Чому Білорусь є головним союзником РФ та чи достатньо в них армії, щоб напасти на Україну

Білорусь у три рази менша за Україну, третину її території займають ліси. У Білорусі проживає близько 9,5 млн осіб, при цьому як мінімум півмільйона осіб тією чи іншою мірою задіяні у Збройних силах країни. Еспресо розповість, як Білорусь стала основним союзником Російської Федерації, наскільки сильна у них армія та якою мірою режим Лукашенка становить загрозу для безпеки України.

Про що у статті:

• як Білорусь стала "незалежним" сателітом Росії;
• яким чином РФ використовує Білорусь для своїх цілей;
• наскільки сильна білоруська армія;
• чи може Білорусь напасти на Україну.

Як Білорусь стала "незалежним" сателітом Росії

Фото: Reuters

Білорусь має довгу та непросту історію. Як і українці, білоруси століттями потерпали від впливів чужоземних держав: спершу Великого князівства Литовського та Московського князівства, а потім вже Речі Посполитої, Російської імперії та в підсумку Радянського Союзу. Росіяни багато років плекали міф про "три братські слов’янські народи", які "народилися" в одній колисці Київської Русі. Однак, що цікаво, до кінця 19 століття самі білоруси не ідентифікували себе білорусами, а називалися литвинами. Адже майже 600 років на теренах сучасної Білорусі діяла литовсько-білоруська держава, яка стала симбіозом спершу двох культур, а згодом додалися і поляки. Тому інтелігенція "білої Руси" довгий час ідентифікувала себе литвинами, поки цю парадигму не змінили на проросійську, де історичний акцент змістили саме на часи давньоруської держави.

В останні роки Першої світової білоруси вперше прокинулися як окрема нація, що прагнула утворити самостійну державу. Де-юре їм це вдалося, але де-факто – ні. 25 березня 1918 року було проголошено незалежну Білоруську Народну Республіку (БНР). Українська держава першою з іноземних визнала БНР. Однак, як і у випадку з Україною, білоруси не змогли стримати більшовицький наступ і опинилися під ярмом СРСР. Як мінімум вони змогли відстояти свою окрему союзну радянську республіку, що дало змогу після розпаду комуністичного блоку проголосити свою незалежність.

27 липня 1990 року Верховна Рада БРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. На один день пізніше України, 25 серпня 1991 року Верховна Рада Білорусі проголосила незалежність країни від СРСР. А вже 19 вересня Білоруську Радянську Соціалістичну Республіку перейменовано в Республіку Білорусь. За три роки білоруси прийняли Конституцію, згідно з якою країна проголошувалася унітарною демократичною соціальною правовою державою. Білорусь стала президентською республікою. На перших виборах переміг той, кого у підсумку почали називати "останнім диктатором Європи" – Олександр Лукашенко. Він перебуває на своїй посаді найтриваліше серед усіх глав держав Євразії (крім монархів та Верховного лідера Ірану) — 29 років. Тому у 1994 році були останні вибори в Білорусі, які міжнародна спільнота визнала вільними. Усі наступні вибори були фарсом "батька", як його ще називають білоруси.

Лукашенко дуже швидко згорнув демократичні інститути та прибрав владу до своїх рук. У 1995-1996 роках він провів два референдуми, за підсумками яких було розширено права президента, розпущено парламент, російській мові надано статус державної, а також було повернено видозмінену радянську символіку (замість біло-червоно-білого прапора та гербу "Погоні", які походили з часів Великого князівства Литовського та використовувалися, як офіційні в БНР і в перші роки Білоруською Республікою). Законність даного референдуму досі під сумнівом, адже винесені питання порушували Конституцію та інші закони Білорусі. До того ж, були помічені порушення під час проведення референдуму. Тому "назад в СРСР" у Білорусі відбулося не через бажання самих білорусів, а через волю однієї людини – Олександра Лукашенка.  

Поступово, рік за роком опозиціонери його режиму за загадкових обставин зникали і їхні тіла досі не знайшли. Згодом було скасовано обмеження у два терміни перебування на посаді президента і, по-суті, Лукашенко перетворився на монарха з необмежною владою. Адже законодавча гілка влади – парламент, став формальністю, куди вибиралися люди віддані режиму. Вже не говорячи про судову гілку, яка повністю підтримує всі рішення свого президента. До речі, Білорусь – єдина країна Європи, де дозволена смертна кара.

