Безтурботне життя на соціалці у Бельгії. Яка його вартість і хто за це платить

"Одразу видно, що держава дбає про людей!", "Яка хороша соціальна система!", "Ото молодці", - читала я у соцмережах захоплені відгуки людей на короткі дописи з ілюстрацією соціальної підтримки після проведення українськими родичами Різдвяних свят у Бельгії тих, хто має тут прихисток. 

Я не маю наміру зруйнувати міф, але додати трошки здорового глузду в емоційні дописи треба. І пояснити чому українці все ж полишають соціальне забезпечення за першої кращої нагоди також треба. 

Соціальна система Бельгії сягає своїм корінням у далекий 1647 рік, коли безхатькам почали видавати спеціальну монету у так званій "кімнаті бідних" "Armecamer", прикріплюючи кожному на одяг металевий знак "АМ". На цю монету вони раз на кілька днів отримували хлібину, чи подачку у спеціальну посудину, яку можна побачити тепер у музеї історії міста Гент "STAM".

Соціальна система у Бельгії й справді працює на відмінно. На мій погляд, навіть, на п’ять із плюсом, якщо порівнювати із сусідніми країнами. Виплати на родину з дітьми, де є один, або два дорослих, які не працюють, становлять 1741,29 євро. Виплати на дітей ідуть окремою статтею, їх нараховують у спеціальних дитячих фондах (у різних кантонах Бельгії це організації всього лише під різними назвами) від 180, 19 євро на дитину. Чому від? Тому що з огляду на кількість дітей та їхній вік, кількість дорослих та підробітку, нараховується відповідна сума. Наприклад, для самотньої безробітної мами з дітьми наразі ця сума перевищує 500 євро. Я наводжу цифри ще актуальні зараз, але з 1 лютого усе це буде проіндексовано на 2%, як і щороку, з огляду на інфляцію. 

Читайте також: Стійкість нації: демографічні виклики та майбутнє України

І це ще не все! Такій родині двічі на місяць постачатимуть продуктові набори, у котрих можна знайти усе: від зелені до шматків м’яса на вагу. Плюс соціальна служба компенсує усі видатки по школі та сімейним розвагам: екскурсії (у різні зоопарки, кіно і театри, музеї, по різних містах), доставлення шкільним автобусом, сніданки (якщо такі є), оренда хром-буків (ноутбуки зі шкільним програмним забезпеченням), спортивні клуби, плавання, теніс, шахи, заняття музикою та ін. Це ще приблизно 150 євро на кожного у родині на рік. Страхування здоров’я включно з госпіталізацією також іде за пільговою ціною, що не перевищує 120 євро на рік. 

Наприкінці року такі родини отримують ще по кілька тисяч євро від дитячих фондів на тих же дітей відповідно.  "Ура! Нікому не кажіть, що я отримала", - просять наші наївні мами, коли з’ясовують у мене, що це за гроші. Але інформація є у відкритому доступі на сайтах відповідних організацій, так що конфіденційність у цьому питанні відсутня. Треба лише грамотно розподіляти бюджет, тому що місцева система покарань грішми функціонує досконало. І тут уже різниці між багатими та бідними нема. Перед законом насправді рівні усі. 

І ось, ми підійшли до того "козла", котрий платить за увесь цей бенкет для бідних. І це далеко не той, хто в нашому розумінні багатий. Хоча багатий платить в рази більше і це дуже відчутно. 

Ну, поїхали…

Мінімальна зарплата у Бельгії від 1 травня 2024 року становить 2070, 48 євро на місяць брутто, тобто без податків (за умови 38 год на тиждень). Простіше це є 12, 57 євро за годину. Платити нижче цієї межі ніхто не має права, це означає отримати кримінальну відповідальність і заплатити фантастичні штрафи. З мінімальної суми знімаються і мінімальні податки, а це в цьому випадку буде 25%, або 517, 62 євро, тобто залишиться 1552, 86 євро. (Найвища ставка податку, для загальної інформації, складає 50%. А є ще подвійне оподаткування, яке таким не вважається, якщо стягується за щось в іншій країні отримання, наприклад, роялті). 

Читайте також: Дім, милий дім? Чому біженці бояться їхати в Україну

Помітно, що це вже майже на 200 євро менше, аніж на соціальному забезпеченні. Дитячі гроші залишаються у будь-якому випадку, поки діти вчаться. Але всі інші пільги вже знято. За ними, звичайно, можна звертатися знову до соціальної служби. І за умови надання усіх необхідних документів, що прохач нічого не має (ані нерухомості, ані додаткового пасивного доходу, наприклад, від передачі інтелектуальних прав на винаходи, книги, розробки, ідеї, акції тощо), можуть призначити невеличку компенсацію на найнеобхідніше. Але перевіряти будуть так, наче ви повністю на їхньому забезпеченні. Приходити у невизначений час, розпитувати сусідів, контролювати банківські рахунки, призначати зустрічі в соцслужбі з вами … "За якихось 200-300 євро я маю стільки головного болю! Ні, краще вже змінити роботу, або взяти підробіток на вихідні!" - резонно зауважують наші українці, що не може не викликати поваги, і забувають дорогу до соціальної підтримки. 

