Найбільші успіхи ЗСУ в повномасштабній війні РФ проти України. Колонка Сергія Згурця

Отже, з початку повномасштабного вторгнення Росії українські захисники не просто стримують навалу рашистів, які переважають у кількості особового складу й озброєння, але й роблять це так, що пишуть нові сторінки в історію військової справи. З нашими експертами Defence Express ми обрали п’ять вражаючих прикладів. За ці дев’ять місяців війни ЗСУ здійснили те, що вважали неможливим.

Крейсер "Москва"

На першому місці - знищення крейсера "Москва" - флагману Чорноморського флоту РФ. Це було 13 квітня. Уперше в історії протикораблельний комплекс уразив найбільший корабель - крейсер. Це був перший випадок знищення флагману флоту із часів Другої світової війни. Це зробив вітчизняний протикорабельний комплекс "Нептун" розробки Київського державного бюро "Луч". Подейкують, що для Нетфлікс уже почали знімати документальний фільм про цю історію й на цю тему. Але крутіше, ніж сам факт знищення "Москви", уже точно не буде.

Атака морськими дронами

Другий приклад, що вражає, коли Україна вписала себе в історію військово-морської справи цьогоріч, - атака морських дронів-камікадзе по ворожих кораблях у надзахищеному місці - у місцях базування самого флоту. Україна 29 жовтня атакувала кораблі Чорноморського флоту в окупованому Севастополі саме таким озброєнням. Чи були причетні до цього морські дрони? Так, справді були. Чи були до цього в інших країнах експерименти з проведенням таких операцій? Так само були. Але саме дрони, розроблені та виготовлені в Україні, атакували ворога в його базі й завдали реальних збитків противнику. Зараз уже виготовляють нову партію таких морських ударних систем. Литовські волонтери зібрали кошти для трьох таких дронів із цілком мирними та пророчими для Чорноморського флоту РФ назвами, починаючи зі слова peace і далі з різними версіями. 

Caesar на понтонах

Третій приклад неймовірності дій ЗСУ днями подало видання The New York Times, яке стверджує, що через винахідливість і здатність до адаптації серед армій країн НАТО їх називають армією Макґайвера. Це герой американського пригодницького телесеріалу, який задля успішного підсумку використовує все, що потрапляє йому під руки. Мені це порівняння зовсім не подобається, тому що ЗСУ самодостатні без жодних порівнянь. Але повернімося до публікації The New York Times. Там стверджують, що коли була необхідність обстріляти позиції РФ на Зміїному, а туди не діставали точні закордонні гаубиці, українці поставили французькі Caesar на понтони, підвезли їх на 10 км по морю й ударили по острову Зміїний, до якого було 40 км, чим здивували французів, як пише видання. Чесно кажучи, у нас немає підтвердження цьому факту з огляду на його надмірну ризикованість із низки причин. Проте ми однозначно знаємо, що ворога зі Зміїного викурювали не лише Caesar, але й новітньою українською гаубицею "Богдана", яку наводили на ціль за допомогою безпілотників у режимі реального режиму часу, створивши власну нову розвідувально-ударну систему, про що свідчить відео ударів по Зміїному, яке свого часу оприлюднив генерал Валерій Залужний, який своїми діями й рішеннями набагато цікавіший, аніж герой будь-яких закордонних серіалів.

Пристосування американських ракет до наших винищувачів

Четвертий приклад адаптивності нашої армії - використання американських ракет HARM з наших винищувачів. Це ми зробили швидко, достатньо потужно. Фактично за рахунок цього знищуємо значну кількість російських комплексів ППО. Ці HARM постачають нам і далі для подальших місій.

Таємниче знищення літаків у Саках в Криму

І нарешті п’ятий приклад, досі оповитий туманом війни, - знищення 9 серпня щонайменше дев’яти військових літаків на базі Новофедорівка поблизу Сак у Криму. Військове керівництво визнало, що це наша робота, і заявило про серію успішних ракетних ударів по кримських авіабазах противника, але відстань до лінії фронту - понад 200 км, і таких ракет у нас немає. Проте було твердження в закордонних спеціалізованих виданнях: "Удар був завданий системою зброї, виготовленої за часів СРСР, проте модифікованої для використання в ролі, відмінної від тієї, для якої вона була розроблена". У нас є певні припущення, чим саме уразили російські літаки на аеродромі в Саках, але ми поки що потримаємо це в таємниці, бо й без конкретного зразка озброєння усі ці п’ять прикладів свідчать про те, що українська армія демонструє адаптивність, винахідливість і майстерність у використанні зброї - своєї, закордонної, у симбіозі. І далі, звісно, буде продовження.

