Як Арсен Жумаділов планує змінити систему забезпечення армії. Велика розмова "Еспресо"

38-річний Арсен Жумаділов став медійною персоною національного масштабу у січні 2021 року на посаді голови держпідприємства “Медичні закупівлі України”. Тоді у розпал епідемії ковіду, коли потреба у медичних закупівлях відчувалася найгостріше, пан Арсен заявив, що Міністерство охорони здоровя заблокувало діяльність підприємства. Тепер тодішній міністр охорони здоров'я Максим Степанов ховається за кордоном від правосуддя — Вищий антикорупційний суд заочно заарештував посадовця (правда, по справі іншого держпідприємства “Поліграфкомбінат”). А ось Арсен Жумаділов, навпаки, продовжує працювати та нещодавно очолив Агенцію ресурсного забезпечення Міністерства оборони. У розмові з “Еспресо” пан Арсен розповідає:

• Чому виник скандал з яйцями по 17 гривень за штуку
• Чим займається Агентство з ресурсного забезпечення Міноборони
• Як зробити закупівлі Міноборони прозорими та побороти корупцію
• Чим завершилося протистояння з міністром охорони здоров'я Степановим

Крім цього, Арсен Жумаділов — кримський татарин, представник одного з корінних народів тимчасово окупованого українського півострова. Тому ми не могли оминути тему Криму та його вільного майбутнього. 

Постанова про фінансування Агентства ресурсного забезпечення мала з'явитися ще у липні, її досі немає

За які саме закупівлі відповідатиме Агенція ресурсного забезпечення? 

За так звану тилову номенклатуру: це харчові продукти, пально-мастильні матеріали, речове забезпечення, засоби індивідуального захисту. Ймовірно, частково також за медичне майно.

Під час свого призначення у кінці серпня ви писали, що Агенція поки що існує лише на папері. Щось змінилося?

Є два аспекти. Перший – це зовнішнє нормативне регулювання. Це питання ухвалення постанови Кабміну, яка має довести до Агенції фінансування, визначити Агенцію відповідальним виконавцем за програмою закупівель Міноборони, визначити її одержувачем бюджетних коштів. Це також наказ Міністерства оборони, який має бути ухвалений на виконання цієї постанови.

Другий аспект – це внутрішнє організаційне наповнення. Визначення структур, розбудова процесів та кадрове наповнення.

Що стосується другого аспекту – це задача, яку ми підготували на достатньому рівні для того, щоб щойно у нас запуститься фінансування, ми змогли прийняти на роботу попередньо відібраних людей та запустити необхідні процеси закупівель та поставок.

Найголовніше для нас сьогодні — це отримати ухвалену постанову Уряду та наказ Міноборони на її виконання. Без цієї постанови та наказу це просто підприємство на папері.

Коли ця постанова може з'явитися?

Вона мала би з'явитися ще наприкінці червня - на початку липня. Принаймні такий план ми презентували попередньому міністру оборони. Станом на зараз постанова не ухвалена. 

Наразі вона погоджена Міністерством економіки та Міністерством фінансів України, із зауваженнями у другому випадку. Проходить погодження з боку Мін'юсту. Щойно це погодження отримаємо, вийдемо на Кабмін, щоб секретаріат виносив її на голосування. Думаю, що наприкінці вересня ми можемо побачити цю постанову проголосованою.

Фото: фейсбук-сторінка Арсена Жумаділова

Чому так багато часу зайняла підготовка урядової постанови?

Проєкти документів були готові ще в червні. Далі це було питання здебільшого на боці Міністерства оборони і його структурних підрозділів, які ми проходили досить повільно. І це повільне проходження іноді ставило під сумнів наявність політичної волі, скажімо так, рухати запуск Агенції. Але ми цей шлях майже пройшли.

Що зміниться в закупівлях Міноборони після запуску Агенції?

У кожній категорії товарів має бути відповідна категорійна та закупівельна стратегія, яка грунтується на особливостях відповідного товарного ринку. Кожен ринок специфічний. Десь він насичений: багато постачальників, які між собою конкурують.

