Звільнення Херсона й правобережжя є стратегічною поразкою РФ і не останньою перемогою України. Колонка Сергія Згурця

Перекидання сил РФ у бік Мелітополя

Мелітополь стає новим центром тяжіння для бойових дій і центром тяжіння на Півдні. Американський генерал Бен Ходжес написав про те, що і Мелітополь, і Маріуполь українська армія звільнить до січня, а далі буде звільнення Криму. Абсолютно оптимістичний показник. Але сьогодні годину тому було повідомлення Генштабу про те, що ворог намагається максимально наростити сили в районі Мелітополя й перекидає туди всі війська з Нової Каховки, Токмака. Туман війни над полем бою зберігається. Якщо ворог і далі намагатиметься утримувати Мелітополь, то згадаймо про досвід Херсона, який він обороняв, а потім швидко втік. Ми дискутували щодо заяв Конашенкова й Шойгу про те, що вся зброя й техніка РФ виведена на лівий берег — бачимо, що це не так. Ситуація під Чорнобаївкою показує, що значна кількість техніки залишена, зокрема нові зразки, серед яких є унікальні речі. Російська армія продовжує дивувати нас різними випадками на полі бою.

Російські війська в Білорусі

Отже, Україна почала будувати стіну на кордоні з Білоруссю. Про це повідомив заступник голови ОП Кирило Тимошенко й опублікував відео, що будується на кордоні Волинської області з Білоруссю. Йдеться про те, що бетонна стіна буде на всій протяжності кордону з білорусами. Думаю, це не перебільшення. У нас кордон із цією непевною державою становить понад 1 тис. км, і там є болота й інші ділянки, де стіна непотрібна. З погляду захисту цей елемент матиме зиск, тому що Генштаб повідомив, що РФ і Білорусь продовжують розгортати спільне угруповання військ, яке можуть залучити потім на Волинському та Поліському напрямках. Але щоб підготувати таке угрупування, противнику потрібно щонайменше 2 - 4 місяці залежно від ситуації, яка зараз там відбувається. А зараз у Білорусі перебуває 9 тис. російських військ — це мобілізовані, які зі складу 2-ї мотострілецької дивізії 1-ї танкової армії, що потерпала від наших дій під Києвом і після активного наступу на Херсонщині. Тепер готується черговий склад для бойової утилізації. Техніки з РФ і Білорусі перекинута незначна кількість: 53 танки, 25 БМП і небагато інших зразків. Це дає Генштабу ЗСУ говорити, що нема достатніх ознак підготовки повноцінних наступальних угрупувань. Сама Білорусь забезпечує армію Росії боєприпасами, танками, гарматами. Сьогодні аналітики проєкту "Білоруський гаюн" повідомили, що РФ літаками Іл-76 перекидає до Ростовської області ракети до комплексу С-300. Інформація не підтверджена. Ідеться про 64 ракети — це, як на мене, незначна кількість, адже у висновках нашої розвідки йдеться про те, що у ворога є мінімум 7 тис. ракет до С-300. Швидше за все перекидають незначну кількість, щоб скоротити підвезення боєприпасів. Водночас РФ активно використовує летовища та полігони Білорусі. Сьогодні ми переживали кілька повітряних тривог, адже Росія підіймала в РБ винищувачі Міг-31, оснащені ракетами "Кинджал". Є підтвердження, що в Білорусі перебувають три винищувачі Міг-31-Ка, здатні нести "кинджали" з дальністю дії 3 тис. км. Це та загроза, яка залишається та впливає на безпеку України. 

У білоруській армії змін не відбувається. Шість батальйонів сидять на кордоні з Україною. Проте Генштаб зробив звернення до білоруських військових, що якщо їх змусять воювати проти України й ті не зможуть відмовитися, після перетину кордону вони повинні підрозділами підняти прапори та дочекатися командування ЗСУ, або вони загинуть. Думаю, що в Білорусі слова нашого Генштабу почули.

Контрнаступ України на Херсонщині та звільнення правобережжя

У цей час хотілося поговорити про резонанс нашого наступу на Херсонщині, де ми звільнили правобережжя. Військовий експерт Михайло Самусь розповів, що такий розвиток подій визначений діями ЗСУ та нездатністю РФ створити наступальні угрупування на правому березі Дніпра, щоб просуватися на Миколаїв, Одесу, Кривий Ріг і далі. Їхнє угруповання втратило військовий сенс і мало тільки політичний, адже Володимир Путін проводив "референдуми", анексував ці території, тому для нього було дуже важливо, щоб правий берег з обласним центром були формально під контролем РФ. З військового погляду, звільнення правобережжя дуже змінює розклад сил на фронті, адже зараз фронт буде стабілізований по Дніпру. Це значить, що для Миколаєва, Одеси, Кривого Рогу немає прямої загрози, якщо говорити про просування РФ на Північ. Значні українські сили можуть бути перенаправлені на інші напрямки. Це може змінити баланс сил у Мелітополі, Маріуполі та Бердянську й інших напрямках східного фронту, де додаткові сили здатні змінити ситуацію. Значення фіксації фронту по Дніпру та перерозподіл українських сил суттєво вплине на подальший розвиток ситуації на фронті в стратегічному сенсі.

