, "Ми також залишаємося глибоко стурбованими повідомленнями про триваючі збої в телекомунікаційному зв’язку по всій країні".

До речі, Росії також не вигідна зміна уряду, адже росіяни завершують будівцництво у Бангледеш їх першої атомної станції - АЕС "Руппур" біля однойменного міста. Вартість проєкту скановить близько 13 мільярдів доларів, з яких РФ надала кредиту на $11 млрд. Тобто росіяни очікують таким чином посилити свій політичний вплив на Бангладеш, коли АЕС повністю запрацює. 

Як сказав TIME директор Інституту Південної Азії Центру Вілсона Майкл Кугельман, зараз прем’єрка Шейх Хасіна стикнулася з найбільшою кризою за весь час свого правління. "Це справді велика справа і вражаюча, тому що, здавалося, вона виникла нізвідки", - додав експерт.

А бангладешсько-американський політолог і професор Університету штату Іллінойс Алі Ріаз називає рівень кровопролиття в країні "безпрецедентним" у наш час.  

"Впродовж своєї історії Бангладеш переживав політичне насильство та повстання, але ніколи не було вбито так багато людей, не кажучи вже про такий короткий період", — розповів експерт TIME. "Жорстокість поліції та воєнних перевершила всі попередні випадки політичного насильства та реакції держави".

Однак, чи покине свій пост прем’єрка Бангладеш і чи зможуть відбутися нові чесні вибори в країні, відповідь на це питання залишається відкритою. З одного боку, після років зростання ВВП та скорочення безробіття, Ліга Авамі та Шейх Хасіна здобули широку підтримку, однак, з іншого боку, останнім часом все ж стався економічний спад, скорочення робочих місць, що і запустило рух протесту й боротьби за владу. Тому, якщо економічна ситуація не покращиться, можливі нові протести та заворушення. А це може призвести до ще більшого насильства та дестабілізації. Тим більше, що після рішення Верховного суду щодо квот, студенти розповсюдили список вимог із дев’яти пунктів, який включає заборону студентського крила Ліга Авамі, судове переслідування винних у вбивствах і вибачення від прем’єрки Хасіни, яка відома тим, що не просить вибачення, незалежно від того, що вона робить.  

У підсумку ми маємо ситуацію, коли або теперішня влада країни все ж поступиться і відбудеться зміна уряду, тоді очікувано, що Націоналістична партія Бангладеш його сформує, або Ліга Авамі й Шейх Хасіна навпаки лише посилять свою позицію, зробивши життя в Бангладеш ще більш авторитарним. Який шлях виявиться правильним для країни, покаже лише час.

Читайте також: Чому В’єтнам тяжіє до РФ і чи може Москва отримати від Ханоя зброю для війни в Україні. Пояснюємо