Десь товари готові з полиці, а десь вони виробляються суто на замовлення. Десь більшість виробників є резидентами, десь є частка нерезидентів.

Все це має бути враховано для того, щоб закупівлі, які проводитиме Агенція, були й результативними, й ефективними. Набагато більш ефективними, ніж те, що показувало Міністерство оборони до сьогодні.

"Дизайн контрактів, які укладало Міноборони під час закупівель, був неякісним"

Як можете пояснити для себе скандали із закупівлями в Мінобороні: то яйця по 17 гривень за штуку, то сумнівні куртки зимові… Це корупція чи непрофесійність?

Це закупівлі, які проводяться в непрозорому режимі. Я маю на увазі, у юридичному розумінні, а не етичному. Коли немає обов’язку нічого публікувати на "Прозорро": ані процедуру, ані звіт про укладений договір, ні самі закупівельні ціни. Такі закупівлі сприяють тому, щоб люди закладали туди свої приватні інтереси. Чи вони закладалися в цих випадках, про які ви кажете, – на це питання мають відповісти правоохоронні органи. Я пов’язую [скандали] з тим, ці закупівлі відбувалися непрозоро.

По-друге, замовник в особі структурного підрозділу Міністерства оборони був або не зацікавлений, або був не поінформований щодо того, як можна ефективніше структурувати закупівлі, аби унеможливити, наприклад, яйця по 17 гривень за штуку. 

Ці яйця по 17 гривень виникли на тлі того, що договори на послуги харчування, які укладалися у 2022 році, містили всередині себе дуже великий обсяг дискреції при виконанні цих договорів як з боку постачальників, так і з боку замовників. Тобто коли рішення приймаються на розсуд виконавців з обох сторін.

Пам'ятаю, коли ще в січні-лютому виник цей скандал, я говорив і публічно писав про те, що це дуже невдалий дизайн контракту. 

Якісний контракт – це контракт, де чітко виписані дії, їхня послідовність, їхня тривалість, взаємні права та обов'язків всіх сторін в спосіб, який унеможливлює чи суттєво звужує дискрецію. Тобто ухвалення рішень на власний розсуд при виконанні контракту з боку однієї та другої сторони.

Чи дизайн контрактів, які укладались у Міноборони, був неякісним спеціально для того, щоб утворити тло для корупційних зловживань, чи це було ненавмисно… Є правоохоронні органи, які мають на це питання дати відповіді.

Фото: скріншот з відео LB Live

Що стосується курток – так само. По-перше, непрозорість, прямі контракти. Ми не знаємо, звідки ці турецькі компанії, чому саме вони? Чи було дотримано принципи, наприклад, ефективності використання публічних коштів при закупівлі цих курток? У мене є щодо цього обгрунтовані сумніви. Постанова, яка регулювала на той час пряме контрактування, зобов'язувала замовника керуватись принципом ефективності використання коштів. 

Другий момент по куртках — це питання управління якістю. Тобто як встановлення вимог щодо якості, так і контроль якості при прийманні товарів. І перше, і друге має бути добре врегульоване, об'єктивно застосоване та повинно унеможливлювати дискрецію в ухваленні рішень. Щоб чітко було зрозуміло, яке майно приймається, яке не приймається. Наскільки я розумію, тут ці підстави були розмиті, і це все вирішувалось в ручному режимі. Тобто, така-то партія приймається, а така-то не приймається. По такій-то партії є дзвінок, що це приймаємо, по іншій — що не приймаємо. 

Мають змінитися не тільки закупівлі, а вся логіка забезпечення армії

Хто саме визначає, що, в якій кількості закуповувати, коли закуповувати? 

Зараз у системі є кілька гравців, які можуть один на одного кивати та вказувати, що щось було несвоєчасно зроблено. 

Наприклад, військова частина не довела потребу своєчасно або в повному обсязі, командування сил логістики несвоєчасно її врахувала та подала на Міноборони. А Міноборони, наприклад, несвоєчасно провело закупівлю. 

