Військова стратегія України: вижити в 2024 році, щоб перемогти в 2025 році. Акценти світових ЗМІ 23 лютого

Про це й не тільки писали світові ЗМІ станом на ранок 23 лютого.

Уроки за два роки війни в Україні

Фото: Командування Об'єднаних Сил ЗСУ

У Politico спробували проаналізувати військову стратегію України в короткій і довгостроковій перспективі. Вони дійшли висновку, що цього року Україна робитиме все можливе, щоб вижити, зібрати сили, не втратити багато територій, щоб наступного 2025 року провести новий контрнаступ і перемогти російських окупантів.

"Україна має амбітну військову ціль на цей рік — триматися. Це третій рік повномасштабної війни країни з Росією і десять років після того, як Москва незаконно анексувала Крим і поклала початок конфлікту на сході України. Після відчаю від першої атаки, а потім зростаючих надій на швидкий розворот, факти на передовій тепер вказують на рік застою. Українські солдати виснажені, а її збройним силам не вистачає артилерійських боєприпасів і ракет протиповітряної оборони", – відзначають у виданні.

Цей рік буде роком "відновлення та підготовки з обох сторін, як у 1916 та 1941-42 роках під час останніх світових війн", — сказав Марк Тіс, який минулого року пішов у відставку з посади заступника начальника оборони Бельгії в званні генерал-лейтенанта.

Щоб оцінити перспективи на наступний рік, Politico запитав аналітиків, офіцерів і військових експертів висловити своє бачення перебігу війни.

"Ніхто не міг надати точну дорожню карту на 2024 рік, але всі погодилися, що три фундаментальні фактори визначатимуть траєкторію розвитку наступних місяців. По-перше, ця весна пов’язана з виправданням очікувань, оскільки Україна не матиме обладнання чи особового складу для проведення значного контрнаступу; по-друге, Росія за допомогою своїх союзників забезпечила перевагу в артилерії та разом із безупинними наземними атаками завдає ударів по українських позиціях; і по-третє, без західної протиповітряної оборони та ракет великої дальності, а також артилерійських снарядів Києву буде важко створити надійну стійку оборону", - відзначають у виданні.

Росія здатна наступати, тому що її мало хвилює життя своїх військ. До того ж, у росіян значно більше боєприпасів. Оцінки щорічного виробництва та відновлення снарядів у Росії коливаються від 1 мільйона до 4,5 мільйонів. "Цей обсяг значно перевищує кількість артилерійських боєприпасів, які є в розпорядженні України", — йдеться в дослідженні Міноборони Естонії.

Західні країни поспішають збільшити власне виробництво боєприпасів. Наприклад, США планують виробляти близько 1 мільйона снарядів щорічно до кінця 2025 року з довоєнних 190 000. Київ теж намагається збільшити внутрішнє виробництво, але прогрес йде повільно. США надіслали 2 мільйони 155-міліметрових снарядів з початку війни, але ці поставки вичерпалися через політичний тупик у Вашингтоні щодо військової допомоги Україні.

Старший науковий співробітник дослідницького центру Королівського інституту об’єднаних служб Джастін Бронк сказав, що від того, чи вдасться Заходу досягти кращих результатів у постачанні Україні в найближчі місяці, залежатиме, чи зможе він утримати позицію цього року.

Міністр оборони Естонії Ханно Певкур заявив, що цей рік "буде роком стратегічної розбудови та оборони як для України, так і для євроатлантичної спільноти — часом для створення необхідної військової та промислової бази".

"До 2025 року Україна може мати достатньо навичок і засобів, щоб перемогти Росію", - вважає Певкур.

Ще однією проблемою для України є збереження віри. Більшість європейців підтримують Київ, але переважна більшість вважає, що він програє війну. В Україні 85% населення все ще вірить, що їхня країна переможе, але дедалі менше людей можуть описати, як ця перемога виглядатиме та коли вона відбудеться, згідно з останніми опитуваннями.

Та для колишнього командувача армією США в Європі генерала Бена Ходжеса той факт, що Україна зберігає життєздатну оборону та залишається рішучою, є підставою бути позитивним.

