Чому В’єтнам тяжіє до РФ і чи може Москва отримати від Ханоя зброю для війни в Україні. Пояснюємо

Тож, В’єтнам – це країна з величенним людським потенціалом, адже на території, яка вдвічі менше за площу України, проживає майже 100 млн людей. Останні пів століття В’єтнам – це соціалістична республіка, яка має як комуністичну символіку, так і комуністичну партію на чолі країни, що нагадує про значення й впливи на державу Радянського Союзу.

Еспресо розповість про історію В’єтнаму, чому тут сприймають росіян як друзів, та чи може Кремль отримати військову допомогу від в’єтнамців.

Історія В’єтнаму до втручання США і Радянського Союзу

Захоплення французами В'єтнаму у ХІХ ст. Ілюстрація: Вікіпедія

До колоніального періоду, який настав доволі пізно, аж у середині XIX століття, В'єтнам мав довгу історію, яка включала періоди кількох незалежних династій таких правителів, як Лі, Чан та Ле. Звісно, що враховуючи безпосередню близькість до Китаю (найбільшого гравця на карті), в’єтнамці дві тисячі років відчували вплив як китайської держави, так і культури. До честі правителів В’єтнаму, вони зберегли свою мову, так і самобутність, хоча багато аспектів в'єтнамської культури походять саме з Китаю.

У В’єтнамі доволі часто ставалися різні повстання й народні заворушення, оскільки правителі країни шукали способів, як збагатитися, несправедливо використовуючи працю в основному сільського населення країни. Це призвело до того, що влада останньої династії імператорів В’єтнаму – Нгуєнів – поступово слабшала, а це було на руку європейцям, які з XVI століття почали свою активну експансію як в Америці, так і в Африці й Азії. За ринок і ресурси В’єтнаму активно боролися французи, які між 1858 і 1884 роками повністю захопили територію країни. Однак мотиви європейців мало чим відрізнялися від мотивів правлячих династій – таке ж бажання швидко збагатитися. Тому у другій половині XIX століття у В’єтнамі поширювався визвольний партизанський рух проти колоністів. Цей рух мав важливе значення в подальшій історії В’єтнаму, адже прищепив простому народові нелюбов до будь-яких іноземних загарбників.

Не дивно, що на цьому тлі у 1930 році виникла В’єтнамська комуністична партія, створена за зразком Китайської національної партії, лідери якої проповідували рівність та справедливий розподіл багатства, чого й хотіли більшість жителів. Заворушення почали зростати, комуністи намагалися потрапити до місцевих органів самоврядування і вплив французів почав поступово згасати.

Під час Другої світової війни, коли Японія окупувала В'єтнам, виникла націоналістична організація В'єтмінь під проводом Хо Ші Міна, яка боролась за незалежність як проти японців, так і проти французів і водночас мала зв’язки з китайськими комуністами, які допомагали їм фінансово і зброєю.

У кінці Другої світової в північну частину країни увійшли загони китайських комуністів, а на територію Південного В'єтнаму — англійці. В'єтмінь на чолі з Хо Ші Міном зробив своєю базою Ханой (теперішня столиця В’єтнаму) і утворив "Народні комітети" по всьому В'єтнаму. У день закінчення Другої світової війни, В'єтмінь оголосив про створення Демократичної Республіки В'єтнам.

Франція намагалась відновити контроль над В'єтнамом, але В'єтмінь розпочав збройний опір. Французів підтримали американці, а В'єтмінь отримував допомогу від комуністичного Китаю та СРСР. У підсумку війна завершилась Женевськими угодами 1954 року, які розділили В'єтнам на Північний і Південний вздовж 17-ї паралелі. Таким чином, було визнано існування двох незалежних держав — Демократичної Республіки В'єтнам (Північний В'єтнам, де були сильні комуністичні впливи) і Республіки В'єтнам (Південний В'єтнам, де діяли націоналісти й прихильники західних урядів).

Війна у В’єтнамі: як програш США породив багаторічного союзника Радянського Союзу

В'єтнамська війна. Фото: Вікіпедія

Після розділення країни на дві держави,у Північному В'єтнамі під керівництвом Хо Ші Міна та комуністичної партії було встановлено соціалістичний уряд, який мав одну мету – встановити свою владу в усьому В’єтнамі. Тому з середини 50-х років минулого століття знову почалася війна, яка мала громадянський характер, коли північ воювала з півднем. Ця війна з різною інтенсивністю тривала майже двадцять років і для Сполучених Штатів стала сумнозвісною трагічною сторінкою історії. Загинуло майже 60 тис. американських солдатів.