І коли у нас хтось у війську залишається без чогось необхідного, дуже складно встановити, хто насправді несе за це відповідальність. Це якраз-таки одна з проблем системи забезпечення, коли немає відчуття, що саме ти є відповідальним за те, щоб у бійця було все необхідне.

Створення Агенції закупівель у сфері обороні, її запуск, має реформувати не стільки оцю складову закупівельну, скільки взагалі всю логіку забезпечення. Щоб ми разом з командуванням сил логістики та військовими частинами дійсно прогнозували, планували, своєчасно виявляли та управляли запасами таким чином, щоб унеможливити дефіцит та інші негативні явища.

Деякі можновладці ставлять собі у заслугу, що якоїсь позиції, якогось майна багато на складах. Тобто воно лежить і не використовується, і це подається як звитяга. У мене, як у людини, яка вже тривалий час працює у закупівлях, є запитання: а чи це точно заслуга?

Бо це означає, що відволікся фінансовий ресурс на закупівлю того, у чому реально не було потреби в такому обсязі. Натомість щось, що було дійсно потрібно, в цей час закуплено не було. Маємо цю логіку перебудувати.

Як відбуватиметься контроль уже після проведення закупівлі, аби товар не залежувався на складах? Наприклад, на Прикарпатті прокуратура повідомляла про кримінальне провадження через зіпсовані тонни яловичини на складі. І це непоодинокий випадок.

Це досить поширені історії. Вони справді дуже прикрі, коли з ними стикаєшся. Це не rocket science, не ядерна фізика і не запуск шатла у космос. Тут потрібно зробити дві речі. Перша річ – це напрацювати алгоритм з управління забезпеченням. І друга річ – це його діджиталізувати, автоматизувати, щоб дані, які мають цей алгоритм уможливити, збиралися автоматично, аналізувалися для ухвалення своєчасних управлінських рішень. 

Якщо сказати простіше, ми маємо визначити поточний рівень споживання, встановити рівень критичних або перехідних залишків та забезпечити відповідний обсяг товару в доступі, щоб завжди був певний запас з огляду на можливі коливання у споживанні.

Чи правда, що в ЗСУ досі немає електронної системи складського обліку, тобто це все пишеться в облікових книгах?

Те, що воно пишеться в облікових книгах, в журналах – це регулювання, яке само собою живе. Я так розумію, новий міністр на це вже звернув увагу: це буде спрощуватись і ці журнали будуть прибиратися.

Що стосується збору даних, де вони агрегуються, як вони аналізуються, то дійсно ми говоримо про відсутність спеціальних рішень. 

Це все збирається в Excel. Це хороший інструмент, але це не аналітичний інструмент. Це не інструмент для того, щоб уможливити планування з великим спектром номенклатури, де є кілька рівнів, де ти маєш розрахувати показники і потім облікувати це в реальному часі. Excel це все не забезпечує. Наразі внесення даних відбувається, по суті, вручну. Звісно, це має переглядатися. 

Фото: фейсбук-сторінка Арсена Жумаділова

Є хороша новина, що частково, у деяких родах та видах військ зараз в якості експериментального пілотного проєкту впроваджується SAP як система управлінського обліку, система управління ресурсами підприємства в частині управління запасами. 

Стосовно закупівлі безпілотників. Чому їх закуповує Мінцифри, а не Міноборони?

Мінцифри відчули свою відповідальність за те, щоб безпілотники почали масово поставлятися у бойові підрозділи. Вони взяли на себе лідерство тоді, коли був брак лідерства з боку інших відомств, в тому числі у Міністерства оборони. Якщо наша Агенція матиме відповідний мандат від Міністерства оборони на закупівлю безпілотників, то те, що сьогодні робить Держспецзв'язку від імені Мінцифри, частково буде передано нам, щоб ми закуповували відповідні дрони.

