Виклики контрнаступу ЗСУ, літаки РФ не мають вільно почуватися у своєму повітряному просторі: військові підсумки тижня

Оточення Авдіївки - надмірне припущення

Багато було повідомлень про те, що ворог намагається перенести центр своїх зусиль з Бахмута на Авдіївку, і це помітно на лінії фронту. Авдіївка героїчно тримається, протягом дев’яти років ворог не міг просунутися до міста. Зараз росіяни намагаються реалізувати той самий сценарій, що й у Бахмуті - оточення. Спроби противника вийти на населені пункти, які охоплюють Авдіївку, мають лише обмежений успіх. Хоча ворог захопив Красногорівку на півночі, атаки звідти на Степове та Кам’янку були відбити. Зараз росіяни знову почали накопичувати сили. 

Так само були спроби атак з півдня у напрямку Сєверного, Орлівки, але все було відбито. Генштаб зазначає, що ситуація складна, але підстав говорити про будь-яке оточення немає. Говорити про те, що оточення Авдіївки відбудеться, - це надмірне припущення, яке не відповідає реальності. Ворог активно використовує авіацію, а це свідчить про те, що треба активно посилювати ППО. Він далі використовує стратегію повітряного терору - те, що росіяни робили в Маріуполі, коли авіація потужними бомбами знищувала місто. Використовуючи наближеність до Донецька, ворог може залітати на нашу територію і скидати бомби. На інших ділянках фронту такого не відбувається, бо там більш потужні засоби ППО. Тут ми не можемо придушити роботу російської авіації. 

Перетікання сил з Бахмута в Авдіївку не спостерігається, але ворог зараз обрав стратегію по всіх п’яти напрямках ударів використовувати сили з другого резерву. Щось на першій лінії знищується, і потім швидко перекидаються сили, щоб компенсувати втрати. Значення знищення противника на других лініях резерву є не менш важливим, аніж на перших. Це ставить завдання перед нашою артилерією.

Виклики контрнаступу - все має бути вчасно, а не швидше

Ми розуміємо, що контрнаступ вплине на хід бойових дій і на подальший перебіг політичних баталій навколо післявоєнного устрою. Одним контрнаступом війна не завершиться, і ми розуміємо, що до нього треба готуватися достатньо ретельно. Але часом очікування контрнаступу виступає спонукальним фактором, наче потрібно все робити швидше. Але потрібно не швидше, а вчасно. Саме питання якісної підготовки є головним викликом цього контрнаступу. Від нас очікують чергового дива. Нам треба готуватися й підійти до нього надзвичайно виважено.

Існують очевидні тези, що ми маємо наступати в бік Бердянська, Маріуполя і Мелітополя. І ця очевидність є таким викликом. Українська сторона має робити все так, щоб навіть очевидні речі виявилися для ворога повною несподіванкою. Щоб ворог не міг підготуватися до такого контрнаступу. Можливо, він буде не один, а декілька на різних ділянках. Це серйозний інтелектуальний виклик для нашого Генштабу, з яким він ефективно впорається.

Бахмут - проблем з логістикою немає, а росіяни видихаються

Ворог вичерпує наступальний потенціал. Якщо зараз він і зробить спробу, то це будуть атакувальні дії на одному з п’яти напрямків і вичерпання. Далі потрібно опрацьовувати якусь нову стратегію. Зараз уже ніхто не питає, коли ми будемо полишати Бахмут, бо йдеться про те, що ворог вичерпує свої сили, є можливість українського контрнаступу. Пригожин бідкається, що його війська оточать під містом, звертається до Шойгу, бо в українців багато резервів. Фактично, динаміка переходить в іншу площину сприйняття цієї ситуації. 

Питань з логістичним забезпеченням Бахмута не існує. Захоплення ворогом деяких кварталів на півдні міста - це реалії бойових дій. Це питання не кварталів, а окремих вулиць і будинків. Вести бойові дії в забудові росіянам надзвичайно важко. На півночі, півдні та сході українські підрозділи достатньо ефективно тримають оборону. Заява Сирського про те, що невдовзі ми можемо повторити досвід, коли ворог залишає нашу територію, свідчить: ЗСУ накопичує достатньо сил. Щоб і проводити контрнаступальні дії, і стримувати наступ росіян на Бахмут.