Здобувши повну владу у своїй країні, "батька" націлився на більшу – на "всесоюзну". У 1997 році Лукашенко та президент Росії Борис Єльцин підписали договір про утворення Союзної держави у складі РФ та БР. Однак від фактичного зникнення Білорусі з мапи світу її врятували самі білоруси, які провели масові протести, відомі як "Мінська весна". Внаслідок протестів кінцевий зміст угоди про Союзну державу було змінено, і Білорусь зберегла свій зовнішній суверенітет. Фактично, таке наддержавне об’єднання утворилося у 1999 році і з 2000 року та до нині головою Вищої Державної ради Союзної держави є Олександр Лукашенко. Проте довгий час це союзне об’єднання не рухалося до своєї основної мети – з’єднання двох країн в одну. Бо на політичній шахівниці з’явився новий сильний гравець – Володимир Путін.

Молодий Лукашенко мріяв стати президентом нової великої держави, адже у Бориса Єльцина на той час була низька популярність. Однак після відставки Єльцина у 2000 році з посади президента РФ його наступником було обрано Володимира Путіна, що змусило "батька" скасувати свої плани та утримати рівновагу між незалежністю Білорусі та посиленням тиску колишнього КГБіста на подальшу інтеграцію між двома країнами в Союзну Державу, де головою точно мав стати не Лукашенко, а амбітний Путін.

Фото: reuters

Довгий час Лукашенко вдавалося маневрувати у стосунках з Росією, завдяки заграванням до Заходу або Китаю та Індії. Однак найбільшим викликом для його влади стали протести 2020-2021 років, які відбулися через чергові нечесні президентські вибори, де опозиція була позбавлена можливості ззмагатися з останнім диктатором Європи.  

Хоча подібні демонстрації постійно мали місце на попередніх виборах у Білорусі, та саме ці переросли в масову хвилю, до якої долучилися мільйони білорусів по всій країні (за даними Chatham House, кожен п’ятий білорус чи білоруска). Нове покоління прагнуло змін і нарешті замінити "батька", проте той відчайдушно вхопився за свою владу і руками силовиків грубою силою почав розганяти мітинги, відключати інтернет та ще більше ламати діяльність опозиції. За певними версіями, спецслужби Росії допомагали в координації придушення протестів. Понад 1300 людей були поранені, 11 вбито, а 30 тис. протестувальників заарештовано. У підсумку, білорусам не вдалося змінити владу, оскільки вони не були готові до силової боротьби, як це відбулося в Україні під час Революції Гідності.

Та ці протести дуже сильно похитнули трон Лукашенка. Він став уразливим до російських зазіхань і, по-суті, був "винен" Путіну, який допоміг "батьку" втриматися при владі. Це одна з важливих причин, чому білоруська влада дозволила та досі дозволяє росіянам атакувати Україну зі своєї території.  

Яким чином РФ використовує Білорусь для своїх цілей

Фото: Вікіпедія

Зробивши Білорусь залежною від політичної та економічної волі Росії, Володимир Путін почав ще й насаджувати своє численніше військо білорусам. У вересні 2021 року на території Білорусі почалися масштабні спільні білорусько-російські військові навчання, які називалися "Захід-2021". Участь у цих маневрах взяли 200 тис. військових. Вже тоді говорилося, що Путін "прощупує ґрунт", наскільки сильно можна прибрати Білорусь до своїх рук, щоб мати плацдарм для війни з Україною та, можливо, країнами НАТО. Власне, наступні навчання на початку 2022 року, які називалися "Союзна рішучість-2022", дозволили росіянам напасти на Україну з півночі, перетнувши білорусько-український кордон, і впритул наблизитися до Києва.

У березні 2022 року білоруська політична діячка, кандидатка в президента Білорусі, Світлана Тихановська на зустрічі з  послами ЄС у Женеві закликала їх визнати Білорусь країною, яка де-факто тимчасово окупована Російською Федерацією. З квітня минулого року в Білорусі досі тривають безперевні спільні військові навчання з росіянами, які постійно продовжують. Тобто, фактично, Білорусь дійсно частково окупована російськими солдатами, які використовують білоруську військову інфраструктуру для своїх цілей. Зокрема, аеродроми, де базуються російські літаки, та полігони, де навчаються російські новобранці. Крім цього, влітку білоруська територія стала місцем вигнання для найманців ПВК Вагнер, після короткого і невдалого повстання Євгена Пригожина. Цікаво, що саме Олександр Лукашенко нібито домовився з Пригожиним про закінчення бунту і запросив його найманців до себе.

У цілому Білорусь не лише віддала в користування свої полігони та повітряний простір росіянам, а й допомагає з озброєнням. Крім старих танків і бронетранспортерів, що були законсервовані, а тепер передаються росіянам, на складах ЗС Білорусі є чимало боєприпасів того ж зразка, які використовує російська армія у війні проти України. Крім цього, оборонно-промисловий комплекс Білорусі задіяний у ремонті російської техніки, пошкодженої під час бойових дій. Про це Генштаб України повідомляв ще минулого року.