"Зачекайте хвилинку, ця війна триває вже 10 років, Росія мала всі переваги, і через 10 років вони окупували лише 18 відсотків України", – сказав Ходжес. "Вони втратили півмільйона військових, Чорноморський флот з кожним днем ​​слабшає, а ВПС не можуть отримати перевагу в повітрі".  

За його словами потрібне чітке зобов’язання західних лідерів — не просто триматися з Україною скільки завгодно, а й підтримувати її зброєю, необхідною для фактичної перемоги у війні.

У The New York Times відзначили, що за два роки війни президент Путін не такий ізольований, як сподівалися офіційні особи США. Внутрішня сила Росії, що ґрунтується на її величезних запасах нафти та природного газу, зміцнила фінансову та політичну стійкість, яка загрожує пережити спротив Заходу.

"У деяких частинах Азії, Африки та Південної Америки його вплив як ніколи сильний або навіть зростає. І його контроль над владою вдома виглядає таким сильним, як і раніше", - відзначають американські журналісти.

Китай, Індія та Бразилія купують російську нафту в рекордних обсягах, насолоджуючись великими знижками, які Путін тепер пропонує країнам, які бажають замінити своїх втрачених європейських клієнтів. Разом з цими економічними відносинами, що розвиваються, з’явилися міцні дипломатичні зв’язки, зокрема з деякими близькими партнерами США. Путін відвідав Пекін у жовтні та приймав міністра закордонних справ Індії в Москві наприкінці грудня. Кількома тижнями раніше Путіна тепло прийняли в Саудівській Аравії та Об’єднаних Арабських Еміратах, де його зустріли салютом з 21 гармати, а над головами винищувачів тягнувся дим у червоно-біло-синьому прапорі Росії.

Російський вплив також розширюється в Африці. Згідно з новим звітом Королівського інституту об’єднаних служб, дослідницької групи безпеки, що базується в Лондоні. Коли Євген Пригожин, лідер групи найманців Вагнера, помер минулого літа, російська військова розвідка взяла на себе широкі операції Вагнера в Африці та зробила подальші вторгнення в уряди, які покладаються на групу для забезпечення безпеки.

"Росія ні в якому разі не заблокована", — сказав Майкл Кіммадж, історик холодної війни з Католицького університету Америки, який був чиновником Державного департаменту в адміністрації Обами. "Він не обмежений економічно, він не обмежений дипломатично, і він доносить своє повідомлення про війну". 

На думку деяких російських експертів, американські та європейські лідери не до кінця врахували цю реальність.

Фото: reuters

А у The Washington Post відзначили, що два роки війни в Україні значно змінили підхід Пентагону до ведення війни. Адже те, що сталося в Україні ясно показало Пентагону, що розрахунки на полі бою фундаментально змінилися за роки, що минули з часу її останнього розгортання сил у великій кількості. Високоточна зброя, парк безпілотних літальних апаратів і цифрове спостереження можуть виходити далеко за межі лінії фронту, становлячи серйозний ризик для особового складу, де б він не знаходився.

За словами офіційних осіб, війна стала важлива для американських військових планувальників, які дивляться в майбутнє. Секретне річне дослідження уроків, засвоєних обома сторонами кривавої кампанії, допоможе розробити наступну Стратегію національної оборони США. Це масштабний документ, який узгоджує численні пріоритети Пентагону. 20 офіцерів, які керували проєктом, досліджували п’ять напрямків: наземний маневр, повітряна сила, інформаційна війна, підтримка та нарощування сил і здатність вогню на великі відстані.

"Характер війни змінюється, а уроки, які взяті з України, є вічним ресурсом для навчання", - каже високопоставлений чиновник оборони США.

Конфлікт в Україні поставив під сумнів основні припущення. За словами Стейсі Петтіджон, директора оборонної програми мозкового центру Центру нової американської безпеки, війна перетворилася на виснажливий фестиваль, коли кожна сторона намагається виснажити іншу, модель, яку вважають анахронічною. Це також ускладнило давнє переконання Пентагону про те, що дорога високоточна зброя є центральною для перемоги в американських конфліктах, сказав Петтіджон.

