За ким ініціатива на полі бою, яку тактику очікувати від ворога та чому Єгипет передумав надавати озброєння для РФ. Колонка Сергія Згурця

Зеленський відвідав захисників в Авдіївці

Почну з того, що сьогодні, 18 квітня, президент України Володимир Зеленський відвідав передові позиції українських захисників в Авдіївці, де вручив нашим військовим державні нагороди. І це дуже важливо, тому що військові мають розуміти, що вони разом зі своїм Верховним Головнокомандувачем. Також те, що військові захищають вкрай важливі ділянки фронту, і це відзначає наше суспільство.

Авдіївка - це один з найгарячіших напрямків на лінії фронту, де ворог і далі намагається наступати. Хоча таких ділянок зараз у нас є кілька: Авдіївка, Мар‘їнка, Бахмут. До речі, якщо згадаємо про Бахмут, то сьогодні командувач Сухопутними військами Олександр Сирський сказав про те, що противник не полишає наміру захопити Бахмут і за будь-яку ціну зосереджує тут свої зусилля, збільшує активність важкої артилерії та кількість авіаційних ударів, перетворюючи місто на руїни. А наші бійці завдають максимальних втрат противнику й далі утримують це місто-фортецю. Генерал Сирський говорить про те, що на п‘ятьох напрямках ворог проводить наступальні дії. А керівник ГУР генерал Буданов зазначив, що ворог переходить уже до оборонної концепції, хоча залишається лише дві гарячі ділянки, де ворог намагається наступати.

Поточна ситуація на полі бою

Сергій Грабський, військовий експерт, учасник миротворчих місій, полковник запасу, вважає, що з огляду на те, на яких ділянках ворог проводить наступальні операції, а на яких ми проводимо наступальні дії, то слід визнати, що поки ініціатива за противником. Тому, що він має перевагу у кількості особового складу, в озброєнні бойової техніки. Ворог завдає ударів на п‘яти ділянках, на яких ми ведемо оборонні дії. Українські війська на сьогодні ніде не наступають. Вони стримують противника або проводять так звані упереджувальні дії. Таким чином, якщо говорити про загальну ситуацію, то росіяни починають переходити до стратегічної оборони, до речі за своєю ініціативою, тому що вони виявилися неспроможним накопичити достатньо ресурсів і проводити якійсь активні бойові дії. А говорити, що ми перехопили ініціативу і зараз диктуємо умови противнику, було б трохи зарано. Противник на п‘яти окремих ділянках намагається здійснювати хоч і локальні, але наступальні дії, що так само розглядається як ініціатива, що перебуває в руках ворога. Але не слід забувати та усвідомлювати, в яких складних бойових умовах ми ведемо зараз наші військові дії.

На підставі відкритих джерел Пентагону, ми підготували карту з розміщенням російських військ на території України. І виходить так, що найбільше угруповання російських військ - від Білогорівки до Вугледара, де перебуває десь 80 тисяч живої сили ворога.



Група російських військ на півночі Луганщини налічує десь 49 тис. І ми порахували, що там перебуває 180 тис. особового складу. Але цікаво, що ГУР на січень давало аналіз російської присутності, і йшлося десь про 326 тис. російських військових, які діють на території України. Однак помітні розбіжності в показниках.

Грабський пояснив, що йдеться не про всю лінію фронту. Частина сил та засобів зберігається на ділянках, які тут непозначені. Тобто, хай це буде кілька десятків тисяч, але вони розмазані на відстані приблизно в 600 км. Це вже буде приблизно до 200 тис. І не забуваємо про таке поняття, як другий ешелон, де противник намагається розосередити свої сили та засоби. І трете поняття, коли ГУР називало свої цифри, то малося на увазі всі збройні формування РФ, які задіяні на тих чи інших напрямках. Йдеться про угруповання першого ешелону і мабуть, про Міністерство оборони, тому що важко порахувати підрозділи сил Росгвардії, приватні військові структури. Це не тільки вагнерівці, а й десятки інших ПВК, які воюють на боці Росії. Також це підрозділи чеченських нерегулярних сил. З урахуванням втрат можна говорити, що сумарна кількість росіян, які діють на наших фронтах, складає до 300 тисяч особового складу з резервами, які поки перебувають на території РФ.

Полковник запасу розказав, що у Бєлгородській області розташований досить потужний ворожий потенціал концентрації сил та засобів. Також є підрозділи, які проходять навчання на п‘яти навчальних центрах Білорусі. За різними оцінками - від п‘яти до семи тисяч,  які на конвеєрному циклі проводять підготовку і поповнюють ряди окупантів. Тому, я не бачу великої різниці між тими даними, які озвучувало ГУР і те, що відображено на карті. Йдеться про ударні угруповання і ми бачимо напрямки ударних угруповань. Вони повністю збігаються з даними, яке подавало ГУР.

