Україну не перемогти: Західні союзники проти Москви та Пекіна

Не з уваги на її реальне значення для перебігу російсько-української війни (значення менш ніж мінімальне), а на підтвердження справжніх цілей Кремля на теперішньому етапі російської агресії, посланником якого став угорський прем’єр-міністр. І посланником Пекіна, до якого також завітав угорський лідер. 

Коли хтось сумнівався щодо саме такого характеру його "миротворчої місії", тоді крапку над "і" поставили два листи Орбана до голови Європейської Ради Шарля Мішеля, в яких він підбив результати своїх подорожей до Росії та Китаю. Завдяки цьому, можемо достеменно пізнати, що насправді їхні лідери обговорюють за закритими дверима. 

Читайте також: Пан і його слуга в Кремлі  

Спочатку про лист з викладом оцінок Путіна про перебіг війни, російські "перемоги" і неминучість української "поразки". Переповідання переговорної позиції Кремля зі стартовою позицією щодо "виконання Стамбульської угоди" і "розгляд" Москвою китайсько-бразильського мирного плану.

Про російські "перемоги" повідомляють навіть недружні до України західні медіа, шоковані безпрецедентним рівнем російських втрат на фронті, зокрема на Харківському напрямку. В "Стамбульську угоду" не вірить сам Путін, бо Орбан виклав справжню позицію Москви: "За словами президента Росії, вони готові розглянути будь-яку пропозицію про припинення вогню, яка не послужить прихованою передислокацією та перегрупуванням українських сил".

В перекладі людською мовою це означає, що перемир’я має стати початком повноформатних переговорів про мир.

Відзначимо, що Росія дійсно готова сприйняти будь-яку пропозицію перемир'я, бо – як сказав Володимир Зеленський у недавньому виступі в Центрі Рональда Рейгана (9 липня) – Росія домовилася з КНДР про отримання більше артилерії, ракет і мін, щоб "могла протриматися хоча б до кінця року".

Читайте також: Путін хоче перемир’я? Для України це пастка

Орбан – співучасник злочину?

Два ключові меседжі Орбан помістив у кінцевій частині листа з викладом позиції Путіна. Перший меседж  стосується політики проросійських сил в ЄС і НАТО. Враховуючи те – він констатував, – що США зайняті виборчою кампанією й не можуть "сприяти перемир’ю і миру", тому ЄС має проявити "стратегічну автономію" в цих питаннях. Аналізом цього терміну займуся згодом.  

Друге повідомлення є злочинним шантажем: коли Україна не погодиться на російський ультиматум, тоді "в найближчі два місяці ми станемо свідками драматичніших втрат і військових подій на передовій, ніж будь-коли раніше". Два дні пізніше Росія атакувала ряд міст, зруйнувавши в Києві "Охматдит". Сталося, отже, те, про що попереджав угорський прем’єр-міністр. Чи було це, однак, попередження, чи теж може варто по-іншому кваліфікувати слова угорського лідера?  

Розмовляючи в Києві з Володимиром Зеленським, Орбан не обмовився про свій візит до Москви, так само як він не передав українському президенту змісту своєї розмови з Путіним і погроз, які від нього почув. А мав би, до чого прямо зобов’язаний міжнародним правом, бо відсутність попередження ставить питання його співучасті у воєнних злочинах російського керівництва.   

Нагадаю, що в статті 8 Римського статуту (на його підставі створено Міжнародний карний суд у Гаазі) написано: "Суд має юрисдикцію стосовно воєнних злочинів, зокрема у випадках, коли їх вчинено в рамках плану чи політики або в рамках широкомасштабного вчинення таких злочинів".

"Охматдит" був ціллю ракетної атаки з 8 липня, це воєнний злочин і він спланований в рамках московської стратегії "примушування України до перемир’я". Злочинну стратегію публічно озвучив Орбан і тому має бути допитаний МКС в рамках розслідування цього воєнного злочину. На початок як свідок ("Що йому Путін точно сказав?", "Чому він не попередив Зеленського?"), з розумінням того, що його статус може змінитися в ході судових засідань на співучасника плану злочину і самого злочину.  

