100 років від початку Першої світової. Як росіяни мріяли приєднати до себе всіх поляків і українців

Розрахунки німецьких штабістів, на швидку капітуляцію Бельгії виявилися марними, як зрештою і на повільну мобілізацію російської армії.

Німці покладали надії на слабку і неорганізовану російську залізницю, але  виявилося, що при всіх своїх недоліках, вона здатна демонструвати надзвичайні результати.

За три тижні після оголошення мобілізації залізнична служба Російської імперії здійснила неможливе і мобілізувала на потреби армії 214 тисяч вагонів (для прикладу Німеччина - 250 тисяч вагонів). Кожного дня коліями імперії курсувало 360 потягів з військовими вантажами.

За 30 днів мобілізації Російська імперія зібрала 744 батальйони піхоти і 621 ескадрон кавалерії, більше того 2/3 з них були готові до бою вже за три тижні.  Якщо врахувати, що  до початку мобілізації  основні сили російської армії  були сконцентровані в на території Польщі, то вимальовувалась цікава стратегічна перспектива, щоб завдати потужного удару по Берліну, причому саме в той момент, коли німецькі війська з усіх сил ломилися у Францію... 

Зліва направо: Верховний головнокомандуючий російської армії, великий князь Микола Миколайович (1856-1929 рр.); Відозва до поляків; Відозва до «руського» народу, опубліковано в журналі «Нива», серпень 1914 року.

Щоправда, як водиться, плани росіян були ще грандіозніші, ніж можливості, які вони мали. «Великий князь сповнений рішучості наступати на Берлін і Відень, особливо на Берлін, прокладаючи собі шлях між фортецями Торн, Позен і Бреслау», - писав в серпні 1914 року посол французької республіки в Росії Моріс Палеолог.

Себто, російське командування мріяло не лише про удар по Німеччині, але й по Австрії. Більше того, в той же час, виношувалися плани масштабного вторгнення в Східну Пруссію.

Уїнстон Черчиль відзначав, що величезний польський виступ наближав російські армії до Берліна. Залишалося якихось 300 кілометрів рівнини, котру не розділяли ні гори, ні широкі річки. Тільки фарбовані будки митників, написи на різних мовах і залізнична колія різної ширини, от і всі перепони відділяли російські армії від Берліна.

Зліва направо:  Плани блоку Антанти (Франція, Великобританія, Росія) та Центральних держав (Німеччина та Австро-Угорщина) на серпень-вересень 1914 року; Молитва перед відправкою на фронт, полк російської армії, «Нива», серпень 1914 року

Питання залишалося лише за часом і послідовністю нанесення ударів, а окрім того, багато залежало  від рівня організації управління військами, забезпечення боєприпасами і продовольством. Росіяни були свято переконані, що вони готові до наступу одразу на всіх трьох напрямах.

Російська пропаганда починає проповідувати  позбавлення світу від німецької тиранії і на цьому тлі розбудовує фантастичні плани об’єднання слов’ян, звісно, що під проводом Росії.

Перші шпальти «Ниви»

В той самий час коли поляки організовують легіони польські,  а українці легіон січових стрільців, щоб боротися проти Росії за незалежність свої країн, журнал «Нива» публікує звернення  Верховного головнокомандувача російської армії, великого князя Миколи Миколайовича до поляків і до пригнобленого «руського» народу Галичини. Полякам великий князь розповідає, що мовляв прийшов час об’єднати всі польські землі під рукою російського царя. Щоправда при цьому полякам обіцяють вільне використання мови та самоврядування.

«Руському» народу пригнобленому в Галичині австрійцями, натомість, не обіцяють ні вільного використання мови, ні релігійних свобод, ні, тим паче, самоврядування. Це й зрозуміло, адже в ті часи російська еліта була свято переконана, що ніяких українців нема, не було і не буде, а натомість є «руський» народ, який люто гноблять австрійці і тепер цьому покладуть кінець.

Зліва направо:  Німці транспортують війська на фронт: потяг на тлі тіні дирижабля; Автотранспорт німецької армії на Західному  фронті, 1914 рік

Зліва направо:  Генерал Олександр фон Клюк (1846-1934 рр.), командуючий 1-ю німецькою армією; генерал Вільгельм фон Бюлов (1846-1921 рр.), командуючий 2-ю німецькою армією; Карта-схема прикордонних боїв, серпень 1914.

Перспективи наступу на Берлін, Східну Пруссію і особливо на Відень, викликали в росіян стан ейфорії, вони готуються до переможного маршу. Простий люд ходив з корогвами на маніфестації, а представники невеликої чеської діаспори в Москві та Петрограді колективно переходили в православну віру і проводили демонстрації на підтримку світлого майбутнього слов’янського царства.

Проте, для успішного наступу на Німеччину, за словами російського історика Анатолія Уткіна, Росії необхідна була лише одна умова – удар французів на Кельн. Але якраз з цим у французів не склалося…

Зліва направо: Проводи французької кавалерії на фронт, Париж, серпень 1914 року; Багнетна атака французької піхоти, серпень 1914 року.

