Пригожин vs Путін: Ворон воронові ока не виклює

Нас, українців можна зрозуміти. Найкращий сценарій, що наближає нашу перемогу, або убезпечує майбутнє наших дітей від повторення війни – це розпад Росії. Тому пригожинський бунт більшістю українців був сприйнятий як початок громадянської війни у РФ. Ця війна стала б, одночасно, і шляхом до розпаду Росії, і помстою за смерті українців. 

Кілька місяців ми з інтересом спостерігали за розвитком конфлікту між Пригожиним та російським воєнним командуванням, навіть не сподіваючись, що це може перерости у "похід на Москву". Аж раптом…

Як виявилося, знайшлося чимало росіян, що також покладають на Пригожина надії на зміни та покарання генералів-корупціонерів, чи навіть всієї еліти, чиї діти, як казав глава ПВК "Вагнер", не воюють. Як мінімум, констатуємо – "лікуючщій" на підтримку вагнерівців на вулицях Ростова натовп демонструє, що революційний потенціал в російському суспільстві є. Він лівацький, і аж ніяк не ліберально-демократичний. Проте, сам факт наявності протестних настроїв у РФ і готовності багатьох відкрито демонструвати підтримку народному герою (нехай і несправжньому, і не народному) – вже можна оцінювати як непогану перспективу для майбутньої внутрішньополітичної дестабілізації РФ.

Чому ж Пригожин так швидко всіх розчарував, а його "марш справедливості" не став не те що початком громадянської війни, але навіть заколотом?

Читайте також: Де Шойгу і Суровікін? Хто прийде по голову Путіна

Не схотів проливати кров співвітчизників? Раніше проливав, і без сумлінь совісті. За власними оцінками Пригожина, його ПВК втратила у м’ясних штурмах проти України 20 тис. бійців. За нашими даними – в рази більше. Також можна згадати й кувалду, і розстріли своїх же поранених, зняті на камери українських дронів, і знущання з російських військовослужбовців, про які розповідав взятий ПВК у полон російський офіцер, і "заград-отряди", і, врешті-решт – збиті під час маршу гелікоптери та літак ЗС РФ.

Можливо, Пригожин побачив безперспективність свого плану – захопити міністерство оборони та генеральний штаб, взяти у полон Шойгу та Герасимова. Справді було б не зрозуміло – а далі що? Разом з тим, неважко було передбачити таку безперспективність вже на початку походу на Москву.

Емоційний порив? Теж ні. Вже існує чимало свідчень, включно з даними розвідки США, про тривалу підготовку цього походу.

Пригожина хтось зрадив – обіцяв підтримку у Москві, але передумав чи не зміг? Ось ця версія вже більш схожа на правду. Проте, перш ніж робити висновок про перспективи заколоту московських еліт проти путінського режиму, треба зважити на кілька факторів:

По-перше, звернімо увагу на головне, під час свого маршу Пригожин не критикував самого Путіна. Пригожин жодного разу не сказав, що збирається захопити Кремль, уряд чи ще щось окрім МО та ГШ РФ. Як би сьогодні не розповідали про слабкість та переляк Путіна, факт залишається фактом – Пригожин зупинився саме після звернення президента РФ, відкриття кримінальної справи проти нього ФСБ та запропонованого ПВК сценарію відходу.

Сьогодні багато хто, і, у першу чергу, в самій Росії, вдається до питання – як так, справу закрили, 20 загиблих льотчиків пробачили? Наче нічого і не було. Посварилися, помирилися, розбіглися. І все це впродовж одного дня. Невже Путін такий слабкий, а Москва така незахищена, що злякалася 25 тис. пригожинських бійців (при тому, що, як відомо, 25 тис. осіб у Пригожина не було).

Відповідь на ці питання добре ілюструвати народною приказкою – "ворон ворону око не виклює".

Щоби зрозуміти: що це було, якщо не заколот; чому Пригожин не став початком громадянської війни в Росії; і чому росіянам також не варто сподіватися на Пригожина-захисника простих смертних, варто зрозуміти – а хто такий цей Пригожин, і чому йому так багато дозволяється?

Читайте також: Пригожинский марш на Москву: 10 уроків заколоту

Пригожин, як відомо, почав своє карколомне сходження "із грязі в князі" з тюрми. Ще у 90-х силові структури РФ зрослися з організованою злочинністю (у першу чергу, мова йде про ФСБ, про що, зокрема, розповідав отруєний полонієм у Лондоні Литвиненко). Власне, ця мафія і є сьогоднішнє ФСБ та інші силові структури Росії. Чи більше, розуміння Росії як fail state швидко переростає після пригожинського бунту у концепцію mafia state.

Ми не знаємо (і це не важливо), якими талантами молодий Пригожин зацікавив цю організовану злочинність, проте очевидно, що звільнившись достроково, він різко змінив своє життя на краще. Настільки на краще, що "доріс" до особистого обслуговування Путіна та його високоповажних гостей (президента Франції Жака Ширака, наприклад) у своєму власному ресторані. Того самого Путіна, який бункерний. Який боїться бути отруєним, зараженим хворобою. (Воєнкори, які нещодавно зустрічалися з президентом РФ, проходити 14-дений карантин, попри факт, що епідемія ковіду вже закінчилася.) Звісно, випадкова людина Путіна б не годувала.

