Російські ракети С-400 становлять значну загрозу для цивільних. Колонка Сергія Згурця

Ракетні удари РФ по Україні з С-300 й С-400

Отже, учора (14 січня, - Ред.) ворог укотре застосував ракети для терористичного удару по цивільних об’єктах України. Були запущені "калібри" з морських платформ, а також - ракети Ха-101, Ха-555, Ха-59, Ха-22 з бомбардувальників і винищувачів, проте вчорашній удар саме по столиці України мав одну важливу особливість. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний сказав, що для удару по Києву з Півночі застосували ЗРК С-300 чи С-400. Такі заяви пролунали вперше. Наша агенція Defence Express отримала фото уламків ракет, які поцілили по Києву, хоча було декілька прильотів: і по об’єктах у столиці, і по населених пунктах поблизу Києва, зокрема, по Макарову й Копилову. Там було без жертв, але були досить глибокі вирви від вибуху бойової частини зенітної керованої ракети. На цих уламках є індекс. Це ракета 48Н6ДМ.

Це нова ракета до нового російського ЗРК С-400. Під час роботи по наземних цілях вона має дальність десь у 230 км. Вага бойової частини - 180 кг.

У ній є кілька тисяч уламків певної однакової унікальної форми. Вони дають зробити висновок, що ці нові ракети 48Н6ДМ були застосовані по столиці вже вдруге, бо наші джерела стверджують, що такі ж уламки знайшли в зоні знищеної приватної будівлі на Протасовому Яру й у зруйнованому готелі за палацом "Україна" під час ракетних атак по Києву 31 грудня. Є підстави стверджувати, що такі удари проводили з території Білорусі, зокрема з аеродрому Зябрівка за 30 км від кордону з Україною, проте Генштаб поки обтічно говорить, що ударів по Києву завдали з Півночі, бо з дальністю 230 км їх можна здійснювати і з прикордоння Брянської області. Отже, які висновки можна зробити?

Перше: терористична загроза з боку ворога зростає, тобто з дальності пуску 230 км з Білорусі зона ураження дає тримати під прицілом не тільки Київ, але й Житомир, Рівне, Луцьк і Львів. Друге: ракета 48Н6ДМ має значну швидкість. Від пуску із землі до влучання на відстань десь 200 км проходить лише хвилина-друга. За таких умов, як я розумію, у нас не завжди є змога вчасно попередити про ракетну загрозу, що було під час ударів по Києву. Третє: зенітні керовані ракети в разі ударів по наземних цілях не є точними. Що більша дальність, то більша похибка. Отже, ціллю для атаки РФ може бути лише місто загалом. Так, пуски ракет С-400 становлять значну загрозу для цивільних як невибіркова зброя. Четверте: засобів протидії цим ракетам у нас поки що немає. Ми сподіваємося, на прихід комплексів Patriot, які спроможні боротися з балістичними цілями. Тож поки що єдиним варіантом залишається знищення самих пускових установок, хай би там де вони не перебували: чи в Білорусі, чи в Росії. Такі наші попередні висновки, але розумію, що Генштаб має знайти спосіб мінімізувати цю загрозу, якою ворог і далі намагається тероризувати наші міста й села.

Ракетний удар РФ по Дніпру

Військовий ЗСУ, речник міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm Михайло Макарук зазначив, що Україна зобов’язана показати ворогу та світу демонстративне покарання росіян, які безпосередньо причетні до таких злочинів, у ім’я загиблих і того, що з країною-терористом неможливо вести переговори дипломатично, як це намагаються робити деякі наші політики. Покарання всіх покидьків буде головною метою нашого суспільства після перемоги. Щодо пана Тімошина, переказуємо великі вітання, особливо дружині Ользі Тімошиній, їхньому сину Олегу Олеговичу Тімошину 98-го року народження. Також іншим заступникам командира військової частини 333/10, зокрема пану Іваненку, Горєнкову та Григор’єву, Назирову й іншим людям. Їхні дані вже встановлені, уже все відомо про них і їхні сім’ї. Михайло Макарук вважає, що інформацію передадуть для подальшого опрацювання й кара їх не мине. Ідеться не про справедливість, а про покарання, яке стосуватиметься всіх: пілоти, які бомбардували й чинили пуски; тих, хто віддав накази для бомбардування; хто встановлював цілі; тих, хто виготовляв ці ракети. Мають бути покарані всі. Ізраїль ішов до цього близько 80 років. Ми теж до цього прийдемо. Цей удар мав іще один неприємний складник, коли радник ОП Олексій Арестович казав, що це пов’язано з роботою української ППО, і Повітряні сили були вимушені спростовувати фейки радника голови Офісу президента. Михайло Макарук зауважив, що питання, у якому статусі він казав ту чи іншу фразу, а також те, що такі факапи доволі жорсткі та впливають безпосередню не тільки на внутрішній порядок денний України, адже в нас доволі велика кількість латентної "вати". Це підриває довіру до українського війська, суспільства в країнах, які ще вагаються нам допомагати або допомагають, не знаючи своєї візії. Це теж проблема, тому, на думку Михайла Макарука, ОП зробить висновки й у подальшому ми уникнемо таких факапів. 