Тобто допомагати вам будуть доти, доки у вас анічогісінько нема. Як лиш щось у вас з’явиться, обдиратимуть, як липку. 

Почастішала реклама з продажу гарненьких родинних будиночків у великих містах, де пенсіонери неспроможні платити щорічний податок на нерухомість, яких зріс у фантастичних розмірах. 

Ми якось розговорилися про це з моїм викладачем фламандської, який за сумісництвом ще й мій колега – письменник. Він мешкає у Генті. Родичі його батьків змушені були продати будинок, у якому виросли, який збудували ще їхні прабатьки. І зараз він коштує понад 1 млн євро, що не є рідкістю для великого міста. Але біда у тому, що податок платиться від ринкової вартості нерухомості. Двом людям це стало надто обтяжливим, навіть, з якимись там пасивними доходами. Продали, сплатили усі податки і переселилися за межі великого і зручного міста. Сумно і прикро,  і боляче…

Уявіть, що ви звели собі родинне гніздо колись нехай за умовних 100 тис., а за 40 років, коли ви нарешті вийшли на пенсію, його вартість підскочила до 600 тис. євро (тут наведено суми нижче середнього) і вам, пенсіонерам на мінімальній пенсії треба щорічно віддавати у міський бюджет -1,5% від цієї суми. 

Добре буде, якщо ви вже сплатили кредит за цим будинком, адже ви його взяли ще за часів студентства і на перший внесок мали батьківські гроші! Тобто питання, як має сплатити за свій будинок сімейна пара з мінімальною пенсією у 26.591,83 євро, нікого не турбує і не з мінімальною також. 

Читайте також: Бельгія: особливий підхід до освіти

Діти не допоможуть: їм самим би розібратися зі своїми оплатами, та й це тут не прийнято. Хіба б дуже хотіли зберегти будинок у родині, але такі сентименти у бельгійців не існують. Можеш – плати, не можеш – продавай! 

Після смерті батьків наперед, щоб отримати у спадщину цей дорогий у всіх смислах будинок треба буде сплатити податок на спадок. Нульової ставки для родичів першої лінії, як в Україні, тут не існує. Разом в одному будинку дві сім’ї не мешкають — так заведено. Та й молоді тепер вважають за вигідніше винаймати квартиру чи будинок, аніж викидати гроші на оті податки, пов’язані з нерухомістю, і її обслуговуванням і конфіскацією, у разі неможливості сплати. 

Звернутися за допомогою ви не маєте права, адже ви багаті – у вас є нерухомість. Можете взяти кредит на сплату цього податку. Але чи це розв'яже ваше питання?! Тому, поки ви не продасте усе, що у вас є,  і навіть авто, якщо воно не підпадає під параметри чітко виписані у соціальній службі, як грубо кажучи, непотріб на колесах, вам нічого не дадуть. І ніхто не допоможе. 

У вас не має бути нічого! Так, як приїхали наші люди. Уряди країн ЄС тоді одностайно домовилися не брати в розрахунок те, чим володіють українці в Україні. Оскільки, це стало умовною величиною. Але за будь-яке порушення або виявлення доходу в Україні тепер, кожного змусять повернути усе те, що було виділено. А можна й взагалі втратити виплати на певний час. 

А можна ще й штраф заплатити, які тут ой, зовсім не дитячі: порушення чистоти та правопорядку на вулиці не вперше – 300 євро (до прикладу, недопалок, що пролетів повз смітник), на перший раз – 160. Паркування машини без зазначення часу, так звана "блакитна карта" - 20 євро, Перевищення швидкості прогресивно від 50 євро до 10 км/год, а вище – плюс 6-11 км/год залежно від місця проїзду. 

Штрафи на будь-що вигадуються на кожному кроці, бельгійці сумно всміхаються і зауважують, що є такі абсурдні покарання грішми, про які ніколи б і не додумався, якби поштою не надійшов штраф. І паркування – саме один із таких: ти ніколи не знаєш, чи запаркувався в дозволеному місці, знаку могло і не бути, або ти його не зауважив. 

І місцеві ради мають колосальні надходження, з яких і утримуються в тому числі ті, хто не має нічого. Але справді нічого! 

Капіталізм у дії у найжорсткіших його формах. У всіх випадках вихід є, але не завжди він подобається. І не завжди він справедливий. 

І ще. Працівники євроустанов податків не сплачують,  а пільгами користуються. Але це не тема сьогоднішньої статті. 

Спеціально для Еспресо

Про авторку. Ніка Нікалео – українська письменниця і перекладачка, тревел-блогерка, голова Львівського жіночого літературного клубу і благодійного фонду, авторка та укладачка низки бестселерів із серії "Львів. Кава. Любов".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.