Завершать війну з ХАМАС і почнуть з "Хезболлою": чому конфлікт в Ізраїлі не може зупинитися. Пояснюємо

Еспресо розповість, чому Ізраїль продовжує воювати у Секторі Гази, чи є загроза ширшого конфлікту з Ліваном, де діє "Хезболла", та як США можуть вплинути на це.

Що зараз відбувається в Ізраїлі

Фото: колаж Еспресо

7 жовтня Ізраїль зазнав свого "11 вересня", як охрестили ці події чимало ЗМІ. Адже за один день були закреслені багатомільярдні витрати на оборону й розвідку, коли палестинські бойовики угрупування ХАМАС здійснили раптовий напад зі сторони Сектора Гази на територію Ізраїлю та прорвалися вглиб країни. Хоча вже до кінця доби ЦАХАЛ почав витісняти бойовиків і за кілька днів війна перенеслася на територію палестинців, однак смерть понад тисячі цивільних мешканців Ізраїлю та захоплення сотень заручників змусили ізраїльський уряд продовжувати війну, поки не буде знищено останнього бойовика ХАМАС, як сказав прем’єр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу.

І ось вже минуло понад вісім місяців, ізраїльські війська продовжують свої операції в Секторі Гази, де вбито десятки тисяч мирних палестинців, понад пів мільйона зазнають голоду і не мають доступу до чистої води та медикаментів. З 6 травня розпочався наступ ЦАХАЛ на південь Сектора Гази, на місто Рафах, де, за словами ізраїльтян, половина ХАМАС вже розбита і залишилося кілька тижнів, щоб завершити операцію.

Однак всі ці дії, через які загинуло так багато цивільних палестинців, призвели до того, що у світі почали відверто критикувати дії Ізраїлю. Попри те, що у перші дні всі підтримали ізраїльтян, однак тепер багато хто не розуміє, чому вони не можуть зупинитися? Адже, чи реально знищити всіх діячів ХАМАС, коли в них, по-перше, розгалужена мережа підземних бункерів, а, по-друге, частина палестинців їх підтримують. Щобільше, дії ЦАХАЛ, зокрема, коли вони прив’язали пораненого чоловіка до машини і їхали так, точно не додають армії Ізраїлю популярності.

Та останнім часом ситуація в регіоні почала дещо змінюватися на тлі різких заяв прем’єра Нетаньягу, який в неділю 23 червня під час своєї першої зустрічі з місцевими ЗМІ після того, як ХАМАС здійснив терористичний напад понад вісім місяців тому, заявив, що фаза інтенсивних боїв у Секторі Гази згортається, бо Ізраїль готується протистояти ліванському бойовому угрупованню "Хезболла" на північному кордоні, куди будуть перекинуті війська. Хоча ліванці вже неодноразово випускали по Ізраїлю сотні своїх ракет і відповідь ЦАХАЛ була завжди майже миттєва, однак зараз мова йде про можливе сухопутне вторгнення ізраїльтян у південний Ліван.

Відповідаючи на запитання, чи готовий лідер Ізраїлю досягти угоди з ХАМАС на умовах пропозиції про припинення вогню щодо Гази й обміну заручників, схваленої за посередництва США та Радою Безпеки ООН, Нетаньягу відповів:

"Ні. Я не готовий закінчити війну і залишити ХАМАС. Я готовий піти на часткову угоду, це не секрет, щоб повернути полонених. Але ми зобов'язані продовжити бойові дії після паузи, щоб завершити нашу мету – знищити ХАМАС".

Тож, як розуміємо, навіть тактична пауза у війні з ХАМАС задля можливої війни з "Хезболлою" не дасть спокою в регіоні, тим більше коли інші противники Ізраїлю постійно готові посилити свої дії й ще більше дестабілізувати ситуацію. Крім іранців, це також єменські хусити та інші радикальні мусульманські угрупування в регіоні, не говорячи вже про критику зі сторони Туреччини й інших країн, які мають антиізраїльські настрої.

Читайте також: Війна в Ізраїлі наближається до півріччя, чи видно її завершення та чому це важливо для України

Екскурс в минуле: чому в Ізраїлю стільки ворогів

Фото: Reuters

Тож, як так сталося, що в Ізраїлю стільки ворогів? Ізраїль має багато ворогів з різних причин, починаючи від антисемітизму (ксенофобська ненависть до євреїв, яка існує тисячоліттями через те, що довгий час вони були народом без держави і завжди вели свій окремий спосіб життя) й закінчуючи історичними, політичними та релігійними аспектами.

