Стратегія повзучого наступу на фронті та ситуація зі спроможністю української оборонної промисловості. Воєнні підсумки тижня

Ситуація на фронті

Ворог і далі реалізує стратегію повзучого наступу. Це постійні атаки на значній кількості ділянок, насамперед живою силою з обмеженим використанням бронетехніки, але при підтримці авіації та артилерії. Жива сила ворога витрачається, іноді у співвідношенні 10 до одного, коли ми говоримо про наші втрати. Про це говорять наші військові. Тобто ворог втрачає в 10 разів більше, але відновлює втрати завдяки резервам і далі проводить штурми, сподіваючись на виснаження наших сил. Інтенсивність бойових зіткнень впродовж тижня була достатньо високою. Вона коливалася від 100 до 140 зіткнень на добу. Вчора було 148 зіткнень, а пікові зіткнення у нас були минулого року, коли було 170 зіткнень під час бойових дій за Бахмут.

Звісно, ворог прагне тиснути, але є новини, які свідчать про те, що наші Збройні Сили також проводять успішні контратакувальні дії. Зокрема, це стосується Лиманського напрямку, де ворог хотів витіснити наші війська за річку Жеребець. Зараз ми маємо інформацію, що відбулося звільнення частини нашої території в районі населених пунктів Терни і Ямполівка. Це Лиманський напрямок, де пройшли контратакувальні дії з нашого боку. Там брали участь 95-та штурмова бригада, 60-та, 63-тя, 93-тя механізовані бригади. Ці дії відбулися дещо раніше, але зараз інформація стала загальновідомою. Так само відбулися зміни на Краматорському напрямку. Була інформація від речника ОСУВ "Хортиця" про те, що вдалося витіснити противника з району Новий в зоні Часового Яру. Ми знаємо, що впродовж декількох місяців ворог атакує Часів Яр і один з центральних районів Канал, де ворог здійснює фронтальні атаки. Вчора Назар Волошин повідомив, що противника витіснили з цього району, хоча сьогодні спільнота DeepState заявила, що ворог знаходиться в цьому районі, але не повністю контролює цю місцевість.

Можна говорити, що ситуація залишається надзвичайно динамічною в цій зоні, де ворог намагається тиснути на нашу оборону. Два найскладніші та найгарячіші напрямки - це Покровський та Торецький. На них припадає дві третини бойових зіткнень за тиждень і навіть за добу.

На Покровському напрямку ворог, ймовірно, сприймає цю ділянку як основний напрямок на східному фронті. Тут ворог має намір просуватися від Новоолександрівки, де тримає оборону зокрема наша 110-та бригада, до траси Костянтинівка-Покровськ. Ворог намагається використовувати всі свої резерви максимально, але його просування мінімальне.

Другий напрямок, який цього тижня став гарячим, - це Торецький. З 18 червня ворог почав атаки на цьому напрямку і має певне просування. Стверджується, що це просування відбулося на тлі ротації нашої бригади, хоча інші експерти наголошують, що ворог просто накопичив сили і хоче відволікати наші сили з інших напрямків.

Сьогодні були висновки Інституту вивчення війни, де говорилося, що Росія не має достатніх можливостей для тактичних успіхів у зоні Торецька. Проте вона буде відволікати наші Збройні Сили з інших напрямків, проводячи повзучі атаки і реалізуючи стратегію на виснаження з використанням артилерії, авіації та інших засобів. Експерти Інституту вивчення війни рекомендують Заходу швидко надавати озброєння, щоб наші захисники могли протидіяти цій стратегії.

Спроможності української оборонної промисловості

Окрім сподівань на закордонну допомогу, ми маємо робити значну ставку на власну оборонну промисловість. За останні два роки наша оборонка зробила суттєвий прогрес, розгортаючи виробництво систем РЕБ, безпілотників, бронетехніки, засобів артилерії та навіть частково виготовляючи боєприпаси.

У Парижі відбувалася виставка зброї EUROSATORY 2024, де були представлені виробники українського озброєння. Генеральний директор компанії "Українська бронетехніка" Владислав Бельбас також був там присутній та розповів, що було багато перемовин і є гарні новини щодо створення спільних підприємств, збільшення постачання компонентів до боєприпасів.

