Україна виграє у війні. Чому диктатурам приходить кінець

Раніше Росія хвалилася, що має "другу армію в світі" і сильну людину при владі та все ще намагається продовжувати свою варварську експансію, знущаючись і ображаючи країн-сусідів. Але розпочата в лютому "триденна спецоперація" перетворилася на загрозу існуванню російського режиму.

У цій статті проводяться паралелі між наслідками харківської поразки для Путіна та невдачами диктаторів або недо-диктаторів у сучасній історії, зокрема:

• режиму Муссоліні в 1930-1940-х роках;
• аргентинської хунти, яка розв'язала Фолклендську (Мальвінську) війну на початку 1980-х років;
• режиму корумпованого президента України Януковича та його Партії регіонів до Революції гідності на початку 2010-х;
• злетом та падінням друзів Путіна в Австрії серед ультраправої Вільної партії в 2010-х роках.

Роль Італії в успіху українського контрнаступу

Героїзм українських воїнів та високу тактичну майстерність воєначальників підкріплювали поставки зброї країнами-партнерами.

Фото Генштабу ЗСУ. Гаубиця FH-70

Італія зробила важливий внесок бронетехнікою та артилерією, зокрема гаубицями FH-70 з дальністю стрільби до 25-30 км, боєприпасами та кулеметами, зокрема "Беретта" MG42/59, похідними наметами та медичним обладнанням.

Хитра реакція Росії

Після поразки на Харківщині Кремль просив Україну відновити мирні переговори… але на його умовах. Щоб зупинити просування українських військ, в останні дні російські офіційні особи звернулися до України із закликом відновити переговори.

Москва продовжує кампанію дезінформації про хід українського контрнаступу офіційними та неофіційними каналами. Російські блогери намагаються показати, що деокупація завдає шкоди самій Україні. Їх викриває доповідь Інституту вивчення війни (ISW) США.

Росія також підтримує ці намагання через посилення енергетичного тиску на Європу, перекриваючи газовий вентиль. Путін сподівається, що європейське населення перестане підтримувати Україну, керуючись меркантильними інтересами, а не принципами та емоціями від побачених страждань мирного населення України.

Погрози ядерною зброєю від Путіна та його оточення

Усі знають, що на початку російського повномасштабного вторгнення Путін привів ядерні сили в "особливий режим" і оголосив цю новину на весь світ. 21 вересня він знову згадав про цю смертоносну зброю: "Росія використає усі наявні у неї засоби, включно із ядерною зброєю, аби захистити свою територіальну цілісність".

Ядерними ударами по Заходу та Україні погрожували пропагандисти Кремля та його близькі поплічники, зокрема Дмитро Медведєв. Заклики завдати ядерних ударів від російських неонацистів обговорював агент Кремля, колишній співробітник ФСБ, Ігор Гіркін, який брав участь у війні проти України на Донбасі.

Наслідки ядерного удару, навіть із застосуванням тактичного, а не стратегічного озброєння, можуть призвести до поширення радіації по всій Європі. Застосування Росією ядерної зброї спричинило б колапс європейської економіки, кризу в ЄС та загрозу ескалації конфлікту на глобальному рівні.

Але є більш вірогідний сценарій розвитку подій.

Путіна відставлять? Президента РФ звинувачують у державній зраді

Низка російських депутатів вважають, що з 2014 року війна проти України є великим випробуванням для Росії та її народу, що робить наявні проблеми ще більш вираженими, як в економіці, так і в політичній сфері. Але найголовнішою причиною злості на диктатору є те, як невдало пішла війна-"спецоперація" проти України з 24 лютого 2022 року.

Нещодавно стало відомо, що депутати двох місцевих рад РФ – у Москві та Санкт-Петербурзі – зробили заяву із закликом до відставки Путіна. До них приєдналися депутати інших міст. Наразі муніципальні депутати 18 округів підписали публічну заяву з вимогою про відставку. Чи будуть вони успішними? І якщо так, то коли?