За словами Михайла Самуся, рішення про відступ ухвалював особисто Володимир Путін. Можливо, йому давно доповідали про катастрофічну ситуацію для РФ на правому березі: відсутність логістики, важке постачання людської сили та ресурсів. Якщо Суровікін і Шойгу йому щось обіцяли, навряд чи це звучало переконливо, адже зараз не видно змін на фронті чи можливостей різко наростити сил РФ коштом мобілізованих, новітньої зброї. Ситуація в Білорусі дивує Михайла Самуся, адже він вважав, що там створюватимуть ударні угруповання й до середини листопада намагатимуться відкрити північний фронт, щоб не допустити операції ЗСУ на Херсонщині. У них не виходить, і це значить, що Суровікін нічого не міг пообіцяти Путіну й що тези РФ, нібито ЗСУ обіцяла щось віддати в обмін на правий берег, — спроби виправдати катастрофу на Херсонщині.

Військовий експерт не згоден зі словами генерала США Марка Міллі, нібито українська армія досягла свого максимуму й час готувати підґрунтя для переговорів з РФ. Він вважає, що зараз з’являються умови для продовження наступу України, а РФ шукає можливості зупинити його й отримати перепочинок або почати консультації, щоб зібрати резерви на Півночі України, підтягнути більше сил до Мелітополя, побудувати потужнішу оборону на лівому березі Херсонщини. У РФ дуже багато завдань, для яких потрібен час, і те, що Україна його не дає, активізуючи наступ, — справді проблема. Це справді була незрозуміла річ, де все складається на користь України. Й інші генерали, зокрема Бен Ходжес, що Україна звільнить Маріуполь, Мелітополь до січня, а далі візьметься за Крим. Передумови для того, щоб це зробити, у ЗСУ є.

Перемовини України й РФ

Я повернуся до теми перемовин, тому що The Wall Street Journal виходить зі статтею про Саллівана, який говорить, що знову треба коригувати позицію України, зокрема в питанні Криму. За словами Михайла Самуся, поява таких заяв свідчить про те, що РФ намагається вплинути на Україну через західну пресу. Ці публікації пов’язані з партією довкола Путіна, яка, на відміну від Пригожина й Кадирова, намагається шукати прагматичніші виходи. Також у західних ЗМІ писали, що Патрушев і Салліван обговорюють ці ситуації. Це може бути наслідком такої комунікації, коли Патрушев говорить Саллівану, що якщо ЗСУ підуть у Крим, то буде жорстка реакція РФ. Але Росія такі самі сигнали про застосування ядерної зброї, зруйнувати Україну й енергетичну систему Європи посилала з 24 лютого, коли зрозуміла, що буде важка війна. Зараз РФ, Патрушев, зокрема, розуміє, що ЗСУ готові звільнити всі території. Росія намагається винести Крим за дужки. Але українська армія все це перекреслить, адже має план, як зробити "жест доброї волі" й із Кримом.

Далекобійна протиракетна та протиповітряна оборона для України

Михайло Самусь сподівається на рішення щодо протиракетної оборони на засіданні "Рамштайн", більш далекобійній ППО. Поки невідомо, чи є в складі "насамса" далекобійні ракети. Останні модифікації ракет для NASAMS можуть бити до 120 км, і було б непогано їх отримати для протидії балістичним ракетам з Ірану. Він вважає, що на "Рамштайн" потрібно обговорити, як зупинити удари іранськими балістичними ракетами, адже Патрушев намагається вмовити Іран поставити кількасот ракет, а вони небезпечні через свою кількість. Тому Україна потребує насиченої далекобійної ППО. Балістичні ракети краще збивати на початковій ділянці, тому 20 - 40 км комплексів буде достатньо. Потрібні далекобійні радари, можливо, літаки ДРЛC та далекобійні ракети, щоб збивати ракети у РФ або РБ.

Отже, Херсон і правобережжя — поразка РФ на цій стратегічній ділянці й не остання перемога України. Потрібно звільняти Південь, Донбас і Крим. Це важка робота, але цілі виглядають досяжними. Це необхідний складник існування нас як нації та незалежної держави.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb