Ісус Христос — суперзірка

СРСР вступив у фазу розвинутого соціалізму. Напередодні Великодня у великому місті  головний храм оточили дружинники з червоними пов’язками на рукавах і не пускають молодь комсомольського віку на літургію. Чи робітничу, чи студентську, байдуже.

Але цієї ночі я мала змогу слухати на плівковому магнітофоні рок-оперу "Ісус Христос — суперзірка". Замість літургії, на якій п’яний, як чіп, піп єдиної "канонічної" церкви впустив кадило. Я ще не розуміла у свої 18 років, як мені пощастило, бо вдруге я змогла почути цю оперу аж через 40 років, коли її показали по телевізору. А два роки тому я придбала дві вінілові платівки, і навіть маю книжечку з лібрето. От сісти б зараз у машину часу з тими платівками й книжечкою…

Читайте також: За церковною брамою

Я впевнена на всі сто, що ніхто з моїх ровесників, яким вдалося дожити до 2023 року, не захотів би повернутись у свою юність. Хіба що зовсім тупі — тим все одно, де жити, аби лиш була ковбаса по 2.20

Я впевнена на всі сто, що ніхто з моїх ровесників, яким вдалося дожити до 2023 року, не захотів би повернутись у свою юність. Хіба що зовсім тупі — тим все одно, де жити, аби лиш була ковбаса по 2.20. Бо за нами ходили з ножицями й намагалися не лише обстригти волосся, а й крила. Де викладачка послала мого однокурсника просто на іспиті зголити бороду, а мене вичитала за моє кучеряве від природи волосся. Де молодь принижували на кожному кроці, називаючи сопляками, або ще й гірше, де відсутність комсомольського квитка унеможливлювала навчання. Де в тебе були лише обов’язки й жодних прав. Де тебе могли запросто відправити у підвал у Перший відділ і залякувати чи вербувати. Де хлопці, які не хотіли йти до армії, вдавали з себе божевільних, хоча методи радянської психіатрії могли зробити з пацієнта овоча.

Читайте також: Від першого до останнього подиху

Каральна освіта, каральна медицина. Творча молодь мусила підкорятись диктату  соціалістичного реалізму, а позаяк не всі цього хотіли, то йшли в андеграунд, аби себе хоч трохи реалізувати, з отакусінькими маленькими крилами. А в 90-ї вже було пізно відрощувати нові,  та й культуру і так рейдернули колишні комсомольські ватажки.

Коли я вмикаю програвач чи дивлюсь в ютубі фільм-оперу "Ісус Христос – суперзірка", то не відчуваю ностальгії за своєю вбогою юністю, і за тими джинсами, які мені купили батьки на першому курсі. Вранглер 50 розміру при моєму 42-у, які довелося перешивати повністю, і за які викладачі Львівського універу мені теж дорікали. Не наша радянська дівчина. Але завдяки Бітлам, Стоунзам, Пінкфлойду, а також французьким екзистенціалістам і "Чайці Джонатан Лівінгстон" я змогла перейти смердюче болото фальші й лицемірства.

Зрештою був Ісус Христос, суперзірка, який збирав до себе молодь і говорив їм: будьте собою. З Ним не було старих  маразматиків-фарисеїв, лише вільні дівчата й хлопці в футболках, джинсах і банданах. Він не обтинав їм крила, Він допомагав їх відростити, і не казав слухатися старших, якщо ті ідіоти. Бо з дитини, яка не бунтує проти батьків, нічого путнього не вийде. Кожне покоління мусить йти проти течії чи проти вітру.

Був Ісус Христос, суперзірка, який збирав до себе молодь і говорив їм: будьте собою. З Ним не було старих  маразматиків-фарисеїв, лише вільні дівчата й хлопці в футболках, джинсах і банданах. Він не обтинав їм крила, Він допомагав їх відростити, і не казав слухатися старших, якщо ті ідіоти. Бо з дитини, яка не бунтує проти батьків, нічого путнього не вийде. Кожне покоління мусить йти проти течії чи проти вітру

Читайте також: Синдром вдаваної безпорадності

Осклілі очі, втуплені в екран смартфона, згорблена спина на дивані, сидінні, за партою, де той Ісус суперзірка, що змусив би дітлахів підвестися і піти з Ним зі світу селфі й тік-токів через пустелю, щоб танцювати під зорями? Нонконформіст, а не розкомплексований ліберал, який заробляє на спустошенні юних душ мільярди? 

Екранізація 1973 року, невинна і щира,  гармоніює з потужною музикою Ллойда Вебера. Натомість екранізація 2000 року – це вже понти і спецефекти, про неї навіть ніхто не згадує.

Постарілі хіпі, фанати Вудстоку, приходять на Суничну галявину в Центральному парку Нью-Йорка ностальгувати, бо є за чим. Їхні пошарпані крила втомлено звисають.

"Він нас погубить!" - кричав наляканий натовп Христу. "Він нас звільнив раз і назавжди", - шелестять зів’ялі уста. Ісус Христос. Суперзірка.

Спеціально для Еспресо.

Про авторку: Галина Пагутяк, письменниця, лауреатка Національної премії імені Тараса Шевченка.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.