Ще один скандал з закупівлями, який спалахнув цього літа: Держаудитслужба нарахувала порушень приблизно на 2,5 млрд у контрактах Міноборони, тому що там у ціні товарів українських виробників був закладений прибуток. Чи вдалося врегулювати цю проблему, адже якщо виробники взагалі не можуть закладати прибуток у ціну товару, то який сенс їм взагалі щось виробляти та постачати Міноборони?

Це регулювання, яке поширювалось на так звані неконкурентні процедури. Наша Агенція збирається закуповувати здебільшого за конкурентними процедурами.

Якщо говорити загалом чому так сталося, то у держави був інтерес, абсолютно законний, врегулювати ту ціну, за якою вона буде купувати той чи інший товар поза конкурентними процедурами. 

Якби держава це жодним чином не врегулювала, тоді мали б ситуацію, що, наприклад, при закупівлі засобів індивідуального захисту компанії розуміли б, що держава вибрала абсолютно все на ринку, і ставили б ціну у два-три рази вищу за звичайну. Не вистачило б жодного бюджету, аби забезпечити ті потреби, які у нас були. Тому це абсолютно нормально, коли держава у такий спосіб переходила від так званих Fixed-price контрактів до контрактів Time&Materials. 

Однак потрібно було чітко прописати норму прибутку до певного показника, який постачальники могли би вказувати у калькуляціях.  Сам факт, що держава це регулює є нормальним. 

Але [у нових контрактах] це уже виправили. Наприклад, якщо ми говоримо про закупівлю безпілотників, – це так само, по суті, контракти Time&Materials, де вказано, що норма прибутку при цьому має складати до 25% від собівартості товару. Це уже нормальна робоча норма, яка, як розумію, усіх влаштовує: і державу, і ринок, який досить жваво пропонує свої товари. 

Якщо підсумувати: логіка держави була нормальна, виконання дещо шкутильгало.

Це питання до Міністерства оборони, яке мало б ці речі дизайнувати коректніше, а не до Держаудитслужби, що, мовляв, вони тиснуть на бізнес. Держаудитслужба не перевіряє ефективність. Вона перевіряє лише юридичну коректність, відповідність законодавству. 

Ви як військовослужбовець відчували на собі проблеми з закупівлями? 

З мого досвіду… Те, що стосується засобів індивідуального захисту, – навесні минулого року була величезна проблема. Усе це було закрито коштом волонтерів, деякі позиції я закрив власним коштом. Щодо речового забезпечення, то, в принципі, не в повному обсязі, але все те, що критично необхідне, мені було видане. 

Що стосується їжі, то у мене з нею були складні стосунки, тому що їжа часто містила свинину. Відповідно, я часто залишався суто на салаті та на хлібі. 

Тобто якийсь елемент інклюзивності варто додати?

Так. Інклюзивність і врахування потреб різних груп військовослужбовців буде в центрі нашої уваги. Маємо враховувати, що у нас служать не тільки чоловіки, а й жінки. Що служать мусульмани, юдеї, які, ймовірно, дотримуються певних правил, релігійних канонів у частині харчування. Будемо націлені та те, аби усе це врахувати. 

Тобто халяльна та кошерна їжа можуть з'явитися в армії?

Ми точно будемо над цим працювати.

Міністр Степанов хотів у ручному режимі керувати закупівлями

Ви були призначені головою районної адміністрації на Одещині ще за Порошенка. Змінився президент, мінялись міністри. Як ви пояснюєте те, що ваші навички були затребувані при різній владі?

Всі посади я обіймав на конкурсній основі. На Одещині це був конкурс, де з шести тисяч поданих анкет було обрано 25 керівників районів. Це був експеримент Михаїла Саакашвілі. Я подав анкету, пройшов шість етапів відбору і, відповідно, був призначений. 

Те саме стосується держпідприємства "Медичні закупівлі України". Це був конкурс, на якому було кілька кандидатів. На ранніх етапах кільканадцять. 

Що стосується вже теперішнього призначення, то сьогодні не проводяться конкурси через воєнний стан. На щастя чи на жаль, але це так. Тут є, як розумію, чітке усвідомлення, що варто на цю посаду призначати людину, яка має відповідний досвід і репутацію. 