Ситуація на фронті

Росія так само намагається виготовляти зброю, під гаслами "аналоговнєт" пристосовує чипи з пральних машинок до використання в крилатих ракетах і намагається впроваджувати тактичні ноу-хау на полі бою що в діях підрозділів, то й у побудові системи оборони. Одна з ліній оборони, де ми намагаємося протискатися, - це ситуація від Торського, потім - Сватове й Кремінна. Буквально сьогодні вночі з’явилися супутникові знімки, які показують, що окупанти від Сватового й далі будують лінію оборони, використовуючи "зуби дракона". Фактично йдеться про ділянку 50 км, яку вони побудували на південь і північ від Сватового. Там - лінія з бетонних загороджень, потім - рови, позиції для протитанкових засобів.

Побудова лінії оборони РФ на Сході України

Експерт Центру оборонних стратегій і полковник запасу Віктор Кевлюк розповів, що коли противник за лінію оборони видає лінію інженерних загороджень, це значить, що він лише частково дійшов висновків ізюмського уроку. Ворог усвідомлює, що по мірі просування часу в холодну пору ці території замерзнуть, ґрунт буде твердішим, відповідно, для високомобільних підрозділів ЗСУ (92-га та 93-тя бригади показали, що спроможні швидко рухатися на велику глибину, не вступаючи в серйозні бойові зіткнення) противник намагається щось протиставити. Ще в часи Другої світової з такими загордженнями воювали групи розгороджень. Із числа саперно-інженерних підрозділів формували штурмові групи, які у вибуховий спосіб проробляли там проходи, тому, я думаю, ті, хто навчався в училищах інженерних військ, не забули підручних тактик і дадуть цьому раду дуже швидко. 

Те, що росіяни відразу готують певні оборонні рубежі на напрямку Сватове - Кремінна, свідчить, що сил провести там наступ у них нема. Упродовж тижня, що минає з Херсонського напрямку сюди прибули підрозділи ПДВ. Тут поміченні формування 76-ї десантно-штурмової та 98-ї повітрянодесантної дивізій. InformNapalm повідомляв, що формують дві ударні тактичні групи, тобто противник намагається стабілізувати ситуацію, зупинити просування ЗСУ проведенням двох контратак. Коли це буде й чи вдасться це РФ, питання відкрите, але бачимо, що часткове усвідомлюючи те, що пасивною обороною зупинити ЗСУ не вийде, противник намагається поєднати елементи пасивного захисту й готується до активних заходів, проведення контратак. 

Російські ПВК на війні проти України

ПВК Вагнера налічує 26,5 тис. найманців, 10,5 тис. із яких перебувають в Україні. У бойових діях активно бере участь 2 тис. осіб, 6 тис. зведених загонів діють у районі Бахмута й один - в Куп’янську. Ще 8,5 тис., за оцінками розвідки, перебуває в навчальних таборах в Україні.

