Північний напрямок не загрозливий: формування ударних угруповань немає ані з білорусів, ані з вагнерівців. Колонка Сергія Згурця

Місяць українського контрнаступу

Отже, почну з підсумків тижня та місяця, адже 4 червня ЗСУ розпочали наступ на півдні, для яких сформували нові бригади, накопичували зброю та боєприпаси. Не все ми отримали повністю, але використовуємо те, що вже є. Наступ проводять на кількох віддалених напрямках, без чіткого акценту на головному, що вводить РФ на півдні в ступор, адже вони вимушені метушитися на 260 км. Модель дій ЗСУ гібридна: частково - загальновійськові інтегровані операції з американською доктриною, але без повітряної підтримки, яку США суворо включає, частково - радянська концепція зі значним використанням артилерії, що вимагає суттєвої кількості боєприпасів. Щодо дій наземних підрозділів, то йдеться про вдосконалену тактику дії штурмовими групами від роти до батальйону, які просуваються в тісній взаємодії із засобами розмінування та саперами. Ми свідки такої тактики та пробивання міцної оборони противника.

Зараз наступ на півдні триває на кількох ділянках із різною результативністю. Найбільше наші війська просунулися під Великою Новосілкою, на Бердянському напрямку: на 12 км у напрямку Старомлинівки, звільнивши Рівнопіль і низку інших населених пунктів у цій зоні. Від Оріхова на Токмак і Мелітополь, де діє 47 обмр, просунулася до 8 - 10 км. Якщо міряти від Роботиного, то там починається основна лінія фортифікацій РФ, укріплена мінами, "зубами дракона". Є очікування, що в зоні Роботиного ЗСУ незабаром вийдуть до перших позицій головної лінії оборони противника на півдні. Міряти кілометрами просування наших військ і варто, і ні. Буває 1 км, який треба проламувати місяцями чи тижнями, а далі за лінією оборони - десятки км, які можна пройти за добу. Перші км для наших ЗСУ найважчі. Зараз РФ тримає захист між передовою й основною лінією оборони, яка за 30 км від першої лінії взводних опорних пунктів ворога. Це "смуга забезпечення". РФ намагається діяти за схемою, де утримання ліній опорних пунктів, потім відступ під тиском Сил оборони, посилення резервами та контратаки. Поки що лінія оборони РФ не сиплеться, але є розрахунки, що росіяни витрачають сили, засоби, резерви набагато швидше, ніж ми. Це підтверджує статистика.

Зокрема, у червні знищили 633 артсистеми різного калібру та мінометів - це рекорд за всі попередні періоди. Поки важко спрогнозувати, де трісне оборона противника на Запорізькому фронті. Де це станеться, там і буде основний напрямок дій ЗСУ. Зараз Україна зберігає значний резервний потенціал для подальших дій. Основні Сили оборони, зокрема підготовлені на Заході бригади, ще не залучені до бойових дій або залучені ротою, батальйоном. Щодо темпів просування, нагадаю цитату Валерія Залужного в інтерв’ю The Washington Post про те, що всі живуть у завищених очікуваннях контрнаступу, але в тих умовах, попри проблеми в забезпеченні, Сили оборони просуваються вперед, навіть якщо це на 500 м. Він казав, що нам бракує боєприпасів, артилерії, авіації й нам потрібні F-16, адже це основа, яка дає зменшити втрати на полі бою та досягти більших результатів. На тлі інтерв’ю з’явилася відповідь від Марка Міллі, який, на відміну від закордонних політиків і журналістів, має бойовий досвід. Він сказав, що не стурбований тим, як іде контрнаступ: "Чи він повільніший? Так, я ж казав, що це може займати 6 - 10 тижнів і буде дуже важко, довго та криваво. Ні в кого не має бути жодних ілюзій. Україна бореться за своє життя, і військові просуваються складними ділянками фронту так, як можуть у цих умовах". За його оцінками, це частина суті війни на півдні. Наші темпи просування залежатимуть від забезпечення, роботи розвідки, взаємодії на тактичному рівні, дій у складних обставинах просування вкрай потужних фортифікаційних ліній противника.

Експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк зазначив, що Україна намагається діяти сучасно й енергійно, застосовуючи напрацювання останніх десятиліть, і вимушена протидіяти противнику, який пропонує тактику Першої світової: суцільні оборонні лінії, щільні мінування, максимальне використання інженерних загороджень. Це суттєво впливає на наш темп просування. Оборона РФ складається з трьох рубежів. Перед кожним із них є смуга забезпечення. Наші підрозділи обмеженим складом сил, передовими загонами намагалися подолати перший рубіж переважно на Мелітопольському та Бердянському напрямках. Є й дрібніші напрямки, де Сили оборони зосереджуються та намагаються працювати. На Мелітопольському тривають бої на двох основних тактичних ділянках. РФ намагається утримати Роботине, Вербове та не допустити просування Сил оборони вглиб. На Токмацькому напрямку ворог збудував два ешелони оборони. Примітно, що гарнізон РФ у Новопокровці з наближенням ЗСУ втік. Ворогу довелося закинути туди підрозділи 45-ї омбр ПДВ. Спецназ використовують як піхоту. РФ має великі проблеми з резервами та військами, які можуть показати достатню стійкість в обороні. У Вербовому бороняться 417 розвідбатальйон противника, який діє не за призначенням. Ресурсів у РФ небагато. Тривожно для неї розвивається ситуація на Василівському напрямку. Наші підрозділи підійшли до Жереб’янки, діють у районі Кам’янського, і РФ загрожує втрата Василівки. Тоді посиплеться лівий фланг оборони росіян і відкриється дорога для просування на Херсон уздовж Дніпра. Угруповання РФ, яке погрожує світу ядерним вибухом у Енергодарі, опиняється в оточенні. У район Василівки перекинули 810-у бригаду морпіхів. Цей підрозділ тричі відновлював боєздатність. Під Маріуполем убили комбрига, заступника командира з роботи з особовим складом, який намагався підняти в атаку. З оперативного резерву бригаду розгорнули біля Василівки. РФ усвідомлює загрозу та намагається протидіяти.

Резерви противника на сході України

До початку нашого наступу ЗС РФ були на першій лінії, на другій - регулярні війська, мобілізовані, територіальні війська, добробати, але менш щільно, на третій - решта. Противник так і не визначив, де ЗСУ завдають головні удари, тому вимушений смикати тактичні резерви, майже всі витрачені, затикаючи ними дірки. Частково РФ витягує 810-у бригаду, 5-у танкову бригаду з Улан-Уде, яка готується до контратак, 45-у, 22-у бригаду. На Бахмутському напрямку - короткострокова пауза через перегрупування ворога північніше та південніше. РФ перекинула резерви з південного напрямку: 11-у та 31-у одшбр, але потенціал десантної бригади незрівнянний з потенціалом мотострілецької. РФ дещо вдалося посунути передові Сили оборони біля Берхівки. Вона намагається розвинути там успіх і стабілізувати ситуацію, проте наші війська активні, зокрема 3-я ошбр. Північніше від Бахмута - Сіверський виступ, який загрожує РФ швидким проривом наших військ на Попасну та Лисичанськ. Розвиваючи успіх у районі Бахмута, для бахмутського ворожого гарнізону Сили оборони створюють загрозу оточення. Ситуація на Сіверському виступі теж загрозлива. У разі нашого успіху на обох напрямках для ворога буде вкрай несприятлива ситуація. 

Ситуація на півночі України

Північний напрямок не загрозливий: нема формування ударних угруповань ані з білорусів, ані з вагнерівців. ПВК Вагнера - специфічний інструмент для бойових дій. Його можна поділити на чотири сегменти. Джерело фінансування - в Африці. Покинути його навряд чи можливо. Днями президент ЦАР звернувся до Пригожина з проханням прислати заміну, якщо вагнерівці підуть із країни. Адже їм сподобався цей інструмент підтримання стабільності. Численні ПВК РФ воюють у Бахмуті. Це "Факел", "Потік", "Патріот", "Ветеран".