Російська армія вже звикла до відступу й все частіше вчиться рити окопи. Колонка Сергія Згурця

Активна лінія фронту, де відбуваються бойові дії, – це понад 800 км. При такій протяжності фронту Росія не володіє достатньою кількістю сил, аби створити за ключовими напрямками якусь там ешелонну оборону. І з таким широким фронтом ворог втрачає стратегічну, оперативну, а за більшістю напрямків і тактичну ініціативу. Він вже звикає до відступу і вчиться, як ми бачимо, все частіше рити окопи.

Ситуація на фронтах

Українські військові наступали тривалий час. Нагадаю, що 29 серпня був наступ на херсонському напрямку, а з 6 вересня – на харківському. І що це означає. З одного боку виглядає, що нашим частинам, які довгий час вели наступальні дії, треба перепочинок і відновлення. А з іншого, – такі паузи вкрай потрібні й ворогу, тому що Росія хоче якось зібратися з силами, насититись мобілізованими і хоч якось утримувати ті лінії оборони, які вже є. І тому виходить, що наші ЗСУ не повинні давати ворогу жодного шансу на таку паузу і треба тиснути далі і далі. І от фактично в цих умовах нашому Генштабу потрібно знайти вірний баланс між політичними і суспільними очікуваннями і чітко враховувати власні можливості, тому що потенціал української армії на поточному етапі знає лише Генеральний штаб.

Сватове і Кремінна

Після вдалого контрнаступу ЗСУ на Харківщині та лиманському напрямку зараз українські підрозділи знаходяться на ближніх підступах до Сватового і безпосередньо до траси Сватове-Кремінна, навколо якої ворог зараз намагається вибудувати свою лінію оборони. Фронт скоротився, ворог підтягує резерви, включно з перекиданням сюди мобілізованих без підготовки. Вони риють траншеї та намагаються вести якісь бойові дії.

Сьогодні, як і вчора, за повідомленням Генштабу українські війська завдавали ударів по російських позиціях якраз по лінії Сватове-Кремінна, також ударів по військовій техніці на куп’янському напрямку. Можна очікувати, що наші сили будуть просуватися до Сватового, з відпрацьованою концепцією охоплення цього міста з декількох сторін: або до Кремінної, або з перекриттям траси Сватове-Кремінна. Життя покаже, який насправді сценарій буде реалізований найближчим часом.

Бахмут і донецький напрямок

Російські війська зараз дійсно збільшили кількість атак у Донецькій області та насамперед на околицях Донецька, але основні зусилля ворог зосереджує на Бахмуті, намагаючись оточити Бахмут. Українські військові відбивали атаки на Івангород, Опитне і Веселу Долину.

Вчора на брифінгу Пентагону згадали про цю ділянку фронту і там були такі пояснення: "Росіяни продовжують атаки на українців навколо Бахмута, ці успіхи дуже невеликі для них, ми бачимо як українці ефективно контратакують, щоб повернути землю, яку росіяни раніше захопили. Усі ці дії з обох сторін пов’язані як із застосуванням артилерії, так і з втратами з обох сторін".

Бахмут – це важливий вузол комунікації, ворог хоче заявити, що його захоплення – це буде певний реванш за Балаклію і Лиман, але навряд ворогу це вдасться. У росіян на цьому напрямку домінує скоріше політична доцільність, аніж військова, тому що там діють ці найманці ПВК "Вагнера". Пригожин хоче показати, що на цій ділянці він є ефективніший, ніж на будь-яких ділянках фронту, де діють штатні підрозділи або війська збройних сил РФ Шойгу.

Херсонщина, правий берег

Тут ми проводимо бойові дії, які скеровані як на виснаження ворога далекобійними ударами для перебивання забезпечення, так і з використанням потенціалу суходільних підрозділів. Динаміка змін є достатньо значною, ми вийшли на лінію фронту, яка проходить між Давидовим Бродом та Дудчанами на північному сході Херсону. Ворог відступив на 20 км на Північ у Херсонській області, а зараз намагається закріпитись на Захід від села Милове. Більшість російських військ на цій лінії фронту – це виснажені підрозділи повітряно-десантних військ, морської піхоти. Є пряма вказівка Путіна з Правобережжя не відступати й тому ворог буде чіплятися за оборону, навіть не маючи для цього жодних перспектив і можливостей.

Вчора була інформація, що українські підрозділи почали контрнаступ у північній частині Херсонської області, її підтверджували в Пентагоні, але поки наш генштаб мовчить. Бачимо, що жодної паузи на фронті не існує. Чим більше буде потужної та гарної зброї, тим швидше будуть результати, пов’язані зі звільненням нашої землі.

