На Донецькому напрямку ворог зберігає тактичну ініціативу, а на Курському - нарощує кількість особового складу. Колонка Сергія Згурця

Донецький напрямок

Почну нашу рубрику з кадрів, якими поділилися наші Повітряні сили. Це удари керованими авіаційними бомбами по скупченню техніки та особового складу загарбників на Донецькому напрямку.
 

Командувач Повітряних сил генерал Микола Олещук написав, що тактична авіація вражає. І це правда, але правда й те, що Донецький напрямок в цілому, і Покровський та Торецький зокрема, є таким, де ворог зараз зберігає тактичну ініціативу. Зараз противник потихеньку впирається на Покровському напрямку у Новогродівку й Селидове, веде бойові дії за Гродівку.

Є просування у Миколаївці, це посередині траси від Покровська - Карлівка. І все це не може не хвилювати, тому що лінія Новогродівка - Гродівка для нас вкрай важлива, адже там починається агломерація. Думаю, що просування окупантів буде зупинено, якщо для цього будуть відповідні сили й засоби.

Не менш складна ситуація у Нью-Йорку. Подолавши частину цього населеного пункту, ворог рухається до Неліпівки. З приводу Нью-Йорку, частина західних ЗМІ написала про те, що це містечко окуповане. Хоча наші військові говорять про те, що Збройні Сили контролюють щонайменше 20% цього міста. Зараз чекаємо офіційної інформації. У такому протистоянні діяти з противником важко. І саме тому військово-політичне керівництво зробило ставку на асиметричні кроки - відкриття нових ліній наступу, до яких відносимо Курський напрямок.

Курський напрямок

Сьогодні, 20 серпня, головнокомандувач Олександр Сирський навів певні дані щодо цього напрямку і мети операції. Головком сказав, що мета операції – створення зони безпеки й припинення обстрілів з території РФ, а також випередження противника, тому угруповання Сил оборони зараз ведуть наступальну оборону на Курському напрямку.

За даними Сирського, наші війська просунулися на глибину від 28 до 35 км, загалом ширина близько 60 км. ЗСУ заволоділи 1263 км² російської території й взяли під контроль 93 населені пункти. Зараз ворог веде маневрову оборону, прагнучи не допустити подальшого просування Сил оборони України.

Виникає питання, яку загалом кількість сил зібрав противник на Курському напрямку?

Якщо зінтегрувати дані з різних джерел, то можна стверджувати, що на західному напрямку, це напрямок у бік Глушковського району, сконцентровано десь до 5 тис. особового складу противника. Центральна зона з напрямком на Льгов і Рильськ - близько 8 тис. особового складу РФ різних підрозділів, включно з оперативними резервами противника. І східна частина, це стосується на схід від Суджі, де сконцентрована найбільша кількість сил противника - до 11 тис. Загалом угруповання сил, які ворог зараз наростив на всіх цих ділянках, становить в межах 25 тис. особового складу.

Щодо наших сил, то реальні цифри ніхто не знає. Західні ЗМІ називають показники нашого особового складу в межах до 10 тис., це писав The Wall Street Journal. Журнал The Economist вчора, 19 серпня, говорив про те, що наше угрупування зросло до 20 тис. А вороги говорять аж про 50 тис. особового складу ЗСУ. Думаю, що це від переляку.

Але розуміємо, що дії на цьому напрямку є важливими для Сил оборони. І не менш важливо забезпечити баланс сил і потреб ЗСУ на інших напрямках фронтів. З огляду на те, що і Покровський, і Торецький напрямки зараз є вкрай значущими для нашої лінії оборони.

Ситуація перебуває в динаміці й багато важливих речей ще буде відбуватися у найближчому майбутньому. Не можу не згадати про те, що наші наступальні дії є першим випадком, коли на територію РФ з часів Другої світової війни заходять військові підрозділи іншої країни.

Про реакцію іноземних ЗМІ на Курську операцію

У багатьох закордонних ЗМІ можна побачити значну кількість інформації, де намагаються оцінити тактичні дії ЗСУ. Однак з часом за цими публікаціями пропадають інші важливі компоненти, фрагменти та напрямки.

Григорій Любовець, провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка, дав коментар щодо дій ЗСУ на Курщині та реакції на це закордонних ЗМІ, зазначивши, що треба міняти парадигму - сприйняття інформації та подачу інформації. Бо у нас сьогодні є унікальна ситуація, коли інформація має бути нашою зброєю активної дії. Зараз мова йде про 93 населені пункти на Курщині, а інформація, як правило, надходить з декількох населених пунктів, хоча 93 – дуже багато. На сьогодні ми оперуємо термінами локальності, де локальне дуже часто може зрезонувати у глобальному світі. Чому наші іноземні партнери не звертають увагу на це? Тому що для них це теж дуже великий виклик.

Експерт згадав CNN, які практично у перший день Курської операції не перейшли кордон і знімали свої матеріали за метр від межі, що на міжнародному рівні фіксується як кордон з РФ. А італійські журналісти зробили сюжет, але потім дуже швидко виїхали, бо путінці прямо почали їм погрожувати. Ми мали б говорити про те, що Україна не просто має "наступальну оборону", це новий термін, який треба популяризувати. Бо з 2014 року путінська РФ втратила право називатися державою, яка не воює, вони напали на нас фактично з 2014 року. Відповідно, Україна з 2014 року займається обороною, і будь-де знищений російський військовий або людина, що працює на військовому об'єкті РФ, це є ураження ворога. І ми маємо про це говорити. А комунікації та контент у сучасних динаміках мали б розгортатися, вибудовуватися як масштабна, сучасна лінія дій наступу та виходу на міжнародну арену зі своїм контентом та своїми комунікаційними ситуаціями потокового порядку.

Науковець зауважив, що на Курщині бачимо яскравий приклад розлюднення суспільних груп населення, тобто у них нема громади, нема соціального партнерства, взаємодії на рівні маленьких населених пунктів. Тому треба давати інформацію не тільки з міста Суджа, а з кожного населеного пункту Курщини, щоб показати, що путінці людей довели до стану, коли вони атомізовані (розпад зв'язків у суспільстві) і є частиною корпоративного організму під назвою "путінський режим". Це технологія, коли центральна влада атомізовано пов'язує кожну людину собою та ще й контролює, щоб вона в горизонті не мала своїх груп інтересів, друзів, тих людей, з якими могла б підтримати протест до влади. Для путінців будь-який протест – кінець їхньої влади, бо РФ - не держава, а режим. І це дуже складно пояснити нашим партерам, але ми маємо це робити.

Любовець резюмував, що путінізм страшний своєю безкарністю, і це триває з позиції кремлівства вже понад 100 років, починаючи з Голодоморів в Україні й закінчуючи військовими діями з 2014 року, які тривають і по сьогодні. Це все безкарно. Зараз знову підіймаються теми про перемовини, навіть є розмови про мир без перемоги. Але ми маємо говорити про перемогу цивілізованого світу над путінським геноцидним режимом. Ми маємо публічно і концептуально підіймати світ проти режиму, який творить нищення не просто України чи Європи, а реально світопорядку, у першу чергу – статуту ООН.