Роки очікування, але ніхто не сидить: чому ексберкутівці, які стріляли на Інститутській, на волі

Справа про розстріли десятків мітингувальників у Києві на вул. Інститутській 20 лютого 2014 року є однією з найрезонансніших в українському судочинстві. Адже було проведено 320 судових засідань, допитано 245 осіб і досліджено понад 3 Тб відео- та фотоматеріалів. Однак фінальний вирок суду щодо п'ятьох ексберкутівців, звинувачених у вбивствах людей, так і не розтавив всі крапки над "і".

Еспресо розповість, кого судили, чому ця справа тягнулася так довго, чи можна вважати справедливим вирок суду і що очікувати далі?

Про що у статті:

• У чому суть справи;
• Кого притягнули до відповідальності;
• Чому ніхто з ексберкутівців так і не отримав фактичного покарання;
• Що чекати далі.

У чому суть справи

Фото: Андріана Стахів

Революція Гідності та події в Києві у кінці 2013 й на початку 2014 років змінили Україну і сам дискурс розвитку країни. Якщо до того через злочинну діяльність президента-втікача Віктора Януковича Україна крок за кроком рухалася в руки Кремля і перетворювалася на другу Білорусь, то після – українці чітко сказали, що наш шлях полягає в ЄС та НАТО, а це означає мати справді демократичну країну з неупередженими інституціями, з сильною армією та прозорою економікою.

Криваві події 18-20 лютого в Києві стали кульмінацією Євромайдану. Через злочинний наказ і виконання його по діагоналі влади, 20 лютого підрозділи МВС почали відкрито стріляти по протестувальникам з автоматичної зброї та снайперських гвинтівок бойовими патронами. Лише у той день загинуло півсотні безневинних людей, а загалом Революція Гідності коштувала життя сотні осіб, Героїв Небесної Сотні, ще понад 2 тис. людей зазнали різного ступеня травм.

Одними з головних винуватців всіх цих жертв стали тодішні "беркутівці" – спецпідрозділ міліції у лавах МВС, чисельність якого на той момент становила 4 тис. осіб. З 25 лютого 2014 року "Беркут" офіційно розформували.

Кого притягнули до відповідальності

Фото: LIGA.net

Ще 25 лютого 2014 року Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури розпочато кримінальне провадження за фактами організації вчинення умисних вбивств під час проведення масових заходів на майдані Незалежності у Києві в період з листопада 2013 по лютий 2014 року. Загалом було відкрито низку кримінальних проваджень, які в сумі почали називати "Справами Майдану".

Попри нібито швидку реакцію прокуратури, насправді, головні винуватці злочинного розстрілу 20 лютого швидко втекли з України. Затримано було лише декілька безпосередніх виконавців, а зв’язна ланка лише чекала нагоди, щоб втекти. Зокрема, мова йде про колишнього заступника командира роти "Беркут" Дмитра Садовника, який був чи не найважливішим підозрюваним у численних вбивствах на Майдані й ключовим свідком, цією сполучною ланкою між командуванням "Беркуту" та підрозділом, що несе відповідальність за вбивства 20 лютого. Так, його затримали 22 квітня 2014 року, але вже 19 вересня суддя Печерського районного суду Києва змінила Садовнику запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт. Хоч Апеляційний суд Києва скасував постанову Печерського райсуду і задовольнив клопотання ГПУ, та Садовник встиг втекти. І вже у 2017 році Генпрокуратура офіційно сказала, що Дмитро Садовник з грудня 2014 року став громадянином Росії і тому Кремль, звісно, відмовив в його екстрадиції.  

У 2014 році був шанс затримати і притягнути до відповідальності максимальне число винних, однак прокуратура не змогла справитися з цим завданням. Звісно, треба враховувати, що це був перехідний момент, коли влада в Україні змінювалася, а Росія почала відкриту війну, анексувавши Крим, коли російські сепаратисти на сході України почали створювати бандоформування, захоплювати владу і розпочалася АТО у відповідь. Тому правоохоронці, попри формальну роботу по "Справі Майдану", практично не змогли її швидко організувати.

Через рік, 17 жовтня 2015 року, генпрокурор Віктор Шокін заявив, що усі епізоди щодо подій на Майдані зібрані в одне, вибудована піраміда людей, яка причетна до злочинів проти Євромайдану. Шокін відзначив тоді: "Можу сказати, що фактично справу розслідувано". А 17 листопада громадськості був наданий багатотомний звіт розслідування з ключовими фігурами: Януковичем, Клюєвим, Захарченком, Поповим, Коряком, Федчуком та командирами підрозділів "Беркут" – Кусюком, Дидюком, Тягнирядном, Антоновим, Шевченком та Садовником.

Справа надійшла до суду ще у 2015 році з двома обвинуваченими, однак лише в травні 2016 року Святошинський районний суд Києва розпочав розгляд по суті справи вже проти п’ятьох колишніх "беркутівців", яких звинуватили у розстрілі активістів Євромайдану, в замаху на вбивство ще сотні людей, в тероризмі та перевищенні влади. Хоча у судовому документі фігурували ще 20 прізвищ бійців спецроти "Беркута".

Тож, на лаві підсудних опинилося лише п’ятеро, яких вдалося втримати в Україні: екс-заступник командира київського "Беркута" Олег Янішевський та четверо екс-бійців спецроти "Беркута" Павло Аброськін, Сергій Зінченко, Сергій Тамтура і Олександр Маринченко. Якщо Аброськіна та Зінченка заарештували ще навесні 2014 року, то Янішевського, Тамтуру і Маринченка у березні 2015 року.

Чому ніхто з ексберкутівців так і не отримав фактичного покарання

Фото: pixabay.com

Попри оптимістичні прогнози прокуратури, що за рік часу суд винесе вирок, цього не сталося. Справа затягнулася на кілька років. Суд допитував потерпілих, свідків обвинувачення та досліджував докази, проводив експертизи, а адвокати підозрюваних робили свою справу і також сповільнювали процес різними законними методами. Зрештою, 20 лютого 2019 року тодішній генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що ГПУ фактично завершила розслідування розстрілу активістів Євромайдану у Києві. Вирок суду мав бути оголошений ще на початку 2020 року, однак ситуація неочікувано змінилася.

Новий президент України Володимир Зеленський і його команда домовилися про черговий обмін заручниками між Україною та Росією. Тодішній гепрокурор України Руслан Рябошапка змінив групу прокурорів, які роками займалися справою ексберкутівців, ті попросили суд змінити запобіжні заходи всім п’ятьом затриманим. 28 грудня 2019 року Київський апеляційний суд змінив запобіжний захід беркутівцям Олегові Янішевському, Сергієві Зінченку, Павлові Аброськіну з утримання під вартою на особисте зобов'язання. Такий же запобіжний захід обрали Сергієві Тамтурі й Олександрові Маринченку, які перебували під домашнім арештом, бо раніше було встановлено, що вони начебто не брали безпосередньої участі в розстрілах людей. Чому так швидко змінили запобіжний захід, бо їх всіх раптово внесли до списку на обмін полонених із Росією.

29 грудня 2019 року вдалося повернути 76 українських громадян, бранців Кремля, натомість в ОРДЛО і Росію поїхали 124 людини – як українські колаборанти й сепаратисти, так і російські військовополонені. Серед них і Янішевський, Аброськін та Зінченко, яких під час обміну передали в руки РФ, де вони залишаються й донині. Така ж ситуація була з Маринченком та Тамтурою, однак у лютому 2020 року вони самі повернулися до Києва.

Цей обмін, зокрема, засудила парламентська опозиція, яка заявила, що його було затіяно лише для того, аби замести сліди злочинів, здійснених під час Майдану. Натомість президент Володимир Зеленський сказав, що якби він мав ще 100 "беркутівців", він поміняв би їх на одного розвідника. 

Така ситуація перевернула справу підсудних ексберкутівців з ніг на голову. Суд рік часу лише з’ясовував місце перебування Янішевського, Аброськіна та Зінченка, поки у жовтні 2020 року не оголосив їх в міжнародний розшук. Після цього суд відновив справу та перейшов до етапу вислуховування свідків захисту. Це зайняло ще два роки.

