Зрозуміти Маска і робити своє

Тим, хто прочитавши перші слова заголовка, не кинув чимось важким у монітор, дякую за спокій і кажу просту базову річ: зрозуміти – не значить погодитися чи пристати на втямлену точку зору. Ми ж розуміємо, на чому заснована російська армія – на безладі, корупції, кумівстві, непотизмі, звірячому егоїзмі та нелюдській жорстокості до слабшого. Проте українське військове командування використовує це розуміння, щоб успішно перемагати ворога, а не впадає в ступор від такого усвідомлення.

Цей базовий принцип слід уживати й у випадку генія хайпу Ілона Маска. Тим більше, що він Україні не ворог, позаяк багато зробив для нас і нашої перемоги, – використання наданих ним старлінків було неоціненним у лютому-червні 2022 року, коли на самому початку московити знищили власну українську мережу військового зв’язку, і досі залишається дуже важливим компонентом організації бойових дій.

До речі, тут виразно видно певну паралель "інтересів" у нього й Ердогана. Туреччина надає нам "байрактари", будує корвети, сприяє зерновим угодам і обміну полоненими, засновуючись на власних потребах, а водночас публічно проповідуючи аж ніяк не властиву їй самій пацифістську і всепрощенську риторику. Туреччині треба продавати свою зброю, яку успішно випробовують в умовах реальних бойових дій в Україні. Маск також має велику мрію – продавати свої продукти, зокрема Starlink і космічні ракети Пентагонові. І у лютому 2022 року настав зоряний час для його засобів космічного зв’язку, що геть добре обернулося для нас. А Маск і випробування провів у режимі реального часу, і паблісіті забезпечив нечуване, і компенсацію витрат згодом отримав від того ж американського уряду.

Макс насправді не Тесла, не Едісон і не Стів Возняк. Він інвестор і торгівець повітрям, як і його кумир Трамп. Між ним і його кумиром існує одна дуже важлива спільна риса – колишній американський президент (а за сумісництвом путінський агент впливу) заробляє у комуністичному Китаї десь із половину своєї грошви. Маск, мабуть, зо три чверті. І тепер, коли напередодні перехідних виборів до Конгресу, справи у трампістів не найкращі, а економічний крах китайської бульбашки нерухомості й регіональних публічних фінансів з останніх сил стримується жорсткою тоталітарною оболонкою державного насильства, саме час для хайпу і різної дилетантської маячні в міжнародних відносинах. Так би мовити, не наздоженуть, то бодай зігріються.

Нікчемні з точки зору міжнародного законодавства пропозиції Маска щодо цілковитої капітуляції України, висловлені на його акаунті Twitter 3 жовтня, загалом зумовлені осторогою супроти можливого ядерного удару збожеволілої від відчаю Росії. Ідея про "справедливі" референдуми на окупованих територіях України "під контролем" ООН – цілковитий треш. Міжнародні інституції виявили цілковиту імпотенцію, коли трапилося те лихо, запобігти якому вони були покликані. ООН, ОБСЄ, МАГАТЕ і решту дармоїдів не можуть забезпечити нічого – ні бодай найменшої безпеки біженців у зоні бойових дій, ні медичної допомоги полоненим і гарантування чинності Женевських конвенцій, ба навіть припинення обстрілів ядерних об’єктів в Україні.

Але бізнесмен Маск (ледь не написав Трамп) холодно калькулює. На одній шальці терезів – шизофренік-нацист Путін, який спроможний зруйнувати усю людську цивілізацію, коли йому достатньо міцно прищемлять пацючого хвоста. (Про нереалістичність цього сценарію вже написано багато, тому просто констатую цю гіпотетичну конструкцію.) На іншій шальці – боротьба України за свободу і демократію та прагнення відновити міжнародне право і законність. Врівноважуючи систему, Маск готовий тимчасово пожертвувати суто територіальними, як йому здається, активами України задля виживання і розвитку західної технологічної цивілізації, причому чинником геноциду він нехтує. Проте Путін рано чи пізно все ж здохне. (Сі та Трамп, між іншим, теж не вічні). А майбутні покоління, якщо вони залишаться живими на вцілілій планеті, просто об’єднають свої зусилля довкола розв'язання глобальних проблем. І важливо зберегти сформовану довкола англійської мови цивілізацію задля прийдешнього розвитку усіх.

