Росіяни починають турбуватися за Керченський міст, біля нього розміщують баржі з системами для захисту. Колонка Сергія Згурця

Прямий діалог Залужного і Міллі - важливий чинник українського спротиву

Сьогодні ми вітаємо генерала Валерія Залужного з днем народження і бачимо конкретні результати діяльності тієї команди, яка зібралася навколо генерала. Для мене першим показовим дзвоником, що ми готуємось до реальної оборони, були навчання "Заметіль-2022" - за кілька тижнів до початку російської агресії, коли всі наші оперативні командування проводили активні дії на полі бою і було видно, що йдеться про підготовку до того, аби боротися з ворогом. Саме за рахунок цієї підготовчої фази, ми потім змогли передислокувати і авіацію. Ми знали про те, яким чином чинити певні дії, аби мінімізувати втрати  - це нам зберегло і ППО. Ми бачимо, що команда, яка очолює ЗСУ, показує результати, якими дивується весь світ. Власне на опір російській армії всі закордонні аналітики відводили три доби, але п’ятий місяць ми боремось з армією, яка донедавна вважала себе другою армією світу. Ми пережили перший етап війни, коли ворог насувався на нашу країну з різних напрямків. Зараз ми виходимо на другий етап – він не є простішим – фактично ворог вдався до ексрадянської стратегії і тактики використання артилерії. Зараз ми теж сподіваємось, що і потенціал Збройних сил, і керівництва буде достатньо стійким.

Коли ми говоримо про керівний склад ЗСУ, то є такі речі, які називаються "нематеріальні бойові активи" – власне те, на чому тримаються ЗСУ і їхня стійкість. Є зазвичай 4 чинники:

• Я довіряю товаришу, який сидить поруч в окопі;
• Я довіряю зброї, яку маю;
• Я довіряю командиру, який мною керує;
• Я розумію місію, яку я виконую.

Оці 4 компоненти є основою того, на чому тримається будь-яка правильна і потужна армія. Всі ці компоненти у нас є, і в ЗСУ. Важливе значення має те, що той же генерал Залужний підтримує робочі стійкі контакти з керівництвом американської армії. Він має добрі взаємини з генералом Марком Міллі, який є його надійним партнером в розумінні тих завдань, які виконують ЗСУ. Цей прямий діалог є основою того, що ми вчасно отримуємо сучасне озброєння і керівництво ЗС США розуміє завдання, які вирішує українська армія. Ці розуміння і хімія між Залужним і Міллі є ще одним важливим чинником того, що потенціал нашого спротиву є достатньо помітним. А та зброя, яку ми отримуємо від наших партнерів вже ефективно використовується на полі бою і таких прикладів ще більше.

Підриви складів боєприпасів гальмують російську армію

Сьогодні були вкотре підірвані важливі тилові об’єкти, на яких зберігались боєприпаси, паливо противника. Це було в Донецьку, де був підірваний склад боєприпасів і пального на території заводу "Топаз". Також саме сьогодні були підірвані склади в Новій Каховці – там також боєприпаси і пальне. Говорили про 44 російських знищених окупанта. Це достатньо важливі і значні показники з точки зору того, що ми достатньо ефективно використовуємо нові зразки озброєння – перейшли на тактику щодо знищення баз і арсеналів в глибокому тилу. За даними Страткому ЗСУ, з 24 лютого по сьогодні йдеться про, як мінімум, 16 таких об’єктів, які були знищені і з використанням артилерії та далекобійних засобів враження, до яких ми відносимо HIMARS. Ворог починає займатися розосередженням цих складів і процес гальмується тим, що перетягувати боєприпаси доводиться майже вручну. Також це збільшує логістичне плече забезпечення російської армії, а від так воно гальмує наступальні дії, використання артилерії.

Росіяни почали турбуватися за Керченський міст

Сьогодні була цікава публікація видання Times, де екскомандувач силами НАТО в Європі генерал Філіп Брідлав починає говорити про те, що Росія має турбуватися про Керченський міст, тому що він вважає, що знищення мосту за рахунок американських ракет Harpoon є абсолютно доречною і необхідною місією, яку треба виконувати в найближчий проміжок часу. Цікаво, що генерал Брідлав говорить про те, що як інженер-будівельник він розуміє - будь-який міст має вразливі місця. Він говорить, що можуть бути використані ракети з дальністю у 300 км. Раніше, коли ми говорили про ракети Harpoon, які ми отримали від США, йдеться про лише 120 км, але, ймовірно, там відбувається певна динаміка в змінах і можна говорити про те, що згодом ми отримаємо і більш далекобійні ракети. Цікаво, що і росіяни почали турбуватися про свій міст, біля нього почали розміщувати баржі з системами, які начебто мають захистити цей міст від американських ракет.

