Успіх ЗСУ у Лимані відкриває ворота для звільнення Донбасу. Колонка Сергія Згурця

ЗСУ повністю зачистили місто Лиман. Про це сьогодні повідомив президент України Володимир Зеленський, а командування Східного угруповання наших військ прокоментувало ситуацію увечері: було сказано, що зараз у місті відбувається розмінування, створюються умови для відновлення життя в Лимані. Частина підрозділів залишається у місті, а решта – рухається далі для подальшого звільнення наших територій.

Битва за Лиман стала продовженням північно-східного наступу армії України

Голова Пентагону Ллойд Остін ще зранку привітав зусилля українських воїнів і назвав їхній успіх надихаючим. Битва за Лиман стала продовженням північно-східного наступу армії України, який почався у вересні, коли було звільнено Балаклію, Куп'янськ, Ізюм, а також десятки населених пунктів і селищ і тисячі квадратних кілометрів нашої землі. Звісно, ця перемога має військову і політико-психологічну складову. Ворог проголошує анексію наших земель, а наше військо повертає ці території під контроль України дуже швидко. Міноборони Росії оголошує про відведення російських військ з Лиману на вигідніші позиції, щоб уникнути, як ворог каже, загрози оточення. Це така нова версія "жесту доброї волі", яка, я думаю, далі буде лише множитися.

Також у Росії почали шукати винних за втечу з Лиману, там і Кадиров, і Пригожин починають з'ясовувати стосунки, хто в цьому винний, шукають крайніх і знаходять там в особі того ж командувача центральним військовим округом полковника Олександра Лапіна. Я думаю, що ця історія ще буде продовжуватися. І також виникає питання щодо втрат росіян у цій зоні. Говорилося про те, що там з початку операції було близько 5 тис. живої ворожої сили, але скоріше ця цифра менша через втрати і через спроби противника втекти з котла малими групами. 

Що ж до військової складової операції по Лиману, то думаю, що вона має оперативне значення для подальшого просування ЗСУ, бо це власне відкриває ворота для звільнення Донбасу. Це рух або на Сватове, або на Кремінну, і далі витіснення ворога з Луганської області як один із варіантів розвитку цієї ситуації. Власне, це можливості, якими може скористатися наш Генштаб з огляду на наявні сили, засоби та резерви, і звісно на розуміння ситуації з усіма необхідними даними, яких у нас бракує в такому обсязі.

Я запитав у полковника запасу та експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка про аспекти, пов'язані з операцією у Лимані, які можливості відкриває цей успіх для української армії на перспективу

Насамперед варто звернути увагу на те, що Генштаб проводить операцію, оперуючи при цьому міжвідомчим угрупованням військ. Це вищий пілотаж, це вкрай складна задача, адже під єдиним керівництвом зосереджені різноманітні сили й засоби різно відомчої належності. Мабуть, Україна на сьогодні єдина країна, яка має практичний досвід проведення таких операцій. Це дуже складно в організаційному плані, в плані координації, але одночасно свої завдання в одному районі, не заважаючи один одному, виконують ЗСУ, нацгвардія, підрозділи національної поліції, ну до того, що Укртелеком і пошта так само присутні в районах, де ведення бойових дій закінчилося і відбувається відновлення нормального цивілізованого життя для людей.

Щодо військового аспекту

Ми бачимо, що розвиток подій на Харківщині потягнув за собою певні зрушення на півночі Донецької області і все це виливається в те, що, швидше за все, у найближчий тиждень, можливо два, ЗСУ вийдуть на адміністративний кордон Харківської й Луганської областей. Державного кордону досягнуто: на визначених ділянках державна прикордонна служба повертається до охорони. Безумовно враховані умови, що з того боку продовжуються обстріли й провокації. От днями в районі КПВВ "Гоптівка" намагалася 138 бригада збройних сил РФ щось таке зобразити на кшталт наступу - у них нічого не вийшло.

Ми бачимо, що перерізаний маршрут постачання Донецького угруповання через Уразово, Куп'янськ і далі на Південь. Поступово завдяки успішному проведенню операції в районі Лиману ми просуваємося в напрямку другої траси з Півночі на Південь: Троїцьке, Сватове, Рубіжне, Сєверодонецьк і далі на Південь, тобто буде перерізана друга магістраль постачання. Російське угруповання в Луганській і Донецькій областях за цих умов залишиться виключно з логістикою через Ростовську область. Це досить далеко, хоча в принципі це ще дозволить постачати всім необхідним ті війська, котрі противник встиг стягнути.

На сьогодні завершена Лиманська операція, від Лиману напряму до Сєверодонецька близько 50 км, з Куп'янська до Нижньої Дуванки десь 40 км, з Борової до Сватового десь 30 км. Тобто це така тактична перспектива впродовж 3-5 діб цілком можливо, що наші війська з'являться і у Сватовому, і в Рубіжному. Тому розвиток подій для нас дуже сприятливий, а  для правого флангу донецького угруповання противника вкрай несприятливий.

Я попросив полковника запасу Віктора Кевлюка дати оцінку щодо кількості військ противника, який оборонявся в зоні Лиману

Це така військова бухгалтерія, всім хочеться знати до останнього бійця, а що ж там було. Неможливо цього зробити з огляду на наступне. Чітку чисельність там мали підрозділи збройних сил РФ: там були, якщо я не помиляюся, 252 і 752 мотострілецькі полки, підрозділи 21 окремої мотострілецької бригади, які мають виразний штат і чисельність. Від кожного там було приблизно по дві батальйонні тактичні групи неповного складу. Туди заводились і підрозділи артилерії 147 самохідного артилерійського полку нечисельні, були відомості, що туди зайшов дивізіон реактивний "ураган", правда лише 7 пускових установок замість 12. Інші сили – це загони бойового активного резерву країни "Барс" 13й та 16й. 13й загін – це "Русский легион", 16й – це загін "Кубань" – їхня чисельність не піддається якійсь оцінці, будемо вважати, що їх було 300–500 осіб. Були підрозділи 2-ї окремої мотострілецької бригади – це незаконне збройне формування сепаратистів Луганщини. Так само розгромленні під Ізюмом групи військовослужбовців РФ відступали туди, але навряд чи їх там хтось рахував. Оцінка 4,5–5 тис. бійців – мабуть, близька до істини.

Чи буде розкол у системі управління армії Росії

Формально начальник генштабу генерал Герасімов усунутий від керівництва, хоча перебуває на посаді. Відповідно, чи несе він за це якусь відповідальність - не зовсім зрозуміло, бо генштаб РФ виключений з ланцюга управління бойовими діями в Україні. Щаблем нижче перебувають командувачі чотирьох командувань, зокрема і генерал-полковник Лапін, командувач військ центрального військового округу РФ. Він керував в принципі обороною на цьому напрямку, зазнав поразки і він на сьогодні є найзручнішою фігурою, щоб на нього повісити всіх собак. Обурення пана Кадирова мене особисто дивує. Тікток-генерал перебуває в паралельній реальності і вважає себе рівнею генерал-полковнику з освітою школи десь на задвірках Російської імперії. Дивно, я на це не зважав би взагалі. Пан Пригожин – бізнесмен, він втратив разом із завербованими бійцями гроші, хоча може й зекономив, чи заробив навіть, але так само це не та фігура, котра взагалі мала б щось там оцінювати на фронті. Він виконує зовсім іншу задачу, він створював приватну військову компанію без уяви про військову справу. Слід вважати, що в тоталітарній державі, яка формально є диктаторською, винуватців у якихось прорахунках призначають, а не намагаються розбиратися і шукати реальні причини. Тому я думаю, що швидше за все цапом-відбувайлом буде генерал Лапін.

Чи є ознаки зменшення можливостей російської армії по утриманню херсонських та запорізьких плацдармів

Розвиток подій на Харківщині ми бачили, коли противник вчасним введенням оперативних резервів в операцію міг би, якщо не зупинити, то вкрай ускладнити просування ЗСУ. Але так не відбулося. На донецькому напрямку ми бачимо, що окремі підрозділи батальйонів тактичної групи звідси знімаються і перекидаються на запорізький напрямок. Так само цікава ситуація. Бачимо, що підсилення не надходить на Херсонсько- Бериславський плацдарм. Складається враження, що війська на цьому плацдармі в якості тапка кинуті нашому тер'єру, щоб він там чимось себе зайняв.

Особисто для мене складається картина, що Кремль робить ставку на утримання сухопутного коридору в Крим і готовий поступитися частиною Луганської області, вже забув про Харківську, покине війська на правому березі Дніпра. А ось битва за утримання сухопутного коридору між Маріуполем через Бердянськ, Мелітополь на Крим – оце буде дуже важка боротьба. Кількість військ, які там зараз накопичені, створення там командування на театрі військово-воєнних дій – це все ознаки того, що саме там Кремль зосередив основні зусилля.