У Луганську найбільший табір - близько 5 тис., 1,5 тис. - у Сєверодонецьку, близько 1 тис. - у Старобільську й на заводі "Стирол" у Горлівці - приблизно 9 тис. осіб. У них весь персонал поділений на три категорії. Перша - ексвійськові з високим рівнем підготовки, досвід участі в бойових діях. Саме вони є найціннішим ресурсом для ПВК Вагнера. Друга категорія - військовозбов’язані, яких набирають по всій РФ, зокрема серед гастарбайтерів, осіб без громадянства - усіх, хто погоджується брати участь у бойових діях. Третя категорія - це засуджені. Цей ресурс, судячи з того в тюрмах Росії 200 тис. осіб, нескоро закінчиться. Тактика цих підрозділів досить примітивна. Вони діють групами по 12 - 15 осіб. У групі є певний розподіл спеціальностей: штурмова група, три групи піхоти, група розвідки й резерв. До резерву потрапляють найгірше підготовлені та ті, хто відновлюється після поранень або з легкими пораненнями. Минулого тижня ми бачили повідомлення, що за тиждень ворог провів до 500 атак на Донецькому напрямку. Ці дрібненькі групи, які ніхто не рахує, створюють ілюзію величезного наступу. Насправді в складі підрозділу штурмової групи Вагнера нема підрозділу евакуації й медиків, тобто ніхто нікого рятувати не збирається. Простіше добити, ніж евакуювати, лікувати та вкладати в це гроші. Також у складі цих груп присутня Служба безпеки Вагнера, які мають право позасудових розправ. Будь-хто, хто не сподобався, був недостатньо активний на полі бою, чиї дії викликали сумнів, прямо там можуть бути страчені. Тому ми бачимо, коли ці штурмові групи, сформовані переважно з другої категорії, діють активно, ними керують досвідчені бійці ПВК Вагнера. Усе це для чисельності доповнюють громадяни, які уклали контракти, перебуваючи в місцях позбавлення волі.

На сьогодні найпотужнішими є три ПВК: Вагнера, Ліга (до якої виділили найкращих вагнерівців), котра виконує найскладніші завдання й де найбільш підготовлений людський ресурс. Як приклад, у червні в селищі Мойкине Краснодарського краю - на полігоні 10-ї бригади спеціального призначення ЗС РФ, ПВК Ліга відбирала кандидатів із поповнення, котре прибуло туди. З понад 300 кандидатів до Ліги не потрапив жоден. І є ПВК Редут - це переважно ексвійськові ПДВ. Вона менш розкручена, але в Українї воює. Розібратися, де закінчуються ПДВ і починається Редут, украй складно. Однак останнім часом ми бачимо, що бізнесмен і приватна особа Пригожин, попри близькість до перших осіб влади РФ, власник ПВК Вагнер, дозволяє собі багато зайвого, зокрема наїзд на генерал-полковника Лапіна. Певна військова солідарність є й було ініційоване стримування Пригожина та, про всяк випадок, формування парамілітарної структури, назва якої поки не відома. Організацією займається людина з оточення експрезидента України Віктора Януковича, бізнесмен. Усе це відбувається переважно на тимчасово окупованих теренах України.

Ситуація на Південному напрямку

На всі запитання відповідає залізниця від Волновахи до Джанкоя - той сухопутний коридор, заради якого й окуповували Південь України. Найближча відстань від наших позицій до залізниці - це від Вугледара до Волновахи. Далекобійна артилерія без спецприйомів дістає цей нещодавно відновлений залізничний вузол, тому ворог уживає заходів у районі Вугледара, щоб відсунути сили України з артилерією якомога далі від станції "Волноваха". Що далі залізниця прокладена на захід від переднього краю, то спокійніша ця ділянка фронту. Дуже потужна станція "Комиш-Зоря", тому в радіусі 50 км РФ створює "потяги безпеки". Певні проблемні ділянки виникли після евакуації з правого берега угрупування РФ з Херсонсько-Бериславського плацдарму. Тиша на Запорізькому напрямку зберігатиметься доти, доки залізниця спроможна постачати угруповання на Крим і з Криму на Мелітополь, Маріуполь. Дуже активні українські партизани, котрі зруйнували величезну кількість мостів, інших споруд. Ці дії ворог намагається нейтралізувати посиленням поліцейсько-адміністративного режиму. Ця активність і надалі зберігатиме РФ, щоб втримати залізницю, з українського боку - зруйнувати цю комунікацію.

Участь Білорусі у війні проти України

Створення регіонального російсько-білоруського угруповання військ - це демонстративні дії, коли противник показує готовність атакувати з Північного напрямку. Поширюють інформацію, за якою 30 - 35 тис. білоруських військових висловили готовність воювати проти України. Але тривожний сигнальчик - раптова смерть голови МЗС Білорусі після повернення з Єревана, засідання ОДКБ. Маємо розвилку, звідки події можуть піти й у напрямку невтручання Білорусі у війну, так і більш активного втручання.