Чому Росія у принципі боїться демократії?

За відреставрованим імперським фасадом Росії криється агресивне бандитське угруповання з винятковими апетитами.

Втім, ситуація значно складніша, ніж просто факт захоплення й утримання влади в Росії колись кримінальними, а тепер воєнними злочинцями.

За підрахунками експертів, ще у 2012 році в Росії проживало 39 мільйонів пенсіонерів і 18 мільйонів ветеранів. Середовище таких людей складає левову частку електорального ядра Росії, яке прямо або опосередковано замовляє настрої в цій державі або готове підпорядковуватися нав’язаним переконанням.

Для такого колосального середовища людей характерними ознаками є обмеженість в можливостях, соціальна залежність, а іншими словами – бідність. Домінантним настроєм таких людей є ресентимент, бажання реваншу і відновлення величі Росії в їхній хворобливій інтерпретації.

Ці люди якраз і є колективним Путіним. Вони хотіли його появи. Вони складають основу його режиму.

Але не лише вони, звичайно. За два десятиліття незаконного перебування при владі Путіна в Росії зросли покоління, які в принципі не уявляють життя без такого правителя і його режиму. Вони створюють мовчазне тло компромісу, завдяки якому існує нинішня російська система.

Слід також згадати цементувальний характер російської православної церкви, яка стала опорою путінського режиму. Ці діячі є не меншими злочинцями, ніж сам режим. Будь-яку притомну людину не може не вражати їхня свідома, цинічна й антилюдська підтримка війни проти України.

Читайте також: Відсутність заборони діяльності РПЦ – це продовження війни

Натомість російська опозиція зазнала краху й опинилася не лише за рамками політичного процесу, але й поза межами власної держави.

Росія та її суспільство зрадили свою демократію.

З національної й демократичної точки зору, Росія є яскравим прикладом не лише failed state, але й fake state.

Бажання відновити імперію і довести свою вдавану велич є зворотною стороною такого глибокого і паралізуючого почуття, як страх. Російський страх виявляється в історичній нездатності забезпечити ефективне управління на власній землі. Цей страх полягає в недовірі та зневірі в суб’єктності людини, її праві на гідність. Це – повна зневіра в здатності людей створити рівноправну і справедливу громадянську спільноту.

Для путінського режиму страх – головний драйвер тактичних і стратегічних планів. Оскільки кожне нове його звірство перевищує наслідки попереднього.

Саме страх був реакцією Кремля на цілком іншу реальність та альтернативу, якою стали дві українські революції – Помаранчева революція 2004 року і Революція гідності 2014 року. Зрозуміло, що Москва остерігалася самої перспективи того, що Україна запропонує якісно нову і далекосяжну модель успішного розвитку.

Втім, тут був присутній ще один страх: тваринний страх втратити контроль за російською державністю.

Читайте також: Путін ставить на виснажливу війну

Росія сприймає як загрозу не лише українську демократію, а сам факт української незалежності, суверенності та свободи, сам факт нашої держави.

Росія боїться Української держави, і в цьому полягає одна з головних причин цієї страшної геноцидної війни на знищення нашого народу.

Аналізуючи путінську тактику, слід усвідомлювати, що будь-які його мирні пропозиції чи політичні декларації не мають жодного іншого смислу, окрім прикриття чергової атаки.

Природа політичного режиму та історичних традицій в Росії штовхають цю силу на продовження агресії.

Загалом майбутнє Росії – одна з головних глобальних проблем XXI століття.

Путіну треба віддати належне лиш за одне: Кремль тримає ініціативу у війні проти України та Заходу.

Слід розуміти, що захист євроатлантичної безпеки залежить від того, чи Захід нарешті візьме ініціативу у власні руки.

Це мусить безальтернативно включати такі завдання:

Перше — колективну оборону України й підтримку її державності та демократії.

Друге — вступ України до НАТО, і від цього історичного завдання не вдасться політично відмахнутися.

Україну слід запросити до переговорів про членство в НАТО без зволікань.

Третє – неминуче міжнародне засудження, покарання і стримування російського політичного режиму і його машини воєнних злочинів.

Читайте також: Успішно вступити в ЄС — це так само важливо, як і фронт

Тут особливий наголос зробити на головному злі, яке походить з цієї частини світу – російському імперіалізмі, що становить ту саму загрозу, що нацизм і фашизм.

Єдиний спосіб захистити нашу спільну свободу і демократію – надати членство України в НАТО і покласти край російському імперіалізму.

Саме цього Росія боїться найдужче.

Саме це ми — Україна і НАТО — повинні здійснити разом.

* Тези виступу на засіданні Міжпарламентської ради Україна-НАТО, яка відбулася у Верховній Раді

Джерело

Про автора. Данило Лубківський, український дипломат, експерт з міжнародної політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.