Мавпа Господа Бога

Аврелій Августин, один з отців церкви, назвав диявола мавпою Господа Бога. Він мав на увазі, що Сатана, всім своїм єством заперечуючи Бога, постійно старається уподібнитися йому, але його зусилля є марними, а всі спроби виявляються лише мавпячим кривлянням і жалюгідною пародією.

Я згадав цей вислів, бо він дуже нагадує ситуацію з марними потугами Росії увійти в коло цивілізованих держав світу.

Читайте також: Просторовий кретинізм без усвідомлення реалій

Уже понад триста років, як мінімум від часів Петра I, Московщина весь час намагається копіювати Захід, однак усі її спроби можна описати як "monkey business". Замість прикмет Західної цивілізації в ній постійно відтворюються лише різні форми рабства: в царські часи під тонкою амальгамою європейської культури ховалося кріпосне право й самодурство абсолютизму,  в Радянському Союзі привабливі гасла про соціальну справедливість як і польоти в космос маскували колгоспну безпросвітність і тотальний контроль, а вже після краху реального соціалізму замість очікуваної свободи та ліберальної демократії взяла гору корпоративна держава під керівництвом всевладної чекістсько-бандитської мафії. Характерно, що в усі часи населення Росії тотально перебувало в державному рабстві, безправною була не якась одна пригноблена верства, а геть усе суспільство без винятку, власність і свобода навіть найвищих класів завжди була цілковито залежною від забаганок влади.

Росіяни сконструювали у своїй уяві дивовижну картину світу в якій акцентується, що будь-яка країна за певними параметрами є гіршою за Росію, не пояснюючи при тому в чому ж Росія є найкращою

Постійні невдалі спроби росіян налагодити у своїй країні нормальне життя, таке як у Європі, породили у них глибокий комплекс меншовартості для компенсації якого вони вигадували якісь міфічні переваги власного способу життя. В дореволюційну епоху твердили про "загадкову російську душу" та "високу духовність" притаманну російському народові, в радянські часи пудрили світові мізки "найсправедливішим та найпередовішим суспільним ладом", який буцім-то процвітає в їхній країні. А після розпаду СРСР виявилося, що й похвалитися особливо нема чим. Тому росіяни сконструювали у своїй уяві дивовижну картину світу в якій акцентується, що будь-яка країна за певними параметрами є гіршою за Росію, не пояснюючи при тому в чому ж Росія є найкращою.  Єдина очевидна перевага над іншими – велетенські розміри  та незліченні природні багатства їхньої країни. І ось на цьому ґрунті росіяни створити міф про те, що причиною їхніх невдач є якась всесвітня змова проти Росії, котрій нібито всі заздрять і збираються на неї напасти, щоб відібрати її природні багатства. Як сказала одна пересічна росіянка, "ми живемо погано, але нам усі заздрять".

Читайте також: Тези втаємниченого новорічного звернення Путіна до орди

Взагалі-то подібна життєва тактика зовсім не нова, вона описана ще Фрідріхом Ніцше, який назвав її ресентиментом. На думку німецького філософа, ресентимент є визначальною характеристикою моралі рабів, нижчої раси, яка не здатна до історичної діяльності та зміни обставин власного життя Це почуття безсилої заздрості через усвідомлення марності спроб підвищити свій статус у суспільстві та ворожості до того, кого суб'єкт вважає причиною своїх невдач, Однак ресентимент є складнішим поняттям, ніж просто заздрість або ворожість, оскільки передбачає перетворення почуття власної неповноцінності в особливу систему моралі, котра базується на запереченні цінностей ворога і перекладає на нього провину за власні невдачі.

Росія як мавпа Господа Бога, яка не здатна досягти людської подоби, натомість проголошує себе ідеалом і починає пишатися тим, чого варто соромитися

Росія – класична країна ресентименту, яка безсило копіює Захід, але, будучи нездатною його наздогнати, постійно відхрещується від своєї мрії, не отримавши бажаного, удає, ніби хотіла того, що отримала. Простіше кажучи, вона як мавпа Господа Бога, яка не здатна досягти людської подоби, натомість проголошує себе ідеалом і починає пишатися тим, чого варто соромитися. Оскільки ресентимент вимагає об'єкта для символічної помсти, а колективного Заходу Росія побоювалася, то жертвою була обрана Україна за те, що спробувала вирватися з  "братських обіймів" і ступити на шлях європейського розвитку.

Читайте також: Навіщо росіянам культ смерті?

І наостанок цього короткого тексту – дисклеймер для захисників тварин.

Автор із великою симпатією ставиться до мавп і зовсім не хоче їх образити порівнянням із Росією. Метафора середньовічного богослова  використана винятково для яскравішого зображення причини злобної поведінки РФ, нездатної подолати власне рабство та провінційність і наздогнати такий омріяний Захід. Звичайно, можна було обрати якусь іншу метафору, скажімо, міф про Сізіфа, який також ніяк не міг досягнути наміченої цілі. Але Сізіф, на відміну від мавпи Господа Бога (нагадаю, це синонім Сатани), не перекладав відповідальності на інших і не становив небезпеки для оточення.