Зліва направо:  Оголошення німецького коменданта в Каліші (Польща), 1914 рік

16 серпня 1914 року після артилерійського обстрілу важкими гарматами Бельгійське місто-фортеця Льєж впало і німецькі армії стальним катком покотилися на Францію. Бельгійці і французи з боями почали відступати. Вони не розраховували, що натиск німців буде настільки потужним виникла пряма загроза для Парижа. 

Тимчасом німці перекидали в Бельгію колосальні маси війська. Кожного дня 550 поїздів пересікали мости через Рейн. Більше мільйона солдатів були перевезені в 11 тисячах вагонів. По мосту Гогенцолерна перші тижні війни поїзди йшли кожні 10 хвилин – це визнаний шедевр військової організації.

17 серпня німецькі армії розпочали марш на північ Франції. «Марш німецьких військ через Бельгію нагадував нашестя південноамериканських мурах, котрі періодично несподівано виходять з джунглів, пожираючи все на своєму шляху, не зупиняючись ні перед якими перепонами», - писала згодом американський історик Барбара Такман. Німці крокували під спів солдатських пісень і рев втомлених солдатів наводив жах на околиці.

Зліва направо:  Бельгійська артилерія в бою, серпень 1914 року; Німецька піхота на марші. 

На додачу до всього, на  цьому етапі війни французів підвела розвідка – за її оцінками в наступі через Бельгію брали участь 17 німецьких дивізій, а насправді виявилось вдвічі більше, цілих 30. В перших зіткненнях французи не уявляли яка потуга проти них сконцентрована.

Окрім того, вони вперто не хотіли оборонятися і копати окопи. Серед французького командування домінувала віра в необхідність рішучих наступальних дій. Вони були свято переконані в необхідності атакувати. Під ідеї атакувальної війни була заточена вся французька військова доктрина передвоєнного часу.

Як наслідок, в серпні 1914 року, тільки-но відмобілізувавшись, французи по плану пішли вперед. Проте удар французів в районі Арденн не приніс бажаних результатів. Німці швиденько набудували оборонних споруд, викопали окопи і замість влаштовувати зустрічні багнетні атаки косили лави наступаючих французів з кулеметів. За чотири дні прикордонних боїв в Арденах загинули 140 тисяч французів (армія нараховувала 1,25 мільйона солдат), але так і не змогли прорватися на територію Німеччини. Сучасні українці можуть собі уявити масштаби боїв того часу, якщо взяти до уваги, що скажімо, за увесь період антитерористичної операції проти російських найманців і диверсантів на Донбасі з 14 квітня загинуло 568 українських військових і 2120 було поранено. В серпні 1914 року французька армія тільки вбитими втратила більше 10%  особового складу.

Зліва направо:  Польські сезонні робітники і селяни, захоплені війною в Німеччині і переправлені через Швецію в Петроград, серпень 1914 року; Безплатний обід для польських біженців в Петрограді, серпень 1914 року. 

«Ми повинні погодитися на відступ і окупацію. Так щезли ілюзії останніх двох тижнів. Тепер майбутнє Франції залежить від її здатності боротися», - записав у щоденнику президент Французької республіки Раймон Пуанкаре.

Вже в 20-х числах серпня 1914 року  французький головнокомандувач Жозеф Жоффр, незважаючи на свою славнозвісну селянську впертість вимушений був визнати, що армія вже не здатна на наступальний порив і треба переходити до оборони.

В цей момент німці відчули колосальний приплив самовпевненості. У них все виходило. Вони втопили в крові наступ французів в Арденах. У них все виходило. Нарешті був взятий Льєж і німецькі армії вступали на територію північної Франції. Впевненість в геніальності «плану Шліффена» була просто таки абсолютною. Мільйонні сили вторгнення, армії Олександра фон Клюка і Вільгельма фон Бюлова увірвалися в Північну Францію і на 120 кілометровому фронті вийшли у фланг і тил французьким військам і почали марш на Париж.

Зліва направо: Група чехів Петрограді приймає православ’я; Маніфестація чехів і моравів у Москві; Маніфестація ремісників Москви на підтримку війни, серпень 1914 року. 

В той момент допомогти французам могла тільки Росія, оскільки англійці тільки почали розгортати свої сухопутні війська, окрім того їх ще треба було висадити на континенті.  Перші англійські частини вже висадилися, але поки вони не могли переломити ситуацію.

Французький уряд звернувся до Росії з проханням якомога швидше завдати удару по Німеччині, бо в іншому випадку все може завершитися вкрай трагічно для союзників…

Далі буде

Йозеф Швейк, Стефан Цвейґ та Сполучені Штати Австрії

Що цар Микола II міг би розказати Путіну

Як у росіян виникли мрії про домінування в Європі

Як попередники Оланда та Меркель "утихомирили" Росію до війни

Як Австрія та Німеччина захотіли більшого і втратили все

Як кайзер Вільгельм ІІ перетворився на предтечу Путіна

Як конкуренція з поляками спонукала українців до війни з Росією