Лінія фронту з лютого скоротилася майже вдвічі. Колонка Сергія Згурця

Ситуація на фронтах

Для початку зазначу, що у лютому, коли ворог вдерся на нашу землю, йшлося про фронтову лінію протяжністю у 1100 км. А сьогодні, після низки успішних операцій ЗСУ на Харківщині та Херсонщині, лінія протистояння скоротилася до 900 км, з яких 380 км є лінія по Дніпру. Тепер протяжність протистояння з противником становить десь 500 км. Чому це важливо? Фактично лінія фронту спочатку активної фази війни скоротилася майже удвічі. Противник збільшив щільність своїх військ на лінії фронту, у тому числі шляхом компенсації значних втрат та мобілізації. Саме у таких умовах ЗСУ зараз мають реалізувати завдання зі звільнення окупованих ворогом територій.

Навколо Бахмута

На думку Сергія Грабського, військового експерта, учасника миротворчих місій та полковника запасу, росіяни намагаються притягнути більше наших військ саме до Бахмута, який став не тільки військовою гарячою точкою, а ще й медійною. Таким чином вони виконують два завдання: перш за все росіяни намагаються оточити й захопити Бахмут, а друге — притягнути у цю точку активності якомога більше наших військ. Саме з цим пов‘язана вся відчайдушність, з якою вони зараз намагаються просуватися та атакувати саме Бахмут з навколишніми населеними пунктами.

Притягування більшої кількості наших підрозділів до цієї ділянки відвертає нас від виконання завдань на інших фронтових лініях. Росіяни намагаються затягнути конфлікт та створити передумови, коли українські війська втратять можливість атакувати, і війна перейде у позиційну фазу. Противник буде накопичувати ресурси, що він зараз активно і робить. Мобілізаційна складова буде грати все більшу і більшу роль, щоб навесні намагатися здійснити реванш й контратакувати наші війська для досягнення переваги. Таки плани можуть розглядатися командуванням РФ, і з цим пов‘язана боротьба на Бахмутському напрямку.

Сергій Грабський зазначив, що росіян дуже багато і вони не шкодують людського ресурсу, одночасно проводячи повномасштабну підготовку новостворених підрозділів й військових частин, які складаються з мобілізованих.

На жаль, щось складно зробити. Ми ведемо вуличні бої у тісному контакті з противником. Це обмежує нас у веденні високоефективного прицільного артилерійського вогню, який вирішує питання на полі бою. Важко передбачити, що можна зробити у цьому випадку, і як розірвати це коло. Нам залишається тільки завдавати більш масовані удари, знищувати логістику противника, як ми робили на Херсонщині. Ми маємо можливість боротися з невеликими штурмовими групами, але щільність артилерійського малоприцільного вогню з обох сторін є надзвичайно високою. Все, що ми можемо зробити, використовуючи концепцію безконтактної боротьби, — це завдавати ураження противнику, руйнуючи його бази, склади, пункти управління й місця зосередження особового складу, не даючи їм можливості долучитися до проведення бойових дій на етапі підготовки.

Полковник запасу вважає, що нам треба дуже уважно слідкувати за розгортанням підрозділів і військових частинах противника, а також за його зосередженням, яке вже спостерігається на прикордонних територіях між Бєлгородською областю та Луганщиною, де ми маємо певні перспективи й ворог це усвідомлює. Тобто ці підрозділи та військові частини можуть бути використані як у найближчій перспективі, якщо ситуація буде цього вимагати, щоб стримати наш наступ, так і у більш дальній перспективі, коли вони можуть бути залучені для проведення наступальних дій вже навесні наступного року.

Адже на сьогодні противник проводить призов, а відповідно до чинної конституції у тій редакції, яка зараз існує у РФ, вони можуть залучити й призовників. Зараз ведеться дуже активна робота по наступній хвилі мобілізації і я не здивуюся, що після нового року ми можемо почути декларацію про нову часткову мобілізацію, а навесні вже буде весняний призов. Таким чином, мова може йти про досить серйозний потенціал. Я розглядаю цю ситуацію з огляду на те, що противник має стратегічну задачу втримати позиції за будь-яку ціну, навіть з використанням того ненавченого потенціалу, також ускладнити просування українських військ для того, щоб виграти час і спробувати здійснити контрнаступальні дії десь навесні. У цьому є складність, і саме про це сьогодні говорив генеральний секретар НАТО Столтенберг, розповідаючи, що Росія хоче затягнути цю війну.

Україна немає такої розкоші, щоб зупинитися та дозволити собі якусь оперативну паузу. Чим далі ми зараз відтиснемо противника, тим більше преференцій ми матимемо. Особливо, якщо ми говоримо про Південь, де наші переваги є більш очевидними й там ми можемо досягти певного результату, який стане вже незворотнім у цій війні.