Комунікаційна політика України щодо Соледара

Пресслужба Генштабу ЗСУ працює майже ідеально. Вона дає необхідний базисний ресурс, але слід зауважити військових блогерів, військовослужбовців, наприклад робота Бровді (Мадяра), що вони дають дозовано, конкретно інформацію, яку неможливо викривити жодними російськими фейками. Ми вже всі побачили, як вони "зайшли в шахти Соледара", тільки шахти мають білий колір від солі, а не сірий від каміння, як вони зробили фото в печері на Донеччині. Таких фейків багато, вони були, є й будуть. На жаль, велика частина українського суспільства схильна до паніки. Ідуть важкі бої в Бахмуті, Соледарі. З усієї лінії фронту понад тисяча км ворог зосередив найпотужнішу ланку артилерії та піхоти саме на цьому напрямку. І слід віддати належне нашим бійцям, зокрема 46-ій бригаді, 77-ій, які активно працюють, щоб Соледар не здати. У Соледарі ситуація не як у Лисичанську чи Сєверодонецьку. Нам, напевно, буде важче. Проте як тримається місто та як працюють наші воїни… Ніхто не аналізує кількість втрат ворога - і технічних, і людських за цей період. Якщо, за даними телеграм-каналів, лише вагнерівці втратили понад 7 тис. убитими. Ресурс Вагнера вже не буде таким стійким. Вони вже шукають по тюрмах РФ нове м’ясо, уже вой повний, вони мобілізовуватимуть і жінок-зеків. Ми побачимо ще багато дивних див. Згадайте слова начальників Генштабу ЗСУ й Головнокомандувача, які казали з травня, що війна буде тривалою й суспільство має бути готовим. Багато політичних діячів хочуть заробити собі дивіденди, рейтинги, але вони мають бути реалістами. Вони цього не хочуть. Перемоги й дії ЗСУ дещо розслабили деяких політиків, які забули про війну й почали грати в політику. Це дуже недобре. Валерій Залужний уже відповів, що потреби в мобілізації немає. Є потреба у військовій техніці, озброєнні та приладді. Іноземні партнери потихеньку рухаються й допомагають. Укроборонпром теж намагається працювати й допомагати. Волонтерське крило й люди теж допомагають технікою, насичують її. Ця війна буде довгою, важкою, але з тотальною перемогою України.

Ситуація навколо Соледара й Бахмута

Військовий ЗСУ Андрій Тетерук розповів, що РФ зосереджує всю міць ударних угруповань, щоб захопити Бахмут і Солерар. встановити повний адмінконтроль над Донеччиною й Луганщиною та звітувати, що вони рухаються згідно з планами Кремля. Друга мета - скувати та стримати можливості ЗСУ щодо концентрації сил і засобів для початку наступальних операцій і звільнення українських територій від російських окупантів. Третє - меркантильна жага Пригожина й інших ділків від влади РФ мати контроль над Україною, щоб довести лояльність Путіну, показати, що вони найефективніші виконавці його волі, а в перспективі - мати право на грабунок цих територій своїми підлеглими. Ми бачимо абсолютно божевільну лавину вагнерівців, яких відправляють на страту, бо кількість убитих, поранених в армії Пригожина значно вища за будь-який інший підрозділ. Тут вони справді не цінують життя росіян, яких винаймають. Їм головне - досягнути результату будь-якою ціною, зокрема нескінченним марнуванням людського ресурсу, тому бачитимемо дедалі запекліші бої аж до настання можливостей. Перша: вони зможуть відтіснити українські війська, і тоді потрібне буде переформатування і їм, і ним. Або українці зможуть переломити ситуацію й нівелювати весь цей накопичений потенціал РФ і відкинути геть із займаних позицій, перейти до розвиття успіху. Ми побачимо найближчим часом, яким сценарієм може піти ситуація на лінії фронту. 

