Перекидання військ РФ на Південь створило умови для контратак ЗСУ на інших напрямках. Колонка Сергія Згурця

Контрнаступ ЗСУ не обмежується Півднем

За останню добу важки бої йшли на трьох фронтах — це на Півночі від Харкова, на Донбасі та на Півдні у Херсонській області. Українські сили звільнили від окупантів кілька населених містечок на Херсонщині, їхню назву не уточнюють, щоб провести зачистку від диверсійних груп та розмінувань. ОК "Південь" інформує, що продовжуються позиційні бої і є території, які вже звільнені, а також просить почекати офіційного повідомлення щодо цього. Ми можемо припустити, що Високопілля, Потьомкіне, Ольгине, Нововознесенське можуть бути у цьому переліку.

Пересунемося на центральну частину плацдарму.

Йдуть бої на березі річки Інгулець, від Сухого Ставка і Костромки, щоб забрати під контроль трасу на Берислав та розсікти навпіл вороже угрупування, яке знаходиться на правому березі річки Дніпро.

ЗСУ продовжують знищувати склади ворога, скупчення техніки та ворожої сили, включно зі спробами щось перекинути на правий беріг. Командування "Південь" вкотре повідомило, що при спробі ворога налагодити альтернативну переправу у районі Гола Пристань, було знищено баржу з окупантами та бойовою технікою на борту. Вогневий контроль Каховського та Антонівського мостів не дозволяє ворогу проводити ремонтні роботи та перекидати щось на Правобережжя.

Не варто забувати, що звільнення наших територій — це складний процес. Він дається нашим збройним силам не просто. 

Після низки бойових дій вийшла публікація в американському виданні Washington Post, де кореспондент спілкується з нашими військовими пораненими на Херсонщині, які брали участь на перших етапах звільнення окупованих територій. Наші солдати говорять, що ворог потужно намагається використовувати артилерію, аби стримати просування українських військ. Ворожі танки виїжджали зі збудованих цементних укріплень, щоб обстрілювати нашу піхоту, потім ховалися під бетонними укриттями, захищеними від мінометного та ракетного вогню. Наші військові підтвердили, що їм вдалося відвоювати села, але відмовилися їх називати. Кожен з них сказав, що неможливо передбачити, як буде звільнятися Херсон, але важливо отримати значну кількість артилерії від союзників. Артилерії завжди бракує на полі бою. Українські військові також сказали, що не бачать альтернативи у звільненні нашої землі, і якщо не зупинити ворога, то він й далі ґвалтуватиме та вбиватиме наших людей. Отже, наступальні дії на Півдні тривають і за кожен відвойований метр ми платимо важку ціну.

На тлі наступу ЗСУ, російські командири зіткнулися з проблемою, де саме розгортати оперативні резерви, тому, що їм треба вже перекидати свої сили за різними напрямками, а таких сил бракує. Британська розвідка наголосила, що росіяни вже мають обирати, як використовувати резерви, яких бракує. Перекидання Росією військ на Південь створило умови для українських контратак за іншими напрямками.

Ситуація на Харківщині

На Харківщині та у зоні Ізюма ЗСУ продовжують звільнення української землі від окупантів, які панікують разом зі своїми прокремлівськими ресурсами.

З’явилося посилання у російських ресурсах, що ЗСУ активізували бойові дії на Харківщині та пішли в атаку на Балаклію, з метою дістатися Ізюма. Контрнаступ ЗСУ у напрямку Балаклії розвивається успішно. Окрім Балаклії скоро можемо говорити про повернення під наш контроль Вербівки, що під Балаклією, а також Байрака та Нової Гусарівки. Цей плацдарм важливий, але дочекаймося офіційних повідомлень. Повернення Балаклії відкриває шлях для наступу на Вовчанськ, що створює загрозу для російських логістичних ліній, які забезпечують Ізюмське угрупування. Лінія Вовчанськ — Великий Бурлюк — Куп‘янськ — Ізюм потрапляє під зону українського впливу і це обмежує постачання ворожих сил.

Донецький напрямок

Не забуваймо і про інші ділянки фронту — це Бахмутський та Донецький напрямки.

Там ворог, використовуючи перевагу в артилерії, намагається просуватися і протискати нашу оборону. Там дуже гаряче.

Сподіваймося, що українська армія матиме можливості, аби стримати це просування і повернути території під наш контроль.

Нова стратегія ведення бойових дій

В чинному форматі введення бойових дій, ми не зможемо переломити ситуацію без формування нової стратегії. Ця стратегія ґрунтується не у тому, щоб забезпечити звільнення Криму. Крим сприймається як один з центрів тяжіння російських потужностей. А щоб звільнити Крим, треба підготувати та провести у наступному році низку контрнаступальних операцій, потрібно сформувати 10-20 нових бригад, але це лише одна з версій, про яку говорить Залужний. Насправді центр тяжіння має бути не у звільненні Криму, а у тому, щоб надати українській армії нових спроможностей. Щоб Європа та США забезпечили передачу нових озброєнь для ЗСУ і системно підійшли до переоснащення української армії зразками озброєнь, які забезпечать не лише паритет, а й можливість здійснювати удари по російській території у глибині ворожих позицій. Удари по Криму ракетним озброєнням струснуло російське військове керівництво і зробило цю війну для всіх росіян набагато ближчою.