Однак, якщо говорити без заглиблень в сиве минуле, то безпосередні джерела сучасної нелюбові сусідів до Ізраїлю треба шукати саме у XX столітті.

Як відомо, держава Ізраїль після перерви у кілька тисяч років, знову відновилася лише після Другої світової. До речі, був момент, коли найавторитетніший фізик століття Альберт Ейнштейн міг стати президентом новоствореної держави Ізраїль, але відмовився від цього. Це до того, що над відновленням єврейської держави працювали люди зі світовим ім’ям, які мали вплив на суспільство й політику.

До того створювати чи відновлювати державу Ізраїль довгий час не бажали сильні світу цього. Адже за тисячі років, відколи євреїв вигнали зі своєї землі, на ній оселилися інші народи, які в VII-VIII ст. змішалися з арабами, що принесли з собою мусульманство. Таким чином на початку ХХ століття єврейських поселень було дуже мало, натомість більшість була за палестинцями. Однак сіоністський рух призвів до того, що євреї почали їхати з Європи та Америки на землі своїх прабатьків і таким чином фізично на них претендувати. Логічно, що палестинцям це не подобалося, вони бачили в євреях тих, хто відбирає їхню землю. Це призвело до початку протистояння палестинців і євреїв, часто виливаючись в гострі суспільні заворушення, з якими мала давати собі раду Велика Британія, яка контролювали ці території та балансуючи обіцяла як палестинцям, так і євреям, що тут буде їхня держава.

Після закінчення Другої світової, вже в нікого не було сумнівів, що держава Ізраїль має існувати на карті світу. Адже, по-перше, самих євреїв в регіоні стало значно більше, по-друге, євреї вели активне політичне життя, а їхня розпорошеність по світу сприяла уряди інших країн прийняти позитивне рішення про погодження появи нової держави, ну й по третє, Голокост призвів до того, що західний світ відчував себе винним через божевільне знищення нацистами мільйонів євреїв в концентраційних таборах. Але тепер щодо Палестини були питання, які розігрівали мусульманські країни регіону, що не хотіли бачити євреїв своїми сусідами. Коли в ООН проголосували за створення як Ізраїлю, так і Палестини, палестинці, які були під впливами сусідніх єгиптян, саудитів, ліванців, іранців тощо, вирішили, що це не справедливо віддавати частину своєї території ізраїльтянам, тому не погодилися з цим. Таким чином розпочалася війна і новостворена держава Ізраїль фактично від моменту появи на карті світу змушена була проливати кров за це. 

За ці 80 років було чимало війн та різних військових конфліктів між ізраїльтянами та палестинцями й сусідніми мусульманськими країнами. Були моменти, коли Ізраїль, здавалося, ось-ось впаде (Шестиденна війна 1967 року чи Війна судного дня 1973 року), але ізраїльтянам вдавалося перемагати (не в останню чергу завдяки сучаснішій зброї, що надавали США, які є чи не найважливішим союзником Ізраїлю). Завдяки перемогам у війнах, територія Ізраїлю також розширилася і вони почали контролювати й палестинські території. А це вже спричинило до появи терористичних палестинських угрупувань, які зсередини чинили підпільну боротьбу, займаючись вбивствами євреїв, які, своєю чергою, полювали на вбивць і давали відсіч. Все це лише загострювало ситуацію.

У 90-х роках ізраїльському уряду вдалося помиритися з Організацією визволення Палестини і розпочався діалог й виведення військ з палестинських земель. На територіях Західного берегу річки Йордан, де проживає більшість палестинців, запанував відносний мир. Однак у Секторі Гази, ні. Звідти війська ЦАХАЛ та ізраїльські поселенці пішли у 2005 році. Та вже за два роки там перемогу на виборах здобувають представники ХАМАС, які дуже швидко почали знову вдаватися до терористичних методів боротьби, що в черговий раз поставило під питання можливість співжиття двох народів поруч. Після кількох швидкоминучих сутичок й військових дій, ситуація з новою силою вибухнула восени 2023 року і досі є нестабільною.