НАТО буде з американцями та європейцями в складі

Тепер про "стратегічну автономію" Європи. В інтерв’ю іспанській газеті "El Pais" (10 липня) Орбан розказав про меседжі від китайського диктатора. Сі Цзиньпін мав не коментувати оцінки угорського прем’єр-міністра, що в інтересах обраної в листопаді нової американської адміністрації (зрозуміло, президента Дональда Трампа, – М.К.) буде припинення вогню, яке попереджатиме "швидкі та інтенсивні" мирні переговори.

Коментарі китайського очільника були зайві. Від його імені Орбан заявив, що товариш Сі хоче стати "чесним посередником" в переговорах між Росією та Україною. "Голова Сі визнає політику Китаю як політику миру, тоді коли політика США та Європи, це політика війни, в якій Європа автоматично наслідує американську лінію", – підсумував Орбан у листі до Мішеля.

Читайте також: Путін чекає на Трампа

ЄС у своїх документах почав використовувати термін "стратегічна автономія" у 2006 р., дійшовши до його остаточної дефініції декілька років пізніше: це спроможність захисти Європу та діяльність у військовій сфері серед її сусідніх держав, не надто покладаючись на "треті сторони". "Стратегічна автономія" має особливо проявлятися в таких сферах як передові технології, штучний інтелект, напівпровідники тощо.

"Стратегічна автономія", отже, не має на меті замінити НАТО як основу системи колективної безпеки та захисту його європейських членів. А саме так "стратегічну автономію" Європи хотіли б бачити в Пекіні та Москві, чого свідченням були розмови Сі Цзиньпіна в Парижі (5 травня ц. р.).

Президент Емманюель Макрон ввічливо, хоч категорично, відмовив китайському очільнику слідувати цим курсом. Зі зрозумілих причин: російська агресія проти України стала екзистенційною загрозою ЄС, в цьому протистоянні Пекін є союзником Москви, а не Парижа і колективного Заходу. Таке розуміння геостратегічної ситуації у світі французький президент озвучив в лютому ц. р., допустивши виряджання своїх військ до України.

НАТО буде також в Індокитаї

Франція і європейські члени НАТО не збираються виходити з НАТО на радість Сі Цзиньпіну і Путіну, які в лютому 2022 р. підписали декларацію про "дружбу, яка немає меж". І з заявою про неприйнятність існування військових блоків як пережитку епохи Холодної війни. Глибоко помилилися, бо НАТО не думає відходити в минуле. Навпаки Єнс Столтенберг (дотеперішній генеральний секретар Альянсу) заявив, що НАТО має готуватися до активності в регіоні Індокитаю.  

Напрошуючись на роль "посередника для запровадження перемир’я і миру в Україні", Китай насправді намагається виторгувати обмеження діяльності в регіоні, який відносить до сфери своїх базових  інтересів. 

Європейців бентежать спроби Дональда Трампа і його прихильників дискредитувати Альянс, хоч цей етап – як здається – відходить у минуле. В американському Конгресі демократи та республіканці спільно проголосували закон, який забороняє президенту приймати рішення про вихід з Альянсу без згоди парламенту.

Читайте також: Парад мирних договорів. Що далі?

Сьогодні Трамп не критикує НАТО, а хвалиться, що це він примусив європейців збільшити видатки на оборону. Трамп ще нарікає на більші витрати США на допомогу Україні від Європи (неправда, бо Європа вкладає більше коштів), що можна інтерпретувати як знак не відкидання апріорі необхідності продовження підтримки у випадку обрання його президентом.

Цей останній висновок підсилює "миротворча ініціатива" Орбана у двох її частинах – прямому озвученню крайньої потреби Путіна укласти перемир'я у війні з Україною без чекання на прихід Трампа до влади; а також намагання Сі Цзіньпіна стати посередником під час "мирних переговорів" за умови усамостійнення Європи від США. В обох випадках реалізація цих планів обумовлена визнанням Україною перемоги Росії й відмови ЄС від допомоги нашій державі.

Сьогодні ми впевнені, що обидві умови цілком нереалістичні.

Про автора. Микола Княжицький, журналіст, народний депутат України

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів чи колонок.