Тож, коли противники режиму, що діяв на півдні, створили прокомуністичний Національний фронт визволення Південного В'єтнаму (В'єтконг), у справу втрутилися США, які не хотіли, щоб комуністи перемогли і захопили владу у всьому В’єтнамі. Північний В'єтнам, підтримуваний Радянським Союзом та Китаєм, вів війну проти Південного В'єтнаму, який отримував підтримку США. Конфлікт закінчився аж у 1975 році перемогою Північного В'єтнаму і в'єтнамських комуністів, які об'єднали країну.

У 1976 році офіційно була проголошена Соціалістична Республіка В'єтнам, а СРСР став чи не першим другом цієї нової комуністичної країни. Чому не сусідній Китай? Бо ті були конкурентами в’єтнамців, а Радянський Союз, який мав напружені стосунки з Китаєм, хотів мати в регіоні надійного союзника, тому виділяв значні ресурси на допомогу В’єтнаму, що включали, як товари продовольчого характеру, так і зброю. Особливо після того як В’єтнам вторгся в Камбоджу в 1978 році, щоб скинути режим червоних кхмерів, тоді країна була ізольована та під санкціями Китаю і Заходу, і значною мірою залежала від радянської допомоги.

Ця сильна залежність від СРСР згодом вилізла боком в’єтнамцям, адже у другій половині 80-х років країна переживала інфляцію, а Радянський Союз доживав своїх останніх днів, тому все менше надсилав допомоги. Тому у В’єтнамі почалися певні економічні реформи, на з’їздах Комуністичної партії почали міняти курс країни, особливо після розвалу СРСР. Довгий час країна боролася з бідністю. Показовий факт, що лише у 2012 році у В’єтнамі з’явився свій мільярдер і ним став творець української "Мівіни" Фам Нят Вионг. Тобто лише після впровадження ринкових реформ з'явилися умови для формування бізнес-еліт та зростання рівня життя. За даними Світового банку, рівень бідності у В'єтнамі знизився з понад 70% у 1990-х роках до близько 6% у 2020 році.  

Що є на озброєнні у збройних сил В’єтнаму

В'єтнамська армія. Фото: Wikimedia Commons

Тож Радянський Союз "накачував" В’єтнам своєю зброєю, значна частина якої досі є на озброєнні. Згодом вже Росія продавала в’єтнамцям зброю. За даними The New York Times, російська техніка становить близько 60-70% оборонного арсеналу В’єтнаму.

Якщо говорити про кількість, то загальне число в’єтнамських військ становить майже 500 тис. осіб, а близько 5 млн людей є резервістами.  Щодо військової техніки, найбільше є старих радянських танків Т-54/55 – близько 850 одиниць. Багато з них модернізовані, щоб відповідати сучасним вимогам, адже ці танки виробляли в СРСР ще в 40-50-ті роки минулого століття. Новіших – Т-62 – значно менше, близько 70 одиниць. Найновішими в їхній армії є Т-90 – близько 70 одиниць закупили у РФ за останні роки. Бойових машин піхоти та бронетранспортерів теж небагато – загалом пів тисячі машин.

Артилерія складається з радянських гаубиць Д-30 (снаряди 122 мм) та М-46 (снаряди 130 мм), яких загалом є близько тисячі. Самохідних артилерійських установок значно менше – близько сотні – це 2С1 "Гвоздика" (122 мм) та 2С3 "Акація" (152 мм). Ракетні системи залпового вогню складаються з сотні радянських "Градів" і значно меншої кількості РСЗВ "Смерч".

Авіація теж радянська – це старі, частково модернізовані Су-22 (36 одиниць) та Су-27: (11 одиниць). Крім цього присутні новіші Су-30МК2 (Близько 35 одиниць), які спеціально у 90-х роках розроблялися росіянами для китайців, в’єтнамців, індонезійців й венесуельців. Гелікоптерів не більше і вони теж радянського зразка – Мі-24, Мі-8, Мі-17.

Хоч останніми роками В’єтнам активніше оновлює свій арсенал, закуповуючи нове озброєння з Росії, зокрема винищувачі, фрегати проєкту 11661 "Гепард", підводні човни проєкту 636 "Варшав'янка". Кілька років тому В'єтнам закупив і сучасніші протитанкові ракети у Росії, такі як "Корнет", та все ж більшість техніки – застаріла. Крім Росії, В’єтнам також купує озброєння з інших країн, зокрема з Ізраїлю та кількох країн Європи. Наприклад, закуповуються ізраїльські безпілотники та європейські кораблі. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), В'єтнам витрачає приблизно 4,3 мільярди доларів США на оборону щорічно, що становить близько 2,3% ВВП країни. Це невелика сума, яка не дозволяє швидко оновити стару зброю на нову.

