Мобілізація та справедливість

Старий анекдот:

СССР. Два куми в Карпатах. Сидять, милуються горами.

Повз них проходять група турісто і гелгочуть непанашему. Катюшу співають.

- О, — каже кум — вилізли масквічі — пішли їм пики понабиваєм

- А як вони нам?

- А нам за шо?

Ха, ви будете сміятися, але цей анекдот я в Рязанській області чув на початку 90-х.

Тільки там було, що сидять двоє парнішек на прігоркє над Акой. А тут американці.

І Ванєчка каже Пєтрухє

- Пайдьом піндосам наваляєм

- А єслі ані нам?

- А нам за чьто?

Справедливість дуже відносна.

200 років тому десь в Папуасії справедливо було ворогів на обід їсти. Прикладів безліч.

В одному й тому ж суспільстві — справедливості різні.

Ось уявіть. В одному під'їзді десь у Києві чи у Сумах — не важливо — живуть дві жіночки.

Їм однаково років. у них однакова освіта.

Тільки в однієї син, якому зараз 30, пішов добровольцем у 2022 на війну.

А в іншої — ось тільки днями стукне синові 25.

А тут закон про мобілізацію. І треба йти.

Читайте також: Мобілізація: як голосували депутати, що буде далі, - підсумки тижня від Миколи Княжицького

І ось одна хоче, щоб звершилася справедливість — і її сина відпустили на дємбєль у лютому 2025 року. Бо 3 роки й фатить. Хай інші теж ідуть спробують окопного лиха.

А інша впевнена, що воювати мусять тільки ті, хто вміє воювати. А її син ще занадто молодий для цього і неготовий.

Кожна жінка вважає свою позицію справедливою. Вони ніколи не домовляться.

І ось тут уточнення.

Сміливий політик, якого вибрали 5 років тому люди — мусить чітко сказати: якщо суспільство прагне справедливості (а це в ментальності українців — вважати, що справедливість є), але є різні бачення справедливості, то лідер нації мусить дати своє бачення справедливості.

В цьому місці ми маємо напружитись. Бо хіба хтось колись чув, щоб Найвеличніший брав на себе відповідальність і показував власну позицію, якщо виборці мають різне бачення?

Читайте також: Мобілізація, демобілізація і бронь: три проблеми нашої війни

І ось уявіть собі рибу, яку витягли зі ставка і вона на березі в траві хапає ротом повітря?

Так ось. Це я після слів президента:

- Я, Володимир Зеленський, нелох, вважаю, що справедливо буде, якщо піде в армію мій кум і дружбан Женя Кошовий. Бо не можуть мажори бути осторонь. Лисий, звичайно, на штурм не піде, поки не схудне. Але залюбки тягатиме станину від 120-мм міномета, як ту пушинку. І по міні під кожну руку.

І усі ухилянти хай записуються до нього в мінометний взвод.

Оце був би розрив шаблону.

Бо лідери нації, коли є різне бачення справедливості, мусять давати своє бачення. Під власні переконання.

Я ось в лідери не лізу, проте своє бачення маю.

Воювати потрібно і молодим. У будь-якому разі. А не тільки тим, хто вже третій рік лямку тягне.

Але хотілося б, щоб і Кошовий теж.

І ось що скажу.

Обидві мамки вважають одна одну неправою. А нелоха мудаком.

Отак от. Бо принциповість має бути.

Джерело

Про автора. Віктор Бобиренко, політолог

* Публікується зі збереженням стилю автора

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.