Українці навчилися захищатися від КАБів: що таке ЗУ-23-2 і як старими радянськими "зушками" почали збивати російські бомби

Що таке ЗУ-23-2

ЗУ-23-2 – це радянська спарена 23-міліметрова зенітна установка. Вона була розроблена наприкінці 1950-х років для ураження повітряних цілей на висотах до 2,5 км та легкоброньованих цілей до двох кілометрів у бойових порядках військ. Серійне виробництво почалося в 1955-му, на озброєння в СРСР прийнята в 1960-му.

Всього в Радянському Союзі виготовили понад 14 тис. зенітних установок, також їх за ліцензією виробляли в Китаї, Болгарії, Польщі та Єгипті.

23-мм зенітна установка до появи ПЗРК була призначена для боротьби з низьколітаючими літальними апаратами. Пізніше її стали активно застосовувати і для ураження стрільців, піхот, озброєння. Хоча ЗУ-23-2 найчастіше використовували проти піхоти, авіації та легкоброньованої бронетехніки, відомі також епізоди вдалого застосування проти танків. Наприклад, під час війни у ​​Нігерії (2015-2018) повстанці, за допомогою ЗУ-23, встановлених на пікапах, знищували танки урядової армії.

Фото: armyinform

Також "зушки" широко використовували під час війни в Афганістані (1979-1989), під час російсько-чеченських війн у 1990-х, у громадянських війнах у Сирії та Лівії, а також у російсько-українській війні.

Технічні характеристики ЗУ-23-2

• Довжина – 4,57 м
• Довжина люфи – 2 м
• Ширина – 2,88 м
• Висота – 1,22 м
• Обслуга – 6 осіб
• Калібр – 23 мм
• Ефективність вогню – 2,5 км (висота), 2 км (дальність)
• Початкова швидкість снаряда – 950 м/с
• максимальна швидкість цілі – 300 м/с (400 м/с для З-23М)
• Швидкострільність – 2000 пострілів/хв
• Переведення з бойового положення в похідне – 30 сек.

Фото: dpsu.gov.ua

Українські ЗУ-23-2

КБ "Артилерійське озброєння", що входить до складу Укроборонпрому розробило та опанувало виробництво люф калібром 23-мм КБА40 для зенітної установки ЗУ-23-2. У 2019-му стволи українського виробництва наказом міністра оборони були допущені до експлуатації.

Згодом компанія "Українська бронетехніка" розробила локалізовану версію ЗУ-23-2 (2А13). Відомо, що випробування цією техніки відбувалося, зокрема, у 2020 році на Рівненському полігоні.

На початку 2021 року на заводі "Маяк" повідомили, що опанували серійне виробництво запчастин, інструментів і приладів до ЗУ-23-2. Крім того, ЗСУ продовжували закуповувати запчастини для "зушок" через ProZorro.

Фото: dpsu.gov.ua

ЗУ-23-2 під час повномасштабної війни

Після повномасштабного вторгнення РФ в розпорядженні Сил оборони опинилися й установки, передані союзниками, зокрема Польщею. Також українці поєднували ЗУ-23 з іншими переданими зразками озброєння. Так американське видання Forbes присвятило матеріал "новій машині протиповітряної оборони", що її Україна отримала, встановивши гармати ЗУ-23-2 на американський бронетранспортер М113. Йдеться про 14-тонний алюмінієвий автомобіль з дизельним двигуном на 275 кінських сил, а також місцем для двох членів екіпажу та десанту на 11 осіб.

"Те, чого не вистачає М113 у броньованому захисті, він компенсує простором, мобільністю та універсальністю. Додайте сюди броню та башту, і ви зможете перетворити М113 на бойову машину. Додайте ЗУ-23-2 – і ви отримаєте високомобільну машину протиповітряної оборони та підтримки піхоти. Дивує лише те, що їхнє об'єднання зайняло так багато часу, адже союзники надали українським військам близько тисячі М113", – наголошував Forbes.

З 2022 року зенітні установки ЗУ-23-2 на базі шасі або причепа були типовим озброєнням ударних антидронових груп. Зокрема українські військові встановлювали зенітні установки на автомобілі ГАЗ-66.

"Українські бойові мобільні групи застосовують смертоносні "зушки" у двох варіантах: прямим наведенням, коли бачать ворога, або з закритих позицій. У другому випадку цілі розвідують за допомогою дронів, а снаряди після пострілів підривають дистанційно й накривають ворога дощем осколків", – йшлося в телевізійному сюжеті, розміщеному на сторінці Угруповання об'єднаних сил.