Наскільки сильна білоруська армія

Фото: Міноборони Білорусі

У 2023 році в глобальному рейтингу військової могутності Global Firepower Index, який складає аналітична компанія Global Firepower, експерти поставили білоруські збройні сили на 60-ту сходинку серед 145 країн світу. Вона знаходиться між такими країнам, як Марокко, Казахстан, Словаччина, Болгарія, Сербія, Азербайджан. До слова, за цим рейтингом ЗСУ на 15 сходинці (перша армія США, друга – РФ, третя - Китай).

Коли розвалився СРСР, у Білорусі налічувалося 3,5 тис. танків, 3,8 тис. броньованих машин, 1,5 тис. одиниць артилерії, майже сто гелікоптерів і дві сотні винищувачів. Однак молода держава не могла утримувати таку потужну армію, тому почався процес оптимізації війська, розформування бригад та розпродаж техніки. Вже на 1996 рік армію скоротили вдвічі, її чисельність становила 85 тис. осіб. На цьому скорочення не зупинилося, армія ще вдвічі зменшилася до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

На початку 2022 року, як відомо з відкритих джерел, чисельність армії Білорусі становила близько 45 тис. осіб. Минулого року український Генштаб інформував, що Лукашенко хоче збільшити свою армію до 80 тис. людей у рамках анонсованого ним створення південного оперативного командування, яке досі перебуває у процесі формування. У резерві Білорусі є ще близько 300 тис. осіб, а також понад 100 тис. людей у територіальних військах (ТрО).

У ЗС Білорусі є Сухопутні війська, Воєнно-повітряні сили та війська протиповітряної оборони. Також Генеральному штабу підпорядковуються Сили спеціальних операцій (ССО). Існують ще спеціальні війська (служби), органи тилу. У 2023 році у Білорусі знову з’явилася ядерна зброя, яка зникла з країни, як і з України, у 1996 році. Розвідка США влітку повідомила про прибуття до країни перших партій тактичної ядерної зброї з Росії. Однак варто розуміти, що ця зброя повністю підконтрольна російському командуванню, а не передана під контроль білорусів.

Найчисельнішою групою військ є сухопутна частина білоруської армії, яка складається з чотирьох механізованих бригад, двох бригад десантників та однієї бригади спецпризначенців. Також є реактивна артилерійська бригада і реактивний артилерійський полк, дві артилерійські бригади, ракетна бригада і одна змішана артилерійська група. Усі ці сили разом налічують понад 31 тисячу осіб, тобто становлять 2/3 Збройних сил Білорусі.

Фото: Hajun_BY

Білорусь має велику кількість військової техніки, але абсолютна більшість якої становить радянські зразки, що пройшли обмежену модернізацію, або взагалі лише поточні ремонти.

За офіційними даними на початок 2022 року на озброєнні у армії Білорусі перебувало близько 1300 танків, 90% з яких становили Т-72Б, що поступили на озброєння радянської армії ще в середині 80-х років минулого століття. Тобто їм вже близько 40 років. Однак військовий портал  Military Balance навів значно скромніші цифри: лише близько 550 танків Збройних сил Білорусі є придатними до використання. Крім застарілих Т-72Б, у білорусів ще є кілька десятків російських Т-72Б3 (модернізовані версії Т-72Б, які з’явились у російській армії 10 років тому).

Стосовно бронемашин, то є понад 900 одиниць БМП-2 (з’явилася на озброєнні радянської армії на початку 80-х років) та понад 130 БРМ-1 (їх розробили ще в 60-х роках). Також два десятки розвідувальних бронемашин "Кайман" і понад півсотні тягачів МТ-ЛБ.

У складі білоруських ЗС досить потужна артилерійська міць. Адже артилерія налічує майже 600 артсистем, зокрема 70 буксированих гаубиць "Мста-Б" калібру 152 мм, 125 САУ калібру 122 мм "Гвоздика", 125 САУ калібру 152 мм 2С3 "Акация", 70 САУ калібру 152 мм "Гиацинт" та десять одиниць "Мста-С" того ж калібру 152 мм. Реактивні системи залпового вогню – понад 120 одиниць БМ-21 "Град" та три десятки "Ураган" і десятки ракетних комплексів "Точка У". Єдиним більш сучасним зразком техніки серед артилерії є РСЗВ "Полонез", який білоруси розробили разом із китайцям десять років тому. Система має вісім керованих ракет, які летять максимум 200 км. Однак таких систем у Білорусі менше, ніж пальців на руці.

Стосовно повітряних сил Білорусі, вони є незначними. На початок 2021 року було близько 40 винищувачів МіГ-29, третина із них були модернізовані до рівня МіГ-29БМ, що можуть атакувати наземні цілі та дозаправлятись у повітрі. Білоруси мають в своєму розпорядженні близько 25 штурмовиків Су-25, і також - 11 навчально-бойових літаків Як-130 російського виробництва та 10 навчально-бойових радянських літаків L-39. Крім цього є невелика кількість транспортних літаків Ан-26 та Іл-76, бойових вертольотів Мі-8 та Мі-24.

