Урятувати нерядових держзрадників

Днями оприлюднили цікаве соціологічне дослідження ІНФО САПІЄНС на замовлення Центру "Нова Європа". Воно стосувалося ставлення українців до євроінтеграційних процесів, зокрема до того, що Брюссель ставить перед Києвом конкретні вимоги, без яких членство в ЄС нам не світить. І цікаво: 73 відсотки опитаних вважають, що "євробюрократи" мають рацію, тиснучи на українську владу, аби та впроваджувала реформи, ухвалювала потрібні закони, боролася з корупцією, реформувала судову систему тощо.

Я, чесно кажучи, здивувався такій позиції майже трьох чвертей наших громадян, оскільки здебільша будь-які "зовнішні вказівки" досі сприймалися у нас якщо з недовірою, то з відвертим скепсисом. Мовляв, там, на Заході, дивляться на Україну зі своєї дзвіниці, не знаючи, з ким мають справу. І аж до агресивного: а що вони тут загубили, на якій підставі хтось з-за кордону розповідає, як нам жити.

Читайте також: Половина квартири у Києві, 5 земельних ділянок та рахунок на $147 тис: СБУ арештувала майно міністра часів Януковича Табачника

Не скажу, що до такої євроналаштованої позиції українців не спричинилася війна. Попри певну млявість та неквапливість європейців, нам допомагають. І не тільки зброєю та іншим спорядженням. Сотні тисяч біженців знайшли прихисток саме в країнах ЄС, а разом з ним – потрібну державну підтримку, аби вижити.

Але… На тлі таких разючих результатів умовного "народного референдуму" дуже цікавими виглядають дії влади. Влади, яка постійно позиціює себе "виразником" народних мрій та сподівань, влади, яка (зацитую тут недоброї пам'яті Януковича) хоче "почути кожного", влади, що навіть найзашкварніші рішення готова протягувати, погрожуючи "спитати про це у народу".

Читайте також: Затвердження антикорупційної програми є головною вимогою до України на шляху до членства в ЄС, — голова Громадської ради при НАЗК Бутко

А дії такі. Лише за останній час в Україні голосами "слуг народу" у зв'язці з депутатами ОПЗЖ ухвалено або ж проголосовано у першому читанні кілька не те що контроверсійних, а направду антиєвропейських законів. Зокрема, йдеться про процедуру обрання суддів Конституційного суду, закон про медіа. Відверто буксує судова реформа, причому у цій царині йде реальна шалена війна судової мафії, яка створювалася ще за часів сумновідомого Андрія Портнова.

Йдеться лише про фундаментальні речі, які Україна сама погодилася зробити, набуваючи статусу кандидата на членство в ЄС. А є, так би мовити, буденні "ляпи", які й "ляпами" назвати важко, це радше банальні порушення чинних законів, прикриті популізмом "зеленої більшості"

Читайте також: Закон про медіа повертає Україну у радянські часи з державним телебаченням, — Княжицький

Тут йдеться лише про фундаментальні речі, які Україна сама погодилася зробити, набуваючи статусу кандидата на членство в ЄС. А є, так би мовити, буденні "ляпи", які й "ляпами" назвати важко, це радше банальні порушення чинних законів, прикриті популізмом "зеленої більшості".

Скільки галасу довкола вибіркового позбавлення мандатів нардепів від колабораційної, забороненої ОПЗЖ! Звісно, є прописані процедури "вигнання" з парламентського раю, але і "монобільшість", і керівництво ВР воліє вигадувати нові роверки, аби отримати тактично бажаний для них результат. Зрозуміло, "СН" часто використовує голоси промосковських колаборантів для потрібної кількості голосів за закони сумнівної якості. І цей "партійний інтерес" далеко не суголосний з інтересом країни та настроями виборців (див. результати вище).

Позбавивши цих осіб (всі з них, до слова, перебувають за кордоном) українського паспорта, президент Зеленський вивів їх з-під звинувачень у державній зраді (а такі звинувачення висувалися правоохоронцями проти саме цих колаборантів)

Щобільше, псевдопопулістичною риторикою і вчинками кояться безпрецедентні речі. До прикладу, позбавлення громадянства Віктора Медведчука, Андрія Деркача, Тараса Козака і Рената Кузьміна, ну, й закономірно, — втрата ними парламентських мандатів. Здавалося б, можна тільки аплодувати. Але фактично, позбавивши цих осіб (всі з них, до слова, перебувають за кордоном) українського паспорта, президент Зеленський вивів їх з-під звинувачень у державній зраді (а такі звинувачення висувалися правоохоронцями проти саме цих колаборантів). Ну, бо ж негромадянин країни не може апріорі бути державним зрадником.

Блогер Сергій Марченко влучно зауважив, що в КПК відсутній такий вид покарання, як позбавлення громадянства. "Для таких, як Деркач чи Медведчук позбавлення українського громадянства — це як покарати Чикатила за його злочини забороною читати Достоєвського".

Можливо, у такий спосіб вдячна влада віддає старі "борги". Кузьмін, обраний всупереч закону, до парламенту (бо у постмайданні роки переховувався за кордоном і фактично не жив в Україні) свого часу допомагав "зливати" справу вагнерівців у, з дозволу сказати", "комісії" під орудою Мар'яни Безуглої. Медведчук, Козак зі своїми медіаактивами фактично були рупорами "слуг" у найпотрібніші для цього моменти виборів. А "плівки держзрадника Деркача" (агов, а де вони?!) Банкова юзала для безпідставних звинувачень на адресу попередника Зеленського.

І з таким бекграундом нинішня влада збирається у Європу?

Про автора. Ігор Гулик – журналіст, головний редактор сайту "Еспресо.Захід".

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.