Не панацея перемоги, але захистить Харків: як дозвіл використовувати західну зброю по території РФ допоможе Україні. Пояснюємо

Чому західні союзники не спішили надавати дозвіл бити їх зброєю по території РФ

Фото: reuters

У фільмах, коли показують війни, можна побачити удари по обидвох таборах, які в стані війни. Щобільше, згідно з нормами міжнародного права, правил і звичаїв війни, країна яка обороняється, може цілком законно бити по військових об'єктах на території держави-агресора. Але реальність буває іншою.

Від початку повномасштабної війни західні союзники України почали малювати "червоні лінії" щодо своєї участі. Найважливіше табу, що вони не будуть брати участі у конфлікті, але всіляко підтримуватимуть українців, щоб ті змогли вистояти проти агресії Путіна.

Як пам’ятаємо, спершу Києву не хотіли давати бронетехніку, гаубиці, танки, потім літаки, далекобійні ракети та багато чого іншого. У підсумку динамічна ситуація на фронті, не бажання РФ відмовитися від своєї алогічної агресії і все нові жертви серед мирного населення змушували західних лідерів змінювати свою думку. Та важливо підкреслити, що все це відбувалося завжди після багатомісячних дипломатичних дискусій, мітингів, закликів громадськості та різних кулуарних розмов. Тобто, щоб захиститися, українцям доводилося буквально вибивати від союзників необхідне озброєння, не кажучи вже про зброю для наступу.

"Кожного разу Захід агонізував над тим, чи задовольнити останній запит Києва, побоюючись ескалації та можливої ​​відповіді Росії. Щоразу табу порушувалося – і нічого не відбувалося. Те, що здавалося неможливим одного тижня, наступного – ставало банальним", – вдало описують всю цю ситуацію журналісти CNN.

Чому так? Відповідь проста – Росія разом із США володіють найбільшим ядерним арсеналом у світі (сумарно це близько 10 тис. ядерних боєголовок). Хоч у військових цілях ядерну зброю застосовували лише двічі й то 79 років тому проти японців, та цього виявилося досить, щоб найбільшим кошмаром сучасної цивілізації стала ядерна війна. Вона дійсно могла відбутися під час Холодної війни між США та СРСР, наприклад, коли в часи Карибської кризи Джон Кеннеді та Микита Хрущов домовилися всього за три години до можливого початку конфлікту, який би змінив долю цивілізації. Ядерна зброя, а особливо термоядерна – здатна знищувати мегаполіси за долю секунди, роблячи з них пил, а радіація добиває все живе довкола. Коли таких бомб запустити тисячі, тоді це може спричинити кризу світового масштабу. Так, ядерна зброя не здатна знищити все людство, але здатна розбити на друзки світовий порядок, століття прогресу та хитку екологічну стабільність.

Зрозуміло, що західний світ цього не хоче. Та не лише західний. Китай також неофіційно попереджав Путіна, щоб той навіть не думав використовувати ядерні бомби, чи менш руйнівну тактичну ядерну зброю в Україні. Цей ядерний кошмар, який обріс ще більшими страхами завдяки силі фільмів, книжок і ЗМІ не дає спокійно спати політикам, які ухвалюють важливі рішення щодо допомоги Україні. Особливо для США – це справжній Дамоклів меч, який за два з половиною роки відсунувся на задній план, та все ж досі поблискує і нагадує про себе.

Хоча президент України Володимир Зеленський у своїх інтерв’ю неодноразово казав, що Путін "любить своє життя", тому не зробить самогубства і не застосує ядерну зброю, однак гарантій ніхто не може дати. Ця політика невизначеності стала справжнім козирем Кремля, страшилкою про бабая, якого так бояться на Заході. Адже все, що росіяни кажуть, згодом і порушують, як це було з запевненнями, що не збираються нападати на Україну, та на другий день – передумали. Всі розуміють, наскільки маніакально небезпечним є авторитарний лідер РФ, який задля своїх ідея-фікс готовий кидати на смерть сотні тисяч солдатів та руйнувати все, що стоїть на його шляху, щоб змінити світовий порядок на свою користь. Тому західні політики і почали малювати "червоні лінії", щоб таким чином офіційно – не робити "ескалації конфлікту" та не стати учасниками війни, а не офіційно – зайвий раз не провокувати очільника Кремля, бо той буцімто натисне кнопку і кінець мирній ідилії, яка панує на захід від України.  

Однак щоденні виклики перед якими стикається Україна, змушують ці "червоні лінії" постійно відсувати далі і перемальовувати. Тому Захід нагадує сапера, який, щоб ступити крок, довго все перевіряє, бо постійно пам’ятає, що десь там захована міна, яка може коштувати йому життя в разі необережності.

Що стало причиною, яка змінила позицією США та Німеччини

Фото: Суспільне

Та сама історія стосується і дозволу бити західною зброєю по території РФ. Піонерами в цьому питанні були британці, які від початку не ставили обмежень щодо використання своїх далекобійних ракет Storm Shadow (почали надавати ще весною 2023 року). Ядерна тирада Кремля їх не залякала. Але все ж більшість озброєння Київ отримує від США та Німеччини, тому їхнє вперте "ні" створювало проблему щодо можливостей якісно захистити себе. 

Тож, цього року спершу українці практично перевірили росіян своїми методами ("бавовна" на російських НПЗ від українських дронів), потім самочинно західною зброєю (за інформацією BILD, українська армія щонайменше один раз використовувала систему "Патріот" по цілях на території РФ), а тоді вже Захід погодився, що так, мовляв, ця позиція безпечна, можна далі посунути "червоні лінії". Адже крім погроз, Кремль нічого не зробив такого, що не робив раніше.

Та найважливішим фактором, який змусив змінити свою думку владні кабінети Вашингтону та Берліна стався місяць тому на Харківщині – росіяни відкрили ще одну гарячу ділянку фронту і змогли всього за кілька днів захопити декілька прикордонних українських населених пунктів.

Читайте також: Загострення ситуації на Слобожанщині: чи є загроза наступу росіян на Харків й Суми? Пояснюємо

Найцікавіше те, що всі знали про це, адже зібрати десятки тисяч військових і техніки ніяк не вийде непомітно. Однак українці не мали змоги цьому перешкодити, тобто застосовувати західну зброю по той бік кордону, щоб змусити росіян відійти на безпечну відстань. Фактично, західні союзники сказали чекати й надіятися на свої окопи й фортифікації. А це було особливо небезпечно через затримку на пів року військової допомоги від США. Як наслідок з важкістю, але ЗСУ вдалося стабілізувати ситуацію, та коштувало це ціною втрати територій, солдатів й цивільних. Тому, щоб не повторилася історія на Харківщині, зокрема, на Сумщині й Чернігівщині, де ворог збільшує сили, Київ все ж отримав можливість бити західною зброєю по прикордонних регіонах РФ. Адже давно відомо, що найкращий захист – це напад.  

В останній тиждень весни західні союзники України один за одним почали публічно казати, що ЗСУ мають мати можливість без зайвих розмов використовувати на свій розсуд всю надану зброю по військових цілях у РФ, щоб могти максимально себе захистити. Від заяв президента Франції, що "ми повинні дозволити їм нейтралізувати російські військові бази, з яких запускаються ракети", до позиції Канади, Чехії, Польщі, Швеції, Норвегії, Фінляндії, Данії, Естонії, Латвії, Литви, Нідерландів, Великої Британії та інших країн, які всі підтвердили, що не ставили обмежень на використання наданої ними зброї. Кінець кінцем президент Джо Байден та канцлер Олаф Шольц також схилилися до цієї думки.

31 травня держсекретар США Ентоні Блінкен офіційно підтвердив, що президент Джо Байден дозволив Україні завдавати ударів по об’єктах на території Росії американською зброєю. Зеленський назвав таку дію союзника "кроком уперед". Хоча американці й дали обмеження – бити лише по прикордонних позиціях ворога, щоб могти лише краще захищатися. Німці були ще точнішими в озвучених межах – 40 км від кордону і мова лише про захист Харківщини, де триває російський наступ. Як американські, так і німецькі офіційні особи підтвердили журналістам, що основна причина зміни думки Вашингтону та Берліна щодо цього дозволу – ситуація на Харківщині.  

"Це поширюється на те, щоб українці могли захищатись. Так – через кордон проти атак РФ, які звідти надходять", – сказав Ентоні Блінкен з наголосом на слові захищатися, що знову таки є відсиланням до "червоних ліній", адже дозволу на те, щоб атакувати немає, щоб офіційно не посилювати ескалацію, а не офіційно – зменшити ядерні загрози.

Хоча деякі експерти припустили, мовляв, Байден погодився надати дозвіл не стільки через наступ на Харківщині, а через внутрішні президентські передвиборчі перегони.

Фото: Getty Images

"Байден протягом усіх років свого президентства у підтримці України робив усе наполовину. Тому я схильний думати, що цей дозвіл відбувся під тиском того, що його політичний опонент Трамп почав перегравати своєю непередбачуваністю і тим, що почав робити начебто дикуваті заяви: забомбить Москву і Пекін. Усі ж ми розуміємо, питання тут трішечки в іншому, сьогодні політики на кшталт прогнозованого, професійного, досконалого Байдена програють авантюристам на кшталт Путіна і Трампа. Тому Байден начебто розтягується в такому шпагаті", - висловив думку для Еспресо директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, який вважає, що американський президент навіть після цього дозволу демонструє свою нерішучість під впливом путінського шантажу про ядерні загрози.

Ця думка цікава тим, що нагадує політичний контекст, в якому виховувався Джо Байден. Йому 81 рік, коли була Карибська криза, він був 20-річним юнаком, а його шлях на вершину американської політики пролягав через час, коли радянську ядерну загрозу щодня сприймали серйозно. 

Тож, у будь-якому разі, хоч з запізненням як мінімум на місяць відколи почалася нова хвиля російської агресії на Харківщині, але все ж ЗСУ нарешті отримали можливість вести як контрбатарейну боротьбу гаубицями, так і бити ракетами по ту сторону кордону, де є скупчення особового складу росіян та їхньої техніки. Це має допомогти зірвати плати Кремля про "санітарну зону" на прикордонних територіях.

Як наданий США дозвіл може допомогти Україні у війні з Росією

Фото: U.S. Air Force

Можливо, у дитинстві ви грали у таку колективну гру, коли дві команди бавляться у війну, сперечаються, хто в кого поцілив, але варто стати в особливе місце, яке називалося "будиночок" і з вами вже нічого не могли зробити, бо ви були в захисті, настав тайм-аут, щоб передихнути. Так ось, тепер у росіян немає такого "будиночку", українські сили здатні дістати їх навіть за сотню кілометрів від кордону.

Деякі експерти навіть припустили, що це початок зламу у війні. Про таке сказав Еспресо колишній голова СБУ Валентин Наливайченко, адже це "дозволить ЗСУ відсунути, відбити, знищити військову логістику ворога на відстань ATACMS". А це 300 км.

Однак не всі експерти поділяють такі оптимістичні надії щодо цього. Бо, по-перше, все ж обмеження є щодо захисту від нападу росіян на Харківщині та, можливо, від потенційних загроз на Сумщині та Чернігівщині. А, по-друге, Україні не передали тисячі ATACMS чи інших далекобійних ракет, щоб могти на сотнях кілометрів кордону так просто відсунути росіян вглиб своєї країни.

Щобільше, як написав у своїй щотижневій аналітичній колонці для Еспресо директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець, за інформацією американських ЗМІ, США дозволили Україні використовувати ракетні системи залпового вогню HIMARS, керовані боєприпаси GLSDB (летять на 70 км) та артилерію для ударів по території РФ з якої росіяни атакують Харківщину, але ці дозволи не поширюється на використання ракет ATACMS.

"У будь-якому разі в цій ситуації є певний присмак, якщо ворог буде наступати, наприклад, не на Харківщину, а на інші ділянки у Сумській чи Чернігівській областях, знову треба буде звертатися за дозволами? Й чому не використання ATACMS? Ворог використовує авіацію на своїх летовищах, які мають відстань до 200 км і важко зрозуміти як літак застосовуватиме свої КАБи - спрямує на Харківщину, чи на інші наші міста? Я сподіваюсь, що це лише перший крок перед тим, аби насправді скасувати заборону на використання в тому числі й ATACMS", - каже Сергій Згурець.

Тому, вірогідно, тут мова більше про стратегію, як переломити перевагу росіян принаймні у небі. Адже ті щодня завдають численних руйнувань і жертв саме завдяки 500 кг КАБам, які вони запускають з винищувачів навіть не входячи у повітряний простір України, а зі своєї території. Про це Еспресо розповів генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.

"Найперше – цей дозвіл не панацея від всіх наших проблем і завтра перемоги в тому напрямку точно не буде. Такі речі треба робити заздалегідь. А наші союзники зробили як завжди: спершу запізнилися з цим дозволом, та ще й знову дали певні обмеження. Однак, сподіваюся, що ситуація буде покращуватися на нашу користь. Бо їх літаки навіть не заходять в наш повітряний простір, вони обстрілюють Харків за 70 км від нього. Тому збивати їх західною зброєю на їх території – це саме те, що ми можемо тепер робити, щоб відігнати винищувачі від Харкова".

Крім цього експерт відзначає, що на прикордонні вороги довгий час накопичували сили і засоби на логістичних шляхах і це була одна з проблем, яку ЗСУ не могли вирішити:

"Ті засоби, які ми мали, вони були обмежені в дальності. А тепер можемо накривати далекобійними ракетами й таким чином забезпечити прикриття цієї ділянки фронту від можливих накопичень в першу чергу особового складу і військової техніки, а також складів, якихось командних чи опорних пунктів. Тому це рішення справді дуже було потрібне. Бо використання зброї США, щоб заздалегідь ліквідовувати небезпеку ще на території РФ – це точно покращить наші спроможності в рази".

Та за словами Віктора Ягуна, чи не найважливіше, що в майбутньому відкриває дозвіл бити західною зброєю – це можливість ефективно використовувати F-16, які вже цього літа мають з’явитися в повітряному просторі України:

"Основне, що найбільше турбувало – це використання F-16, тому що їх застосування лише у повітряному просторі України, наприклад, як Бельгія заявила – це трішки абсурдна ситуація. Ці літаки спроможні бити на дальність до 600 км, залежить від озброєння. Тому вони мають в першу чергу забезпечувати не підхід російських літаків до нашої території – це основне і важливо для нашої оборони".

На завершення варто сказати, що цей дозвіл бити великим діапазоном американської зброї по території РФ, хоч і має обмеження, однак багатьма розцінюється як черговий крок до звуження "червоних ліній", що безперечно на користь української оборони. Звісно, Кремль буде продовжувати лякати західний світ своїми ядерними бомбами, але як показує історія за ці два з половиною роки війни, коли було подолано табу за табу – нічого не сталося. Хоча це не означає, що нічого не може статися. У цьому основна проблема. Тому західні лідери й далі обережно діятимуть, перебуваючи на цій голці російського шантажу, граючи у гру "а що як…"