"Грузинська мрія" та російський сценарій: чи втратить Тбілісі європейське майбутнє. Пояснюємо

Грузією керує партія "Грузинська мрія", яка прийшла до влади ще у 2012 році. Її лідери неодноразово підкреслювали своє прагнення змінити Конституцію у вигідному їм ключі, мовляв, це необхідно для "мирного відновлення територіальної цілісності" країни та її процвітання. Такі дії призведуть до неминучого зближення з РФ, адже Абхазія та Південна Осетія з 2008 року перебувають в російській окупації. А згортання демократичних інституцій і гоніння опозиції вже призупинили вступ Тбілісі до ЄС.

Еспресо розповість про те, з якими політичними викликами зіштовхнулася Грузія на шляху до євроінтеграції та чи перетвориться вона на кавказький аналог режиму Путіна або Лукашенка.

Короткий екскурс в історію Грузії: від незалежності до теперішньої правлячої партії

Фото: Міхеїл Саакашвілі під час Трояндової революції - вікіпедія

Грузія здобула незалежність від Радянського Союзу 9 квітня 1991 року, після референдуму, на якому 99,5% виборців висловилися за це. Першим президентом країни став Звіад Гамсахурдія, однак його правління було недовгим. Вже у січні 1992 року він був усунутий від влади внаслідок державного перевороту, що призвело до тривалої політичної нестабільності та громадянської війни.

Після перевороту влада перейшла до Едуарда Шеварднадзе, колишнього міністра закордонних справ СРСР, який керував Грузією до 2003 року. Хоч Шеварднадзе нібито намагався зміцнити демократичні інституції, однак його правління було позначене корупцією та слабким економічним розвитком. Тому у листопаді 2003 року внаслідок масових протестів, відомих як Трояндова революція, Шеварднадзе був змушений піти у відставку. Ця революція стала переломним моментом у сучасній історії Грузії. До влади прийшов молодий і амбітний реформатор Міхеїл Саакашвілі, який переміг на президентських виборах 2004 року.

Саакашвілі розпочав масштабні реформи, спрямовані на боротьбу з корупцією, реформування правоохоронних органів, судової системи та економіки. Його реформи швидко привели до покращення інфраструктури, зростання економіки та залучення іноземних інвестицій. Проте його жорсткий підхід і централізація влади викликали критику як у країні, так і за її межами, що у підсумку призвело до зменшення підтримки його партії "Єдиний національний рух".

У серпні 2008 року Грузія змушена була вступити у короткочасну, але руйнівну війну з Росією через сепаратистські регіони — Південну Осетію та Абхазію. Сепаратистські рухи тут виникли на тлі складної етнічної ситуації, історичних суперечностей, розпаду Радянського Союзу, а також впливу Росії, яка використовувала ці конфлікти для посилення свого впливу в регіоні. За два тижні війни російські війська швидко окупували ці частини Грузії, що призвело до визнання Росією незалежності двох грузинських регіонів. Цей конфлікт мав серйозні наслідки для Грузії, оскільки він підкреслив вразливість країни перед агресією з боку Росії, що призвело до зміни влади на користь проросійських сил.  

Бідзіна Іванішвілі Фото: gettyimages

А у 2012 році на парламентських виборах перемогла коаліція "Грузинська мрія", яка й досі залишаться при владі. Її очолює проросійський олігарх Бідзіна Іванішвілі, який є найбагатшим грузином світу (на сьогодні його статки оцінюються у понад 7 млрд доларів). Він має значні економічні зв'язки з Росією, де й заробив свій капітал. З 2012 року Іванішвілі став неформальним лідером Грузії, хоча залишив посаду прем'єр-міністра ще у 2013 році. Зараз він офіційно є почесним головою "Грузинської мрії", а неофіційно – сірим кардиналом всіх змін, які робить його партія.

Важливо підкреслити, що з моменту приходу до влади "Грузинської мрії" країна поступово почала відходити від прозахідного курсу, хоча й продовжує декларувати про своє бажання стати членом ЄС та НАТО на тлі "прагматичної та принципової" політики щодо Росії, як це було заявлено парламентом Грузії у 2020 році.