Та найцікавіше, з погляду війни в Україні, що В'єтнам володіє значними радянськими запасами артилерійських боєприпасів і ракет, які постачалися раніше з СРСР й Китаю, а згодом з Росії. На численних військових складах зберігаються мільйони одиниць боєприпасів, адже за 20 років війни з американцями й згодом конфліктів у Камбоджі та на прикордонні з Китаєм, В’єтнам накопичив велику кількість снарядів, які хоч мають пів століття, однак досі придатні.

Чи може В’єтнам приєднатися до російської "вісі зла" і передати Москві військову допомогу

Президент В'єтнаму То Лам зустрічає Путіна. Фото: reuters

У В’єтнамі, як і в Китаї дозволена лише одна партія, яка десятки років керує країною – це комуністична. Відповідно, зберігається довга традиція прихильності до Радянського Союзу та РФ, яка оголосила себе правонаступницею СРСР. Герої Радянського Союзу – це також герої В’єтнаму, де в центрі столиці стоїть п’ятиметровий пам’ятник Леніну, до ніг якого щороку кладуть квіти вищі посадові особи країни. А це багато говорить про ідеологічну симпатію.

В'єтнам і Росія продовжують підтримувати тісні відносини. Хоч сьогодні економіка В’єтнаму трансформувалася завдяки інтеграції у світові ринки, а Росія значно відстала від Китаю, США та Європи як торговий партнер, та В’єтнам все ще використовує в основному військову техніку російського виробництва і покладається на партнерство з російськими нафтовими компаніями для розвідки нафти в Південнокитайському морі.

Попри це для багатьох стало новиною, що в червні цього року диктатор РФ Володимир Путін, після відвідин свого нового стратегічного військового союзника КНДР, також полетів у гості до В’єтнаму. Та насправді це вже п’ятий візит Путіна до Ханоя в статусі президента, що свідчить про його бажання зберегти особливі стосунки між В’єтнамом та РФ.

Крайній візит, який відбувся 19-20 червня, знову підкреслив хороші відносини між Росією та В'єтнамом. Путін провів переговори з кількома ключовими лідерами В'єтнаму, включаючи президента, прем'єр-міністра й генсека комуністичної партії. Офіційно обговорювалися різні питання, які вже стали традиційними – торгівля, оборона та енергетичне співробітництво, і були підписані кілька угод, спрямованих на поглиблення двосторонніх відносин​.

Але фактично, як відзначають у виданні The Diplomat, цей візит є частиною ширшої стратегії Росії щодо зміцнення зв'язків з азійськими країнами на тлі зростаючої ізоляції від Заходу через війну в Україні. В'єтнам, крім багаторічних зав’язків з РФ, також підтримує нейтральну зовнішню політику, тому в’єтнамці й зголосилися прийняти Путіна, для якого важливе будь-яке іноземне турне, щоб робити картинку для внутрішньої публіки і шукати нові можливості для своїх товарів й армії.

Звісно, що вторгнення РФ в Україну поставило перед В'єтнамом дипломатичний виклик. Вони вирішили утриматися від різних резолюцій в ООН, які засуджують дії Росії, хоча при цьому в’єтнамці намагаються зберегти добрі відносини і з Україною (навіть надіслали певну гуманітарну допомогу Києву, принаймні про це говорив президент Зеленський на зустрічі прем’єром В’єтнаму у Давосі на початку року). Не варто також забувати, що тисячі в'єтнамців працювали і навчалися в Україні, адже були частиною ширшого радянського світу.

"Все це відповідає давнім принципам зовнішньої політики В’єтнаму: бути друзями з усіма, але уникати будь-яких формальних альянсів – те, що керівництво Комуністичної партії зараз називає "бамбуковою дипломатією", коли піддаючись ударам вітру суперництва великих держав, не бути змушеними приймати сторону", - пояснюють оглядачі BBC про гнучкість політики В’єтнаму

Саме тому останніми роками В’єтнам значно покращив свої стосунки з США, з яким колись вів запеклу війну. Це роблять в інтересах пошуку прибуткових ринків для в’єтнамського експорту та збалансування своїх тісних зв’язків із гігантським сусідом Китаєм. Хоч американці й відмовляли в’єтнамців від офіційного візиту Путіна, бо це підриває міжнародні зусилля з його ізоляції, однак у В’єтнамі та й більшій частині Азії сформувалося свій погляд на війну в Україні, яка для них далека і не завжди зрозуміла. Звісно, що цим користається Кремль, а президент Зеленський та країни Заходу намагаються переконати азійських партнерів переглянути свої погляди, хоч це й непросто зробити.

