Битва за Крим і Чорне море – підсумки 2023-го та перспективи 2024-го

Якщо на початку повномасштабної війни росіяни планували здійснювати десантні операції з моря й захоплювати Одесу, то станом на кінець 2023 року вони втратили контроль над акваторією на захід від Криму, а також бояться здійснювати регулярне патрулювання біля кримського узбережжя. Усі найважливіші кораблі передислоковані з кримських портів до Новоросійська. Крим, що на початку війни був фортецею, звідки російські окупаційні війська здійснили захоплення частини півдня України, поступово починає перетворюватися для них на пастку, з якої наразі ще можна вийти через Кримський міст.

Стратегія асиметричної війни

Якби ЗСУ замкнулися на узбережжі Одещини й Херсонщини та відганяли протикорабельними ракетами десантні кораблі, то не тільки не можна було б говорити серйозно про деокупацію Криму, а й безперешкодне курсування комерційних рейсів з Одеси чи Ізмаїла залишалося б лише у мріях. Тому нам потрібне було революційне рішення, яке змінило б перебіг морської битви. Таким рішенням стали морські дрони.

Перші атаки дронів були в жовтні 2022 року. Тоді  морські "малюки" СБУ атакували російські кораблі в Севастопольській бухті. Як наслідок критичні пошкодження отримав флагманський фрегат "Адмірал Макаров", а разом із ним ще 3 судна. 

Читайте також: Що відомо про морські дрони SeaBaby, якими Україна атакує в Чорному морі

У 2023 році наші дрони стали більш досконалими та небезпечними.

"Морський Малюк" може нести 800 кг тротилу та плисти на відстань понад 800 км, при цьому долаючи чотирибальні штормові хвилі. Ексклюзивність цього дрона також полягає в унікальному зв’язку, який дає змогу здійснювати дистанційне управління дроном із Києва на відстані понад 1000 км. "Морського малюка" створювали для ударів по Кримському мосту. 17 липня СБУ вперше випробувала його у спецоперації, заради якої цей дрон був створений. Тоді двом дронам із п’яти вдалося дістатися цілі та завдати удару по мосту, пошкодивши одну секцію автошляху та зруйнувавши іншу.

Окрім моста, за минулий рік цьому дрону вдалося вивести з поля бою два ракетоносці: "Самум", і "Павел Державін", а також два десантні кораблі проєктів "Серна" й "Акула". Втім найбільш значущим на сьогодні ударом цього дрона є пробивання фарватеру великого десантного корабля "Оленегорський Горняк" у Новоросійську. Туди Чорноморський флот РФ передислокував більшість кораблів після того, як Севастополь перестав бути затишною гаванню. Наші дрони радикально змінили ситуацію в Чорному морі. Кораблі Чорноморського флоту РФ більше не панують у ньому, а плавають здебільшого в його східній частині, та й то з обережністю. Адже після появи найбільш швидкохідного морського об’єкта – дрона "Мамай", вони з хижаків перетворилися на цілі.

Витіснення окупантів із західної частини Чорного моря

Задля убезпечення власного узбережжя, а також створення можливості перевезення зерна й інших товарів Чорним морем, Україні потрібно було вигнати рашистів із вод на захід від Криму, а також встановити власний контроль над цими просторами.

І хоча офіційно про це не оголошували, однак фактично цієї мети вдалося досягнути. Міністр інфраструктури Олександр Кубраков відзначав, що український "зерновий коридор" лише за останні п’ять місяців дав експорт майже 15 млн тонн продукції та фактично вийшов на довоєнні показники.

Цьому передували три блискучі операції. Так, 11 вересня стало відомо, що Україна деокупувала чотири газовидобувні платформи, так звані "вишки Бойка". Ці платформи, розміщені за 100 км від узбережжя Одещини та за 150 км від Криму, Росія після захоплення 2014 року перетворила на розвідувальні форпости, які давали змогу контролювати цю частину моря.

Після цього західне узбережжя Криму стало настільки дірявим, що в ГУР наважилися здійснити дві десантні операції – 24 серпня та 4 жовтня. В обох випадках секретним місіям вдалося виконати завдання та повернутися неушкодженими. Крім того, представники ГУР та влади неодноразово натякали, що ці дві операції в Криму – це тільки вершина айсберга, про інші стане відомо вже після війни.

