Для ворога пробитись до околиць Бахмута - це єдиний шанс роздути тактичний успіх, бо на всіх інших напрямках у нього системні стратегічні поразки. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на Луганщині

Почнемо з півночі на південь, з ділянки Сватове - Кремінна, де лінія фронту поки що без помітних змін, але вона достатньо напружена. Ворог намагається утримати оборону, сюди кидаються мобілізовані, також були використання противником термобаричної важкої вогнеметної системи "Солнцепек" на цій ділянці. Поки що наші війська припинили прямі атаки на Сватове, але застосовують артилерію для ударів в оперативній глибині, включно зі Старобільськом. Попри негоду, кліматичні та географічні обмеження бої йдуть на північний захід від Сватового і у районі Кремінної.



Просування, якщо зважити на аналіз різних даних, є у бік Кремінної з боку ЗСУ. І тут у першій половині грудня на півночі прогнозують заморозки, які покінчать з проблемою багнюки й дозволять нарешті ефективно діяти мобільним силам та техніці. Тим більше є відчуття про появу на цьому напрямку додаткових підрозділів ЗСУ і це, як на мене, матиме певні наслідки на нашу користь.

Ситуація на Донеччині

Тепер ми пересуваємось на Бахмут та навколо нього, де найбільш складно. Тут йде типова війна на виснаження з обох сторін, бо  витрачаються значні сили та ресурси, як у нас для оборони, так і у противника для нападу.


Для ворога пробитись до околиць Бахмута, чи оточити місто — це єдиний шанс роздути тактичний успіх, хоча б до якоїсь перемоги. І просування на 100 чи 500 метрів можна подавати, як перемогу на російських пропагандистських каналах, бо на всіх інших напрямках у противника системні стратегічні поразки.

До речі, у московитів за останню добу вже почали називати безліч містечок на південь від Бахмута, де начебто відбулося захоплення цих населених пунктів вагнерівцями. Вони говорять про Курдюмівку, і про Кліщіївку, і Андріївку, і Зеленопілля, але якщо зважити на повідомлення Генштабу України, то можна сказати, що після неймовірних втрат, ворог має обмежений тактичний успіх, хіба що у селищі Озерянівка. Але це позиційна війна, і в цій зоні за шість місяців ситуація нагадує "гойдалки", коли противник зупиняється, його накриває вогнем і він зазнає втрат. А потім ми відбиваємо назад позиції, де ворог просунувся на нашу територію. Думаю, що так буде й далі.

Попри усі складнощі, Бахмут буде утриманий. Особливо, що з нашого боку будуть застосовані наземні резерви,  артилерія, адже все це буде незайвим для наших бійців, які утримують Бахмут і лінію оборони навколо нього.

Ворог намагається відсунути нашу лінію оборони поблизу Донецька і тут відбуваються постійні атаки на Авдіївку.



Противник робить спроби обійти Авдіївку з півночі й з півдня. За цю добу було щонайменше три десятки атак росіян на населені пункти Невельське, Первомайське та Водяне, де вони зайшли на одну з вулиць і намагалися там закріпитися.

До того ж ворог на цій ділянці фронту змінив тактику. По-перше, у Донецьк було перенесено пункт управляння авіацією, здається, з Бєлгорода, і почали  активно застосовувати авіацію на цій ділянці фронту. На землі також відбулися зміни. Якщо раніше було, що з початку йдуть артобстріли, потім відбувається наступ бронетехніки, який прикривається піхотою, десь у кількості 100 людей, тобто шли наступи ротними тактичними групами, то зараз ситуація змінилася. Стало більше дрібних груп, від відділення до взводу, біля 30 людей, які намагаються діяти на різних напрямках.

Сюди підтягнулися й залишки цієї 96 повітряно-десантної дивізії, яку противник перекинув з Херсонщини на цю ділянку фронту. Але це жодним чином не впливає на результат, тому що лінія оборони навколо Авдіївки утримується.

Ситуація на Півдні

Розглянемо лівий берег Херсонщини, Запорізький фронт та Крим, де ситуація достатньо важлива. З одного боку ми розуміємо, що за рахунок артилерії намагаємось відсунути лінію фронту, яка розташована на лівобережжі. Наші далекобійні системи створюють умови для виснаження противника на лівому березі, як це було і на правому березі Дніпра.



У заявах наших політиків почало поставати питання про Крим. Зокрема представник Офісу Президента заявив про те, що вже за пів року ми звільнимо Крим і відбудуться зміни, які ми очікуємо. Раніше керівник військової розвідки Кирило Буданов говорив про те, що десь на весні нам вдасться відвоювати Крим. Але зараз на тлі цих повідомлень була цікава публікація у виданні The Economist від сьогодні, 29 листопада, у якому активно коментується те, якщо Україна буде швидко звільняти Крим і це навряд чи сподобається Заходу, бо виникають виклики, пов’язані з тим, що Росія може знову розмахувати тактичною ядерною зброєю та якимось чином вплинути на Захід і на самі дії української армії.

На думку Андрія Риженка, капітана 1 рангу запасу ВМС ЗС України та експерта центру оборонних стратегій вся оперативна інформація та дані по слабким місцям противника є у Генштабі ЗСУ і вони це використають. А що цікаво з історичної точки зору, то завжди російську армію у Криму вдавалося перемагати завдяки тому, що перекривали її логістичні шляхи. Так було у часи Другої світової війни, коли Севастополь та Крим тримався 250 діб у 1941-42 роках. І я думаю, що ці історичні факти є на столі у кімнаті оперативного планування Генерального штабу, які вони візьмуть до уваги. Але до планування операції треба підійти дуже ретельно та застосувати максимально інші джерела національної безпеки, у тому числі й економічний тиск, і дипломатичний на нашого противника. Якщо ми повернемо Крим, то питання з Донбасом автоматично може відпасти або стати набагато легше для нас, тому що для Росії втрата Криму буде дуже серйозною втратою. Крим для Путіна має велике ідеологічне та символічне значення, ситуація навколо Криму для нього - геостратегічна іграшка. Гадаю, що побоювання Заходу пов'язані з тим, що Путін може прийняти рішення по застосуванню тактичної ядерної зброї у разі операції у Криму, тому що півострів має більшу пріоритетність для Путіна, ніж інші території.

Перспективи ППО в Україні

Швеція обіцяє нам надати більший в її історії пакет військової допомоги, у якому є нові ЗРК RBS-70NG, що здатні збивати крилаті ракети та безпілотники. Поки про кількість таких комплексів ми не знаємо, але розуміємо важливість доповнення до нашої ППО. Також днями до Ізраїлю прибула українська делегація на чолі з військовими, де відбулися переговори з представниками армії оборони країн Ізраїлю щодо системи попередження про ракетний напад для України, використовуючи потенціал Ізраїлю. А перед зустріччю міністрів закордонних справ НАТО у Бухаресті керівник МЗС Литви сказав, що Україні потрібна протиповітряна та протиракетна оборони та закликав негайно відправити засоби ППО та ПРО до України. Динаміка передачі комплексів ППО Україні надзвичайно важлива з урахуванням тих реалій, у яких ми з вами зараз перебуваємо, як то оголошення про чергову масовану ракетну атаку на територію України. Нас це не лякає, але створює виклики для нашої ППО, аби забезпечити гарантоване відбиття ще більшої кількості ворожих ракет.