Я не можу сказати, що це був якийсь політичний процес, що я ходив домовлятися чи хтось мене кудись кликав у кабінети і питав, чи я буду лояльним до якоїсь команди. Ні тоді, ні зараз таких розмов не було. Тому я сприймаю це та інші призначення не як політичні, а як технократичні.

Невже Зеленський з вами не говорив перед призначенням?

Безпосередньо перед призначенням не говорив. У нас була змога з ним переговорити ще у квітні цього року. Якщо пам'ятаєте, президент Зеленський тоді давав іфтар – вечерю у священний місяць Рамадан – для військовослужбовців-мусульман.

Фото: сайт президента України

Відповідно, я так само був запрошений. Там була нагода переговорити з президентом. З тієї розмови я зрозумів, що президент знає про нагальну проблему Міноборони. На тому етапі уже досить гучно звучали скандали з яйцями, трохи пізніше з яблуками. Було очевидно, що президент добре знає про ці скандали і знає про мій досвід у “Медичних закупівлях України” та на той час про досвід у Збройних Силах України. Напевно, все це в сумі формувало в моїй особі вдалого кандидата на посаду, на якій я зміг би реформувати цю систему.

Повертаючись до медичних закупівель. Якщо не помиляюся, ви встигли попрацювати з чотирма міністрами охорони здоров’я…

З п'ятьма.

І принаймні з двома з них точно було непросто. Щодо Іллі Ємця ви навіть писали звернення в ДБР. Зі Степановим був відомий скандал із захисними костюмами…

Дійсно, з Ємцем і зі Степановим  у нас не склалися конструктивні відносини. Ми абсолютно продуктивно працювали при міністерці Уляні Супрун, в цілому нормально працювали при міністерці Зоряні Скалецькій. Ми нормально працювали та продовжуємо працювати при міністрі Вікторі Ляшку. 

Водночас Ємець та Степанов мали певне бачення того, як мають відбуватись закупівлі, яке порушувало і законодавство, і моральні та етичні принципи, на яких ми будували та продовжуємо розвивати державне підприємство "Медичні закупівлі України".  

Зокрема, щодо Ємця, проблема стосувалася його вимоги призначити заступником мені людину, яка має кримінальне минуле, тобто судимість за крадіжку, поза конкурсом. З тим, щоб ця людина не проходила всі етапи рекрутингу. Це було неприпустимо. Бо усі наші фахівці та тим більше менеджери високої ланки, проходять досить складну процедуру відбору, і це важливо. 

Працювати в ДП "Медичні закупівлі України" – це серйозна місійна історія для кожної людини, яка там працює. І девальвувати цю історію через вимогу міністра чи будь-кого я не був готовий. Тим більше через людину, яка мала кримінальне минуле за статею про корисливі мотиви вчинення злочину. 

Це підприємство мало закуповувати і продовжує закуповувати товари для пацієнтів на мільярди гривень. Людина, яка не могла стримати спокусу вкрасти щось десь на кілька сотень чи тисяч гривень, навряд чи впоралась би зі спокусою не вкрасти на мільярди. Тому ми з Ємцем не могли порозумітись.

Фото: фейсбук-сторінка Арсена Жумаділова

Що стосується Степанова, то у нього було інше бачення: він хотів в ручному режимі контролювати, хто виграє тендери. Це стало зрозуміло буквально на першій же процедурі. Він покликав мене до себе, коли ми тільки-но розпочали закупівлі захисних костюмів. Якщо пам'ятаєте, це були перші місяці ковіду. Важлива закупівля, ми все робили дуже швидко, але водночас переконувались, щоб була конкуренція і належна перевірка документів. Ми працювали дійсно дуже інтенсивно. Посеред закупівлі Степанов поставив питання: а хто у вас виграє у цій процедурі? Кого ви законтрактуєте? Я кажу: при всій повазі, пане міністре, ця інформація не є публічною. Коли ми вже проведемо свою процедуру, коли ми перевіримо всі документи, тоді ми визначимо переможця і будемо з ним укладати договір. І щойно це відбудеться, я вас поінформую. Інакше це порушує принцип, що в межах власне процедури така інформація не розкривається. Йому не сподобалася така відповідь. Все те, що відбувалось далі, ви знаєте. Але ми чітко стояли на своїх принципах.

Це був єдиний зірваний контракт?

Так. Після того він закупив ці костюми в Китаї набагато дорожче, і, судячи з усього, допустив розтрату бюджетних коштів на кільканадцять мільйонів гривень. Якщо не помиляюсь, фігурує сума сімнадцять мільйонів гривень. Тобто він переплатив 17 млн грн. Ці костюми мало того, що були дорогі, вони приїхали пізніше. Ніхто так і не зрозумів, чи їхня якість була перевірена. Тоді стало зрозуміло, що закуповувати далі самостійно Міністерство охорони здоров'я не може. Я пам'ятаю, була нарада десь в Уряді під головуванням прем'єр-міністра, за участю керівника Офісу президента. Так було сказано: "Степанов, Жумаділов, у нас COVID, запускайте всі процедури, ви, міністр, не блокуйте, а ви, керівник Агенції, швидко закуповуйте. Вам все зрозуміло?” І ми більш-менш прийнятно працювали відтоді.

Але при цьому, пане Арсене, Степанов так і не отримав жодних звинувачень за таке втручання в процеси закупівель. Звинувачення він отримав за іншою справою.

Є кримінальне провадження за фактом розтрати бюджетних коштів, про яку я згадав. Вона досить активно розвивається насправді. Я не виключаю ймовірності, що та підозра, яку Степанов отримав по Поліграфкомбінату, не є останньою.

Тобто ви вірите в невідворотність покарання в сьогоднішній Україні щодо таких людей?

Це занадто гучно сказано. Насправді в Україні зараз точно немає невідворотності покарання. Але я вірю, що принаймні в цьому випадку така ймовірність є.

"Якщо щось піде не так, буде перезавантажена Агенція, а не все міністерство"

Чи не боїтеся ви, що керівництво Міністерства оборони буде так само втручатися в закупівлі?

Я досить давно і добре знаю новопризначеного міністра [Рустема Умерова]. Я знаю, що це розумна людина, яка точно проаналізувала кроки як попереднього міністра оборони, так і багатьох інших міністрів, які здебільшого втрачають довіру з боку суспільства саме через корупційні скандали, пов’язані з закупівлями, а потім втрачають посади. 

Фото: фейсбук-сторінка Рустема Умєрова

Я вірю, що міністр навпаки буде зацікавлений у тому, щоб це не відбувалося надто близько до нього. Щоб у разі якихось проблемних ситуацій міністр міг сказати: я зі свого боку все правильно зробив, але якщо там відбулися якісь негативні явища, то саме ця Агенція має бути перезавантажена, але не все міністерство. Це базова логіка будь-якої людини, яка розуміється на управління ризиками. Якщо ти розумієш, що якийсь процес є ризиковий, то варто його виводити в окремий трек, щоб до нього у тебе не було прямого зв'язку. Тому я сподіваюсь, що новопризначений міністр дасть всі необхідні повноваження нашій Агенції, аби ми закуповували ефективно. 

А чи ви вже зустрічалися після призначення?

Ми зустрічалися напередодні його призначення, ми саме про це говорили. І деякі меседжі, які ми проговорювали, деякі міркування, щодо яких ми погодились, я чув у його зверненні до Верховної Ради України. Тому я сподіваюсь, що ми будемо рухатися далі в тому напрямку.

"Крим зразка 1991-2013 років нікому не цікавий"

Чи є у вас або у Рустема Умєрова якісь посади в представницькому органі кримськотатарського народу Меджлісі чи в Курултаї? 

Я взагалі не маю стосунку до Курултаю та Меджлісу. Я не є ані виборною особою в межах Курултаю, тобто у мене немає делегатського мандату. І тим більше я не можу бути посадовою особою в Меджлісі. Рустем-бей є делегатом Курултаю, але не є посадовою особою Меджлісу. 