Якщо коротко окреслити, що означає ця "прагматична та принципова" політика з РФ, то варто зупинитися на трьох пунктах:

Економічна залежність від РФ. Грузія має значну економічну залежність від Росії. Росія є важливим торговим партнером для Грузії, і в країні працюють багато російських інвесторів. Політика "Грузинської мрії" щодо Росії спрямована на збереження економічної стабільності, що включає уникнення різких антиросійських дій, які могли б призвести до санкцій, або інших економічних втрат.

Політична стратегія збереження миру. "Грузинська мрія" прагне зберігати відносно стабільні відносини з Росією, щоб уникнути повторення конфліктів, подібних до війни 2008 року. Така стратегія дозволяє партії позиціювати себе як гаранта безпеки та стабільності, що важливо для внутрішньої політики. Тобто таким чином "Грузинська мрія" зберігає популярність серед електорату.

Загравання з Росією. Партія постійно демонструє готовність до діалогу з Росією, що часто сприймається як загравання. Це, звісно, викликає занепокоєння серед прихильників європейського курсу, які вважають, що "Грузинська мрія" лише віддаляє країну від європейських та євроатлантичних структур на користь зближення з Росією. Зокрема, під час повномасштабної війни Росії проти України Грузія не лише відмовилася від участі в санкціях проти РФ, але й прийняла значну кількість російських біженців. Влада дозволила росіянам в'їжджати без особливих обмежень. Прихильники цього кроку аргументували його гуманітарними міркуваннями, тоді як критики вбачали в цьому загрозу для національної безпеки.

Відхід партії "Грузинська мрія" від прозахідного курсу та суспільна реакція

Фото: gettyimages

Цікаво те, що після приходу до влади у 2012 році партія "Грузинська мрія" постійно декларувала відданість прозахідному курсу Грузії, що було логічним продовженням політики попереднього уряду Міхеїла Саакашвілі. До того ж перші роки правління "Грузинської мрії" характеризувалися активною співпрацею з ЄС та США, зокрема підписанням Угоди про асоціацію з ЄС у 2014 році.

Та вже тоді почали проглядатися перші ознаки відхилення від декларованого курсу, які проявилися в більш м'якому підході до відносин з Росією. Особливо це стало помітно з 2018 року, на тлі зміцнення позицій "Грузинської мрії", партія почала демонструвати все більш проросійські настрої. Це виражалося у відмові від різких антиросійських заяв, пом'якшенні риторики щодо конфліктних питань з Росією та деяких спробах нормалізації відносин. Наприклад, у 2019 році уряд відмовився підтримувати санкції Заходу проти Росії у зв'язку з анексією Криму та військовими діями на Донбасі. А під час війни РФ проти України "Грузинська мрія" неодноразово бездоказово заявляла, що опозиція у змові з українцями й хоче повалити владу та відкрити новий фронт у війні з Росією.

Значним ударом по прозахідному іміджу "Грузинської мрії" стало просування закону "Про прозорість іноземного впливу", або про "іноземних агентів", який критики вважають подібним до російського закону про іноагентів. Цей закон вимагає від неурядових організацій, що отримують фінансування з-за кордону (понад 20% річного доходу), реєструватися як "іноземні агенти". Законопроєкт викликав масові протести в країні, опозиція назвала його спробою придушити громадянське суспільство і перешкодити зв'язкам із Заходом. Хоча прихильники цього закону кажуть, що він нібито є схожим на американський закон FARA (Закон про реєстрацію іноземних агентів, прийнятий ще в 1938 році, перед Другою світовою).

Цікаво відзначити, що було два закони про іноагентів. Спершу у лютому 2023 року його висунула проросійська фракція "Сила народу" (за інформацією українського Інституту масової інформації, ця партія є одним із рупорів російської пропаганди у Грузії). Вона подала на розгляд парламенту законопроєкт "Про прозорість іноземного впливу". У першому читанні закон пройшов, однак після великих протестів у березні 2023 року законопроєкт відкликали. Та вже наступного року "Грузинська мрія" сама запропонувала такий же законопроєкт, в якому термін "агент іноземного впливу" було замінено на "носій інтересів іноземної держави". З квітня по травень 2024 року цей законопроєкт проходив палкі дискусії в парламенті, його ветувала президентка країни Саломе Зурабішвілі, однак "Грузинська мрія" подолала це вето. 3 червня закон підписав спікер парламенту, а у серпні він офіційно набрав чинності.