Маск вірить, що людей можна змінити, аби лиш вони були живі. Цю трагічну антропологічну помилку часто роблять технарі, позбавлені якісної гуманітарної освіти. Досвід показує, що для глибинних антропологічних трансформацій потрібні століття, величезні катаклізми, наполеглива просвітницька і культуротворча робота. Бо їм протистоять сформовані за останні п’ятдесят тисяч років патерни поведінки жадібного, егоїстичного і нещадного гомо сапієнс. Базовий помилковий засновок призводить до хибного висновку.

Мабуть, уперше за часів цієї гострої фази війни я задоволений діями Зеленського, Подоляка і Кулеби. Вступивши у полеміку з Маском, вони знайшли у ньому рівного в торгівлі повітрям і хайпі. Дискурсивно близький діалог дає їм важливі переваги та дозволяє знову і знову транслювати широкій публіці в усьому світі українські національні інтереси, створювати для масового користувача Твітера враження особистої участі цього користувача в вирішенні важливих політичних, ба навіть екзистенціальних проблем.

Проте ще важливіше для нас робити своє на полі бою. А в публічному просторі ми, українці й українки в усьому світі сущі, на мою думку, повинні підтримувати поставу власне добре освічених і обізнаних інтелектуалів. Вони неодмінно прихильні нашій свободі.

Скажімо, того ж 3 жовтня у Твіттері з’явився запис професора Френсіса Фукуями, який привабив значно менше уваги: "Найближчими днями трапиться великий російський колапс". Цей учений зі щирою симпатією в останні роки багато пише про Україну, вважаючи Революцію Гідності ключовим чинником формування майбутньої Європи. Ще в березні він на мережній сторінці americanpurpose.com сформулював низку тез, які евристично вищі від безпомічного белькотіння Маска, як небо від землі. Вони, до речі, пройшли випробування часом, у чому можна переконатися, нагадавши їх (нумерація моя, тут я наводжу лише короткий виклад тез, хоча й послуговуючись незалапкованими цитатами з Фукуями):

1. Росія прямує до цілковитої поразки в Україні.

2. Крах її становища радше за все буде раптовим і катастрофічним, а не відбуватиметься повільно через війну на виснаження.

3. Немає жодного потенційного дипломатичного вирішення війни тимчасом, коли вона триває. Немає жодного компромісу, який був би прийнятним і для Росії, і для України, враховуючи втрати, яких обидві країни зазнали на цю мить.

4. Рада Безпеки ООН вкотре довела свою безпомічність.

5. Ціна, яку сплачує Україна, величезна. Єдине, що зупинить бійню, це розгром російської армії на землі.

6. Путін не переживе поразки своєї армії.

7. Російське вторгнення вже завдало величезної шкоди популістам у всьому світі, які до нападу одностайно висловлювали симпатію до Путіна. До них належать Матео Сальвіні, Жаїр Болсонару, Ерік Земмур, Марін Ле Пен, Віктор Орбан і, звісно, Дональд Трамп. Політика війни показала їхні відверто авторитарні нахили.

8. Наразі війна стала хорошим уроком для Китаю, зупинивши експансіоністські наміри щодо Тайваню.

9. Поразка Росії зробить можливим "нове народження свободи" і дозволить уникнути занепаду глобальної демократії. А дух 1989 року житиме завдяки спільноті мужніх українців.

Ситуація України в сучасному світі радикально відрізняється від становища 1918–1921 років, коли західний світ чув, розумів і співчував аргументам Падеревського, Дмовського, Денікіна, але не Петлюри, Скоропадського чи Петрушевича. Україна мусить підтримувати та розширювати цей плацдарм і перемогами на полі бою, і політичними заявами, бодай навіть у міру хайповими, і широким фронтом солідарності з нашими інтелектуальними союзниками та однодумцями в усьому світі.