"Зараз оборонна сфера дуже трендова. Не можу повністю розкрити все, про що ми домовилися, але основні тенденції виставки - це зацікавленість в українських виробах. Ударні безпілотники тактичного поля бою та надводні безпілотники викликають інтерес. Особливо наші розробки, які мають технічні характеристики, відмінні від того, що було раніше. Цікавий також постійно новий досвід застосування озброєння в режимі активної війни.

Стосовно планів співпраці, є дуже велика зацікавленість. Я думаю, це частково завдяки оборонним форумам, які проводяться у нас та в країнах-партнерах. Є тренд на співпрацю, організацію виробництва, постачання, взаємодію, спільне виробництво та розробки. Цей інтерес до України наростає і підвищується. Ми відчуваємо це вже суттєво", - пояснив Бельбас.

Він зазначає, що надмірне регулювання та ручне управління економікою роблять виробництва нежиттєздатними. Приватні оборонні підприємства в Україні не отримують державного фінансування для організації виробництва, тоді як державні підприємства отримують значні інвестиції. Це створює нерівні умови на ринку.

"Ті партнери, які хотіли працювати з Україною, вже працюють з нею. Можливо, в цьому є частка наших функціонерів виконавчої гілки влади, які з ними спілкуються та затягують процес. Проблема в тому, що соціалістичними методами не побудуєш капіталізм. Якщо занадто регулювати відносини та ставити завдання не економічними методами, а в ручному режимі, такі економічні системи, як виробництва, будуть нежиттєздатні. Зброя, озброєння, військова техніка - це політичні інструменти влади. Ми бачимо, що в країнах з вільною, демократичною економікою, де приватні підприємства є основними підрядниками оборонних замовників, відбувається значний розвиток оборонної індустрії.

Наприклад, у виробництві артилерійських боєприпасів жодне приватне підприємство не отримувало від держави фінансування на організацію такого виробництва. Державні підприємства, навпаки, отримують значні інвестиції та закупівлі виробничого обладнання. Тому ми знаходимося в нерівному положенні на ринку. Приватні підприємства без державних інвестицій пропонують ту ж вартість одиниці техніки, що й державні підприємства, які отримують значні капіталовкладення.

Це ключова проблема в Україні. Коли ви інвестуєте певний обсяг коштів у такі виробництва, зовнішнім партнерам можна показати чинне, добре оснащене виробництво. Приватні підприємства зацікавлені в прибутку, вони сплачують до бюджету значно більше податків. У цьому і є економічна сила держав з розвиненою економікою", - наголосив генеральний директор компанії "Українська бронетехніка".

За його словами, процес постачання мін калібром 120 мм на озброєння Силам оборони зараз є адекватним у порівнянні з ситуацією, яка була раніше. Нині процес перевірки виконується підприємством власними силами та зі складним бюрократичним шляхом. Тому для постачання боєприпасів на фронт потрібно пройти довгий шлях. У сучасних умовах його можна було б спростити та пришвидшити.

Постачання іспанських БМП

Уряд Іспанії розглядає варіант, коли іспанський виробник буде виготовляти, постачати певну кількість БМП до Збройних Сил. Поки що це тема дискутується в іспанському уряді, але ми знаємо, що компанія "Українська бронетехніка" пропонувала варіант, коли б цей проєкт був таким, що були залучені українські підприємства до виготовлення цієї бойової машини піхоти.

З погляду пересічного українця Бельбас підтримує ініціативу, а як підприємець, який розбирається в озброєнні військової техніки, він сказав: "Провівши випробування цієї машини, представники Генерального штабу Збройних Сил України були в захваті від результатів. З погляду бізнесмена, який розуміє принципи постачання, обов’язково має бути конкуренція між декількома системами, що пропонуються для постачання. Це знизить вартість пропозиції та збільшити її обсяг. Наша пропозиція стосувалася постачання зразків, які пройдуть випробування, з подальшою організацією виробництва в Україні, водночас можна було б почати з локалізації бойового модуля башти. На жаль, ми зупинилися на тому, що Генеральний штаб не вніс у потребу вказані системи для проведення їхніх випробувань, і таким чином цей проєкт зупинився. Як ставимося до того, що будуть іспанці за свої кошти без жодної української складової постачати? - позитивно, з погляду, що ми будемо отримувати військову техніку, озброєння. Можливо цей проєкт теж можна буде обговорити щодо локалізації, але для цього треба щось із нашої сторони. Якщо ми нічого не робимо, то відповідно й іспанці не зацікавлені допомагати нам в цьому".