Європа розширює ВПК. В Україні є ділянки та місця, де можна теж розгортати такі виробництва. Колонка Сергія Згурця

Про перший Центр рекрутингу української армії

Почну з того, що Міністерство оборони України спільно з міською радою Львова запустили пілотний проєкт "Центр рекрутингу української армії". Фактично, це відпрацювання нової моделі взаємодії суспільства, військовозобов'язаних зі Збройними силами. Метою цієї ініціативи є те, щоб вмотивована людина служила там, де вона хоче служити, де її потенціал та навички. І, звісно, після відповідної і якісної підготовки, мають дати максимальний результат для конкретної військової частини чи конкретного військового підрозділу.

Кожен, хто готується стати на захист держави має можливість обрати фах та підрозділ. У лави ЗСУ шукають як кухарів та діловодів, так і гранатометників, і артилеристів. Щоб максимально ефективно розв'язати проблему нестачі кадрів , Міноборони України спільно з Львівською міською радою відкрили перший Центр рекрутингу української армії. Тут фахівці розповідають добровольцям про відкриті вакансії у війську. Консультують кандидатів і проводять профорієнтаційні тести.

Уповноважений Міністерства оборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець під час відкриття сказав, що центр не має нічого спільного з діяльністю ТЦК, зазначивши, що це цивільна установа, де можна поставити питання, побачити, які є вакансії, та поспілкуватися.

Після того, як людина обрала посаду, рекрутери скеровують її на співбесіду до військової частини за згодою обох сторін. Доброволець може укласти строковий контракт або контракт до оголошення демобілізації. Перед службою майбутній військовий або військова пройде спеціалізовану підготовку. У Міноборони планують відкрити такі центри рекрутингу по всій Україні, зокрема у Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Одесі та Полтаві.

Насправді думаю, що не все буде просто. Одними такими кроками посилення української армії не відбудеться, але перший важливий крок дійсно зроблено, щоб забезпечити нову філософію взаємодії суспільства й наших Збройних сил.

Ситуація на фронті - Авдіївка

Поговоримо про лінію фронту, де наразі існує брак людей та брак озброєння. Ми дещо затягнули з масштабами мобілізації й пошуком оптимальних, необхідних рішень для того, аби наші бригади на лінії фронту були максимально укомплектованими. Нагадаю, що протягом минулої доби відбулося 86 бойових зіткнень. Це досить високий темп зіткнення на лінії фронту. Впродовж декількох тижнів він тримається таким високим, що є ознакою того, що ворог і надалі намагається протискати лінію нашої оборони, але це далеко не завжди йому вдається. Скоріш не вдається.



Найбільш складною ділянкою фронту є Авдіївка. Майже третина бойових дій сьогодні відбувалася на різних напрямках навколо Авдіївки. Насамперед на напрямку траси, яка є головною логістичною артерією для нашого угруповання.

Дмитро Лазуткін, офіцер ЗСУ з Авдіївського напрямку, розповів, що ситуація є важкою, ворог атакує Авдіївку з кількох напрямків. Противник намагається з північного сходу обійти Коксохім, але отримує відсіч, бо ефективно працюють FPV-дрони практично всіх наших бригад, які зосереджені на цьому напрямку. FPV-дрони на сьогодні є головною ударною силою, яка допомагає нищити загарбників та їхню техніку. Однак армія РФ здійснює багато артилерійських обстрілів, за добу було понад 30 запусків КАБів. Щодо втрат, то окупанти втрачають більше, ніж в 10 разів.

Офіцер ЗСУ зауважив, що згідно з усіма джерелами зараз ворог на відстані менше кілометра до траси, яка є основною та більш зручною транспортною артерією, тому логістика ускладнена. Однак постачання відбувається не лише цією трасою, бо південніше є можливості робити евакуацію, підвозити БК. Тобто ситуація важка, напевно, можна назвати критичною, але наразі триває спротив, який завдає дуже багато шкоди ворогу.

Лазуткін додав, що окупанти зосередили дуже багато сил на Авдіївському напрямку. Відповідно, противник тримає тут багато різних підрозділів: це і спецпризначенці, і "Шторм Z", і "Шторм V", і мобілізовані, також мотострілецькі бригади та танкові підрозділи, які зараз по периметру Авдіївки намагаються штурмувати наші позиції. Військовослужбовці Сил оборони України передусім демонструють стійкість, зібраність, відпрацьовують завдання. Щодо прогнозів, то командуванню видніше, бо там мають всю інформацію, відповідно, якщо, наприклад, буде ухвалено рішення виходити з Авдіївки, то це відбудеться в оптимальний момент для цього. Якщо буде вирішено утримувати Авдіївку, то будуть доведені певні цілі. Однак навряд чи наше командування буде розкривати плани, зважаючи, що війна не є шлях відкритості та щирості.

Про виробництво боєприпасів у Європі

А далі поговоримо про озброєння, бо ми всі знаємо, що зараз брак боєприпасів є одним з чинників, який впливає на хід та результат бойових дій. Звісно, коли ми питаємо про боєприпаси, то резонансно відчуваємо те, що є у наших партнерів. Буквально днями була інформація, що завод Rheinmetall, який є німецьким виробником військової техніки, започатковує підготовку до створення нового підприємства у себе на території. При чому, що Rheinmetall вже має щонайменше 5 підприємств, які він викупив у різних країн. А на додачу до власних потужностей німецький виробник створює ще одне підприємство у Німеччині. Новий завод має виготовляти боєприпаси як для потреб Німеччини, так і для потреб ЗСУ.

Нагадаю, що Rheinmetall є найбільшим виробником боєприпасів на сьогодні в Європі. На кінець поточного року у німецького виробника є план виробити 700 тис. боєприпасів. А нове підприємство, яке буде створено за півтора-два роки, має спочатку виготовляти 50 тис. боєприпасів на рік, а потім вийти на щорічний показник у 200 тис. Тобто фактично Rheinmetall буде виготовляти 900 тис. боєприпасів щорічно. А це значні показники, тому що Франція виготовляє 100 тис. боєприпасів щорічно, підприємства концерну Nammo - 80 тис. боєприпасів на рік. Відповідно, умовно кажучи, разом вони всі будуть виробляти десь 1 млн боєприпасів наприкінці 2024 року або на початку-середині 2025 року.

Є інша інформація, що ізраїльська компанія Elbit підписала контракт з іноземним замовником, аби так само за півтора року створити на території замовника, про якого нічого не розголошується, боєприпасне виробництво. Тобто йде процес створення нових заводів.

Я дуже сподіваюся, що наш Мінтехпром також займається цим процесом, бо є партнери, є можливості розширити наш потенціал за рахунок створення нових підприємств. Мене відразу запитають: де їх будувати, якщо ворог буде здійснювати ракетні атаки? Відповім: є низка місць на території України, де у свій час зберігалися ядерні боєприпаси Радянського Союзу. Ці боєприпаси були у місцях, які мали витримувати навіть удари ядерними боєприпасами. Тобто фактично є ділянки та місця, де ми можемо розгортати такі виробництва.

Потрібен системний підхід у цьому, аби стати на рейки реальної, потужної оборонної промисловості на додаток до приватних компаній. Сподіваюся, що цей тренд наші високі чиновники відчують і зроблять висновки, аби українська армія набувала нові спроможності достатньо швидко.