Найцікавіше, що ще у листопаді 2022 року суд зайшов до нарадчої кімнати для прийняття вироку і вийшов звідти у… вересні 2023 року. Чому так довго? Багато факторів, в тому числі повномасштабна війна. Але найбільший чинник – затяжний процес з багатьма поворотами, тому лише обсяг вироку цієї безпрецедентної для української юридичної практики справи становить 1714 аркушів. У підсумку за кількома статтями ексберкутівців виправдали, за низкою ж визнали винними. Як адвокати, так і прокурори заявили, що подаватимуть апеляцію. Тому це ще далеко не кінець цієї справи.

Наразі суд оголосив такі вироки:

• Заступнику командира полку Олегу Янішевському призначили довічне ув'язнення, його позбавили звання "підполковник міліції" (та з грудня 2019 року він перебуває у Росії);
• Спецпризначенця Павла Аброськіна засудили до 15 років з позбавленням права обіймати посади на три роки (він також з грудня 2019 року перебуває у Росії);
• Сергія Зінченка також засудили до 15 років з позбавленням права обіймати посади три роки та позбавили звань (теж з грудня 2019 року перебуває у Росії);
• Олександру Маринченку присудили 5 років позбавлення волі (однак він відбув призначений йому термін у СІЗО, де перебування зараховується за правилом про "один день за два" – "законом Савченко");
• Сергія Тамтура суд повністю виправдав.

Цікаво також, що Павла Аброськін та Сергій Зінченко до обміну мали запобіжний захід – арешт у СІЗО, й згідно із "законом Савченко", що діяв, доки вони перебували в слідчому ізоляторі, вони вже "відсиділи" 11,5 років.

Тому виходить, що наразі, фактично, ніхто не несе відповідальності, адже троє винних за межами України, один відсидів вже свій термін, а іншого – виправдали.

Що чекати далі

Враховуючи, що і адвокати, і прокурори не задоволені рішенням суду та будуть його оскаржувати, ця справа ще буде тягнутися, хоча вже без підсудних на лаві суду.

До того ж, рідні загиблих Героїв Небесної Сотні також не задоволені цим рішенням. Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – музей Революції Гідності опублікував думки родичів, чиї рідні загинули від рук ексберкутівців.

"Певно, ще немає в Україні справедливого покарання, бо наші рідні загинули, а ті, хто ці злочини скоїв, сьогодні навіть на волі. Усі ці роки ми ходили по судах, давали свідчення. Сьогодні я шокована вироком. Ми подаватимемо на апеляцію та боротимемося за справедливе рішення. Адже ми очікували довічного ув’язнення для всіх беркутівців, які стріляли", – сказала вирок Світлана Чаплінська, дружина Героя Небесної Сотні Володимира Чаплінського, який загинув на Майдані 20 лютого 2014 року.

"Вирок, на мою думку, абсолютно несправедливий. Наша родина навіть не подавала на моральне відшкодування, бо вважаємо, що саме верховенство права – це те, чого ми маємо домогтися в цій справі", – прокоментував Юрій Аксенин. Його батько – Герой Небесної Сотні Василь Аксенин отримав кульове поранення 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській і згодом помер у лікарні.

Наталія Бойків, дружина Героя Небесної Сотні Володимира Бойківа, який отримав смертельне поранення 18 лютого 2014 року сказала: "Я була присутня на всіх засіданнях і бачила доказову базу, тому сьогоднішнє рішення, на превеликий жаль, для мене не стало несподіванкою. Усі ми маємо надію на реально справедливий вирок після оскарження".

Це лише одна з кількох "Справ Майдану", які зараз перебувають у судовому процесі на різних етапах досудового слідства. Тому раніше чи пізніше можна очікувати нових вироків. Та чи задовольнять вони суспільство після стількох років очікування, яке зараз героїчно протистоїть російським агресорам в повномасштабній війні, коли, здається, що вже кожен крім Феміди знає, хто давав злочинні накази і стріляв по людях? Питання досі відкрите. 

Читайте також: Розстріл Майдану: прокурори оскаржать вироки ексберкутівцям