Муссоліні

Історія пам'ятає Беніто Муссоліні, який, ставши на бік Адольфа Гітлера, приніс Італії спустошення. Муссоліні, засновник фашизму (терміну, який походить від італійського слова "сніп") прийшов до влади легітимно з обіцянкою відновити порядок і покінчити з десятиліттям хаосу після 1-ої Світової війни.

Беніто Муссоліні

Наводячи порядок, Муссоліні консолідував владу, але лише для того, щоб переслідувати опозицію, вдаватись до популізму та створювати культ особи та штовхнув Італію у 2-гу Світову війну на боці зла, принісши смерть і страждання мільйонам людей. Близько півмільйона італійців загинуло, ставши під прапор Муссоліні. Італія втратила і територію, і статус поважної нації. Італійці, які воювали проти Муссоліні, стали героями, а трагедія 2-ої Світової війни не буде забута ніколи.
  
У Києві одна з магістральних вулиць носить ім'я маршала Тимошенко. У 1943 році війська Тимошенка захопили італійський фашистський корпус разом з німецькими нацистськими військовими формуваннями. Тимошенко сказав італійцям: "Це не ваша війна" і відпустив їх додому за умови, що вони пообіцяють більше не воювати. Один із звільнених італійців відкрив ресторан у провінції Парма регіону Емілія-Румунія і назвав його "Тимошенко". 

Усі італійці того часу відчували сильну огиду до диктатора Муссоліні, включаючи тих, хто його підтримував і зазнав поразки під його прапором.

Партія регіонів і Революція Гідності (2014) в Україні

До 2014 року в Україні правила партія, яка нагадувала Лігу часів Умберто Боссі та раннього Маттео Сальвіні. Партія регіонів виступала за те, щоб східні промислові регіони мали більше автономії, привілеїв і політичної ваги в столиці. А якщо ні, вони думатимуть про відокремлення.

Розчаровані економічною кризою, яка почалася з банкрутства Lehman Brothers у США, українські виборці дали шанс лідеру партії Віктору Януковичу, обравши його президентом у 2010 році. Замість економічної децентралізації Янукович повністю консолідував владу під себе, створив корупційні схеми безпрецедентних масштабів і, використовуючи суверенітет України як розмінну монету, продався Путіну та його пропагандистам. Вони відверто ображали Україну, називали її невдалою державою і казали, що Європа обдурить Україну, а Росія – ні.

Віктор Янукович

Під час масових заворушень Росія вселила в Януковича страх перед політичними та кримінальними наслідками його діяльності і організувала йому втечу. Він забрав із собою гроші, але не встиг демонтувати золотий унітаз зі своєї резиденції під Києвом. Путін поселив його в місті біля кордону з Україною, зробивши безоплатним пропагандистом. Його син загинув за загадкових обставин через кілька років після Революції Гідності.

Партія регіонів, до якої входило багато великих бізнесменів, саморозпустилася. Долі її членів дуже різняться. Чинний мер Кривого Рогу (Олександр Вілкул, - Ред.), де народився президент Зеленський, бере активну участь в обороні цього прифронтового міста. Деякі регіонали пішли з політики, такі як найбагатша людина України - Рінат Ахметов. Є й ті, хто зараз пропонує послуги путінським окупаційним адміністраціям. Їх набагато менше, і, найчастіше, вони мають сім’ї та бізнес у Росії.

Стріляючи в мітингувальників, які протестували проти корупції та за зближення з ЄС, Янукович хотів продемонструвати свою силу. Але це тільки підсилило і розлютило активістів. Янукович зазнав повної поразки. Його влада впала, як картковий будиночок від вітру.

Розгром могутньої аргентинської хунти

Згадаймо Аргентину 1980-х років, де до влади прийшла низка військових диктаторів і, зокрема, Леопольдо Гальтьєрі. Вони руйнували життя і без розбору вбивали невинних людей. Коли популярність Галтьєрі впала, він організував військову кампанію, щоб отримати контроль над Фолклендськими (Мальвінськими) островами. Острова були частиною Великої Британії (зараз офіційно - це автономні заморські території Об'єднаного Королівства Великої Британії, але за фактом є спірною територією між Аргентиною і Великою Британією, що адмініструється останньою, - Ред.), з чим Аргентина завжди не погоджувалась. Корумповані генерали сміялися з Великої Британії, яка щойно обрала жінку, Маргарет Тетчер, прем'єр-міністром.