При цьому паралельно відбувається і мобілізація. Я попросив Віктора Кевлюка оцінити, коли Україна відчує результати російської мобілізації?

Днями в одному з інтерв'ю експерт вжив дуже хороший термін "фаталізм", переважна більшість призваних по мобілізації – фаталісти. Вони, між дуже поганим життям у себе всередині псевдоімперії і таким самим жахливим життям з перспективою трагічного фіналу, нічого не обирають. Вони просто пливуть за течією. І з того, що відбувається відомо, що близько 30 тис. призваних по мобілізації проходять підготовку для подальшого доукомплектування елітних військових частин. Про які саме частини йдеться – не зовсім зрозуміло, хоча ми бачимо, що бригада спецпризначення, підрозділи повітряно-десантних військ морської піхоти на полігонах активно тренують мобілізованих.

Звісно, що якість не та, ні про які стандарти рівня New Course Special Operations Preparation Course (SOPC), за яким готується, наприклад, український спецназ, там не йдеться, але ці люди отримують якусь більш-менш притомну підготовку. Ще близько 60 тис. будуть долучені на більш тривалі терміни підготовки. Десь ближче до нового року ми зможемо побачити їх у військових частинах. Бачимо, що особовий склад прибуває в пункти постійної дислокації мотострілецьких бригад. Мабуть, оці 30 і 60 тис. ми побачимо на українських теренах після нового року. Все інше – навіть під Лиманом вони вже потрапляли в полон, коли була піднята на посилення танкова рота в кількості 7 танків, з яких 2 не доїхали взагалі, не факт, що з технічних причин, можливо і через небажання брати участь у бойових діях танкових екіпажів. Тобто підготовка впродовж доби там кимось вважається достатньою.

Поділ умовно 100 і 200 тис. можливо пояснити тим, що пропускна спроможність навчальних центрів, наявність матеріально-технічної бази, наявність кількості інструкторів не дозволяє одночасно проводити підготовку великої кількості військовослужбовців. Тому 100 тис. отримують більш-менш прийнятну підготовку, решта буде готуватися як кажуть на приказармовій навчально-матеріальній базі. І в пришвидшеному порядку опиниться у якості маршових поповнень буквально найближчим часом на передньому краю.

Як це вплине на бойові дії

Через те, що терміну підготовки для опанування сучасної зброї фактично немає, це будуть звичайні піхотинці, які навчені елементарним речам і трохи виживанню на полі бою. Їхня кількість 300 тис. – це багато, але доставити їх одномоментно і ввести в операцію в одному місці – задача абсолютно нереальна. Вводитися у бій поповнення буде поступово, відповідно у наших кулеметників буде час поміняти стволи, випити кави, прицілитися і далі продовжити свою оборону. Суттєво ці поповнення на розвиток подій на фронті вплинути не спроможні не лише через низьку кваліфікацію і мотивацію, а через те, що не відбувається підготовка підрозділів. Поки що ми не спостерігаємо, щоб якась із бригад була відведена в тил, була доукомплектована, пройшла повний цикл бойового злагодження і повернута на фронт. Поки що всі маніпуляції відбуваються максимум у батальйон.

Віктор Кевлюк розповів мені, чи реальна загроза використання противником ядерної зброї

Для того, щоб визначитися, фейк це чи ні, повітряні сили США підняли у повітря літаки RC-135, задача яких виявляти вторинні ознаки переміщення ядерної зброї. Вони більш працюють по стратегічним носіям, які не будуть застосовані, але ознака це тривожна. Це літаки, як правило, несуть чергування на землі. Якщо вже перебувають на цілодобовому чергуванні у повітрі, то не все так добре, США мають занепокоєння. Щодо тактичної ядерної зброї, то артилерійських боєприпасів у збройних сил РФ нема, вони були зняті з озброєння на початку 2000-х років і утилізовані.

У розпорядженні збройних сил Росії на сьогодні є тактичні ядерні заряди, потужністю від 10 до 100 кілотонн, які можуть бути застосовані або ракетними підрозділами "Іскандер", або з носіїв повітряних крилатих ракет типу Х-101, Х-55.

На сьогодні на чергуванні на аеродромах Шайковка і Енгельс перебувають готові до застосування крилатих ракет бомбардувальники дальньої авіації, чиї бойові частини під'єднані до ракет-носіїв, мені не відомо про те, чи бойові частини ядерні. Тому такий розвиток подій можливий, але він вкрай малоймовірний.