Росія дістала з засіки батьківщини танки, які пам'ятали Сталіна та Хрущова. Колонка Сергія Згурця

Танки з російських засіків

Росія дістала з засіки батьківщини танки Т- 62М, які свого часу пам'ятали Хрущова. Зараз, здається Росія посунулася і далі. Уже український блогер написав, що Росія почала використовувати танки ПТ-76, які випускалися з 1951 року і пам'ятають ще Сталіна. Цей танк брав участь у бойових діях в Африці, на Близькому Сході, у В‘єтнамі й використовувався армією Північного В'єтнаму. Також вони перебували на оснащені російської армії до 2010 року, а потім були відправлені на зберігання. Танк має калібр 73 мм, нарізну гармату.

Це застарілий зразок озброєння і дивно, що Росія почала витягувати його зі своїх арсеналів. Ми перевірили цю інформацію. Дійсно, для поповнення втрат, які понесли повітряно-десантні війська Росії, противник здійснив переміщення зразків озброєння через Старобільськ до Луганської області. У цьому ешелоні було декілька танків ПТ-76, але їх було не більше п‘яти. Тренд показовий, але це не набуло масового характеру. Як з танками Т-62М, поява танків ПТ-76 є ознакою того, що засіки батьківщини у росіян стають все меншими.

Танк Т-62М Росія використовує на Херсонському напрямку. Він лисий та без динамічного захисту. Абсолютно вразливий щодо сучасних протитанкових систем захисту. На танки Т-62 вони почали наварювати "курятники"-"мангали". Ці "мангали" заважали командиру екіпажу вилізати, коли танк підбитий. Він порушував систему зв‘язку. Такі старі зразки озброєння особливої потужності російській армії не додадуть, але вони створюють видимість броньованої навали, на яку нам прийдеться витрачати протитанкові засоби.

Ситуація на фронтах

Ми маємо вже деякі цифри, українські посадові особи сказали про те, що 700 тисяч українських вояків залучені до оборони. Кількість - це лише одна складова оцінки бойового потенціалу. Ми ведемо дії з обмеженими контратаками та контрнаступами.

Головні зусилля ворог сконцентрував на Ізюмському напрямку і намагається проводити перспективні атаки в напрямку Святогірська. Там ворог має успіхи й закріпився на північно-східній околиці міста. Також противник намагається відновити штурмові дії у напрямку Рай-Олександрівка, Врубівка у Луганській області та веде бойові дії в напрямку Оріхове, Золоте з намаганнями перерізати трасу Бахмут - Лисичанськ, яка забезпечує наші тили у Сєверодонецьку.

Сєверодонецьк залишається головною точкою нашої уваги, з точки зору перспектив розвитку ситуації. Ситуація стабільно складна. Тривають бойові дії у місті. Ворог використовує артилерію і перевагу у живій силі. Очільник Луганської міської ВЦА повідомив, що ЗСУ тримають оборону і зміцнили позиції. Хоча Сергій Гайдай у вечірніх коментарях сказав, що ворог активно використовує артилерію. Питання щодо посилення потенціалу наших військ артилерією залишається відкритим.

Тим більше місто Сєверодонецьк немає стратегічного значення. Чи тримати Сєверодонецьк? Чи відступати на інші рубежі? Головне питання у резервах. Якщо ми маємо достатньо резервів, аби завдавати збитків ворогу та спроможні забезпечити вогневе прикриття при відході наших підрозділів, то можна залишатися на тих позиціях і далі знищувати ворожу силу ворога. Питання резервів - це військова таємниця, якою володіє лише Генеральний штаб, щодо оцінки своїх подальших дій.

Навчання у Білорусі

Є багато складових, пов'язаних з поведінкою Білорусі та білоруського військового керівництва. По-перше, було оголошено, що Лукашенко збільшує чисельність своєї армії, тобто зараз армія нараховує 45 тисяч, а хочуть мати 80 тисяч. Створюють нове командування на кордоні з Україною, а щодо збільшення чисельності армії, то це займе до року і більше, тому що потрібно збільшити кількість бронетехніки та інше. Ці розмови про нове командування та збільшення армії можливо будуть одним з чинників до того, що вони не готові проводити якісь активні бойові дії.

Хоча зараз тривають навчання, де білоруські підрозділи вже третій раз за тиждень відпрацьовують такі засоби, як сплав по річках, тобто не перетинання річок, а на БТРах спускаються вздовж течії річки на інші позиції. При тому, що так само відбуваються навчання авіаційної техніки, але там незначна кількість, близько 10 одиниць. Така ж ситуація відбувається і з російськими військами, яких у Білорусі зараз близько тисячі. Вони обслуговують "іскандери", авіацію і відповідають за ремонтні роботи. Російські "іскандери" на території Білорусі є суттєвою загрозою для України, більш ніж навчання білоруської армії. Крім цих навчань на території Білорусь відбуваються й інші речі, а саме підготовка диверсійно-розвідувальних груп, які мають на меті діяти на території України, такі ризики існують.

І ще одна цікава деталь, що на територію Білорусі було завезено 10 тисяч комплектів російської військової форми; або білорусів будуть переодягати у таку форму, або будуть запроваджувати якісь інші маскувальні дії, це побачимо надалі. Поки що армія Білорусі не готова проводити бойові дії проти України, тому що поведінка Лукашенка налаштована на те, аби зіскочити з політичної голки Путіна.

Левова частина білоруських військ розташована в межах 30-50 км до кордону з Польщею, безпосередньо на кордоні з Україною стоять 6 батальйонів, що відповідають за охорону цього напрямку. Навіть днями Білорусь здійснила мінування цієї території, щоб унеможливити дії української сторони. І сама ділянка між Україною та Білоруссю достатньо складна: там болотисті місця, де важко використовувати сухопутний потенціал, хіба що диверсійні групи або для сплаву певних підрозділів. Я є прихильником, що ці показушні навчання та тренування скеровані на те, щоб ми вимушено утримували частину своїх військ у цій зоні.

Ефективність російської армії спадає, але у чисельності залишається небезпечною

Російській армії бракує військ, ротація не відбувається - це впливає на настрої особового складу. Замінювати війська немає можливості, бо Путін велику мобілізацію не оголосив і йде по варіанту таємничої мобілізації, коли можна повисмикувати по контрактам певних людей, але це жодним чином не впливає на підвищення потенціалу російської армії. Враховуючи, що третина боєздатних підрозділів в особовому складі була знищена, це не впливає на можливості російської армії забезпечити активне перегрупування і відновлення своїх сил. Ми бачимо приклади, де ефективність російської армії спадає, але вона за кількістю особового складу та запасів техніки достатньо небезпечна, що також нам треба враховувати.