Спроба Аргентини захопити острів призвела до Фолклендської війни 1982 року, яку Аргентина програла. Влада всемогутньої хунти впала.

Леопольдо Гальтьєрі

Тоді Італія, Франція, Іспанія опинились перед складним вибором: з одного боку - культурна спорідненість з Аргентиною та міграційні зв'язки з країною, а з іншого - зобов'язання бути на боці Великої Британії як союзника. Тим паче, що перший крок у конфлікті був за Аргентиною. Велика Британія погрожувала вертикальною ескалацією війни і повним розривом відносин зі своїми союзниками по НАТО, коли британська розвідка дізналася про можливе постачання Францією зброї аргентинським диктаторам.

Але коли 10-20 років тому вмирали колишні члени аргентинської хунти з італійськими прізвищами Віола, Лакост, Гальтьєрі, Ломбардо тощо, ніхто в Італії за ними не плакав і не пом’янав їх, навіть Умберто Боссі.

Клуб шанувальників Путіна у ЄС

Як це не дивно, те ж саме можна спостерігати зі ставленням до диктатури Путіна. Коли його популярність почала падати, він вирішив піти класичним шляхом усіх диктаторів і розпочав загарбницьку війну.

У сучасній Італії є політики, які заграють із диктаторськими режимами. Наприклад, політичний лідер Маттео Сальвіні підтримує диктатуру Путіна.

Можна поглянути на Австрію, яка вже мала свого правого популістського політика Йорга Гайдера.

Йорг Гайдер

Австрійський націоналіст і лідер Партії свободи був обраний губернатором землі Каринтія. Каринтія була далеко не бідною землею, але стала банкрутом через популістську політику Йорга Гайдера. І там ніхто не забуває, як пізніше його партія поставила на пост міністерки закордонних справ Карін Кнайссль, а та скористалася службовим становищем, щоб запросити Путіна на своє весілля.

Карін Кнайсль та Володимир Путін на весіллі

Зрештою, ані Йорг Гайдер, ані Партія свободи, ані Карін Кнайсль нічого доброго для Австрії не принесли. Політики, такі як Сальвіні, повинні про це пам’ятати.

Як показує історія, диктатори схильні вдаватися до воєн, розпалювати кризи та програвати їх в кінці. Падають як великі і величні імперії, так і псевдоімперії.

Комплексне дослідження Еріки Франц показало, що 239 авторитарних режимів зазнали болісного краху в проміжку часу з кінця 2-ої Світової війни до 2014 року, незалежно від того, наскільки успішними вони були на початку. Палацовий переворот був їхнім типовим кінцем. Елітні групи повставали проти панівної партії чи лідера. У 70% випадків авторитарні режими руйнувались через внутрішні конфлікти, що супроводжувались масовими протестами.

Італія: важливі вибори на тлі найбільшої геополітичної кризи

Безперечно, результат війни Росії проти України та ймовірний болісний перехід влади в Російській Федерації, а то й її розпад, суттєво вплинуть на баланс сил на міжнародній арені, зовнішню політику ЄС та країн-членів ЄС, серед яких буде вагома держава Спільноти - Італія. Незалежно від результатів виборів 25 вересня, лідери повинні бути надзвичайно обережними у спілкуванні з диктаторами, такими як Путін, і не жертвувати демократичними цінностями держави. Головне для італійців – щоб владноможці могли балансувати наслідки рішень в короткостроковому та довгостроковому періодах. Невдалий вибір, керований короткостроковими внутрішніми чинниками може мати серйозні наслідки. І розплачуватися за непродумані рішення на міжнародній арені доведеться довго.