Не маючи можливості фронтально взяти Бахмут, ворог пішов по інших ділянках. Він намагався рухатися на Міньківку (одна із трас поблизу шляху на Слов’янськ) - йому надавали по зубах, він повернувся на минулі позиції. Зараз росіяни намагаються протиснути напрямки на Оріхово-Василівку, Богданівку, Хромове, але успіху не мають. Вони хочуть вийти на панівні висоти, але це не вдається. Сподіваюся, що динаміка навколо Бахмута дасть змогу й далі максимально знищувати ворога та створювати умови для контрнаступальних дій, на які натякає Сирський.

Радник Залужного сьогодні сказав, що росіяни щомісяця втрачають 25 тис. особового складу вбитими і 70 тис. пораненими. Це означає, що навіть оцих компенсаторних спроб щомісяця призивати по 20 тис. особового складу просто не вистачає. Потенціал "великого наступу" на Донбасі, який почався 1,5 місяця тому, вже сам себе вичерпує. У ГУР заявили, що ворог не може наступати на інших напрямках, окрім одного. Можливо, він спробує дії навколо Бахмута або деінде.

Авіація РФ не має почуватися вільно у своєму просторі

Історія з Сумами достатньо тривожна. На Сумщині росіяни влучили у школу керованою бомбою. Це новий зразок озброєння. 10 винищувачів Су-35 скинули 11 бомб. Ці ракети розробили, щоб можна було скидати їх винищувачами, не заходячи у повітряний простір України. Вони можуть планувати до 40 км і влучати у попередньо визначені цілі. Якщо ці бомби наводяться лише супутниковою навігацією, то можна використовувати спеціальні засоби глушіння, які зможуть робити ці бомби "сліпими". Якщо там інерціальна система, то треба шукати інші шляхи - знищувати літаки, посилювати ППО. Суми розташовані майже впритул до кордону з РФ, як і Чернігів. Такі випадки використання авіації - небезпечний тренд. Ворог надалі руйнуватиме мирні цілі. Якщо вони влучили у школу, значить координати були закладені у цю бомбу.

Системи SAMP/Т та Patriot можуть знищувати ці літаки ще до скидання бомб. Нам треба декілька гарних прикладів, коли ми покажемо росіянам, що вони не можуть почуватися впевнено навіть у своєму повітряному просторі. Це буде гарний знак, що правила гри зміняться. 

Удари по Криму, Нова Каховка та річниця удару по флоту РФ

Удари по Криму мають практичне, військове та важливе ідеологічно-політичне значення. Знову бухти Севастополя були атаковані морськими й повітряними дронами. Атака морських дронів була не дуже вдалою, бо не вдалося знищити кораблі. При іншому плануванні та підході ми можемо досягати бухти Севастополя надводними дронами. Це питання часу та планування операції.

Удари повітряними дронами по Джанкою - йдеться про використання перероблених китайських цивільних дронів. Ми використовували їх для ударів по інших російських цілях, вони можуть нести достатній запас вибухівки й виконувати ударні функції.  Джанкой - логістичний вузол, де перетинається декілька залізничних шляхів. Він надзвичайно важливий, бо знищення там шляхів ускладнює всю логістику російського угруповання, що й було зроблено, включно зі знищенням ракет "Калібр".

Відео з ударом по скупченню десантних кораблів РФ. Удар був "Точкою-У", це унікальний випадок. Цей комплекс має значну похибку - до ста метрів. Те, що ми змогли влучити в "Саратов" і пошкодили інші кораблі, свідчить: везіння і Бог на нашому боці. Навіть такою зброєю ми вперше здійснили удар по ворожому кораблю і досягли такого позитивного результату. 

У Новій Каховці вже тривалий час триває операція з мінімізації російської присутності коштом нашої артилерії. Ми намагаємося відсунути противника на 20 км від узбережжя Дніпра. Це має вплив на росіян, бо військ там стає менше. Думаю, що ворог не готовий залишити повністю Нову Каховку. Це, скоріше за все, були ротаційні заходи, які були підставою для цієї інформації. Ворог залишиться там, але якщо наша артилерія далі працюватиме ефективно - це перебування завершиться смертю. Росіяни роблять певні висновки й намагаються якось пересуватися лівим берегом Дніпра, аби забезпечити собі більшу тривалість життя.