Читайте також: Що таке сектор Гази та чому палестинці вже майже століття воюють з ізраїльтянами

Чому Ліван називають державою в державі і як "Хезболла" тероризує Ізраїль

Фото: Getty Images

Ліван іноді називають "державою в державі" через значний вплив і автономію, які має всередині країни шиїтська ісламістська організація "Хезболла", що виникла тут у 80-х роках під час ліванської громадянської війни за підтримки Ірану та Сирії. "Хезболла" має як політичне крило, так і військове, і активно діє як в Лівані, так і за його межами.

Якщо коротко пояснювати, чому виникла ця організація, то таких причин як мінімум дві: складна соціально-культурна структура населення та війни мусульман довкола Ізраїлю. У Лівані, як не дивно, живе багато християн-маронітів, а також мусульман-сунітів й мусульман-шиїтів. Розподіл влади між цими групами був закріплений в національному пакті, але з часом напруження зросли через демографічні зміни та нерівномірний розподіл ресурсів. А після арабо-ізраїльських війн 1948 та 1967 років багато палестинських біженців знайшли притулок саме у Лівані. Присутність палестинських збройних угруповань, зокрема Організації визволення Палестини, створювала додаткові напруження та конфлікти і змушували місцеве ліванське населення реагувати та теж брати зброю у руки. Ну і звісно шиїтам-іранцям було вигідно мати потужних друзів-шиїтів в Лівані, тому вони щедро підтримали їх фінансово та зброєю, щоб ті здобули чим більше влади. Тому не дивно, що "Хезболла" бачить своїм ворогом саме Ізраїль, так само як і Іран.

Цікаво те, що "Хезболла" забезпечує багато соціальних послуг, таких як медичні клініки, школи та допомогу для бідних, що робить її популярною серед шиїтського населення Лівану. Тому ця організація функціонує як паралельна держава, надаючи послуги, які часто не може забезпечити офіційний уряд Лівану. Фактично, весь південний Ліван і долина Бекаа знаходиться під контролем "Хезболли" і центральний уряд Лівану лише номінально тут діє.

На загальнонаціональному рівні, "Хезболла" має стабільну політичну присутність у ліванському парламенті й уряді. Вона часто входить до складу правлячих коаліцій і має можливість впливати на прийняття рішень на національному рівні. Але найважливіше те, що "Хезболла" має значні й військові сили, які є окремими від національної армії Лівану. Вона має власні бойові підрозділи, зброю та воєнну техніку. Організація веде самостійні військові операції, зокрема проти Ізраїлю, і бере участь у сирійському конфлікті на боці сирійського уряду. Через свої терористичні дії, більшість країн світу вважає "Хезболлу" терористичною організацією (крім Росії, Китаю, Ірану та кількох інших).

Найбільше проблем від дій "Хезболли" має саме Ізраїль, адже ліванські бойовики регулярно обстрілюють північну частину країни своїми ракетами. Наприклад, під час Другої Ліванської війни у 2006 році, "Хезболла" запустила тисячі ракет по ізраїльських містах і селах, що призвело до значних втрат серед цивільного населення та руйнувань інфраструктури. До того ж "Хезболла" часто здійснює напади на ізраїльські прикордонні сили, включаючи засідки, снайперські атаки та вибухи придорожніх мін. Це призвело до того, що уряд Ізраїлю періодично змушений евакуйовувати частину населення зі своїх північних територій.

Часті запуски ракет створюють постійну загрозу для безпеки Ізраїлю. Як наслідок, одна з причин розбудови славнозвісного ізраїльського "Залізного купола" (протиповітряної оборони) є саме через дії "Хезболли", які багато років становили більшу загрозу, ніж палестинці.

Як бачимо, історія повторюється і ЦАХАЛ, здається, знову вбачає в них свого головного ворога. Чому? Бо останні місяці саме зі сторони південного Лівану почало все більше і регулярно прилітати по Ізраїлю, десятки тисяч цивільних ізраїльтян евакуйовано з прикордонних територій, і поки країна у стані війни з ХАМАС, тобто всі сили мобілізовано, уряд прагне максимально цим скористатися, щоб послабити багаторічного супротивника з яким воює кілька десятиліть.

Читайте також: Що таке ліванська організація "Хезболла" і як її терористи загрожують Ізраїлю та світу

Чи може розпочатися чергова велика війна між Ізраїлем та "Хезболлою"

Фото: Reuters

Однак на світовій арені не всі згідні з такими планами Ізраїлю, щоб розпочати сухопутний наступ на південь Лівану і завдати удару по позиціях "Хезболли". Найперше цього не хоче США.