Грабський зауважив, що російські війська знайшли для себе таку золоту жилу, яка дає їм можливість просуватися. Це єдина доступна тактика для них.  Вони досить ефективно й вміло використовують тактику малих штурмових груп. Противник створив штурмові загони "Штурм Z", які  широко використовуються та є яскравим свідченням імпровізованого підходу до бойових дій. І ворог тривалий час може використовувати саме таку тактику.

Ми перебуваємо у напруженому періоді нашої історії, коли й Україна, і Росія усвідомлює важливість прийдешніх наступальних операцій. Росія буде продовжувати вести виснажливі бойові дії на Донбасі, а для нас більш доцільним зберігається південний напрямок. Звісно, це не означає, що наступ буде проводитися саме там. Про це знає тільки наше Верховне Головнокомандування. Ситуація залишається напруженою і ми маємо спокійно та виважено спостерігати за розвитком подій.

Боєприпаси Україні від Єгипту

А далі про постачання боєприпасів до України від країни, яка спочатку збиралася продавати це озброєння до РФ, про що писали у виданні The Washington Post, спираючись на нові злиті файли з Пентагону. Отже, йдеться про Єгипет. Історія полягає у тому, що американській стороні стало відомо, що десь у січні цього року Єгипет вів перемовини з РФ про постачання 40 тисяч ракет калібру 122 мм, це некеровані реактивні снаряди до системи "Град". Каїр та Москва навіть погодили ціну за кожний снаряд, приблизно $1500 за одну одиницю, і мали укладати контракт. А у березні до Каїру приїздили представники Вашингтона, а потім туди поїхав міністр оборони США Ллойд Остін, який попросив президента Єгипту забезпечити постачання артбоєприпасів до України. Спочатку керівництво Єгипту нічого не відповіло, а пізніше ухвалило внутрішнє рішення про постачання боєприпасів 122 мм та 155 мм до України. А візит, який планувався з Каїру до Москви, був скасований. Цікаво те, що ці боєприпаси будуть викуповуватися американською стороною і передаватимуться до України. А ще у Єгипті є значна кількість радянських систем, зокрема ракетне озброєння та зенітно-ракетні комплекси С-300, "Бук", С-125. Тобто ті ракети, які ми можемо використовувати для посилення нашої ППО. На мою думку, буде дуже добре, якщо і надалі вдасться переконати Єгипет, аби отримувати ракети до наших зенітно-ракетних систем.

У американців є важелі впливу на Єгипет, бо ця країна щороку отримує приблизно $1 млрд допомоги від США. Каїр залежить від Вашингтона у багатьох проєктах.

Масштабні навчання НАТО

У Польщі розпочинається підготовка до великих військових навчань "Anakonda-23", де буде представлено щонайменше 13 тисяч військових з різних країн НАТО.

Даріуш Матерняк, керівник Центру досліджень "Польща — Україна", розказав, що сценарій цих навчань відповідає тим викликам, які маємо на цей момент. Він згадав, що одного разу побував на цих навчаннях у 2016 році й тоді сценарії навчань відповідали тим загрозам, які були на той час. А на навчаннях 2023 року будуть сценарії, які ми можемо зараз бачити в Україні, в умовах великої війни та масштабної агресії Росії. Також тим загрозам, які сьогодні створює Росія для Польщі та інших країн нашого регіону.

З приводу навчань додам до коментаря пана Даріуша, що значна складова буде присвячена і посиленню логістичних можливостей, тому що зараз перекидання техніки в Україну супроводжується низкою логістичних проблем, які пов'язані з перетинанням кордонів, браком вагонів для важкої техніки. Це відбувається в умовах, коли Польща не воює, і представники НАТО розуміють, що такі прогалини необхідно якимось чином вирішувати та створювати умови, аби перекидання техніки вздовж кордонів НАТО здійснювалось швидко і безперешкодно. Очевидно, це буде ще одним викликом для тих країн, які беруть участь у навчаннях "Anakonda-23".

До речі, після цього буде ще низка навчань по всій східній вісі країн Альянсу, що має бути реакцією на дії РФ. Так що, умовно кажучи, ми бачимо, що НАТО трансформується і докладає значних зусиль, аби взаємодія між країнами НАТО у відбитті російської агресії ставала реальним та дієвим механізмом.