Тепер організації, які представляють іноземні інтереси, зобов'язані публічно розголошувати інформацію про джерела своїх коштів. Згідно з законом мін'юст і мінфін Грузії отримали право без суду вимагати інформацію та проводити діяльність згідно з системою "доносів", впроваджуючи на свій розсуд штрафи стосовно організацій порушників.

Хоч грузинська опозиція та значна частина суспільства, особливо молодь, була проти цього закону, виходила на великі демонстрації, зокрема 11 травня відбувся найбільший в історії країни мітинг у Тбілісі за участі понад 200 тис. людей, та це не допомогло змінити думку влади. Однак найгірше для грузинів у тому, що через цей закон Захід поставив на паузу євроінтеграцію країни. У липні 2024 року процес вступу Грузії до ЄС офіційно було призупинено.

"Наміри нинішнього уряду Грузії незрозумілі для лідерів Євросоюзу. Закон про прозорість іноземного впливу явно є кроком назад... Також антизахідна, антиєвропейська риторика абсолютно несумісна з декларованою метою вступу до Євросоюзу", - сказав посол Євросоюзу в Грузії Павел Герчинський.

Натомість в "Грузинській мрії" на це відповіли просто: "Нічого страшного, ми на певний час зупинимося і продовжимо з наступного року", - як сказав депутат від "Грузинської мрії" Бека Давітуліані.

У США також негативно відреагували на новий закон. Зокрема, американці ввели санкції проти частини грузинських чиновників, а також США відклали заплановані на кінець липня 2024 року спільні військові навчання Noble Partner. Крім цього, Сполучені Штати призупинили надання Грузії частини допомоги розміром у $95 млн через антидемократичні дії влади.

Та на цьому "Грузинська мрія" не зупинилася і вже у серпні почала просувати нове скандальне рішення. З’явилися заяви про можливу зміну Конституції країни для досягнення "мирного возз'єднання" з сепаратистськими регіонами на умовах, що можуть бути прийнятними для Росії. Тому в опозиції почали говорити, що уряд хоче прибрати з Конституції статтю про інтеграцію Грузії в ЄС та НАТО, щоб таким чином піти на угоду з Кремлем. Хоча премʼєр-міністр Іраклій Кобахідзе заявив, що правляча партія не планує прибирати з Конституції статтю про західний курс країни, однак він не відповів, яка ж зміна системи країни може статися найближчим часом.

На жовтень 2024 року в Грузії заплановані парламентські вибори, і "Грузинська мрія" хоче посилити свої владні позиції (отримати конституційну більшість), тому й шукає варіанти, що запропонувати електорату в обмін, можливо, на згортання демократичних інститутів.

Що думають експерти про ситуацію в Грузії та кажуть політики

Фото: Getty Images

Світові ЗМІ пишуть, що через дії та нові заяви "Грузинської мрії" у країні може настати кінець демократії. Зокрема, у Politico нещодавно вийшла стаття про те, що країна стає як КНДР на Кавказі. Особливо після чергових скандальних заяв правлячої партії "оголосити поза законом практично всіх своїх політичних опонентів". "Грузинська мрія" пообіцяла заборонити найбільшу опозиційну силу "Єдиний національний рух" у разі перемоги на парламентських виборах у жовтні.

"Така заборона, швидше за все, розвалить і без того заморожену заявку Грузії на вступ до ЄС після недавніх зіткнень між Тбілісі та Брюсселем щодо прав людини та верховенства права", - констатують у Politico.

У заяві, опублікованій у вівторок, 20 серпня, "Грузинська мрія" звинуватила "Єдиний національний рух" у російсько-грузинській війні 2008 року та бездоказово стверджує, що партія хоче відкрити "другий фронт" у російсько-українській війні.