Здебільшого українські захисники полювали на БПЛА "Ланцет", рідше – на Zala або Supercam. Також ЗУ-23 використовували для прикриття роботи РСЗВ на кшталт "Града".

Читайте також: Штучний інтелект і HD-відео на сотню кілометрів: що відомо про російський дрон-розвідник ZALA Z-20, який збили українські воїни

Але найгучніше влучання було зафіксоване під час контрнаступу на Харківщині. Тоді бійці 80-ї бригади зуміли з зенітки збити ворожий літак Су-30.

Що таке КАБи і як Росія їх застосовувала

Керована авіаційна бомба (КАБ) – це авіаційна бомба, оснащена аеродинамічними поверхнями та системою наведення для підвищення влучності. Після створення КАБів старі авіаційні бомби почали називати "некерованими" або "тупими" бомбами.

Авіаційні бомби скидають із літака, вони відокремлюються від тримачів з невеликою швидкістю примусового відділення чи під дією гравітації. Дальність залежить від параметрів носія (швидкості та висоти). Чим вище й що на більшій швидкості літак скидає КАБ, тим далі летітиме бомба.

Керовані авіабомби стали великою загрозою для України через те, що росіяни мають їх дуже багато. Скажімо, 5 листопада 2023 року лише по деокупованій території Херсонщини ворог випустив 87 керованих авіабомб. 7 листопада окупанти застосували більше сотні КАБів.

Також КАБи небезпечні тим, що мають не дуже високу точність удару. Росіяни випускають снаряд не по цілі, а по якомусь сектору, де бомби завдають величезних руйнувань. Кілька КАБів можуть повністю знищити п’ятиповерховий будинок.

Найжахливішого удару росіяни завдали 16 березня 2022 року. Внаслідок удару по Маріупольському драматичному театру загинуло щонайменше 300 людей, серед них чимало дітей.

Тренажер для навчання обслуги зенітної установки ЗУ-23-2. Фото: logika.ua

Як боротися з керованими авіабомбами

Збивати КАБи можна засобами протиповітряної оборони. Але оскільки бомби запускають по всій лінії фронту, то розвинути таку широку мережу ППО і забезпечити її ракетами можливостей немає. Збивати літаками дешеві бомби також нелогічно.

Найкращим виходом, кажуть фахівці, було б збивати носії. Однак ворожі літаки підлітають до лінії бойового зіткнення на відстань 40-50 км і запускають бомби. Росіяни добре обізнані про можливості української ППО – українські зенітно-ракетні комплекси, такі як С300, можуть збивати цілі на дальності до 75 км, а Бук-М1 – до 35 км. Розміщувати Patriot неподалік лінії зіткнення – це піддавати його невиправданому ризику. Так само від ближніх боїв бережуть F-16. Удари по аеродромах можуть відтермінувати операції противника, але не запобігти їм.

"Про ведення розробок протидії далекобійним російським бомбам ще у квітні 2024 року повідомляв Володимир Зеленський. Станом на липень 2024 року волонтер Сергій Притула анонсував появу української зброї проти російських КАБів. Як мінімум саме тоді вона випробовувалась та у випадку доведення своєї ефективності її виробництво мали розпочати у стислі терміни", – писав Defense Express.

6 січня в районі Запоріжжя була збита російська керована авіабомба, що отримало офіційне підтвердження. За інформацією Повітряних сил, це вже не перший випадок.

За даними профільного авіаційного українського telegram-каналу "Соняшник", українські зенітники збивали російські далекобійні бомби за допомогою ЗУ-23-2.

"Проблем із виявленням КАБів у нас ніколи не було. Проблеми полягали в часі реакції та ціні застосування, бо з гармат ефективна дальність стрільби невелика, а ракетами дорого", – пояснює "Соняшник".

Саме тому Сили оборони й пропрацьовували можливість збивати керовані авіабомби радянськими "зушками". Таку можливість припускав і генерал армії Микола Маломуж. Для цього, зазначав генерал, необхідні досвід і точність українських бійців. Йдеться про здатність точно визначати траєкторію руху цілей.

Defense Express також наголошує, що в такому випадку йдеться "не про унікальні можливості цієї зброї, а про унікальну майстерність українських бійців та дозу військової вдачі". "Соняшник" відзначає, що мова йде про певну тактику та певне українське рішення, яке буде поступово масштабуватись.