Загалом кажучи, війна в Україні продемонструвала, що все, що роблять американські війська на місцях — від планування місій і патрулювання до технологій, які дозволяють практично виконувати будь-які військові завдання — потребує переосмислення, кажуть офіційні особи.

Херсон – місто привид

Фото: Херсонці з українським військовим на площі Свободи, 11 листопада 2022 р. Фото: Ігор Цуркан/Facebook

У CNN акцентували на житті в Херсоні, який звільнили понад рік тому. Зараз жителі, які повернулися, зазнають постійних ударів від наступаючих військ Росії.

"Херсон з його вулицями, усипаними битим склом і безкінечним артилерійським шквалом на горизонті, відчувається так, ніби він перебуває під окупацією. Два роки тому він став першим великим українським містом, яке впало, коли російські війська вторглися з Криму. Через дев'ять місяців його звільнили київські війська. Проте, коли війна йде вже третій рік, жителі описують обстріли з боку російських сил, що знаходяться під милею на іншому березі Дніпра, як найгірші", - відзначають американські журналісти.

Безпілотники та артилерія обстрілюють місто з надзвичайною частотою, що свідчить про те, що російські війська не обтяжені такою нестачею боєприпасів, з якою стикаються українські війська.

Деякі з вибухів можуть бути спричинені триваючими зіткненнями поблизу крихітного села Кринки, яке набуло надзвичайного значення після того, як міністр оборони Росії Сергій Шойгу у вівторок сказав своєму босові президенту Володимиру Путіну, що село було фактично очищено наступаючими російськими військами. Україна різко заперечила цю заяву, а президент Володимир Зеленський у четвер заявив, що Москва "лише здатна провести кампанію з дезінформації".

На кадрах, оприлюднених українськими силами з дрона, видно, як ті самі російські солдати, які підняли свій прапор у Кринках, через кілька хвилин втекли з місця події.

Проте суперечка та сутички навколо Кринок додають песимізму в Херсоні.

Журналісти відзначають, що CNN став свідком падіння яскравого та процвітаючого міста, єдиної столиці провінції, яку захопили російські війська, протягом перших 72 годин війни.

"Вулиці міста, що залишилися, здаються привидами після двох років артилерійських дуелей". – пишуть у виданні.

Байден зустрівся з родиною загиблого опозиціонера Навального, щоб нагадати конгресменам, на що здатний Путін і чому важливо підтримувати Україну

Фото: Фейсбук Джо Байдена

Крім цього, у світових ЗМІ продовжують обговорювати смерть Олексія Навального у російській тюрмі. Зокрема, факт зустрічі президента США з дружиною Навального.  У Сан-Франциско в рамках триденного збору коштів у Каліфорнії Байден висловив свої "щирі співчуття" дружині Юлії Навальній та дочці Даші, згідно з повідомленням Білого дому про їх особисту зустріч.

Байден "висловив своє захоплення надзвичайною мужністю Олексія Навального та його спадщиною у боротьбі з корупцією та вільною і демократичною Росією, в якій верховенство права однаково поширюється на всіх", – повідомили в Білому домі. "Президент підкреслив, що спадщина Олексія продовжуватиметься через людей по всій Росії та в усьому світі, які оплакують його втрату та борються за свободу, демократію та права людини".

"Смерть Навального минулого тижня у віці 47 років, після багатьох років критики корупції та репресій Москви, усунула найпопулярнішу фігуру в Росії, яка бажала публічно кинути виклик президенту Володимиру Путіну. Це було значним ударом для російської опозиції, і західні лідери засудили це як останній приклад жорстокості Путіна", - відзначають у The Washington Post.

Американські журналісти відзначають, що зустріч Байдена з членами сім’ї Навального відбулася на тлі його дедалі нагальніших спроб переконати республіканців у Палаті представників схвалити додаткову допомогу Україні. Також у у The Washington Post пишуть. Що зустріч президента з Юлією та Дашею Навальними була способом підкреслити авторитарність російського лідера. Після смерті Навального Байден назвав це "доказом жорстокості Путіна".

Читайте також: Навальний – продукт ілюзорного погляду на Росію