Росія прагне закупити в Ірану далекобійні ракети іншого типу, на додачу до "шахедів"

Я запитав про це у Леоніда Полякова, радника директора Національного Інституту стратегічних досліджень, колишнього заступника міністра оборони України про те, наскільки серйозні ризики масштабування ракетної загрози з боку Росії, навіть якщо у них вичерпуються запаси власних ракет.

Леонід Поляков вважає, що до цього потрібно ставитися серйозно, оскільки далекобійні балістичні ракети в Ірану були ще в 90-х роках, при чому мова йде про понад 2 тис. км різної дальності, різної системи і якщо їх поставлять Росії, то безумовно нашій розвідці на цей час уже відомо, у якому стані можуть бути ці ракети та ми повинні до цього готуватися. На жаль, таких протиракетних систем, як NASAMS та IRIS-T може виявитися недостатньо. У наших партнерів є більш високі системи-перехоплювачі. Пан Леонід сподівається, що вони зможуть нам, якщо не поставити, то продати. Оскільки, наприклад, така система, як THAAD, або її морський еквівалент Aegis - потужніші ніж NASAMS та IRIS-T. Леонід Поляков має сподівання, що розмови про передачу Україні більш потужних систем вже давно ведуться.

Перспективи й ризики створення спільно з Росією угруповання і насичення Білорусі російськими військами

Пан Леонід вважає, що ці події входять у загальний спектр рішень, які вимушена на цьому етапі приймати РФ, бо їй не вистачає сил на полі бою, щоб зупинити українські війська, тому в хід ідуть шантаж застосування ядерної зброї, погрози щодо ЗАЕС. Для того, щоб максимально відвертати наші сили від основної лінії фронту, в тому числі, але не лише, застосовують білоруський сценарій. Про це навіть свідчить ще більш істеричні заяви теперішнього очільника Білорусі Лукашенка. Останнім часом МЗС Республіки Білорусь, яке тиждень тому відкликало посла з заявами, що ми плануємо якісь атаки, очевидно це було згідно зі сценарієм понеділкових терористичних атак на Україну, щоб якось виправдати себе. Пан Леонід не виключає, що це спільне угруповання спробує якщо не серйозно наступати в сторону Києва, то принаймні створити якусь конфліктну ситуацію на кордоні, щоб максимально відтягнути наші війська від Півдня.

Чи треба зважати на кількісні показники угруповання у Білорусі, чи щоб зробити шкоду вистачить і малої кількості, включно з використанням далекобійних засобів ураження чи російських "іскандерів"

Пан Леонід відповів, що попри інформаційну складову повідомлень про кількість угруповання, така розбіжність у заявленій чисельності може залежати у тому числі від стану так званої часткової мобілізації. Експерт думає, що є багато нюансів. Адже, до прикладу, цей випадок із розстрілом мобілізованих військових у Бєлгородській області – це фактично не перший летальний випадок. Минулого тижня прийшло повідомлення про самогубство одного з очільників військкоматів на Сході РФ, до цього був смертельний напад на керівника військкомату. На думку пана Леоніда, є ще такі випадки, про які ми може й не знаємо. Не виключено, що на засіданні Радбезу РФ, призначеної на наступний тиждень, в тому числі серед питань будуть обговорюватися заходи реагування на оці негативні процеси під час мобілізації.

Російські військові – у Білорусь, а білоруська зброя – у Росію. Чому такі протилежні дії

Перший пріоритет Кремля, який керує окупованою Республікою Білорусь, –  це недостача сучасних озброєнь і боєприпасів на лінії фронту. Згідно з цим пріоритетом вони витягують все, що можна, змушують Білорусь надавати ремонтні та інші послуги. Другий пріоритет – це відтягування частини наших військ, для цього, вочевидь, і створюється це спільне угруповання, крім цього агітують за вступ до так званої ПВК "Вагнера", білоруси там теж воюють проти України, як найманці. І третій пріоритет – інформаційний. Ми чуємо заяви й самого Лукашенка і заяви Кремля, що вони будуть доробляти білоруські штурмовики до рівня здатності застосовувати ядерну зброю тощо.

Яка концепція превентивних ударів по білоруських силах у разі розуміння, що ці підрозділи готові проводити наступальні дії

Леонід Поляков розповів, що у цьому питанні потрібно безумовно віддати пальму першості українському військово-політичному керівництву і керівництву ЗСУ та Генштабу, оскільки це такий чутливий і тонкий баланс. Якщо у нас дійсно вже є 100% впевненість, що, наприклад, з території Білорусі Росія хоче здійснити удар тактичними ядерними боєприпасами, то не варто виключати упереджувального удару. В деяких інших випадках очевидно треба балансувати всі за і проти.