Тихі гавані в Криму закінчилися

Якщо з дронами, як повітряними, так і морськими, росіяни ще якось більш-менш можуть справлятися, то ракети Storm Shadow і їхній французький брат Scalp стали тією зброєю, перед якою окупанти безсилі. Та й шкоди ракети завдають суттєво більшої, ніж дрони.

Колись Севастополь, Феодосію і Керч росіяни вважали найбільш безпечними місцями в Криму. Однак усе змінилося. 13 вересня сім ракет вдарили по кораблях, які стояли на ремонті на Севастопольському морському заводі ім. Орджонікідзе, де в той час ремонтували як мінімум два кораблі: перший - підводний човен "Ростов-на-Дону" та великий десантний корабель "Мінськ". Ще кілька ракет прилетіли в Південну та Корабельну бухти по інфраструктурних об’єктах.

5 листопада кілька ракет розбомбили морську та портову інфраструктуру суднобудівного заводу "Залив". У цей час в порту на завершальній стадії будівництва перебував один із найсучасніших російських кораблів "Аскольд", який був носієм ракет "Калібр". У грудні "Аскольд" мав вийти в море, але пішов на дно і вже навряд чи буде добудований до кінця цієї війни. Цей удар також продемонстрував, що ЗСУ мають чим дістати до Кримського моста, але не роблять цього, бо наразі наявні ракети не можуть завдати мосту критичної шкоди.

26 грудня остання захищена фортеця Криму впала: кількома ракетами ЗСУ потопили в порту Феодосії великий десантний корабель "Новочеркаськ".

Підсумовуючи 2022-2023 роки, міністр оборони Великої Британії Ґрант Шаппс заявив, що Україні вдалося знищити 20% російського флоту в Чорному морі. Втім варто відзначити що в РФ залишилася змога переганяти по річкових каналах малі ракетні кораблі та збільшувати можливість одноразового залпу. З іншого боку, з розвитком морських і повітряних дронів уже зовсім скоро Україна суттєво розвине свої ударні можливості, а Чорне море перетвориться на місце для полювання на Чорноморський флот окупантів.

Деокупація Криму – "крабова пастка"

Створення загрози для кораблів у морі та відтіснення їх від кримського узбережжя – це лише перший крок у більш глобальній цілі, яка стоїть перед Україною в найближчі два роки – деокупація Криму та зняття загрози нападу з півдня.

До 2022 року Росія перетворила Крим на військову фортецю, наситивши її не тільки кораблями-ракетоносцями, а й літаками, засобами ППО та радіоелектронної боротьби. Водночас велика кількість цілей ускладнює їхній захист і полегшує для ЗСУ вибір місця удару. Починаючи з лютого 2023 року, коли відбулась детонація на залізниці в Бахчисараї, щомісяця наші військові мінімум двічі здебільшого успішно атакували військові цілі на півострові. Основну увагу Сили оборони зосередили на логістичних центрах і мостах, командних пунктах, аеродромах та морських портах.

Окрім Кримського мосту, який упродовж року мінімум тричі був під ударами ракет і дронів, іншими логістичними цілями були мости в Генічеську й Чонгарі, що сполучають Крим із Херсонщиною, а також залізничні вузли в Джанкої, Совєтському, Кіровському, Гвардійському та Сімферополі. На всіх шести ключових аеродромах протягом року знищувались літаки та гвинтокрили. Серед них варто виокремити аеродром "Саки" в Новофедорівці, який цього року став "прохідним двором" для безпілотників.

Особливі зусилля всіх підрозділів ЗСУ та розвідки були зосереджені на знищенні керівного складу Чорноморського флоту та окупаційних військ у Криму. В ході операції "Крабова пастка" по Севастополю завдали серії ударів ракетами Storm Shadow, одна з яких залетіла у вікно штабу під час наради. Ще один удар по центру управління ЧФ РФ ЗСУ завдали вже в перші дні цього року.

Окрім того, вдалося дістати ракетами по секретній базі головного розвідувального управління окупантів у районі Севастополя і по базі ФСБ в Сонячногірську та по Центру далекого космічного зв'язку в селі Вітине. У всіх випадках потрапляння були не тільки влучними, а й результативними. Так, наприклад, на базі спецназу ракети задвухсотили 24 спецпризначенців, а ще 29 поклали на лікарняні ліжка.