Система ППО є доволі щільною і складається з двох сотень зенітно-ракетних комплексів: С-300, ЗРК Бук (майже всі Лукашенко продав Азербайджану ще в середині 2010-х років), ЗРК Оса, Стріла-10, ЗРК Тор. До того ж, Білорусь прикривають російські ракетні комплекси "Іскандер", далекобійні С-400 та ППО близької дії Тор-М2.

Стосовно бойової готовністі, варто підкреслити, що білоруські армійці ніколи не брали участі у військових діях ні в якості воюючої сторони, ні в якості миротворців. Але білоруські війська провели велику кількість спільних навчань з російськими, тому ознайомлені з їхньою тактикою війни.

Чи може Білорусь напасти на Україну

Фото: Воєн Тв/Міністерство оборони Білорусі/через REUTERS

Це питання хвилює українців від початку повномасштабної війни. Особливо гостро воно звучало в першій половині 2022 року, коли росіяни зосередили великі сили на півдні Білорусі і, відповідно, півночі України. Та ЗСУ відігнали окупантів від столиці України та надійно закрили цей напрямок.

З того часу не було спроб наземно атакувати Україну з Білорусі, хоча експерти неодноразово говорили, що це може статися і називали декілька сценаріїв наступу: від повторення минулорічного, до відкриття нового напрямку на Волині чи Рівненщині, щоб спробувати перерізати шляхи постачання західної зброї. Хоча найбільш імовірними називали можливі спроби задіяти білоруських спецпризначенців для партизанської боротьби на території України. Однак наразі нічого з того не сталося.

Білоруський режим тримається навколо однієї особи – президента Олександра Лукашенко. За роки правління і спілкування з Путіним, він навчився маневрувати і грати в свою гру, не забуваючи про основне – збереження своєї влади в країні. Тому риторика білоруського диктатора є мінливою: від "а я зараз вам покажу, звідки на Білорусь готувався напад", до запевнення, що білоруська армія ніколи не атакуватиме "братів" українців.  Лукашенко розуміє, що білоруське суспільство, на відміну від росіян, ніколи не було навчене сприймати українців як ворогів, тому білорусам складно було б зрозуміти, чому їх солдати мають гинути на території чужої держави. Враховуючи, що з часу масових заворушень у 2020 році Лукашенко не відчуває над країною абсолютного контролю, він не прагне шукати собі додаткових проблем і внутрішніх конфліктів, які в підсумку можуть коштувати йому влади, а то й життя. Тому самопроголошений президент Білорусі зміг заморозити питання участі білоруських військових у війні з Україною. Однак, як довго він зможе це робити, питання відкрите. Адже Путін не збирається припиняти свою кровопролитну війну, марячи відновленням нової версії Радянського Союзу.

У будь-якому випадку, українські Збройні сили також не очікують на дипломатичний хист Лукашенка, а за цей час розбудували потужну систему укріплень по всій довжині кордону з Білорусією. Наші військові запевняють, що кордон заміновано, а артилерія та мобільні вогневі групи у бойовій готовності. Як заявив на початку цього року колишній командувач угруповання сил та засобів оборони столиці генерал-лейтенант Олександр Павлюк, у разі нападу білорусів, наші війська не планують їх впускати, а триматимуть поблизу кордону.

У кінці минулого року, голова української розвідки Кирило Буданов повідомив, що ймовірність повторного наступу з території Білорусі залишається низькою, хоча така ймовірність зберігається. Однак на початку цього року, у Білорусі перебувало близько 10 тис. російських військових, чого недостатньо для нападу.  За цей рік кількість російських вояк у Білорусі ще більше скоротилася. У кінці листопада Держприкордонслужба України оцінила вірогідність нападу білорусів, як вкрай низькою. Прикордонники постійно стежать за маневрами білорусів і росіян та тримають руку на пульсі.

"Загроза повторного вторгнення з території Білорусі наразі низька, однак бути готовими до будь-яких сценаріїв – обов'язок прикордонників. Вони постійно працюють над укріпленням та облаштуванням додаткових позицій. Пункти пропуску з Білоруссю наразі також не працюють – все заміновано", - відзначили у Держприкордонслужбі.

Тож, наразі, Білорусь продовжує становити загрозу для української безпеки, надаючи військову інфраструктуру росіянам для війни з Україною і виконує завдання з відтягування наших сил від лінії фронту, лякаючи постійними навчанням своїх військових поблизу кордону та мінливою риторикою свого незмінного диктатора.

Читайте також: Відносини КНДР і РФ: яку зброю корейці постачають росіянам для війни