Шольц — канцлер Німеччини, а не України

Олаф Шольц — зразок ідеального політика, якого могла б колись мати Україна очільником.

Так, в контексті війни й допомоги нам ми перетворили його на безхарактерного слабака, який не хоче одразу віддати нам всі запаси бундесверу. Але не забувайте, що Шольц — канцлер Німеччини, а не України. І для Німеччини він робить все правильно. За рік вони перебудували свій енергетичний ринок і убезпечили себе від залежності. Що на початку війни виглядало величезною проблемою. Але менше, аніж за рік вони виправили те, на що пішло 15 років у Меркель.

Нагадаю, що Шольц став канцлером Німеччини в грудні 2021-го року — за три місяці до початку великої війни. І одразу став чи не ключовим політиком після Байдена, який мусить приймати рішення. Так, він обережний, але ця обережність не проти України, а для Німеччини. Якби кожен топполітик діяв в інтересах своєї держави та свого народу так, як діє Шольц чи, приміром, Макрон — то ніякої війни б не було і ми загалом як держава жили б суттєво краще.

Якби кожен топполітик діяв в інтересах своєї держави та свого народу так, як діє Шольц чи, приміром, Макрон — то ніякої війни б не було і ми загалом як держава жили б суттєво краще

Ера вождизму давно в минулому, її розквіт припав на середину минулого сторіччя. Гітлер, Сталін, Муссоліні та інші. Саме вони організували велику м'ясорубку під назвою Друга світова. І спроба відновити еру вождизму привела до нової війни. І якраз ті, хто не планує ставати міфологічними національними героями, — роблять усе, щоб її зупинити. Невже ви ще не зрозуміли цього? До речі, Степан Бандера, безсумнівно дуже харизматичний національний лідер — теж з тої епохи, ери вождизму. Саме чим, частково, пояснюється непримирима внутрішня боротьба між проукраїнськими силами. За бажання бути головним лідером. І якби він дожив до глибокої старості — невідомо, як склався б хід історії і його вплив на Україну. Але його убили й перетворили на рок-зірку, символ. І це погано для нього як людини, але дуже придалось нам як народу.

Читайте також: "Ультраправачня" нічим не краща за "ультралівачню"

Бажання сильної руки — спадок совка і монархії. Бажання сильних державних інституцій — бажання демократичного світу і притомних людей

Бажання сильної руки — спадок совка і монархії. Бажання сильних державних інституцій — бажання демократичного світу і притомних людей.

Колись топчиновники, здається, Швейцарії організували нараду в горах і всі сіли в один вертоліт і летіли туди. І з ними була журналістка, котра запитала — а що буде, якщо ви всі розіб'єтесь і загинете? Буде горе в шести швейцарських родинах — відповів один з них. І це яскравий приклад того, ким мають бути для розвиненого суспільства керівники держави. Будівничими сильних державних інституцій, а не свого яскравого образу і рейтингу. Чудовий приклад цього — Польща. Всі ми пам'ятаємо авіакатастрофу, в якій розбився чи не весь керівний склад республіки. Чи Польща як держава після цього покотилась вниз? Чи там погіршилась економіка, політика, управління державою? Ні. Бо там збудовані сильні державні інституції. В яких одразу знаходиться якісний резерв і заміна. І там таких десятки. На кожному рівні управління.

Незамінність — більше вада і недолік системи, аніж її перевага. Бо держава з одним сильним лідером — як крутий танк без запчастин. Перша поломка — і танк не їде і не стріляє

Читайте також: Війна стала схожа на боксерський поєдинок у ринзі, чітко обмеженому канатами – кордонами України

І замість реготу з Макрона й обурень від Шольца, задумайтесь над тим, що відбувається з нашими державними інституціями та чи наше політичне керівництво провадить правильну політику з розбудови держави та її гілок влади. Чи не занадто ми женемось за крашами й національними лідерами, роблячи їх унікальними та таким чином незамінними, ставлячи їх у, звісно, вигідне становище, а державу й українське суспільство — в не дуже. Коли незамінність — більше вада і недолік системи, аніж її перевага. Бо держава з одним сильним лідером — як крутий танк без запчастин. Перша поломка — і танк не їде і не стріляє. Чи наша судова, законодавча і виконавча гілки влади – справді незалежні одна від одної і врівноважують одна одну.

Я вважаю, що нам пощастило, що лідери всіх наших союзних держав — саме такі політики, виважені та прагматичні. І без жодного натяку на хворі амбіції. Що серед них нема охочого ринутись в міряння з Путіним мечами, бо саме цього він прагне у своїй страшній витівці. І що якщо вони зміняться на виборах — їх держави не припинять нас підтримувати. Як сталось, приміром, із Джонсоном. Сунак навіть приблизно не такий харизмат, але Британія все така ж сильна, багата і впливова.

Мрію, щоб і Україна колись стала такою ж.

Джерело

Про автора: Володимир Гевко, маркетолог, блогер

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Стежте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.