Російські "миротворці" розігнали протестувальників, які блокували військову базу в Нагірному Карабасі

Про це пише Радіо Азатутюн, посилаючись на коментар члена руху з розблокування Лачинського коридору Артура Осипяна.

Група місцевих жителів Нагірного Карабаху з ночі блокувала в'їзд та виїзд з російської бази в Іваняні. Карабахські активісти заявили, що так звані російські "миротворці" не виконують своїх зобов'язань. Протестувальники також вимагали забезпечити їхню безпеку під час ходи до мосту Хакарі.

Своєю чергою російські військові силою та із застосуванням спецтехніки розігнали місцевих. Зазначається, що наразі активісти повернулися до Степанакерта і тепер планують свої подальші дії.

"Іншого варіанту немає, ми не можемо не боротися", - наголошує Осипян.

Довідково. Лачинський коридор - гірський коридор, що з'єднував Республіку Вірменію з невизнаною Нагірно-Карабаською Республікою, наразі для "підтримання безпеки" там перебувають російські "миротворці".

Вірменська сторона заявляє, що Лачинський коридор заблокований азербайджанськими військовими, які перешкоджають постачанню гуманітарної допомоги місцевим жителям Карабаху. ООН також закликала до розблокування коридору через брак продовольства та товарів першої необхідності.

Своєю чергою Азербайджан стверджує, що Вірменія використовує коридор для постачання зброї й що цивільне населення має можливість проходити через КПП.

Конфлікт щодо Нагірного Карабаху

Конфлікт між Вірменією та Азербайджаном щодо Нагірного Карабаху триває вже понад 30 років. При СРСР територія належала Азербайджанській РСР, а населяли її переважно вірмени. В 1991 році регіон оголосив про "незалежність" і назвався Нагірно-Карабахською Республікою, це відбувалось за підтримки Вірменії. З того часу в регіоні періодично ставалися військові конфлікти. Останнє загострення почалося в березні цього року, коли через стрілянину загинули люди.

14 травня Азербайджан і Вірменія погодилися вжити подальших заходів для делімітації кордону. Сторони підтвердили своє визнання так званої Алматинської декларації, яка підтверджує територіальну цілісність Вірменії (29 800 кв. км) та Азербайджану (86 600 кв. км). Точна делімітація кордонів буде визначена шляхом переговорів.

22 травня президент Азербайджану Ільхам Алієв під час пресконференції у Литві заявив, що підписання мирної угоди між країнами неминуче. Глава держави висловив сподівання, що це принесе мир на Кавказ і зазначив, що хоча території Азербайджану знаходилися під окупацією майже 30 років, країна готова до мирної угоди. Натомість на перемовинах з Алієвим прем'єр Вірменії Нікол Пашинян офіційно погодився визнати територію Нагірного Карабаху суверенними землями Азербайджану. Зі свого боку азербайджанська сторона гарантує дотримання прав і свобод вірменської національної меншини.

Ці домовленості передбачають припинення існування не визнаної у світі "Нагірно-Карабаської Республіки" та її "органів влади". Домовленості Пашиняна й Алієва були досягнені без участі Кремля й здатні покласти край багаторічному кровопролиттю й напруженню у Карабасі. Посередниками виступили країни Євросоюзу та США.

29 травня прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив, що наразі немає узгодженого проєкту угоди про мир з Азербайджаном, який можна було б підписати.

5 червня секретар Ради безпеки Вірменії Армен Григорян заявив, що Азербайджан й Вірменія можуть вже до кінця цього року укласти мирну угоду.