Можливість РФ наступати на Запоріжжі

Ми маємо три небезпечні напрямки: Південь, Схід і Північ. Кожен із них має бути належно вивчений і адекватно підготовлений. Мається на увазі аналіз даних для ухвалення відповідного рішення, де є загроза до ЗСУ щодо неможливості втримати наступальні операції, діяльність ДРГ як елемент підготовки до них і бути готовими. Зараз на Півдні та Сході ми контролюємо ситуацію - вона не є для нас катастрофічною. На Півдні майже щоденні артилерійські та дуелі із РСЗВ, де ворог розкриває позиції та б’є по українській території, а українські артилеристи виявляють і ліквідовують засоби ураження російських окупантів. На Сході ситуація погіршується надзвичайною інтенсивністю вдень і вночі та, найголовніше, погодними умовами. Морози додають руйнівних факторів для військових, окрім куль, снарядів, уламків. Якщо пораненому бійцю не надати першу домедичну допомогу, він, втрачаючи кров, може замерзнути насмерть. Це також стає бойовими втратами. Ситуація складна на кожній ділянці фронту. Рух опору "Вільна Україна" готує також необхідні інфраструктуру й дії, щоб Північ не була слабкою ланкою. 

Інтерв’ю ексрадника Путіна про наступ на Україну з Півночі

Буквально днями з’явилася низка інтерв’ю від ексрадника Путіна Андрія Ілларіонова, де він лякає українців, що РФ готує операцію "Великий Сталінград", тобто за короткий час, чи не з 15 січня, вона ладна розпочати операцію на Півночі: наступ, пов’язаний з атакою з Білорусі, щоб розсікти наші сили та, передусім, скерувати зусилля для відсікання допомоги Заходу, яка надходить активно до України. Андрій Тетерук вважає, що ситуація для українців не є страшною, адже з 2014 року не вперше бачимо спроби Кремля захопити Україну та встановити повний контроль, примусити її бути у сфері впливу Кремля. Таких спроб було багато. Ми достатньо розуміємо рівень небезпеки, щоб не бути зненацька захопленими черговим наступом або його спробою. На думку Андрія Тетерука, Ілларіонов не дуже серйозно оцінює зусилля президента США, ставлячи під сумніви його ініціативи фінансової та військово-технічної підтримки, ставлячи його в позицію виконувача чужою волі, хоча це не так. Тому ставімося із часткою скепсису до цих інфовкидів, чітко усвідомлюючи, що США, ЄС у межах можливостей роблять усе, щоб фінансово, політично, військово-технічно підтримати та посилити Україну в опорі. Андрій Тетерук додав, що хотів би бачити конолідованішою й розмаїтою підготовчу фазу в наданні допомоги. Коли ми оцінюємо 10 "леопардів" і хтось каже , що це прорив, то одна рота на такій ділянці фронту - практично нічого. Якщо б вони віддали 10% танків, то 500 могли б бути ударною силою, щоб Україна могла, сконцентрувавши людські й технічні ресурси, нівелювати кількість мобілізованих росіян і якісно її переважати за рахунок кращих техніки, навченості та мотивації. Ілларіонов може вкидати все що завгодно, а українці мають адекватно оцінювати ситуацію, готуватися до гіршого. Усі ці випробування дають нам шанс вийти переможцями. Катастрофічної чи патової ситуації для України в цих умовах не існує. Патова ситуація й дедалі гірша економічна, військово-технічна настає в РФ. Ми лише маємо каталізувати негативні процеси, щоб ослабити її до неспроможності забезпечувати окупантів в Україні. Тоді ця війна закінчиться виходом на дежркордони та перенесенням її з лінії фронту в площину юриспруденції, дипломатії, інших сучасних інструментів примусу РФ до капітуляції, виплати репарацій і засудження військових і політичних злочинців, винних у численних злочинах проти людяності в Україні.

Чи буде вихід на кордони 1991 року перемогою України

Наша перемога - проміжний етап нашої діяльності. Ми лише повертаємо українські території, але станом на сьогодні в конституції РФ записані незаконно чотири українські області (Донеччина, Луганщина, Запорізька, Херсонська) та АРК Крим як частина РФ. Ми маємо абсурдну ситуацію, де в конституціях двох суверенних держав записані одні й ті ж території. Війна буде в різний спосіб доти, доки влада РФ не відмовиться від територіальних претензій, переписавши конституцію, визнавши внесення територій злочинним і незаконним. Саме цей день можна вважати остаточною й гарантованою перемогою України. Хоча це не виключає внутрішніх протестів у РФ, численних спроб задовольнити запит на реванш, помсту, приниження, адже 20 років отруйною пропагандою сформоване відповідне світоглядне розуміння ситуації в самій Росії й вони будуть вважати поразку від України абсолютним приниженням і жертимуть кору, але віддаватимуть останнє для накопичення потенціалу, щоб "павтаріть" і силоміць нав’язати порядок денний, тому щиро сподіваємося, що ми так гарно вивчимо цей урок історії, даний Росією, що належно ставитимемося до підготовки ЗСУ, роботи спецслужб, силових відомств і надання пріоритету превентивного нівелювання загрози, ніж потім героїчного долання наслідків, які ми платимо за безпорадність у прийнятті рішень.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb