Вихід на адмінкордони Донеччини й Луганщини - основне політичне завдання РФ. Колонка Сергія Згурця

Зустріч у форматі "Рамштайн"

Отже, почнемо з новин про зброю. Зустріч у "Рамштайні", коли заявили про передачу значної кількості ракет до комплексів середньої дальності NASAMS і ближньої дії Avenger, мала продовження. Сьогодні міністр закордонних справ Італії заявив про те, що спільно з Францією готують до передачі в Україну відомий комплекс SAMP/T, який, як і Patriot, може збивати балістичні ракети противника. Це буде в шостому пакеті, який Італія готує до передачі до України. Це достатньо важлива новина.

Тепер про танки. Окрім того, що зустріч у "Рамштайні" в принципі не завершилася епохальним рішенням про передачу нам Leopard, насправді Україна вже домовилася про підготовку наших екіпажів, щоб вони воювали й на Challenger, і на Leopard, що є основою того, що танки ми отримаємо найближчим часом. Стало відомо, що Польща, крім створення меншої коаліції на постачання Leopard, заявила про більш цікавий і важливий крок. Ідеться про те, що міністр оборони Польщі Маріуш Блащак заявив, що країна готує до передачі ЗСУ чергову партію танків Т-72 і БМП-1. Їхньої кількості вистачить на формування однієї бригади. Це буде десь 40 танків і 100 БМП. Також відомо, що Польща бере на себе зобов’язання підготувати особовий склад для цієї бригади. Це достатньо гарні новини, які говорять. що Польща й інші країни працюють, щоб забезпечити нашу перемогу над РФ якомога швидше. 

Військовий і кандидат історичних наук Роман Пономаренко зауважив, що якщо порівнювати нинішню ситуацію з 1919 роком, то, перш за все, сьогодні Україна єдина. У 1919 році ми були розділені. ЗУНР і УНР, хоч і мали спільні інтереси, але кожна вела власну війну. Армія ЗУНР часто не дуже добре показувала себе в боях на території континентальної України, що призвело до певних історичних подій. Зараз в України єдиний військовий табір. І на заході, і на сході наш народ єдиний і показує своє прагнення перемогти в цій війні, відстояти право на незалежну державу, існування.

Імовірність нового наступу РФ

За словами Романа Пономаренка, Герасимов марить операцією рівня Другої світової війни: велике оточення, танкові клини, маса літаки в повітрі, артилерійські підготовки. Він давно мріє опинитися в умовах, коли можна застосувати велику кількість військ, кидати наперед не батальйонно-тактичні групи, як раніше, а цілі полки та дивізії. Зараз він має для цього ресурс, Росія провела мобілізацію, загнали в армію, за різними оцінками 300 - 500 тис. людей, мобілізація там триває, нові частини формують. Людський ресурс у них для цього є. Що там із технікою, то вже скоро бачитимемо. Роман Пономаренко вважає, що РФ назбирає техніки на один великий наступ, тому треба бути готовими до того, що вони не чекатимуть на весну, поки до нас дійде допомога США й інших союзників, а намагатимуться зробити наступ до підходу допомоги.

Можливий наступ РФ на Запорізькому напрямку

Запоріжжя вигідне росіянам тим, що є конкретна ціль наступу - безпосередньо місто Запоріжжя, яке вони оголосили своїм, яке вони вважають окупованим Україною у своїй хворій уяві. Якщо вони проведуть успішний наступ, то теоретично, як вони планують, захоплять Запоріжжя - це буде справді велика перемога. Якщо порівнювати захоплення Запоріжжя та Соледара, обласний центр і смт, то кому віддаватимуть перевагу… Це єдина ділянка фронту, де вони можуть спробувати досягти швидкого успіху, бо під Бахмутом у них не виходить. Навіть після падіння Соледара фронт наш не рухнув, бої тривають, оборона наша достатньо міцна. На інших ділянках фронту - так само. На Запорізькому напрямку в них принаймні є ціль, яку вони можуть спробувати досягти. Нам дуже вигідно сидіти в обороні та перемелювати російські резерви день за днем, тиждень за тижнем, місяць за місяцем, як ми робимо під Бахмутом. Там росіяни мають величезні втрати в техніці, людях, ресурсах. Якщо тенденція продовжиться, це можна тільки вітати. 

Підсумки "Рамштайну"

Зустріч минула більш-менш нормально. Ми отримали якісну, хорошу техніку. Нехай не танки, але ці бронемашини, артилерійські снаряди, гармати та ракети, які нам обіцяли й, певне, найближчим часом отримаємо, справді потужна зброя, яка стане нам у пригоді. Без неї нам було б значно важче. Танки прийдуть, і Leopard, і Abrams рано чи пізно ми отримаємо. Звісно, хотілося б, щоб якнайшвидше це сталося, щоб не затягувати введення їх у бій, але наразі наші союзники не готові поставляти нам якісні танки в товарній кількості. Якщо ми оцінюємо підсумки "Рамштайну", то коли говоримо про бронетехніку, слід зважити, що значні пакети військової допомоги від США, де є 106 БМП, якщо Bradley поєднувати з попереднім пакетом, близько 100 БТР Striker. Якщо ми говоримо про БТР-М113, то ці пакети чітко орієнтовані на формування цілком боєздатних тактичних груп. Ми говоримо, що можна сформувати до трьох батальйонно-тактичних груп, використовуючи саме важкі БМП Bradley та Marter і БТР Striker. Цей цілком прагматичний підхід означає, що динаміка в підходах до постачання зброї змінюється. Це є суттєвим позитивним показником "Рамштайну". Тим паче, після цього керівництво США та Пентагону говорили, що Україна отримуватиме всю техніку та зброю, потрібну для перемоги на полі бою. Так само в "Рамштайні" згадали й про значний пакет артилерійських систем, які так само є важливим складником до батальйонних груп, які можна формувати на підставі цих зразків бронетехніки. 

Полковник запасу й експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк вважає, що зустріч слід розглядати як позитивну, бо отримання 58 бронетранспортерів Bradley - можливість переозброїти принаймні два механізовані батальйони на сучасну бойову машину, котра на полі бою переважає все, що є в противника. Отримання ЗРК, боєприпасів - дуже важливий прогрес. Що стосується танків, звичайно нам постійно хочеться більшого. Польща нам уже передала понад 250 танків Т-72 - це 2,5 танкові бригади, це дуже багато.

Поради США не поспішати з наступом ЗСУ

Віктор Кевлюк спробував знайти джерело цих заяв. Крім високопоставленої особи з Білого дому, жодних інших повідомлень знайти не вдалося. Можна зробити висновок, що ця рекомендація суто політична. Вона логічна, адже це одночасне отримання великої кількості сучасного озброєння, котрого до цього в ЗСУ не було. По-друге, злагодження підрозділів. Крім публікації в Reuters, були й інші, які так само говорили, що з огляду на обтяжливі та виснажливі бойові дії навколо Бахмута, треба більш раціонально планувати бойові операції. Це знайшло відголосок на засідання Ставки Верховного головнокомандувача, коли вперше сказали, що треба звернути увагу на підготовку молодших командирів. Це важливий елемент успіху на полі бою. З одного боку, є зразки озброєння, якого може бути багато, а з іншого - навички та взаємодія самих вояків на полі бою. Думаю, ці показники так само накладаються на побажання США підвищити вишкіл особового складу. США й Польща беруть на себе важливий тягар, коли готують його. Та ж танкова бригада, яку нам збирається передавати Польща, вони обіцяють навчити й вояків. Коли ми говоримо про Leopard, Challenger, навчання починається вже найближчим часом, тому ставка на навчений персонал так само є коефіцієнтом помноження сили, який вкрай важливий для ЗСУ, коли противник використовує чисельність без прагнення підвищувати навички особового складу, а просто використовує живу силу. Замість вогняних валів - людські вали, як ми бачимо на прикладі Бахмута. Тому американська та британська сторони неодноразово казали нам, що якщо спробувати переграти армію РФ лінійним шляхом, тобто за рахунок такої ж кількості танків, артилерії, цього не вийде, тому робіть ставку на асиметричні підходи. Коли говоримо про асиметричні підходи до вояків, то це підвищення навичок, а коли говоримо, зокрема, про артилерію, то в тому ж пакеті "Рамштайну" було багато високоточних боєприпасів. Тобто вони дають знищувати цілі з меншою кількістю витрати навантаження та забезпечувати вищу ефективність на полі бою. Цього разу ми говоримо десь про 400 боєприпасів Escalibur, у загальному пакеті по 90 тис. зразків інших артилерійських снарядів різних калібрів. 

Роль артилерії у війні

До речі, з приводу артилерії. Сьогодні у включенні артилерист із Бахмута розказував, що ворог знову підвищує інтенсивність використання артилерії. Справді вони сконцентрували всі свої можливості на Бахмутському напрямку та знову підтягують артилерію. Коли ми говоримо про українську артилерію, то загальна кількість боєприпасів, яку вистрілює наша артилерія стандартів НАТО, - це близько 100 тис. на місяць. Це показники в межах 3 - 4 тис. на добу. Це менше, ніж показники в розпорядженні противника, хоча наша військова розвідка розказувала, що вже десь у березні слід чекати, що ворог почне виснажуватися із цими запасами боєприпасів і вийде на показник до 10 тис. пострілів на добу, але 3 - 4 тис. у нас на сьогодні та 10 тис. у противника в березні з пониженням до з 20 тис. до 10 тис. пострілів. Усе одно бачимо певну диспропорцію. Її покривають високоточні боєприпаси, які сьогодні використовує наша артилерія. У будь-якому разі, коли ми говоримо про наступ, то ці високоточні показники важливі, але недостатні, адже для підготовки та проведення наступу потрібні бронетехніка й артилерія нам, щоб створити власний вогняний вал для знищення противника, зокрема на тому ж Запорізькому напрямку, де ворог суттєво зміцнив свою оборону, забезпечив значне перекидання техніки та розуміє ризики, що якщо не утримає свій південний фронт, то буде розсікання угруповання РФ. Тоді ворогу буде непереливки через те, що воно втрати постачання від російських областей, які зараз справді насичують Південь з РФ і Криму.

Інтерв'ю Скібіцького щодо нового наступу РФ

До речі, сьогодні було цікаве інтерв’ю представника ГУР, де Скібіцький оцінював перспективи наступальних дій Росії найближчим часом. Він сказав, що основна активність російської армії, за оцінками, розвідки, буде на двох напрямках: насамперед Донецький і Луганський. Це віддзеркалює зусилля та збігається з реаліями, які ми зараз бачимо на полі бою. За словами Скібіцького, приблизно в лютому - березні будуть бої за Луганську область, що зараз відбувається, і ворог намагатиметься взяти під контроль Куп’янськ, Сватове, Кремінну в напрямку Харківщини. До речі, ми неодноразово розповідали в наших оглядах відбувається у Сватовому та Кремінній. Зараз там, за оцінками ГУР, ворог намагатиметься провести такі бойові дії, аби забезпечити і збереження оборони, і подальше просування в бік нашої оборони, що власне має малоймовірний вигляд, але оцінки розвідки мають саме такий вигляд. Так само ГУР згадує, що будуть активні дії в напрямку Бахмута та далі від Соледара, але активні бойові дії на Півдні України розвідка розцінює як малоймовірні, так само як і наступ із боку Білорусі. Фактично це віддзеркалення реальних сил противника, що їх вистачає на бойові дії лише на одному оперативному напрямку - на Донеччині й Луганщині, які забезпечують насамперед політичну місію, що стоїть перед військовим керівництвом РФ, - вийти на кордони цих областей. Головне політичне завдання, яке сьогодні вже виконує безпосередньо генерал Герасимов. Він так само починає реалізувати практику Жукова, не рахуючи втрат особового складу, а перебираючи досвід групи Вагнера. Відбулася ще одна зміна в російському військовому керівництві - очільника повітряно-десантних сил РФ. Це викликало здивування в спільноті РФ, тому що вважали, що нинішній командувач був абсолютно ефективною людиною, а бачимо, що відбувся клінч між Герасимовим і керівником повітряно-десантних сил, адже Герасимов став використовувати десантників, як і на першому етапі війни, для звичайного наступу. Це частково відобразилось у бойових діях із захоплення Соледара, де десантні підрозділи РФ провели активні спроби протискання нашої оборони, частково їм це вдалося. У будь-якому разі бачимо, динаміка, пов’язана з пріоритетами у визначенні дій противника, не змінюється: вийти на адмінкордон Донеччини та Луганщини, а коли говоримо про Південь, Запорізький напрямок, то атаки день - два потому, як у зоні Оріхова й Гуляйполі взводні підрозділи РФ намагались атакувати, отримали по зубах і повернулися на свої позиції, можна вважати як зондувальні, щоб перевірити міцність нашої оборони та створити умови, щоб мінімізувати ризики наступальних дій України. Але питання, коли буде наш наступ, залишається найскладнішим для нашого населення й експертів, адже без ефективно підготовлених підрозділів і достатньої кількості резервів проводити наступ було б передчасно. Дивитимемося на те, що відбувається з постачанням військової допомоги, опануванням її та створенням умов для ефективних контрнаступалньних дій, які готує наш Генштаб.

Стежте за подіями в Україні та світі разом з Еспресо! Підписуйтесь на Telegram-канал: https://t.me/espresotb