"У багатьох країнах Азії війна в Україні розглядається як далека криза. У Таїланді, наприклад, історичному військовому союзнику США, який був на протилежному боці Росії під час холодної війни, громадська думка так само розділена, як і у В’єтнамі. Таїландці також цінують ще більш давні зв’язки між своєю монархією та дореволюційними російськими царями, а уряд Таїланду підтримує тісні зв’язки з Росією сьогодні, цінуючи внесок мільйонів росіян у її туристичну індустрію", - додають у BBC.

Показовим є те, що після візиту Путіна, міністр закордонних справ В'єтнаму під час зустрічі з помічником держсекретаря США у справах Східної Азії та Тихого океану назвав Штати стратегічним партнером. А американський посадовець натомість сказав, що довіра між двома країнами ніколи не була такою міцною та глибокою. Це підкреслює, що в’єтнамці намагаються діяти так, як їм вигідно. Адже, Росія є основним оборонним партнером В’єтнаму, а для переозброєння в’єтнамської армії зброєю США, потрібні роки й великі суми коштів. Натомість американські інвестиції і їх ринок є цінними для економіки В’єтнаму. Тому лідери комуністичного В’єтнаму балансують між кількома вогнями, щоб не втрапити у жодне полум’я. По суті, таку ж позицію займає інший важливий гравець регіону – Індія, для якої дешеві російські енергоносії є вкрай важливими.

"В’єтнам поступово відмовляється від залежності від російського оборонного обладнання і минулого року підвищив свої відносини зі Сполученими Штатами до найвищого можливого рівня, надавши їм такий самий статус, як з Китаєм та Росією. Зараз Сполучені Штати є найбільшим експортним ринком В’єтнаму, і вони збільшують допомогу у сфері безпеки, особливо на морі, де В’єтнам стикається з вторгненням китайських військ", - пишуть у The Washington Post, наголошуючи на тому, що ця особлива дружба між РФ та В’єтнамом за кілька років може остаточно згаснути. 

У CNN додають, що В’єтнам є центром зусиль США щодо протидії зростанню китайського впливу в регіоні та ключовою частиною індо-тихоокеанської стратегії Вашингтону. А це значить, що американці ніколи не схвалять будь-які можливі таємні договори про поставки боєприпасів зі сторони В’єтнаму до Росії. Якщо їх запідозрять в цьому, це перекреслить роки старань налагодження стосунків з США та Заходом, що відіб’ється на їх економіці й призведе до соціального невдоволення. Тому така гра точно не варта старань, тим більше, що Росія не має що запропонувати взамін. Таким чином між в’єтнамцями й росіянами продовжується традиційна дружня політика, але не більше. Щось подібне можна побачити у стосунках Туреччини й РФ, однак на відмінно від в’єтнамців, турки почувають себе значно сильнішими на міжнародній арені й можуть диктувати умови, а не шукати прихильності.

Читайте також: Що об'єднує Ердогана і Путіна, та чи можуть турки пропустити військові кораблі РФ в Чорне море

Надзвичайний та повноважний посол України в КНР (1999-2001), співголова Українсько-китайської ділової ради Ігор Литвин зауважив у етері Еспресо, що Москві достатньо і того, що В'єтнам зберігає свій нейтральний статус.

"Російський диктатор схвально оцінив позицію Ханоя, перебуваючи там з візитом. Мається на увазі, що В'єтнам дистанціонувався від того всього, що відбувається на фронті цієї кривавої війни, яку розпочала Росія проти України", - зазначив дипломат.

За його словами, наміри Кремля – зробити так, щоб В'єтнам й інші подібні країни відчули, що перед ними люди, які створюють якусь альтернативу Заходу.

"Чи піде на це В'єтнам, чи не піде, хто знає. Я вважаю, що В'єтнам займе все ж таки абсолютно чітку, свою персональну позицію і ні на які можливі намагання залучити його до "вісі зла" не піде", - підкреслив Ігор Литвин.

Читайте також: Відносини КНДР і РФ: яку зброю корейці постачають росіянам для війни