Як відкривали вікно в Крим

Разом з тим повітряна оборона Криму є однією із найбільш насичених у Росії. Окрім численних систем ППО, небо півострова, а заразом і окупованого півдня України, охороняє не одна ескадрилья винищувачів. Для деокупації наших земель цю оборону потрібно ламати. Одним із перших серйозних кроків у цьому напрямі стало знищення 23 серпня найбільш сучасної ППО, яку має наш ворог – системи "Тріумф". Уже тоді в розвідці заявили, що ця подія матиме серйозні наслідки в майбутньому. І, як бачимо з описаних вище подій, – таки мала.

Наступним етапом витіснення росіян із повітряного простору стало розміщення системи Patriot, яка повідомила про свою присутність 22 грудня, збивши в повітрі 3 винищувачі Су-34 за 60 км від фронту. Цей удар був настільки несподіваним і болючим, що на деякий час росіяни взагалі припинили літати над лівобережною Херсонщиною. Кількість щоденних скидань КАБів зменшилася до нуля. І навіть після відновлення польоти перестали бути настільки масовими. Тепер росіяни літають обережно, а удари керованими авіабомбами стали одиночними.

Утім найбільшою та без сумнівів історичною перемогою стало збиття та "приземлення" в небі над Азовським морем неподалік Бердянська двох стратегічних літаків: розвідувального літака дальнього радіолокаційного виявлення А-50 та повітряного пункту управління противника Іл-22. Ймовірно ця подія стане поворотним моментом у війні. По-перше, вона стала абсолютним прецедентом, адже раніше вважалося, що зробити це неможливо. І після цього росіяни стануть більш обережними, а відтак їхні розвідувальні можливості – більш обмеженими. По-друге, якщо раніше росіяни мали тотальну перевагу в повітрі завдяки аеророзвідці, то тепер ця перевага повністю анулювалася. А після отримання F-16 ЗСУ стануть домінантною силою в небі над Чорним морем і згодом – над Кримом.

А-50 в Росії в дефіциті, їх залишилося від 3 до 5 штук. При цьому не факт, що на всі ці літаки знайдеться кваліфікована команда, яка ще в більшому дефіциті. Всі 15 членів команди збитого А-50, включно з командиром-підполковником і двома заступниками-майорами – загинули. До речі, командир Іл-22 також задвухсотився. Як стверджують самі росіяни, таких професійних пілотів у них залишились одиниці.

Тільки через тиждень, імовірно, аналогічний літак А-50 помітили на цивільному аеродромі в Сочі. Це 900 км від Одеси, звідки через відкритий простір у Чорному морі наш новий дрон може безперешкодно прилетіти. Як він це зробив нещодавно в Петербурзі.

Деокупація Криму – ціль 2024 року

Після успіхів у морській і повітряній битві над Чорним морем, Кримом і Херсонщиною президент Зеленський, а також низка військових керівників заявили, що ціллю 2024 року стане деокупація Криму.

Так, голова СБУ Василь Малюк уже сказав, що перед його відомством і морськими дронами стоїть завдання цілком знищити Чорноморський флот РФ. Окрім того, президент Володимир Зеленський чітко означив, що 2024 року Крим стане епіцентром війни, а Кримський міст буде ціллю №1.

Ще одну цілком досяжну ціль оголосив речник командування Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат – це знищення ракетоносіїв у Чорному морі та суттєве зняття ракетної загрози як південним областям, так і всій Україні.

Ще двома додатковими завданнями, у виконанні яких нам готові допомагати союзники, є повноцінне відновлення транспортування товарів та в першу чергу продуктів з українських портів, а також розмінування акваторії Чорного моря. Обидві цілі вже мають надійних партнерів. У першому випадку – це Велика Британія та Норвегія, а в другому – Туреччина, Болгарія та Румунія.

Очевидно, що повна деокупація Криму тісно пов’язана з успіхами на фронтах на лівобережній Херсонщині та Запоріжжі. Без їхнього звільнення неможливо вигнати росіян із Криму. І навпаки, розвиток подій на південному фронті тісно пов’язаний зі знищенням логістики, повітряної та морської військової компоненти в Криму. Тому увага всього світу цього року буде прикута саме до цієї частини України. А події 2024-го дадуть відповідь на те чи зможе Україна в найближчій перспективі деокупувати Крим, чи цей конфлікт залишиться замороженим на тривалий час.