"Після отримання конституційної більшості ми ініціюємо судовий процес, який призведе до визнання "Єдиного національного руху" та всіх його сателітних або наступних партій неконституційними", – йдеться в заяві партії.

Сам же прем'єр Грузії Іраклій Кобахідзе заявив, що заборона політичних партій – це "демократичний процес".

Дослідник Центру європейських політичних досліджень Тінатін Ахвледіані сказав Politico, що у разі впевненої перемоги на виборах "Грузинська мрія" матиме змогу заборонити будь-яку опозицію, яку вважатиме загрозою.

"Єдина паралель для такого роду речей — це Олександр Лукашенко в Білорусі або Північна Корея. Це був би кінець демократії в Грузії", - вважає експерт.

Голова Єдиного національного руху Тінатін Бокучава назвала такі дії уряду "спробою білорусизації Грузії" та спробою "відштовхнути справжніх друзів Грузії та замінити їх на авторитарні режими, такі як діють у Росії, Китаю та Ірані".

"Грузинському народу дають чіткий вибір між вільним, процвітаючим європейським майбутнім або авторитарним урядом у стилі Путіна, який планує знищити опозицію, замкнути всіх, щоб повністю зміцнити владу і відштовхнути Захід", — сказала Бокучава і закликала США та ЄС ввести потужні санкції проти "Грузинської мрії" та особисто проти її сірого кардинала Бідзіна Іванішвілі.

У "Європейській правді" пишуть, що імовірним сценарієм, за яким діє правляча "Грузинська мрія" є бажання формально об’єднати Грузію з окупованими Росією територіями країни коштом членства в ЄС та НАТО, а також заборонити опозицію та надати президенту більше повноважень, яким у підсумку може стати все той же найбагатший грузин Бідзіна Іванішвілі. 

"Попри те, що такий результат наразі видається вкрай малоймовірним, рейтинги грузинської влади почали різко скорочуватися після оголошеного західними країнами заморожування програм підтримки Грузії, проте саме таке завдання наразі ставить для себе партія влади. Такий оптимізм грузинської влади сам по собі є показовим – схоже, що у Тбілісі взяли курс на перемогу за будь-яку ціну. А разом із тим прогнози про те, що після такої перемоги Грузія остаточно розірве зв'язки із Заходом і піде в орбіту РФ, отримають свої підтвердження", - відзначають у "Європейській правді".

Керівник Південно-Кавказької філії Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Володимир Копчак сказав в ефірі "Еспресо", що грузинська влада може навіть звернутись по допомогу до Кремля, якщо відчує, що не зможе справитися з протестами.

"Цілком імовірно, що Росія може ввести війська на територію країни з метою придушення протестів. З іншого боку, різні спікери з Москви намагаються посилювати парадигму влади в Грузії. Вони заявляють, що якщо відповідне прохання надійде від Тбілісі, то вони можуть ввести війська. Тобто, якщо в Грузії буде державний переворот, то вони обовʼязково втрутяться. Це підсилення тези грузинської влади про те, що якщо вони залишаться керувати державою, то буде мир, але якщо їх не буде, то буде точно війна", - пояснив Копчак.

За словами експерта, грузини не підтримують владу у зміні політики щодо Росії, зокрема повного розвороту в бік Москви.

"Грузини є дуже ірраціональним суспільством. Вони зреагували на закон про іноагентів, але не реагували на інші кейси, які, на мою думку, були більш "гарячими". Та як тільки запахло скасуванням безвізу й тим, що закон про іноагентів є російським, то 200 тис. людей вийшли на вулиці. Якщо ж цих людей якісно акумулювати й направити, то результат буде однозначно", - додав він.

Тобто вже є очевидним, що у жовтні цього року під час парламентських виборів грузинська демократія зазнає чи не найважливішої своєї перевірки. Вірогідно, вкотре сотні тисяч людей змушені будуть знову вийти на вулиці, щоб відстояти демократію та своє право рухатися в ЄС та НАТО. Чи готова буде "Грузинська мрія" піти на відчайдушні кроки, стане ясно одразу після оголошення результатів виборів.  

Читайте також: Чому В’єтнам тяжіє до РФ і чи може Москва отримати від Ханоя зброю для війни в Україні. Пояснюємо