Пригожинські тролі працювали на інтереси російської влади.  Так само як ПВК "Вагнер" виконувала специфічні місії в інших країнах в інтересах Кремля за принципом "нас там нєт". Все це не лише комерційні замовлення, які Пригожину вдавалося отримувати. Це дуже специфічні спецоперації російської держави, які реалізовуються силами спеціальних операцій.

Це і є потрібні нам ключі до розуміння того, що Пригожин – це людина системи. І ця система – спецоргани РФ. Які саме, ми можемо лише здогадуватися. Проте, з впевненістю можна сказати, що Пригожин є вагомим елементом крихкої системи стримувань і противаг силових структур РФ.

Конфлікт Пригожина з російською армією, це не його особиста емоція. Широкомасштабна агресія проти України пішла не за планом, і за майбутній програш РФ в Україні хтось має відповісти. Такими відповідальними будуть призначені саме військові. Тим паче, що російські генерали дають чимало приводів. Так, напад на Україну був авантюрою Кремля. Але й армія, в реформування якої вкладалися великі фінанси, виявилася аж ніяк не другою у світі та зовсім не сучасною. Генерали брехали та крали до війни, й продовжують красти та брехати сьогодні. Власне, як і всі еліти режиму Путіна. Генерали, очікувано, не схочуть бути відповідальними за поразку і не схочуть опинитися на російській лаві підсудних після програної війни. На випадок їх можливої протидії майбутнім арештам, вже у жовтні минулого року особиста армія Путіна ФСО провела на вулицях Москви навчання, в яких відпрацьовувалася протидія захопленню Кремля.

Читайте також: Марш Пригожина як трейлер громадянської війни

Протягом минулих осені та зими ми могли спостерігати за інформаційною кампанією у РФ проти власних військових, фронтменами якої були саме Пригожин і Кадиров. Все це стало результатом незадоволення у Кремлі тим, як погано воюють ЗС РФ. Проте під час війни, (і це цілком логічно) в очікуванні українського літнього наступу, Путіну довелося піти на тимчасове примирення. Армія йому потрібна зараз більше за ПВК та навіть ФСБ, які, разом з тим, цілком можуть знадобитися завтра, після поразки в Україні. Конфлікт між таборами силовиків спробували публічно згорнути, Кадиров став на бік Путіна (там гроші), а ось Пригожин не зміг загальмувати. Ексцес виконавця. Відправною точкою стало розпорядження Путіна підписати вагнерівцям контракти з МО. Виходило, що у Пригожина та тієї силової структури, яку він представляє, відбирають потужне військове формування, передають його опонентам, а також відбирають бізнес, який є причиною виникнення всіх інших бізнесів (до контрактів на шкільне харчування у Москві). Рядові вагнерівці теж не схотіли ставати простими солдатами-смертниками у бездумних м’ясних штурмах російських генералів.

Самого по собі Пригожина ніхто б не помилував. Але основна функція президента РФ виступати посередником у конфліктах еліт. 

Російське видання "Медуза" дізналося, що у день свого недозаколоту Євген Пригожин намагався поговорити з Путіним, але той відмовився, не його рівень. Натомість переговори проводила група високопосадовців, серед яких були голова адміністрації президента Антон Вайно, Секретар Ради безпеки РФ Микола Патрушев (очільник ФСБ з 1999 по 2008 рік) та посол РФ у РБ Борис Гризлов. У цьому списку Патрушев очевидно є ключовою фігурою. Консенсус був знайдений і, принагідно, знайдене нове завдання для ПВК, що стало непоганим бонусом у процесі вмовляння Путіна. Йдеться про передислокацію до Білорусі. Швидкість погодження з Лукашенко свідчить не про інсценування чи "багатоходовочку" пригожинського бунту, занадто великі іміджеві втрати понесло російське керівництво за один день. Тут ми скоріше можемо констатувати рівень несамостійності та залежності самопроголошеного президента РБ.

Вб’ють Пригожина пізніше, чи ні – вже не важливо.

Читайте також: Війна за путінську спадщину офіційно почалася

Важливі висновки, які ми можемо зробити з цієї історії?

По-перше, існує сценарій звинувачення російської армії у війні та поразці у війні. Це створює потенціал для післявоєнної дестабілізації всередині РФ.

По-друге, Росія звісно не держава, це fail state. Все тримається на домовленостях груп впливу і цей баланс вельми хиткий. Серйозні випробування війною та санкціями цей баланс вже сьогодні починають руйнувати. 

По-третє, в силових структурах РФ сформований запит на припинення війни й на Путіна здійснюється певний тиск, свідченням цього є й дивні заяви про перемовини з боку самого Путіна, й більш прямі заяви самого Пригожина. 

І останнє, – російське суспільство має протестні настрої більшовицького спрямування, за принципом – відібрати та поділити, що є плідним ґрунтом для внутрішньополітичної дестабілізації, яка може розвинутися у РФ за сприятливих умов і при наявності популярного лідера.

Джерело

Про авторку. Ірина Павленко, завідувачка відділу Національного інституту стратегічних досліджень, експерт Інституту трансформації Північної Євразії

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.