Україні для бліцкригу бракує авіації та ППО. Колонка Сергія Згурця

Публікація The NYT про тактику ЗСУ

Хотів би почати нашу рубрику з власних оцінок на тлі сьогоднішньої публікації в The New York Times. Ідеться про те, що українська армія відмовилася від методів ведення бойових дій, які пропонують США, та зосередилася на виснаженні РФ артилерією та ракетами великої дальності замість того, щоб штурмувати мінні поля під вогнем, і веде дії малими підрозділами. Мовляв, американські офіційні особи (проте незрозуміло які) стурбовані тим, що повернення до цієї тактики може призвести до того, що Україна витрачатиме дорогоцінні припаси й це може зіграти на руку Путіну та поставити Сили оборони в невигідне становище у цій війні на виснаження. Американські методи - це про мобільну війну, маневри, коли замість виснажливої вогневої протидії використовують швидкість для обходу позицій ворога, щоб застати його зненацька. З новими технологіями справді можливості для таких операцій зросли, але в цих концепціях завжди була частка міфології, тому що успіхи США в нещодавніх війнах були не лише результатом маневру, але й переваги у вогневій потужності. Під час "Бурі в пустелі" оборону противника знищували 40 днів авіацією, ще чотири дні - наземною операцією. Такої розкоші в України немає, і цю концепцію не можна перенести на реальність російсько-української війни, яка є унікальною, тому що на її поточному етапі йдеться про динамічний паритет між арміями двох країн. Про маневрову війну, щонайменше на поточному етапі, говорити не варто. Публікації в західних ЗМІ ґрунтуються на оцінках двох експертів, які провели глибокий аналіз на лінії фронту, відвідавши різні його ділянки та дослідивши власні публікації: старшого наукового співробітника Британського інституту стратегічних досліджень Франца Штефана Ґаді та наукового співробітника Фонду Карнеґі Майкла Коффмана. Вони зробили реалістичні та критичні висновки. Науковці говорять, що здатність наших солдатів швидко опановувати західну зброю призвела до безпідставного оптимізму, що можна скоротити й підготовку бойових підрозділів, а це помилка. Зараз командири рот, батальйонів, новосформованих бригад вимушені здобувати бойовий досвід і досвід взаємодії на полі бою та часом - високою ціною. Проте навіть якби вони були краще підготовлені, відсутність ключових можливостей завадила б швидкому просуванню в маневрі бліцкригу, адже бракує засобів для домінування в повітрі, швидкого розмінування, ППО близької дії. Це передумови запровадження власної тактики бойових дій: щоб зберегти бойову міць і знищити росіян, роблять акцент на артилерії, коли вона знищує ворожу оборону, а потім просувається піхота. Це займе виснажливий період. Ефективність стратегії розуміє противник, зважаючи на істеричні заяви воєнкорів РФ і екскерівників 58-ї армії ЗС Росії про те, що вони не можуть протидіяти українському контрбатарейному та знищувальному артилерійському вогню. Це ознака того, що стратегія виправдана. Проблема в тому, що сама Україна має докласти зусиль, щоб сприйняття успіху нашої кампанії в партнерів було правильне вже сьогодні, коли триває виснажливий період до того, як удар і маневр наших свіжих бригад означатиме новий етап контрнаступу Сил оборони.

Директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь вважає, що журналіст The NYT не розібрався з тим, що відбувається, бо кілька положень не можуть корелювати одне з одним. Ідеться про те, що українські війська навчалися воювати децентралізовано, бо це ознака західної доктрини, водночас Сили оборони акцентуватимуть на виснаженні. Незрозуміло, як це поєднується. До чого тут децентралізація та відсутність домінування в повітрі та більш високоточних далекобійних засобів, які б вибивали ППО або діяли глибше. Я маю на увазі бомби з дальністю 160 км, про які ми говоримо рік і які ніяк у нас не з’являться. Сили оборони діють у тій же доктрині, у якій і діяли: спершу операції, які формують умови на полі бою, зокрема за допомогою артилерії, високоточних ракет, артилерії, адже не маємо передової авіації; а коли ворог не зможе ефективно оборонятися, війська йдуть на штурм і займають кинуті противником через виснаження позиції. Багато хто називає звільнення Херсонщини миттєвою операцією, але вона щонайменше розпочалась у червні - липні, а закінчилась у листопаді звільненням Херсона. Тоді теж треба було виснажувати противника та знищувати мости. Пам’ятаємо, як довго українська армія обробляла Антонівський. Спершу створили ілюзію миттєвої операції, хоча коли на мапі бачили лінії оборони РФ за пів року з моменту публікації інтерв’ю Залужного, у якій він назвав кількість потрібної для перемоги техніки. Потім почалися розчарування. У тих умовах, у яких ми зараз перебуваємо, це оптимальний розвиток подій. Є просування, виснаження, снарядний голод РФ, адже українські війська постійно знищують ворожі склади з боєприпасами в тактичній і оперативній глибині. Якби в нас були GLSDB на 160 км, то снарядний голод у росіян був би набагато сильніший і все рухалося б набагато швидше. Є залежність від бойових можливостей, на яких концентрується західна доктрина.