Україна потребує більше ракетних систем, але вони уже впливають на фронт

Сьогодні також була цікава інформація про те, що американські сенатори починають наполягати на тому, що треба збільшити кількість HIMARS, які отримає Україна і на тому, щоб Україна отримала ракети з дальністю дії у 300 км. Поволі змінюється сама дискусія в американському політичному суспільстві, що Україні потрібне далекобійне озброєння і в більших кількостях. Ми говоримо, що ми маємо 9 HIMARS на території Україні, загальна кількість HIMARS та MLRS, якщо всі поставки будуть виконані, то ми вийдемо на 17 таких установок. Але все рівно, це дещо менше, ніж нам би хотілося, щонайменше ми говоримо про 50-56 машин, які б вплинули на хід і характер дій на полі бою. Бойові дії з використанням HIMARS вже сьогодні даються взнаки на той характер оборони та наступальних дій і оборони, які проводять армії, з огляду на ті втрати, які несуть і командні пункти і логістичні шляхи. Це впливає на загальну картину бою.

Російська армія не збирається брати перерву на Донбасі

Ситуація на фронтах залишається непростою – жодної оперативної паузи, про яку говорив Путін, не відбувається – це чимось нагадує ситуацію під Маріуполем, коли говорилось, що буде якась пауза, але ворог й далі використовував артилерію, свої засоби, аби досягати певних цілей. Якщо ми зважимо на останню інформацію Генштабу ЗСУ, я б виділив три містечка, які згадувалися – це Богородниче, Верхньокам’янське і Весела Долина. Всі ці містечка розташовані в різних регіонах, але показують загальну тенденцію дій російської армії. Ворог намагається і далі рухатись від Ізюму на Слов’янськ, враховуючи різні напрямки, ворог намагається рухатися від Лисичанська в бік Сіверська і Слов’янська. Третє – ворог намагається накопичувати сили і рухатися від Бахмуту вгору до Слов’янська. Фактично, ми бачимо, що наступним рубежем і об’єктом, який найбільше цікавить ворога є Слов’янськ і Краматорськ – два міста, на які орієнтовані всі сили РФ. Просувань ворога в цих напрямках не відбувається. З більш тривожних сигналів виділив би Веселу Долину – це на південь від Бахмута і це говорить про те, що ця південна ділянка, після того, як ворогу вдалось захопити Климове – що ця зона від Бахмуту починає поволі розширюватися і створює ризики для просування з перерізанням усіх трас, які ведуть на Бахмут. Це ділянка, де були сконцентровані значні сили після того, як ворогу вдалось захопити Попасну і далі весь напрямок на Бахмут є достатньо небезпечним.

Сподіваюсь, що Генштаб, розраховуючи сили і засоби, зможе вирівняти лінію фронту, підтягнути резерви і та ділянка фронту Сіверськ-Соледар–Бахмут буде укріплена і лінія оборони Слов’янськ-Краматорськ матиме значні можливості для забезпечення оборонних дій.

Путін, який ще не "починав бої", не може швидко відновити втрати

І на тлі цієї ситуації, загадав би про дивну заяву, яку оголосив головний агресор – Володимир Путін про те, "що ми власне ще й не починали" вести активні бойові дії. Якщо ми зараз зважимо на статистику втрат, які понесла РФ, то ми говоримо про понад 37 тисяч вбитих російських вояків, значну кількість знищеної артилерії, авіації, бронетехніки і це ті показники, які російська армія не несла в жодному конфлікті, в який вона втягувалась. Це навіть більші втрати, ніж втрати СРСР в Афганістані, ніж Росія втратила в Сирії. Ми говоримо про ті втрати, які ворог не може швидко відновити. Ці заяви про перепочинок стосуються того, що ворог шукає всі можливі варіанти, аби підтягнути і стару техніку, і знайти стимули, щоб залучати людей з люмпенізованих регіонів, щоб поповнити втрати. Це той процес, який жодним чином не позначився на спроможності російської армії якісно змінити свої можливості після тих втрат, які вона отримала від ЗСУ.