Курултай станом на зараз не функціонує з огляду на тимчасову окупацію Криму. На час тимчасової окупації Криму всі повноваження і всі рішення, які має ухвалювати Курултай, у межах надзвичайного режиму урядування, ухвалює Меджліс або президія Меджлісу на чолі із головою Рефатом Чубаровим. Це якщо говорити про формальну складову цієї історії.

Що можна сказати про реальну складову, то Рустем-бей є близьким соратником і Мустафи Джемілєва, і Рефата Чубарова, і тривалий час з ними щільно працює. Я з ними активно взаємодіяв у 2017-18 роках, коли брав участь у діяльності робочої групи зі внесення змін у Конституцію, зокрема, щодо статусу Криму (ст.10). Після 2018-го року я з ними системно не взаємодію.

Як мають взаємодіяти національні органи самоврядування киримли та українські державні органи, органи місцевого самоврядування у звільненому Криму та й зараз на материку?

Насправді в законодавстві вже є згадка і про Курултай, і про Меджліс кримськотатарського народу. У постанові Верховної Ради від березня 2014 року є згадка про ці органи як про представницькі органи корінного народу. Закон України про корінні народи від 2021 каже, що корінні народи утворюють власні представницькі органи і реєструють їх відповідно до законодавства. І зараз Меджліс якраз-таки проходить процедуру реєстрації себе як представницького органу. 

Як саме Меджліс буде взаємодіяти з органами державної влади та органами місцевого самоврядування? Як орган, який представляє колективний інтерес і відстоює колективні права кримських татар. Тобто він залучається до ухвалення рішень, до консультацій (іноді в обов’язковому порядку, інколи у добровільному) з тим, щоб законні інтереси та права кримськотатарського народу були враховані. Це досить добре пропрацьована юридична конструкція. У межах цієї логіки й буде розвиватись діяльність цих органів вже в українському правовому полі, щоб не було спекуляцій, що це якесь етнічне утворення, яке є незаконним. Тобто ми всі ці юридичні та політичні спекуляції навколо цього прибираємо.

Фото: Жовта Стрічка

Якими мають бути перші кроки української влади після звільнення Криму?

Коли ми дизайнуємо нашу політику деокупації та реінтеграції Криму, ми маємо зважати, що там були і є наші співгромадяни, які є по суті заручниками держави-агресорки. Саме так ми маємо на них дивитись. Мене іноді лякає радикальна риторика з боку деяких наших можновладців, ніби наші люди на окупованих територіях винні в агресії Росії. При тому, що наша держава чітко заявляла про фейковість референдумів Росії в Криму, що незаконна анексія стала можливою лише як наслідок збройної агресії. 

Відповідно, якщо ми покладаємо відповідальність за все те, що відбулося, на державу-агресора, то давайте її не перекладати колективно на всіх наших співгромадян, які мешкають на півострові.

Що робити з росіянами, які переїхали за цей час у Крим? Їх доведеться депортувати?

Є напрацьовані рішення у представництві президента по Автономній Республіці Крим на чолі з Тамілою Ташевою. Це хороші якісні рішення, яка говорять про те, як впоратись з безпековою ситуацією на півостріві у перший час. Але якщо ми говоримо про більш концептуальні речі, про те, як в цілому ми маємо розвивати півострів, що там буде у майбутньому, то це дуже довга розмова. 

Я щиро вірю, що нам в Криму вдасться розбудувати абсолютно нову модель суспільних відносин у багатьох сферах. Те, що нам не вдається на материку, нам вдасться реалізувати в Криму у спосіб, де безвідносно до етнічного походження всі громадяни України на півострові будуть зацікавлені  в тому, щоб реалізувати дійсно європейські світле, гідне майбутнє для кожного. 

У мене є про це стаття "Новий Крим". Я вірю, що нам вдасться його збудувати. Бо Крим зразка 1991-2013 років нікому не цікавий.