"Ще одна війна між Ізраїлем і "Хезболлою" може легко перетворитися на регіональну війну з жахливими наслідками для Близького Сходу", - нещодавно сказав міністр оборони США Ллойд Остін під час зустрічі з ізраїльським колегою Йоавом Галлантом у Пентагоні та додав, що найкращим способом запобігти подальшій ескалації є дипломатія.

А голова Об'єднаного комітету начальників штабів США Чарльз Браун попередив, що наступ Ізраїлю на Ліван може призвести до відповіді Ірану, який стане на захист "Хезболли", потенційно призводячи до набагато ширшого та руйнівного конфлікту. На додаток, представники підтримуваних Іраном угруповань на Близькому Сході заявили, що тисячі бойовиків готові прибути до Лівану, щоб приєднатися до "Хезболли" на випадок війни з Ізраїлем. А лідер "Хезболли" Хасан Насралла пригрозив війною "без правил і без обмежень", якщо ізраїльські сили вторгнуться в їхні землі.

В ООН також відмовляють Ізраїль від ескалації. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш заявив, що люди в регіоні "не можуть дозволити собі, щоб Ліван став ще однією Газою".

Причин є чимало, чому Сполучені Штати не хочуть, щоб Ізраїль знову загруз в черговій війні. Та, можливо, найважливіша з них – вибори президента США, які будуть в листопаді цього року. Американське суспільство має все більше питань до своєї міжнародної політики, адже затяжні війни в Україні та Ізраїлі створюють додаткові виклики для американської економіки й політикам все важче пояснювати, чому захист українців та ізраїльтян є стратегічно важливим. А цим користається головний конкурент президента Байдена – Дональд Трамп. Тому ще одна війна точно не на руку адміністрації теперішнього президента.

Щобільше, як з’ясували американські журналісти, останнім часом США навмисно пом’якшували санкції проти РФ та Ірану, щоб запобігти підняттю цін на пальне перед виборами. А враховуючи, що "Хезболла" у сфері орбіти Ірану, загострення ситуації і зростання цін точно зараз не потрібне президенту Байдену, для якого кожен голос може стати вирішальним у боротьбі з Трампом.

Тож, американці точно не хочуть давати зеленого світла ізраїльтянам на широкомасштабну війну на півдні Лівану. Однак ізраїльтяни, які завжди схильні мати свою думку, особливо після подій 7 жовтня, можуть не послухатися застережень адміністрації Байдена і розпочати, якщо не широкомасштабну, так, можливо, антитерористичну операцію.

Що більше, стосунки Нетаньягу і Байдена за ці 8 місяців війни з ХАМАС пережили різні періоди і є досить напруженими, тому прем’єр Ізраїлю може вкотре зробити так, як вважатиме, що буде краще для Ізраїлю, а не для США чи будь-кого іншого. Як кажуть в Bloomberg – "стратегія Нетаньягу - це війна, війна і знову війна".

"Нетаньягу матиме підтримку багатьох ізраїльтян, які все ще переживають травми через 7 жовтня та прагнуть відновити відчуття безпеки. Але стратегія Нетаньягу ризикує розгорнути війну на кілька фронтів, віддалити потенційних арабських партнерів і завдати тривалої шкоди двопартійній американській підтримці, яка протягом десятиліть підтримувала безпеку Ізраїлю. У довгостроковій перспективі - це обіцяє катастрофу для Ізраїлю, Лівану та палестинського народу", - вважають у Bloomberg і додають, що нова війна може вберегти уряд Нетаньягу від десятків тисяч протестувальників, які регулярно виходять на вулиці столиці й вимагають дострокових виборів.

У будь-якому разі Ізраїль стоїть перед складним вибором щодо можливої війни з "Хезболлою". Хоча прем’єр Нетаньягу і сказав в інтерв’ю, що не відкидає дипломатичного вирішення кризи, але пообіцяв розв’язати проблему "іншим способом", якщо це необхідно.

"Ми можемо воювати на кількох фронтах, і ми готові до цього ", – запевнив Нетаньягу.

Читайте також: Хто такі єменські хусити і звідки в них балістичні ракети, щоб бити ними по Ізраїлю