Залежність допомоги Україні від виборів у США

Політтехнологи орієнтуються на успішні історії, особливо коли йдеться про адміністрацію Байдена та військові аспекти розвитку ситуації. Відразу згадується Афганістан, коли місцеві хапаються за колеса літака, який злітає. Це мало панічний і некрасивий з боку адміністрації вигляд. Опоненти на виборах могли апелювати до таких провалів адміністрації Байдена, яка хотіла б залишитися на другий термін. Основне завдання політтехнологів - не допустити негативного контексту підтримки України. Якщо уявити, що США надали нам F-16, ATACMS і раптом РФ збиває кілька винищувачів, а ATACMS виявляються не такими ефективними та їх знищує ворожа ППО під час спроб ударити по Криму, наприклад, це може стати дуже непоганим козирем для Трампа чи інших противників Трампа. Вони заявлять, що США вклали величезні гроші в Україну, а вона не може досягти успіху, тому треба домовлятися з РФ, припиняти війну - те, що часто повторюють у Європі та США: адміністрація Байдена надто втрутилась у війну, тому треба займатися внутрішніми проблемами. АП США дивитиметься за розвитком, наприклад, наступу Сил оборони влітку та восени. У разі успіху можуть прискорити надання F-16. Наприклад, узимку надати першу бойову ескадрилью, потім - другу, а навесні, коли почнуться активні бойові дії, Україна демонструватиме під час звільнення Криму чи Донеччини та Луганщини можливості із залученням літаків. Якщо кампанія не досягне контрастних успіхів, США й у 2024 році уникатимуть надання F-16 або передаватимуть порціями, які не дадуть застосовувати їх ефективно до виборів у листопаді 2023 року. Можливо, буде пряме прохання щодо обмежень застосування близько до лінії фронту. Таке враження, що США хотіли б уникнути відповідальності за невдачі українських операцій.

Інтеграція війни у вибори у РФ

Росія готується до великої мобілізації, збирається електронними повістками обмежити права росіян аж до припинення чинності закордонного паспорта, блокування банківських рахунків. Якщо хтось отримав повістку та не з’явився в призначений час, він не зможе існувати в РФ. Десь на вересень - жовтень планують близько 500 тис. військових набрати та  підготувати на середину - кінець зими до наступної стратегічної операції. Зараз РФ не може її організувати, намагається загальмувати дії України, пробує контратаками, як-от на Луганщині, прорвати фронт і перевернути все, щоб захопити ініціативу. Це Росії не вдалося. Вона спалює резерви, щоб загальмувати українські атаки, а свій наступ не можуть спланувати через відсутність резерву. Він потрібен і для ударного формування в Білорусі. Зараз там вагнерівці: поки що 5 тис., але може бути до 10 тис. Єдиний шлях, яким завжди РФ іде, - максимальне підняття градуса турбопатріотизму. Можливі теракти, провокації, щоб змістити порядок денний і показати, що лише з Путіним можлива перемога й зараз усі мають виконувати накази за повістками. Кремль, імовірно, вирішив перейти до війни на виснаження. Про це свідчать і негативні сигнали про держінвестиції в розвиток військових технологій і техніки, у якій лідером була Україна: дрони-камікадзе, FPV. РФ намагається максимально перевести економіку на воєнні рейки та діяти асиметрично. Вони інвестують у дрони. Це тривожний сигнал, що Україна, тим паче, має переходити на держінвестиції, а не просто збирати кошти в UNITED24, благодійних фондах, щоб "Бобрів" були не десятки, а сотня за один удар, як у РФ - "шахедів". Тоді це було б ефективно. Ми б зберегли асиметричний підхід, коли за меншої кількості людських ресурсів, зброї та техніки могли вийти на паритет і не допустити перехоплення Росією стратегічної ініціативи. Якщо вони захоплять її в дронах, це буде важко для нас.

Дії ПВК Вагнера в Білорусі та Польщі

Поширення війни за межі України - один із найлогічніших сценаріїв використання вагнерівців. Є кілька сценаріїв: формування загрози для України, хаотизація в Африці та гібридні атаки в районі Сувальського коридору. Їх розглядали ще із часів навчань "Запад-2017". Нема жодних перепон, щоб вагнерівці без розпізнавальних знаків робили провокації в районі Сувальського коридору та створювали умови, коли НАТО доведеться вирішувати чи застосовувати статтю №5, чи ховати голову в пісок. Коли вертоліт РБ зайшов до Польщі на 3 км, Захід намагається не допустити ескалації між країнами. Інформацію про "шахед" у Румунії теж намагаються не поширювати. ЄС і США прагнуть уникнути застосування статті №5 і виходу на прямий конфлікт із РФ. Цього багато хто в НАТО не хоче, але цього не вдасться уникнути.